Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/17538/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа №910/17538/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Нестерова О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ніко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 (повний текст складено 19.03.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 (повний текст складено 26.04.2024)

у справі №910/17538/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровітокс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ніко"

про стягнення 915 631,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровітокс" (далі - ТОВ "Агровітокс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ніко" (далі - ТОВ "МП Ніко") заборгованості у розмірі 915 631,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 18.01.2023 №18/01-2023/2, в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 915 631,90 грн.

Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "МП Ніко" на користь ТОВ "Агровітокс" 915 631,90 грн основного боргу та судовий збір у розмірі 13 734,48 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт поставки позивачем товару на суму 7 455 859,65 грн та прийняття його відповідачем, а також факт оплати останнім товару на загальну суму 6 540 227,75 грн. Обставини щодо належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару не спростовані, доказів не прийняття товару відповідачем чи висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару суду також не надані. Відповідач свої зобов`язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором виконав частково, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість на загальну суму 915 631,90 грн, а отже позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 частково задоволено заяву ТОВ "Агровітокс" про розподіл судових витрат.

Стягнуто з ТОВ "МП Ніко" на користь ТОВ "Агровітокс" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено повністю, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, які понесені в межах справи №910/17538/23.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "МП Ніко" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд неналежним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі.

Також, скаржник вказує, що не має змоги відчужити товари, придбані у позивача, оскільки останній не надав документи, що підтверджують право власності позивача на товар. Таким чином, винним у простроченні виконання грошового зобов`язання в даній справі є позивач.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "МП Ніко" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/17538/23 та, у випадку задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23, відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу. У випадку залишення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 без змін - зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Так, відповідач не погоджується з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, вважає, що воно ухвалено без врахування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.

На переконання скаржника, підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала від адвоката позивача значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже адвокат працював зі справою невеликої складності. Доводи позивача щодо понесених витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності, обґрунтованості та пропорційності щодо вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 1 455,00 грн, або 20 000,00 грн є суттєво завищеними. Обсяг наданої правової допомоги не відповідає фактичному обсягу затраченого часу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "МП Ніко" у справі №910/17538/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17538/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "МП Ніко" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 призначено на 22.05.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17538/23. Сторонам надано строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.05.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "МП Ніко" у справі №910/17538/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17538/23. Об`єднано апеляційну скаргу ТОВ "МП Ніко" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та апеляційну скаргу ТОВ "МП Ніко" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23. Розгляд апеляційних скарг ТОВ "МП Ніко" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 призначено на 22.05.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.05.2024.

02.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17538/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 задоволено заяву представника ТОВ "Агровітокс" адвоката Нестерової О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 розгляд апеляційних скарги ТОВ "МП Ніко" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 відкладено до 05.06.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Також, ТОВ "Агровітокс" заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що процесуальні документи суду в електронний кабінет представника позивача не надходили. Станом на дату подання відзиву представник позивача не був приєднаний до електронної справи в суді апеляційної інстанції, незважаючи на те, що позов подано саме представником позивача через електронний суд, а тому не отримував відповідної ухвали суду про відкриття провадження та був позбавлений можливості планування часу підготовки процесуальних документів.

Представник позивача приєднаний до електронної справи в апеляційному суді тільки 17.05.2024 після видачі електронної довіреності на справу, хоча адвокат діє на підставі ордеру.

У той же час, у зв`язку з проходженням лікування представник позивача була вимушена приймати знеболюючі та антибіотики, побічною дією яких є пригнічення нервової системи, розумової здатності та концентрації, з огляду на що остання була неспроможна виконати вимоги ухвали суду та вчасно подати відзив на апеляційну скаргу в період з 02.05.2024 до 12.05.2024 (строк встановлений судом).

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши вищенаведене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Так, у відзиві ТОВ "Агровітокс", зокрема зазначає, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, підписані відповідачем без жодного заперечення, що підтверджує той факт, що всі документи разом з товаром передані останньому, в іншому випадку відповідач міг би хоча б зазначити заперечення на видатковій накладній про те, що йому не надані документи, чого він не зробив. У зв`язку з чим, виходячи із принципу вірогідності доказування, цілком очевидно, що відповідні документи відповідачу надані, і зазначене зобов`язання позивачем виконано в повному обсязі. Протилежного відповідачем не доведено належними та допустимим доказами. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу невиконання позивачем умов пункту 2.9 договору та неможливості продажу товару.

Також у відзиві, позивач вказує, що відповідачем також не доведено належними та допустимим доказами незаконності на необґрунтованості додаткового рішення суду, а також не співмірності витрат на правову допомогу. Так обов`язок спростування співмірності витрат на правову допомогу покладається в даному випадку саме на відповідача, проте відповідач не навів належних та допустимих доказів не співмірності витрат на правову допомогу.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 05.06.2024 з`явилася представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали від 22.05.2024 до електронного кабінету його представника.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/17538/23 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційних скарг, просила суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.01.2023 між ТОВ "Агровітокс" (постачальник) та ТОВ "МП Ніко" (покупець) укладено договір поставки №18/01-2023/2, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2022 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД - 120600), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

Асортимент, одиниці виміру та ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем належним чином довіреністю на одержання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем, що підтверджується видатковою накладною.

Пунктами 3.1-3.4 договору встановлено, що ціна товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. У ціну товару включені послуги продавця з навантаження товару на транспортний засіб. Оплата товару здійснюється покупцем у порядку, вказаному в специфікації до цього договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення її печатками сторін (пункт 7.1 договору).

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 31.12.2022 (пункт 7.2 договору).

У випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не направить письмове повідомлення іншій стороні про намір розірвати цей договір, він вважається пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах, що і раніше (пункт 7.3 договору).

У пунктах 1, 4, 4.1 та 4.2 специфікації №1 від 18.01.2023 до договору сторони погодили кількість, номенклатуру і вартість товару, що поставляється: насіння соняшнику врожаю 2022 року у кількості 400 тон на суму 6 800 000,00 грн з ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до рахунку-фактури та цієї специфікації наступним чином: оплата при отриманні вантажу покупцем в розмірі 86% від фактично навантаженого товару, повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" цього договору протягом 1-го банківського дня з моменту навантаження. Оплата в розмірі 14% вартості товару згідно цієї специфікації здійснюється покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, у пунктах 1, 4, 4.1 та 4.2 специфікації №2 від 18.01.2023 до договору сторони погодили кількість, номенклатуру і вартість товару, що поставляється: насіння соняшнику врожаю 2022 року у кількості 38,58 тон на суму 655 859,97 грн з ПДВ, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до рахунку-фактури та цієї специфікації наступним чином: оплата при отриманні вантажу покупцем в розмірі 86% від фактично навантаженого товару, повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" цього договору протягом 1-го банківського дня з моменту навантаження. Оплата в розмірі 14% вартості товару згідно цієї специфікації здійснюється покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з видатковими накладними від 23.01.2023 №1 на суму 2 471 799,88 грн, від 23.01.2023 №2 на суму 1 116 899,95 грн, від 24.01.2023 №3 на суму 3 867 159,82 грн та товарно-транспортними накладними до них позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товар на загальну суму 7 455 859,65 грн.

При цьому, відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 6 540 227,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Агровітокс" посилається на те, що відповідач не оплатив отриманий товару у повному обсязі, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 915 631,90 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт поставки позивачем товару на суму 7 455 859,65 грн та прийняття його відповідачем, а також факт оплати відповідачем товару на загальну суму 6 540 227,75 грн.

Обставини щодо належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару не були спростовані, доказів не прийняття товару відповідачем чи висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару суду також не надані.

Відповідно до умов пунктів 4, 4.1 та 4.2 специфікацій №№1, 2 від 18.01.2023 до договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до рахунку-фактури та цієї специфікації наступним чином: оплата при отриманні вантажу покупцем в розмірі 86% від фактично навантаженого товару, повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" цього договору протягом 1-го банківського дня з моменту навантаження. Оплата в розмірі 14% вартості товару, згідно цієї специфікації, здійснюється покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.11.2023, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.01.2023 №9008469791, від 23.01.2023 №9005569693, від 23.01.2023 №9008444814, від 23.01.2023 №9008468304.

З огляду на наведене, з урахуванням положень статті 530 ЦК України та вищезазначених пунктів договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару настав.

Разом із тим, відповідач свої зобов`язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором виконав частково, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість на загальну суму 915 631,90 грн.

З огляду на наведене, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на порушення позивачем пункту 2.9 договору відхиляються колегією суддів, оскільки спірним договором не передбачено право відповідача притримувати оплату, в разі ненадання документів, відповідно до пункту 2.9 договору. Обов`язок відповідача оплатити товар жодним чином не пов`язаний з виконанням позивачем вимог пункту 2.9 договору. Таким чином, виконання позивачем або невиконання пункту 2.9 договору не входить до предмету доказування у справі.

Крім того, вищенаведене посилання відповідача взагалі не спростовує порушення відповідачем порядку оплати товару, передбачені пунктами 4.1, 4.2 специфікацій, які не передбачають залежності обов`язку оплатити товар в залежності від надання або ненадання документів, передбачених пунктом 2.9 договору.

Також, не заслуговують на увагу і доводи відповідача, що місцевий господарський суд неналежно повідомив його про відкриття провадження у даній справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського міста Києва від 04.12.2023 про відкриття провадження у справі №910/17538/23 направлена на адресу місцезнаходження ТОВ "МП Ніко" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 27) та отримана повноважним представником останнього, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600068483147 (т. 1, а.с. 54).

Крім того, матеріали справи містять повідомлення про вручення поштових відправлень №0600244228000 (т. 1, а.с. 71) та №0600252495638 (т. 1, а.с 78), що підтверджують отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.02.2024, та ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 про оголошення перерви у судовому засіданні до 07.03.2024.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 27 500,00 грн позивач долучив:

- договір про надання правової допомоги від 10.11.2023, укладений між позивачем та адвокатом Нестеровою О.В.;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 07.03.2024 до цього договору на суму 27 500,00 грн, в якому вказано, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позову, збирання доказів та організація подання позову до суду через електронний суд по справі №910/17538/23 на суму 20 000,00 грн та представництво інтересів у судових засіданнях: 10.01.2024, 15.02.2024, 07.03.2024 у справі №910/16768/23 з урахуванням часу на прибуття в судове засідання відповідно до практики Верховного Суду на суму 7 500,00 грн;

- платіжні інструкції від 08.03.2024 №4705 на суму 7 500,00 грн та від 20.11.2023 №4339 на суму 20 000,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1297216 від 10.11.2023.

На переконання колегії суддів, наведені вище докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Також, суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У той же час, при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19.

У даному випадку, місцевим господарським судом враховано, що до акта прийому-передачі наданих послуг від 07.03.2024 адвокатом включено послуги з представництва інтересів клієнта у судових засіданнях: 10.01.2024, 15.02.2024, 07.03.2024 у справі №910/16768/23 з урахуванням часу на прибуття в судове засідання відповідно до практики Верховного Суду на суму 7 500,00 грн. Зазначені витрати не підлягають розподілу між сторонами в межах справи №910/17538/23, оскільки понесені у зв`язку з розглядом іншої справи в суді.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанції також враховують висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, які понесені в межах справи №910/17538/23.

Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Агровітокс" про розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ТОВ "МП Ніко" задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ніко" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 у справі №910/17538/23 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/17538/23 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Ніко".

5. Матеріали справи №910/17538/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.06.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов