Ухвала

від 12.06.2024 по справі 182/2401/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2401/23

Провадження № 2/0182/2384/2024

У Х В А Л А

Іменем України

12.06.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі клопотання/заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «К9», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «К9», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішеннямНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від23січня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,до ТОВ«ФК «К9»,треті особи-приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуЖуравльова ЛарисаМихайлівна таприватний виконавецьвиконавчого округуДніпропетровської областіМакаренко АннаСергіївна,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,були задоволені. Визнано виконавчий напис від 07 грудня 2021 року, зареєстрований в реєстрі № 3620, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «К9» заборгованості в розмірі 32 850 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «К9» (код ЄДРПОУ 44024387) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), судовий збір в розмірі 858 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім грн.) 88 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.

05 лютого 2024 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника заявника ОСОБА_1 надійшла заява/клопотання, в якому він посилається на постанови ВС України (адміністративне провадження), в яких міститься думка колегії щодо розрахункового документу, який адвокат повинен надати клієнту. При цьому, в самій заяві/ клопотанні зазначає, що при подачі матеріалів до суду в позовній заяві містилось посилання на те, що орієнтована сума судових витрат, які поніс позивач або які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи, становить суму в розмірі 5 000 грн. 00 коп., тому довідку про сплату коштів, яку вважає належним доказом, долучає до даної заяви/клопотання. Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказує, що рішення ним було отримано 01 грудня 2024 року, а тому просить поновити процесуальний строк на подання даної заяви та стягнути з відповідача на його користь витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Суд, роглянувши матеріали та подану заяву/клопотання, приходить до наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 59Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIпередбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 134 ЦПК України,разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з матеріалів справи, представник заявника, як доказ понесення ОСОБА_2 витрат на послуги адвоката, подав ордер (а.с.70), довідку, що клієнту ОСОБА_2 було надано юридичну послугу на виконання договору № 23/1 про надання правової допомоги від 15 травня 2023 року та отримано гонорар в розмірі 5 000 грн. 00 коп. (а.с.71), акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 03 лютого 2024 року (а.с.73). При цьому, суд вважає, що вищевказані документи не підтверджують факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ОСОБА_2 та адвокатом Самаріним А.С. існують договірні відносини щодо надання йому юридичних послуг.

Так, згідно договору (угоди) № 23/1 від 15 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Самаріним А.С., предметом якого є правова допомога в будь-яких провадженнях/спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських та інше), які порушується на території України. Також, клієнт доручає адвокату представництво в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності чи підпорядкування (а.с.77).

Згідно п.3.1 вищевказаного договору, формою винагороди адвоката за надані послуги є гонорар та додаткова винагорода, розмір і строки яких встановлюються та узгоджуються в усній формі та остаточно закріплюються в акті виконаних робіт (а.с.77). При цьому, ані до позовної заяви, ані до заяви/клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі позивачем або його представником квитанцію до прибуткового касового ордера щодо сплати гонорару за надану правову допомогу надано не було, а долучений акт прийому-передачі наданих юридичних послуг на містить відомостей про таку правову допомогу. Крім того, відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 182/2401/23 (провадження 2/0182/195/2024), а інші докази, які б свідчили про пов`язанність договору та, відповідно, й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано. При цьому, долучена представником позивача довідка до апеляційної скарги щодо отримання гонорару в розмірі 1 000 грн. 00 коп. (а.с.97) безпосередньо у даній справі, не може бути належним доказом та беззаперечним фактом щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., саме, за наслідком ухваленого рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу саме в цій справі.

При цьому, слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи № 182/2401/23.

Більш того, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області, при вирішенні даного питання щодо ухвалення додаткового рішення по цій справі, враховує Постанову ВСУ у справі № 227/2301/21 (провадження 14-37цс24) від 22 травня 2024 року.

Тому, враховуючи правові висновки, суд вважає, що заява/клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає у зв`язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.81,141,246,258,260,270,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л ИВ :

В задоволенні клопотання/заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «К9», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал