Постанова

від 12.06.2024 по справі 296/3298/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/3298/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 77 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільну справу№296/3298/24 за позовом ОСОБА_1 до начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шалоти К.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом мотивуючи його тим, що він з 1999 року працював начальником адміністративно-господарської частини АДРЕСА_1 . 20 листопада 2009 року наказом начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів м.Житомир його було звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України. Проте, вказаний наказ факту встановлення та дослідження нового вчиненого проступку після 30.10.2009. Вказував, що у грудні 2009 року він звертався до Корольовського районного суду м. Житомира та просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути кошти за вимушений прогул. Проте, 16.06.2010 судом першої інстанції було помилково ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної та касаційної інстанції залишили рішення суду першої інстанції без змін. Відтак просив ухвалити рішення ( виправити судове рішення у справі 2-1309/10) про визнання незаконним наказу №95 від 20.11.2009 про звільнення його з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, поновити на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове судове рішення у справі 2-1309/10 відповідно до вимог Конституції України. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Корольовським районним судом м. Житомира 16.06.2010 у справі 2-1309/10 ухвалено рішення на підставі невиконання Конституції України та законів України. Посилається на правову позицію Верховного Суду, зокрема, якщо вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання ним своїх посадових обов`язків (оголошено догану), а після цього працівник не вчинив нового проступку, то відсутні підстави для його звільнення за п.3 ст.10 КЗпП України. Адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана чи звільнення.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню зогляду нанаступне.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав, вже вирішений рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16.06.2010 у справі 2-1309/10, яке набрало законної сили.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує наступне. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції Українивизначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в ниходночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що:

«предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що: «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 175 ЦПК України.

Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У відповідність до пунктів 4, 5 частини 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом у якому просив переглянути рішення Корольського районного суду м. Житомира від 16.06.2010 у справі 2-1309/10, яким відмовлено йому у скасуванні наказу про звільнення №95, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаних вимог.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , не просив скасувати наказ про звільнення №95 від 20.11.2009, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені в ч.2 ст.423 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зміст вимог ОСОБА_1 викладених в позовній заяві та дійшов до передчасного висновку про відмову у відкриті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 .

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

УхвалуКорольовського районногосуду м.Житомира від15квітня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13 червня 2024 року.

Головуючий

Судді