Постанова

від 12.06.2024 по справі 280/5012/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 280/5012/20

касаційне провадження № К/990/18334/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (головуючий суддя - Сіпака А.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Круговий О.О.; судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.)

у справі № 280/5012/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» (далі - ТОВ «ЛАДА-ЛТД», позивач, платник, товариство) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2020 року № 0004530507, № 0004540507.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням від 23 лютого 2022 року Запорізький окружний адміністративний суд позов задовольнив у повному обсязі.

Постановою від 19 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2020 року № 0004540507 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 592 035,00 грн, № 0004530507 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в розмірі 657 815,79 грн. В задоволенні цієї частини позовних вимог відмовив.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року залишив без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами.

Ухвалою від 06 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАДА-ЛТД» за період діяльності з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2019 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМІОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІАНТ ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОЙ ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЛСЕРВІС», Товариством з обмеженою відповідальністю «СПРІНГ-ПРОЕКТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНОРА», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНІРІНГ КОНСАЛТИНГ ЮА», за результатами якої склав акт від 26 лютого 2020 року № 75/08-01-05-07/20470713.

Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 689 335,00 грн;

підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1 877 039,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з визначеними в акті перевірки контрагентами. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що контрагенти не мали достатньої кількості трудових ресурсів, встановлена відсутність будь-якої інформації про наявність основних фондів (транспортних засобів, складських приміщень), не підтверджена поставка товару та послуг за ланцюгом постачання.

На підставі висновків акта перевірки 02 квітня 2020 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0004540507, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 534 002,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 689 335,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 844 667,50 грн;

№ 0004530504, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 815 558,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 877 039,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 938 519,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК Україна передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовим розглядом встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМІОН»: актів здачі-прийняття робіт; видаткових накладних; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЛСЕРВІС»: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНОРА»: рахунків на оплату; актів надання послуг; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІАНТ ЛТД»: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕРОЙ ЛТД»: актів надання послуг; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПРІНГ-ПРОЕКТ»: актів наданих послуг; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНІРІНГ КОНСАЛТИНГ ЮА»: рахунку-фактури; актів здачі-приймання робіт; податкових накладних.

Суд зауважує, що відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суди обох інстанцій обґрунтовано виходили з того, що податкова інформація, на основі якої контролюючий орган дійшов висновку щодо неспроможності контрагентів виконати спірні операції з постачання товарів та надання послуг (виконання робіт), не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились, а відносини контрагентів з третіми особами та порушення такими особами податкової дисципліни не позбавляють добросовісного платника податків права на податкову вигоду у вигляді формування податкового кредиту та витрат. Суди при цьому правильно виходили з того, що оцінка господарських операцій повинна надаватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер