Ухвала

від 12.06.2024 по справі 420/2114/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2024 року

Київ

справа № 420/2114/24

адміністративне провадження № К/990/22146/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 420/2114/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним і скасування рішення від 07.09.2023 №38987/6/15-32-07-10-06; зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «СЕКО-ПАК» про втрату (знищення) первинних документів (№15 від 11.08.2023) та прийняти нове рішення про застосування до ТОВ «СЕКО-ПАК» спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Свою позицію ТОВ «СЕКО-ПАК» мотивує тим, що на розгляді у судах першої та апеляційної інстанцій перебувала/перебуває велика кількість спорів щодо оскарження рішень контролюючих органів про застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Для прикладу скаржник аналізує судові рішення у справах № 200/5320/23, № 160/12841/23, № 320/4257/23, № 160/12973/22, №420/7726/23, №160/1460/24, № 520/12857/23, № 400/11599/23 і зазначає, що у судових рішеннях відсутнє посилання на висновок Верховного Суду з питання застосування підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Це, на переконання позивача, свідчить про необхідність та актуальність формування відповідного висновку, а різноманітність та відмінність рішень суду, прийнятих у подібних справах за схожими обставинами, говорить про відсутність єдиної сформованої правозастосовчої практики щодо застосування вищевказаної норми права у подібних правовідносинах.

На думку скаржника, висновок Верховного Суду за наслідками розгляду цієї касаційної скарги допоможе сформувати єдину правозастосовчу практику у подібних правовідносинах та спорах, що виникають між платниками податків та контролюючими органами з приводу порядку застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Велика кількість спорів також свідчить про різкий зріст суспільного інтересу до цього питання. Контролюючі органи масово відмовляють платникам податків у застосуванні вищевказаних спеціальних правил, посилаючись при цьому часто на формальні ознаки або порушення, на думку податкових органів, порядку повідомлення про втрату або неможливість вивезення первинних документів, внаслідок чого, платники податків, які постраждали внаслідок військової агресії рф проти України, змушені звертатися до адміністративних судів з позовними заявами з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

ТОВ «СЕКО-ПАК» зазначає, що розгляд цієї справи в касаційної інстанції має виняткове значення, адже, будь-яким іншим способом захистити свої права та законні інтереси скаржник не має можливості.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Проаналізовані скаржником судові рішення в інших справах не дають підстав вважати, що правовідносини у таких справах є подібними до правовідносин, які виникли у справі №420/2114/24.

Так, у жодній із зазначених скаржником справ не стояло питання застосування підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до платника податків, який провадить свою господарську діяльність на територіях, на яких не ведуться (велися) активні бойові дії, а така територія не є тимчасово окупованої російською федерацією. Та обставина, що у всіх приведених скаржником справах стояло питання застосування підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а судові рішення відрізняються за результатами не дають підстав вважати відсутньою єдність у правозастосуванні, особливо в умовах, коли обставини усіх цих справ є відмінними одні від одних.

При цьому суд касаційної інстанції в межах розгляду конкретної справи не може формулювати правові висновки з переліком і описом конкретних випадків, коли контролюючий орган зобов`язаний прийняти рішення про застосування спеціальних правил, а коли - ні.

У справі №420/2114/24 суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивач подав повідомлення про втрату документів в межах міста Одеси, територія якого жодного разу з 24.02.2022 на мала статусу території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованої російською федерацією. Суди дійшли висновку, що така територія протягом всього періоду з початку введення правового режиму воєнного стану не підпадала під дію підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв`язку з чим підстави для застосування до позивача спеціальних правил відсутні.

Касаційна скарга не містить посилання на конкретні судові рішення, у яких по-іншому ніж у цій справі було застосовано підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на те, що розгляд цієї справи в касаційної інстанції має виняткове значення, адже, будь-яким іншим способом захистити свої права та законні інтереси скаржник не має можливості, не може сприйматися як виключний випадок, оскільки такі доводи притаманні кожній аналогічній справі.

Відповідно, приведене скаржником обґрунтування не дає підстав вважати наявними у цій справі винятки, передбачені підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 420/2114/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко