Вирок

від 13.06.2024 по справі 639/5677/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/5677/23

Провадження № 1-кп/639/168/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2023 за №62023170020001514, за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрілець 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України № 46 від 25.02.2022 солдата ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України №173 від 18.06.2023 уважати таким, що вибув на стаціонарне лікування солдат ОСОБА_11 з 16.06.2023 до медичного пункту частини НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_11 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну Гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

У ст. 2 вказаного Закону зазначено, що основними функціями Національної гвардії України є:

- захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;

- охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян, та інше.

У своїй діяльності Національна Гвардія України (далі по тексту НГУ) керується Конституцією України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді стрілець 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 20.06.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та провів час на власний розсуд.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_11 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 20.06.2023 самовільно залишив лікувальний заклад, а саме медичний пункт військової частини НОМЕР_2 НГУ за адресою: АДРЕСА_3 , та у період з 20.06.2023 по 03.07.2023 перебував за межами частини, знаходячись постійно за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_11 в період з 20.06.2023 по 03.07.2023 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами медичного пункту військової частини НОМЕР_2 НГУ не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 20.06.2023 №175 солдат ОСОБА_11 був виключений з усіх видів забезпечення з 20.06.2023 у зв`язку з самовільним залишенням лікувального закладу, а саме медичного пункту військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 21.06.2023 №176 солдата ОСОБА_11 уважати таким, що прибув із стаціонарного лікування 20.06.2023 із медичного пункту військової частини НОМЕР_2 (самовільно залишив лікувальний заклад).

04.07.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ №189 солдата ОСОБА_11 поновлено на всі види забезпечення.

За час відсутності на території військової частини НОМЕР_2 НГУ солдат ОСОБА_11 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової частини України в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 03.07.2023 - до моменту добровільного самостійного повернення до тимчасового розташування 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 на ВОП «Пума» біля АДРЕСА_4 .

Прокурор у судовому засіданні зазначав про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зібраними матеріалами справи та необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав частково. Повідомив, що приблизно 16.06.2023 він звернувся до командира взводу зі скаргами на болі в лівій нозі та попросив направити його до медичного закладу. Командир взводу передав цю інформацію командиру роти і через деякий час заступник командира роти привіз ОСОБА_11 до медичного пункту частини у м. Харкові, де його було розташовано у приміщенні (палаті) з іншими військовослужбовцями та надано таблетки для лікування. Болі в нозі посилювались і на запитання ОСОБА_11 в медичному пункті частини повідомили, що він може за власні кошти пройти медичне обстеження у приватному медичному закладі, що ОСОБА_11 і зробив.

18.06.2024 ОСОБА_11 пройшов обстеження ноги та хребта в приватній клініці і показав отримані результати в медичному пункті частини, однак належного лікування він не отримував. На підтвердження цього просив долучити до матеріалів справи отримані ним висновки ТОВ «ТЕСЛА МЕДІКАЛ» від 06.06.2023 та 18.06.2023 магнітно-резонансної томографії грудного, шийного та попереково-крижового відділів хребта, лівого колінного суглоба, а також довідку гарнізонної військово-лікарської комісії № 8454 від 10.10.2023.

20.06.2024 ОСОБА_11 попросив направити його до медичного шпиталю для проходження відповідного лікування, однак його не направили до шпиталю і він на таксі поїхав додому.

Вдома ОСОБА_11 наносив мазь на ногу, накладав обезболюючий пластир та робив уколи « ОСОБА_13 », йому полегшало і 21.06.2023 він повернувся до медичного пункту частини. В палаті хлопці сказали, що його розшукували і подали на СЗЧ.

ОСОБА_11 повідомив командування медичного пункту частини, що він повернувся і через деякий час попросився повернутись до свого підрозділу, однак йому відповіли, що не мають такої можливості. ОСОБА_11 почав переписуватись зі своїм командиром взводу, який допоміг організувати його переміщення до розташування взводу у м. Дергачі. Через деякий час ОСОБА_11 відновили на всіх видах забезпечення.

ОСОБА_11 наполягав, що до медичного пункту частини у м. Харкові він повернувся саме 21.06.2023, де перебував ще близько тижня.

На запитання прокурора ОСОБА_11 повідомив, що йому було відомо про заборону самовільного залишення місця розташування військової частини або медичного закладу. З проханням тимчасово залишити медмункт він звертався в усній формі. У кого саме ОСОБА_11 відпрошувався залишити медпункт він не зміг пригадати. Після повернення до медпункту ОСОБА_11 не повідомляв своїх командирів роти та взводу про повернення, оскільки на той момент не перебував у їх підпорядкуванні.

Представникам медичної частини ОСОБА_11 повідомив про те, що він повернувся, однак кому саме повідомив - не зміг пригадати. Зі скаргами на неналежне лікування ОСОБА_11 не звертався.

ОСОБА_11 розумів, що він має повідомити своїх командирів про його відлучення з медичного пункту, однак він цього не зробив через сильний біль, на емоціях «психанув» та поїхав додому.

На запитання захисника ОСОБА_12 ОСОБА_11 повідомив, що він не заперечує того, що самовільно залишив медчастину, однак він вчинив це через загострення болі в нозі. ОСОБА_11 звертався до командування щодо надання йому медичної допомоги, однак у необхідному обсязі він її не отримав.

На запитання головуючого ОСОБА_11 повідомив, що після того як він 21.06.2023 повернувся до палати медичного пункту частини і до моменту, коли 03.07.2023 його забрали до підрозділу в м. Дергачі, - увесь цей час він перебував у палаті медичного пункту частини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні посилалась на те, що обвинувачення ОСОБА_11 обґрунтовується неналежними та недопустими доказами, а також зазначала про відсутність в діях ОСОБА_11 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та необхідність його виправдати, а кримінальне провадження закрити.

Викладену позицію обґрунтовує тим, що 20.06.2023 ОСОБА_11 самовільно залишив медичний пункт військової частини, оскільки мав поважні причини - не отримував належного лікування і вже 21.06.2023 повернувся до медичного пункту військової частини, тобто був відсутній лише один день. Крім наданих у судовому засіданні показань ОСОБА_11 цей факт підтверджується долученою до матеріалів справи стороною обвинувачення копією наказу № 176 від 21.06.2023, відповідно до якого солдат ОСОБА_11 самовільно залишив лікувальний заклад, але прибув до в/ч 21.06.2023.

Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_11 його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, винуватість ОСОБА_11 доводиться дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:

- даними повідомлення Керівника СіЗ ВКР СБ України ОУВ «Харків» Начальнику Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві (про вчинення кримінального правопорушення) від 25.07.2023 відповідно до яких 1 відділом 5 управління ДВКР СБ України, під час виконання завдань із контррозвідувального забезпечення військових формувань, розташованих на території Харківського регіону, отримана інформація щодо самовільного залишення солдатом призваним під час мобілізації в/ч НОМЕР_2 НГУ місця проходження служби, а саме територію тимчасового розташування медичного пункту військової частини НОМЕР_2 в умовах військового стану. Так, за наявними даними, о 16:30 20.06.2023 під час перевірки особового складу у медичному пункті в/ч НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , стрілець 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ солдат ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашня адреса: АДРЕСА_2 , не повідомивши своїх безпосередніх та прямих командирів (начальників), самовільно залишив територію місця несення служби. Першочергові результати заходів пошуку не дали. На телефонні дзвінки не відповідав. Близькі та родичі інформацією про його місцезнаходження не володіли. 03.07.2023 року о 18:00 солдат ОСОБА_11 самостійно повернувся до тимчасового розташування 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону на ВОП «Пума» біля АДРЕСА_4 . Причину своєї відсутності та чому він залишив територію місця несення служби, не повідомивши нікого, солдат ОСОБА_11 назвати не зміг;

- даними матеріалів службовогорозслідуванняза фактом невиконання або неналежного виконання стрільцем 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_11 службових обов`язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що виразилось у самовільному залишенні лікувального закладу, якими встановлено наступне:

«Начальник медичної служби військової частини НОМЕР_2 майор медичної служби ОСОБА_14 доповіла, що 20.06.2023 о 16 годині 00 хвилин під час перевірки особового складу у медичному пункті військової частини НОМЕР_2 виявлено відсутність солдата ОСОБА_11 стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 . Першочергові пошукові заходи результатів не дали. Солдат ОСОБА_11 на телефонні дзвінки не відповідає, близькі та знайомі інформацією про його місцезнаходження не володіють (копія донесення додається).

Командир 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_15 доповів, що 03.07.2023 о 18 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_11 самостійно повернувся до пункту тимчасової дислокації 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону на взводний опорний пункт «Пума» поблизу АДРЕСА_4 (копія донесення додається).

Опитаний начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_2 майор медичної служби ОСОБА_16 пояснив, що 20.06.2023 року під час перевірки особового складу в медичному пункті військової частини НОМЕР_2 виявлено відсутність солдата ОСОБА_11 . Солдат ОСОБА_11 на телефонні дзвінки не відповідав. Першочергові пошукові заходи результатів не дали.

Опитаний старший солдат ОСОБА_17 пояснив, що 20.06.2023 року йому стало відомо, що солдат ОСОБА_11 не повернувся із звільнення під час проходження лікування у медичному пункті військової частини НОМЕР_2 . У подальшому, а саме 03.07.2023 вказаний військовослужбовець повернувся до місця тимчасового розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_4 .

Опитаний солдат ОСОБА_11 стрілець 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 пояснив, що з 16.06.2023 він перебуває на лікуванні у зв`язку із болями в нозі. 18.06.2023 він пішов у звільнення та перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку із сильними болями у попереку та нозі він не мав фізичної можливості визначений час повернутись у медичний пункт військової частини НОМЕР_2 . Про даний факт військовослужбовцям медичного пункту військової частини НОМЕР_2 та своїм безпосереднім командирам він не доповів. У подальшому, а саме 03.07.2023 року біль в нозі та попереку пройшов і він повернувся до медичного пункту військової частини НОМЕР_2 . Після дзвінка своєму командиру він отримав наказ прибути до місця несення служби свого підрозділу поблизу АДРЕСА_4 . Свою провину визнає.»

- даними медичної характеристики лікаря медичного пункту в/ч НОМЕР_2 від 03.08.2023 на військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 солдата за мобілізацією ОСОБА_11 , відповідно до якого, зокрема, 16.06.23-20.06.2023 останній перебував на стаціонарному лікуванні при МПЧ з діагнозом: Застаріле пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглобу. Виписаний за порушення режиму. Вибув в СЗЧ;

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №46, згідно з пунктом 2 якого зарахувати в списки особового складу частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_11 на посаду стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону з 25.02.2022;

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 18.06.2023 №173, згідно з пунктом 4 (4.2) якого вважати таким, що вибув на стаціонарне лікування стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону солдата ОСОБА_11 з 16.06.2023 до медичного пункту в/ч НОМЕР_2 ;

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 20.06.2023 №175, згідно з пунктом 3 якого виключити з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_11 стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону, який самовільно залишив військову частину (самовільно залишив медичний пункт в/ч НОМЕР_2 ) з 20.06.2023;

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 21.06.2023 №176, згідно з пунктом 10.4 якого відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України нижчепойменованих військовослужбовців Нпціональної гвардії України: розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців: солдата ОСОБА_11 стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення);

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.06.2023 №176, згідно з пунктом 11 (11.3) якого вважати таким, що прибув із стаціонарного лікування стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону солдата ОСОБА_11 20.06.2023 із медичного пункту в/ч НОМЕР_2 (самовільно залишив лікувальний заклад);

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 04.07.2023 №189, згідно з пунктом 4 якого поновити в усіх видах забезпечення солдата ОСОБА_11 , який знаходиться у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_2 , з 03.07.2023;

- показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що з 25.02.2022 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 . На початку літа 2023 року ОСОБА_17 тимчасово виконував обов`язки командира взводу, в якому проходив службу ОСОБА_11 , і останній звернувся до нього зі скаргами на біль у нозі, в результаті чого ним за погодженням зі старшим командуванням було прийнято рішення і ОСОБА_11 направили до медичного пункту військової частини у м. Харків. З цього моменту ОСОБА_11 вибув із підпорядкування ОСОБА_17 і перейшов у підпорядкування до відповідного медичного закладу. Через деякий час ОСОБА_17 стало відомо, що ОСОБА_11 самовільно залишив медичний пункт частини. Приблизно через 10-15 днів ОСОБА_11 написав ОСОБА_17 на телефон повідомлення, що хоче повернутись і «що йому робити?». ОСОБА_17 відповів ОСОБА_11 щоб той повертався до військової частини. Наступного дня ОСОБА_11 повернувся до підрозділу ОСОБА_17 (на той момент біля м. Дергачі), де ОСОБА_11 продовжив виконувати бойові завдання.

- показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що на початку літа 2023 року він перебував на посаді начальника медичного пункту бригади в/ч НОМЕР_2 на АДРЕСА_3

На підставі відповідного наказу командира військової частини ОСОБА_11 прибув до медичного пункту, де знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу застарілого пошкодження лівого колінного суглоба. Кожного дня двічі на день проводилось шикування та поіменна перевірка особового складу. 20.06.2023 під час шикування було виявлено відсутність ОСОБА_11 . 03.07.2023 ОСОБА_16 стало відомо, що ОСОБА_11 повернувся до свого підрозділу біля м. Дергачі.

Дозвіл на тривале залишення розташування медичного пункту ОСОБА_11 не надавався і не міг надаватись, оскільки ОСОБА_11 перебував не на амбулаторному, а на стаціонарному лікуванні. Чи відпускали ОСОБА_16 або підлеглі йому лікарі медичного пункту ОСОБА_11 для проходження огляду до інших фахівців поза межами медичного пункту ОСОБА_16 не пам`ятає, однак якщо все ж таки відпускали, то це мало бути зафіксовано у відповідних журналах медичного пункту. Зокрема, в медичному пункті вівся журнал амбулаторного прийому, де фіксувався «рух хворих».

У разі наявності підстав для тривалого вибуття військовослужбовця, який перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному пункті, наприклад, за сімейними обставинами, цей військовослужбовець мав подати відповідний рапорт на ім`я заступника командира роти по роботі з особовим складом, в якому зазначав конкретні дати, адресу його запланованого місця перебування, свої контактні відомості та номери телефонів, а також тих осіб або родичів, до яких він прямував.

Якщо в наданий військовослужбовцю час він не повертався до медичного пункту, то спочатку здійснювалися розшукові дії (телефонували за вказаними цим військовослужбовцем номерами телефонів тощо) і якщо ці дії не давали результатів, то приймалось рішення про оголошення цього військовослужбовця в СЗЧ.

- показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , який повідомив, що він є заступником командира стрілецької роти 4 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_2 , де проходив військову службу солдат ОСОБА_11 .

У червні 2023 року ОСОБА_11 звернувся до командира зі скаргою на болі в нозі й ОСОБА_18 разом із командиром прийняли рішення направити ОСОБА_11 до медичного пункту для проведення огляду та надання необхідної допомоги. Після цього ОСОБА_18 разом із ОСОБА_11 та іншими військовослужбовцями, які також потребували медичної допомоги, на автомобілі поїхали до медичного пункту, де ОСОБА_11 був оглянутий лікарем і залишився на лікування. Це було приблизно 16-18 червня 2023 року точної дати ОСОБА_18 не пам`ятає. Через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_11 20.06.2023 самовільно залишив цей медичний пункт і приблизно через два тижні повернувся до його підрозділу, однак подробиці ОСОБА_18 не відомі.

-наданими усудовому засіданніпоясненнями залученогоза клопотаннямпрокурора уякості спеціалістаначальника відділенняобліку військовогоскладу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_19 з приводузмісту тапорядку формуваннядосліджених усудовому засіданнінаказів командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині), зокрема, №175 від 20.06.2023, №176 від 21.06.2023 та №189 від 04.07.2023. Зокрема, ОСОБА_19 пояснив, що коли військовослужбовець самовільно залишає військову частину з медичного закладу він вибуває з категорії «на лікуванні» та переходить до категорії самовільно залишивших військову частину, як це передбачено наказом МВС № 73 «Про затвердження Інструкції обліку особового складу в Національній гвардії України».Саме томув наказі №176 від 21.06.2023 зазначається «вважати таким, що прибув із стаціонарного лікування ОСОБА_11 20.06.2023 із медичного пункту в/ч НОМЕР_2 », а в дужках зазначається «самовільно залишив лікувальний заклад» і це не означає, що військовослужбовець фактично прибув до військової частини це відбувається для того, щоб не було подвійного обліку військовослужбовця і в категорії «на лікуванні» і в категорії самовільно залишивших частину. Це повністю узгоджується з наказами № 175 від 20.06.2023 (виключити з усіх видів забезпечення ОСОБА_11 , який самовільно залишив військову частину (самовільно залишив медичний пункт в/ч НОМЕР_2 ) з 20.06.2023)і наказом №189 від 03.07.2023, відповідно до якого ОСОБА_11 поновлено в усіх видах забезпечення з 03.07.2023, тобто після його фактичного повернення до військової частини після самовільного її залишення.

Таким чином, оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні вище перелічені докази, які узгоджуються між собою, суд визнає їх належними та допустимими для правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_11 та визнання його винуватості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_11 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною.

Дії ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місце служби без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Надані усудовому зсіданніпоказанняобвинуваченого ОСОБА_11 про те, що він був відсутній у медичному пункті військової частини лише один день у період з 20.06.2023 по 21.06.2023 суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та спростовуються сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні описаних вище належних та допустимих доказів.

Доводи захисника ОСОБА_12 про те,що долученістороною обвинуваченнядо матеріалівсправи наказикомандира в/ч НОМЕР_2 ,зокрема копіянаказу №176від 21.06.2023(відповіднодо якогосолдат ОСОБА_11 самовільно залишивлікувальний заклад,але прибувдо в/ч21.06.2023)підтверджують наданіу судовомузсіданні показанняобвинуваченого ОСОБА_11 про те,що вінбув відсутнійу медичномупункті військовоїчастини лишеодин деньу періодз 20.06.2023по 21.06.2023 повністюспростовуються наданимиу судовомузасіданні таописаними вищепоясненнями залученогоу якостіспеціаліста начальникавідділення облікувійськового складув/ч НОМЕР_2 ОСОБА_19 з приводузмісту тапорядку формуваннядосліджених усудовому засіданнінаказів командирав/ч НОМЕР_2 (постройовій частині),зокрема й№176 від 21.06.2023.

Долучені стороною захисту отримані ОСОБА_11 висновки ТОВ «ТЕСЛА МЕДІКАЛ» від 06.06.2023 та 18.06.2023 магнітно-резонансної томографії грудного, шийного та попереково-крижового відділів хребта, лівого колінного суглоба не підтверджують доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_11 через наявність поважної причини неналежного лікування в медичному пункті частини - самовільно 20.06.2023 поїхав додому, й спростовуються наданими у судовому засіданні показаннями ОСОБА_11 про те, що зі скаргами на його неналежне лікування він не звертався, а також долученою стороноюзахисту довідкоюгарнізонної військово-лікарськоїкомісії №8454від 10.10.2023,відповідно доякої ОСОБА_11 придатний довійськової служби тощо.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставини, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Враховуючи конкретніобставини справи,характер таступінь тяжкостіскоєного ОСОБА_11 кримінального правопорушення(вчиниввійськове кримінальнеправопорушення в умовах воєнного стану, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином), особу винного, який раніше не судимий, неодружений, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України та відсутність правових підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_11 , попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.08.2023 у справі № 642/4458/23 (провадження № 1-кс/953/2254/23) стосовно ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.10.2023 включно, визначено заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн. 00 коп.

Згідно з розпискою від 08.08.2023 застава у розмірі 107360,00 грн. була внесена ОСОБА_20 у відношенні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 04.08.2023 по справі № 642/4458/23.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 15 (далі-Порядок) встановлений порядок повернення застави, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 8 Порядку застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

На підстав викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_11 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави останнім не був порушений, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов`язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_20 , після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування ОСОБА_11 покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_11 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 04 серпня 2023 року по 08 серпня 2023 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_11 залишити раніше обраний у виді застави.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_11 та через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» направити його для відбування покарання, а заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 02.12.2022 у справі № 642/4458/23 (провадження № 1-кс/953/2254/23) у розмірі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., внесену 08.08.2023 за обвинуваченого ОСОБА_11 заставодавцем ОСОБА_20 на розрахунковий рахунок територіального управління ДСА України в Харківській області - повернути заставодавцю ОСОБА_20 , відповідно до ст. 182 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1