Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3342/22
Провадження № 1-кп/490/267/2024
У Х В А Л А
24 травня 2024 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисників - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6
представника потерпілої
ОСОБА_7 - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000557 про обвинувачення
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ботнів Іванчівського району Волинської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді заступника командира евакуаційної роти евакуаційного батальйону 145 окремого ремонтно-відновлювального полку військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "лейтенант"
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
В С Т А Н О В И В :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Наразі висновок судово-медичної експертизи відповідно до ухвали суду від 15 листопада 2023 року судом не отриманий, проте судом отриманий рахунок на оплату за проведене експертне дослідження.
ІІ……Далі, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що той обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
2. Представник потерпілої під час судового розгляду цього кримінального провадження клопотання прокурора підтримала.
3. Захисники під час судового розгляду вважали, що підстави для подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є відсутніми.
Вони звернули увагу суду на ту обставину, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину не є доведеною, та, на думку захисту, не може бути доведеною.
До того ж, вказували, що надане прокурором клопотання не містить міркувань, що відповідають дійсності та можуть бути покладеними у підґрунтя рішення про задоволення клопотання прокурора.
Посилаючись про таке, а також - про тривалість строку перебування обвинуваченого під вартою, захисник просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Захисники також звертали увагу на ту обставину, що запобігти встановленому судом єдиному ризику - переховуватись від суду - можливо й шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту.
4. Обвинувачений під час підготовчого судового засідання позицію свого захисника підтримав.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази.
І.....На розгляд суду надійшов складений 29 серпня 2022 року? ? старшим слідчим-криміналістом в особливо важливих справах Слідчого Управління Головного Управління Національної Поліції України ОСОБА_10 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
1. Як зазначив автор обвинувального акту:
01.05.2022, у вечірній час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , запросив до себе ОСОБА_11 ,, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, для продовження вживання алкогольних напоїв.
Цього ж дня, близько 20.00 год., під час сумісного вживання алкогольних напоїв, у кухонній кімнаті вищевказаної квартири, між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, внаслідок якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_11 .
Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побіг до кімнати-залу вказаної квартири, де з кобури, яка знаходилась на ремені військових штанів, які лежали на стільці вказаної кімнати, дістав закріплений за ним (згідно накладної № 63 на видачу військового майна у військовій частині НОМЕР_1 ) пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм. у кількості 8 шт. Після чого ОСОБА_4 зняв запобіжник та привів вказаний пістолет у бойову готовність та направився до кухні, в якій знаходився ОСОБА_11 .
Того ж дня, впродовж з 20.00 по 21.00 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачивши у коридорі вказаної квартири ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунках, направив в його бік пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм., після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив з нього два постріли у ОСОБА_11 , один з яких прицільний у живіт ОСОБА_11 .
У результаті протиправних, умисних дій ОСОБА_4 , спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_11 , шляхом здійснення пострілу з вогнепальної зброї, який був спрямований на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів останнього, ОСОБА_11 отримав сліпе вогнепальне поранення живота з пошкодженням печінки, шлунка, судин черевної порожнини та передньої стінки черевного відділу аорти, яке супроводжувалось поширеною внутрішньо черевною кровотечею та заочеревинною гематомою.
Після чого ОСОБА_4 , при наявності у останнього можливості не допустити настання смерті ОСОБА_11 , будь-яких заходів для врятування останнього не вжив та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Унаслідок чого, 02.05.2022, близько 01.15 години , ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер у КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги".
2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України як умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
ІІ......Наразі судом здійснюється судовий розгляд цього кримінального провадження.
1. Протягом судового розгляду прокурор оголосив обвинувальний акт, суд встановив особу обвинуваченого, визначив обсяг та порядок дослідження доказів.
2. Далі, відповідно до встановленого порядку суд розпочав дослідження письмових доказів, зокрема доказів, що характеризують застосовану до ОСОБА_4 правової процедури.
Під час дослідження цих доказів, а також доказів, що стосуються встановлення причин смерті ОСОБА_11 , судом були отримані відомості, що дають підстави стверджувати, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось без належної ретельності та дбайливості.
Зокрема, група слідчих для здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження визначалась, щонайменш, з чисельними помилками, які не дозволяють стверджувати, що дослідження причин смерті ОСОБА_11 було здійсненим у встановленому законом порядку та з дотриманням передбаченої для такого процедури.
3. Далі, суд дослідив докази щодо причини загибелі ОСОБА_11 .
3.1. За наслідками дослідження цих доказів суд прийшов до висновку про те, що матеріали проведеного розслідування свідчать про його /розслідування/ нездатність встановити дійсні обставини загибелі ОСОБА_11 .
3.2. З огляду на таке суд, за клопотанням сторони обвинувачення, надав доручення органу досудового розслідування здійснити огляд трупа ОСОБА_11 та призначив у справі експертизу ексгумованого тіла потерпілого.
3.3. Наразі огляд трупа ОСОБА_11 , пов`язаний з його ексгумацією, проведений, проводиться призначене судом експертне дослідження.
4. Окрім того, суд дослідив матеріали огляду місця стверджуваної події.
За наслідками проведеного дослідження ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2023 року протокол огляду місця стверджуваної події, як недостовірний, був виключений з числа доказів у справі.
5. До того ж, суд дослідив матеріали, що були додатково надані потерпілою ОСОБА_7 , зокрема - матеріали службового розслідування події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, проведений командуванням військової частини НОМЕР_1 .
Та стосовно цієї обставини суд відзначає, що відповідно до висновків командування цієї частини ОСОБА_4 вчинив порушення правил поводження зі зброєю, яке мало наслідком загибель цивільної особи.
ІІІ......Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12 від? ? 04 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Подальшими ухвалами слідчий суддів цього ж суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє ухвалою від 26 серпня 2022 року до 09 вересня 2022 року включно.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 01 квітня 2024 року - до 31 травня 2024 року включно.
Під час застосування цього запобіжного заходу суд виходив з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду.
ІV…... Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ); від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 09 травня 2024 року № 3684 IX)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
Відповідно до частини 4 статті 332 Кримінального Процесуального Кодексу України
Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
-особисте зобов`язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно достатті 194цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
3. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні, зокрема:
1.щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2.щодо злочину, який спричинив загибель людини;
/частина 4/
4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
5. Відповідно до процитованих вище приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:
1.можна перевірити у судовому розгляді;
2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
5.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об`єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
5.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликатитаку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
5.5. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
А. Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
Внаслідок проведення призначеного судом дослідження буде отриманий вирішальний доказ щодо події кримінального правопорушення, що є предметом цього кримінального провадження.
Так, за наслідками дослідження будуть отримані відомості щодо слідів та тілі обвинуваченого, визначення закономірності утворення яких призведе до встановлення способу позбавлення життя ОСОБА_11 ; встановлення такого способу іншим чином не є можливим взагалі.
Отже, до отримання експертного висновку подальше здійснення цього кримінального провадження не є доцільним.
Відповідно до процитованих вище приписів частини 4 статті 332 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого до отриманнявисновку експерта у судовому засіданні слід оголосити перерву.
Б. Стосовно клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі триває судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.
Метою ж застосування відносно нього запобіжного заходу наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. Разом із цим, з огляду на позицію захисту у справі, суд відзначає таке.
2.1. Припущення органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_11 був вчинений є обґрунтованим, адже сторони наразі не заперечують ані факт його наглої смерті, ані те, що він зазнав вогнепального поранення.
2.2. Припущення органів досудового про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до обставин, що потягли смерть ОСОБА_11 по суті захистом не заперечується, адже захист не заперечує того, що обвинувачений був у групі осіб, з якою /групою/ ОСОБА_11 спілкувався безпосередньо перед смертю.
Захист заперечує лише роль ОСОБА_4 у подіях, що призвели до смерті ОСОБА_11 .
Але твердження органів досудового розслідування про те, що саме обвинувачений здійснив постріл, який мав наслідком вбивство ОСОБА_11 , наразі не може бути ані - спростованим, ані - відкинутим.
Що ж стосується заперечень захисту, то результати їх перевірки можуть знайти своє втілення лише у вироку суду по суті висунутого обвинувачення та не можуть аналізуватись під час вирішення питання про доцільність перебування ОСОБА_4 під вартою.
2.3. Суд також зауважує, що вади досудового розслідування, на які звертає увагу захист, особливо грубі помилки та неузгодженості під час визначення груп слідчих для здійснення цього кримінального провадження, порушення, допущені під час організації судово-медичної експертизи для визначення причин смерті ОСОБА_11 , та недоліки огляду місця події що поза розумним сумнівом мали наслідком й очевидну неповноту проведеного дослідження - дійсно дають підстави стверджувати про відсутність належної ретельності та дбайливості під час досудового розслідування.
В той же час, відомостей про те, що ці вади є саме такими, що підривають здатність досудового розслідування встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців вбивства ОСОБА_11 та не можуть бути усунутими, матеріали кримінального провадження наразі не містять.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
1.1. Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
1.2. Посилання захисту про те, що стан доказів по справі не утворює спонук для ухилення від суду, навпаки - здатне лише спонукати особу з`являтись у судові засідання для доведення своєї невинуватості - стосуються лише стану доказів (тобто - відомостей про злочин), але - не самого по собі факту вчинення злочину.
За такого вони не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже наявність загрози покарання за умов дійсного вчинення злочину не спростовують.
Отже, актуальність цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.
2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
Але такий ризик на цій стадії кримінального провадження суд вважає як не повною мірою відсутнім, то наявним лише вкрай незначною мірою.
2.1. Так, наразі у справі складений обвинувальний акт, який направлений на розгляд суду.
Таке, окрім іншого, означає, що усі особи, які можуть надати відомості, що мають значення для справи, прокурором виявлені.
Отже, можливість для обвинуваченого впливати на «потенційних» свідків, не вказаних в обвинувальному акті, слід вважати повністю відсутньою.
2.2. Далі, сторони, зокрема - обвинувачення - погоджуються із тим, що вказані в обвинувальному акті свідки не були очевидцями кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.
За такого вплив на цих осіб є позбавлений істотного сенсу, адже їх покази навряд мають вирішальне значення для розгляду цього кримінального провадження.
3. Прокурор стверджує про наявність інших ризиків.
Але попередніми ухвалами суду наявність інших ризиків встановленою не була; відомості про обставини, що виникли після 07 лютого 2024 року та які можіть свідчити про наявність інших ризиків, матеріали кримінального провадження не містять; прокурор про наявність таких обставин не посилається.
Отже, посилання прокурора, що аналізуються, не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
Стосовно можливості запобігти встановленому судом ризику шляхом обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.
З огляду на таке суд відзначає, що встановленому судом ризику ухилення обвинуваченого від суду об`єктивно неможливо запобігти інакше, ніж шляхом застосування адекватних засобів його утримання.
2. З огляду на таке суд відзначає, що такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання, застосування жодних заходів задля утримання особи не передбачає.
За такого цей запобіжний захід, як такий, що в цьому випадку не відповідає сутності встановленого судом ризику та меті його застосування у цьому випадку, до ОСОБА_4 не може бути застосованим.
3. Такий запобіжний захід, як особиста порука, наразі не може бути застосованим через відсутність в ОСОБА_4 поручителя.
4. Такий запобіжний захід, як застава, в цьому випадку також не може бути застосованим.
Так, такий запобіжний захід дійсно передбачає певні засоби утримування особи, але лише у випадку вчинення корисливих злочинів (адже у випадку вчинення таких злочинів доведеним є те, що особа корегує свою поведінку головним чином з огляду на корисливий мотив).
В цьому ж випадку жодних відомостей про те, що мотивом дій обвинуваченого є користь, матеріали кримінального провадження не містять.
5. Стосовно ж можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд відзначає таке.
Наразі строк тримання обвинуваченого в умовах обмеження свободи становить 02 роки 00 місяців 23 дні.
Такого строку ж недостатньо для вирішення питання про те, чи є поведінка обвинуваченого такою, що дозволяє пом`якшити режим обмеження його свободи.
Отже, цей запобіжний захід на теперішнічас також не може бути застосованим.
6. Наведене у сукупності доводить, що на теперішній час до ОСОБА_4 може бути застосований лише один запобіжний захід тримання під вартою.
Стосовно можливості застосування цього запобіжного заходу суд додатково зазначає, що в цьому випадку публічний інтерес полягає ні в чому іншому, як у захисті громадян та суспільства від свавільних дій щодо позбавлення життя.
При цьому, як зазначається у процитованих вище рішеннях Європейського суду з прав людини, здійснення такого захисту утворює фундамент демократичного суспільства, відсутність такого захисту позбавляє можливості для існування саме такого суспільства.
За такого саме тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає вимогам суспільного інтересу, а його звільнення є цілком здатним порушити публічний порядок, який наразі дійсно перебуває під загрозою.
7. Посилання захисту ж наведених вище міркувань та висновків не спростовують.
За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі є відсутніми.
Отже, клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
1.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 23 липня 2024 року включно.
2.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_13 =
Суд | Центральний районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2024 |
Оприлюднено | 14.06.2024 |
Номер документу | 119694700 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти життя та здоров'я особи Умисне вбивство |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні