Постанова

від 12.06.2024 по справі 918/16/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 918/16/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі № 918/16/24 (суддя Політика Н.А., повний текст рішення складено 08.04.2024)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 553 775, 50 грн

за участю представників сторін:

прокурор - Немкович І.І.;

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - Патраков О.І.;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - позивач, Міська Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач-1, ТОВ "РОЕК") та Комунального підприємства "Міськсвітло" (далі - відповідач-2, КП "Міськсвітло"), в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 7 від 29.09.2022, № 8 від 30.09.2022, № 9 від 02.11.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022, укладеного між КП "Міськсвітло" Рівненської міської ради та ТОВ "РОЕК";

- стягнути з ТОВ "РОЕК" на користь Рівненської міської ради кошти в дохід місцевого бюджету кошти в розмірі 533 775, 50 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на положення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору. Також посилається на положення ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, зауважуючи на тих обставинах, що укладені між сторонами додаткові угоди до договору суперечать Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначає, що сторона правочину (відповідач-1) укладенням додаткових угод необґрунтовано, без відповідної правової підстави, збільшила ціну за електричну енергію як товар, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі позивача електричною енергією в обсязі, визначеному договором. Прокурор вказує на наявність правових підстав для визнання недійсними в судовому порядку додаткових угод до договору та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 533 775, 50 грн сплачених відповідно до додаткових угод коштів на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 позов задоволено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № 7 від 29.09.2022, № 8 від 30.09.2022 року та № 9 від 02.11.2022 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому існують підстави вважати, що кошти, які сплачені за спірними додатковими угодами підлягають до стягнення з ТОВ "РОЕК" на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "РОЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі № 918/16/24, в якій відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції в частині представництва прокурора в суді не застосував Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", оскільки саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері публічних закупівель. Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель;

- апелянт звертає увагу на правомірність дій при укладенні додаткових угод до договору №16677-ВЦ від 11.01.2022. Вказує, що судом першої інстанції при ухвалені оспорюваного рішення не надано належної оцінки ключовим доказам наявних в матеріалах справи, а саме: наданим до додаткових угод документам (висновкам торгово - промислової палати та інформації офіційного джерела ДП "Оператор ринку"); умовам договору щодо постачання електричної енергії за вільними цінами. Укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, Законом України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно - правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10 %, а загальна ціна договору залишилася незмінною, натомість сторони погоджували зміну загального обсягу товару за договором, що прямо визначено в п. 2 ч. 5. ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі";

- з наявних в матеріалах справи документів (договору, актів приймання-передачі) та інформації, наявної в системі публічних закупівель "Прозоро", вбачається суттєва розбіжність між сумою договору та джерелом походження грошових коштів (як бюджетні, так і власні), якими проводилася оплата КП "Міськсвітло" по договору. Незважаючи на це, судом першої інстанції не було враховано даного факту при винесенні оскаржуваного рішення. Прокурором до суду першої інстанції не надано доказів, що КП "Міськсвітло" здійснено розрахунок по спірних додаткових угодах саме бюджетними коштами, позовні вимоги грунтуються на припущеннях, які судом було безпідставно враховано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 30.04.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

03.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РОЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі № 918/16/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024 о 15:00 год.

Керівник Рівненської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді комунальним підприємством, а тому, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, саме міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- необгрунтованими та безпідставними є твердження відповідача-1 про те, що Законом України "Про публічні закупівлі" прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 %. Дії ТОВ "РОЕК" щодо укладення оскаржуваних додаткових угод суперечать, окрім іншого, і вимогам пункту 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 3.1.1 та 3.2.4 розділу III Правил № 312;

- з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, укладення оспорюваних додаткових угод суперечить вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку;

- безпідставно сплачені бюджетні кошти за електричну енергію в подальшому будуть неминуче перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету Рівненської міської ради, з якого фактично були витрачені, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено. Таким чином, кошти у розмірі 533 775, 50 грн, безпідставно отримані ТОВ "РОЕК" в результаті укладення оскаржуваних додаткових угод мають бути стягнуті на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

ТОВ "РОЕК" надіслало до суду клопотання про визнання явки сторін - позивача та відповідача-2 в судове засідання обов`язковою. Відповідач-1 зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду справи, а також для з`ясування питання скільки коштів виділено позивачем - Рівненською міською радою для відповідачу-2 - КП "Міськсвітло" для проведення оплати по договору постачання електричної енергії, а також з метою з`ясування питання, яка сума була оплачена власними коштами відповідачем-2 - КП "Міськсвітло" (чи в повному обсязі місцевий бюджет або власні кошти за відповідний період), необхідно визнати явку сторін в судове засідання обовязковою.

Розглянувши в судовому засіданні 12.06.2024 клопотання відповідача-1 про визнання явки сторін (позивача та відповідача-2) в судове засідання обов`язковою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Тобто, згідно з аналізом цих норм права, якщо суд не зобов`язав учасника справи з`являтись до суду, його явка до суду є його правом, а не обов`язком.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що із урахуванням предмету та підстав заявленого позову у справі, а також наданих до матеріалів справи доказів в підтвердження позовних вимог, суд не вбачає підстав для з`ясування обставин, які заявник просить встановити шляхом визнання явки позивача та відповідача-2 в судове засідання обов`язковою з метою надання ними пояснень, а тому, враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, яким передбачено, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-1.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 11.01.2022 між ТОВ "РОЕК" (постачальник) та КП "Міськсвітло" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №16677-ВЦ, умовами якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року № 312 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Код товару згідно ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія (пункт 2.2. договору).

Пунктом 2.2. договору встановлено, що загальна кількість товару: 4 850 000 кВт.

Згідно п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком-1 до цього договору.

Загальна сума договору становить 19 999 999 грн з ПДВ, в т.ч.: ПДВ 3 333 333,17 грн (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком-2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.3. - п. 5.6. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2022 та набирає чинності з дати підписання договору та всіх додатків до нього, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Початок постачання за даним договором є 01.01.2022.

Відповідно до п. 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Аналіз роботи ринку "добу наперед" та внутрішньодобового ринку, за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Також між сторонами підписано "Комерційну пропозицію № "По Факту - Тендер" (додаток-2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ), відповідно до якої, ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 3,4364 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл (грн./кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн./кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн./кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн./кВт*год.; Трозподіл - тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу електричної енергії, до мереж якого приєднаний споживач (затверджується Регулятором та розміщується на сайті відповідного оператора системи розподілу або постачальника), грн./кВт*год.

Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

Згідно вищевказаної "Комерційної пропозиції", по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або акту приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або акту приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до договору), і укладається на строк до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі (Комерційна пропозиція).

Після укладення договору сторони уклали ряд додаткових угод про внесення змін до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме: додаткову угоду № 6 від 27.09.2022 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,74517 грн./кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду № 7 від 29.09.2022 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,04059 грн./кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду № 8 від 30.09.2022 року щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,36168 грн./кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду № 9 від 02.11.2022 року щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,40545 грн./кВт*год. без ПДВ.

Відповідно до п. 1 - 3 додаткової угоди № 6 від 27.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку", що є офіційними даними про ціну на електричну енергію, обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,74517 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2022;

2) сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.09.2022.

Відповідно до п. п. 1 - 3 додаткової угоди № 7 від 29.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,04059 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.09.2022;

2) сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 11.09.2022.

Відповідно до п. п. 1 - 3 додаткової угоди № 8 від 30.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,36168 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21.09.2022;

2) сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 21.09.2022.

Відповідно до п. п. 1 - 3 додаткової угоди № 9 від 02.11.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, у відповідності до умов договору та, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10 %), зокрема:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,40545 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2022;

2) сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.10.2022.

Згідно п. 2 - 4. додатку 1 до додаткової угоди № 9 від 02.11.2022 "Договірні величини споживання електричної енергії", ціна цього договору становить 19 999 999 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 3 333 333, 17 грн. Бюджетні призначення становлять 14 908 849, 34 грн. Сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 1 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно актів прийняття - передавання товарної продукції, відповідач поставив електричну енергію загальним обсягом 3 084 908 кВт*год, на загальну суму 13 561 258, 43 грн з ПДВ, а саме: акт прийняття - передавання товарної продукції за січень 2022 № 479008896/1/1, обсяг - 497378 кВт*год, на суму 2 051 027,71 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за лютий 2022 № 479008896/2/1, обсяг - 342473 кВт*год, на суму 1 412 249 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за березень 2022 № 479008896/3/1, обсяг - 345 828 кВт*год, на суму 1 426 084, 02 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за квітень 2022 №479008896/4/1, обсяг - 248 292 кВт*год, на суму 1 023 876,73 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за травень 2022 № 479008896/5/1, обсяг - 195 541 кВт*год, на суму 806 348,48 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за червень 2022 №479008896/6/1, обсяг - 209 219 кВт*год, на суму 862 752,24 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за липень 2022 № 479008896/7/1, обсяг - 178 902 кВт*год, на суму 737 734,60 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за серпень 2022 №479008896/8/1, обсяг - 240 582 кВт*год, на суму 992 083,20 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за вересень 2022 № 479008896/9/1, обсяг - 283 573 кВт*год, на суму 1 377 876,84 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за жовтень 2022 №479008896/10/1, обсяг - 276 144 кВт*год, на суму 1 459 846, 37 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за листопад 2022 № 479008896/11/1, обсяг - 120 692 кВт*год, на суму 638 043,08 грн з ПДВ; акт прийняття - передавання товарної продукції за грудень 2022 №479008896/12/1, обсяг - 146 284 кВт*год, на суму 773 336,16 грн з ПДВ.

Таким чином, КП "Міськсвітло" Рівненської міської ради відповідно до укладеного договору повинне було сплатити за поставлену електричну енергію за період з вересня по грудень 2022 кошти в розмірі 13 027 482, 95 грн, однак, із урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод, фактично було сплачено 13 561 258, 43 грн. За таких обставин, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 533 775, 50 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення коштів. Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що укладення додаткових угод суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними. Внаслідок укладення спірних додаткових угод відповідач-1 безпідставно отримав від відповідача-2 кошти в сумі 533 775, 50 грн, які, на думку прокурора, належить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Щодо підстав звернення прокурора до суду із позовом в інтересах позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"),

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Рівненської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

Прокурор звертає увагу на те, що оскільки засновником КП Міськсвітло" та власником його майна є територіальна громада в особі Рівненської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, тому міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Як вказує прокурор, у даному випадку, укладення додаткових угод до договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/989/18).

Як встановлено апеляційним судом, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою було надіслано позивачу лист від 17.10.2023, в якому повідомлено про наявність підстав для захисту інтересів територіальної громади. Згідно з наданою Рівненською міською радою відповіддю, позивачем заходи щодо стягнення коштів не здійснювались.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Щодо доводів апелянта про те, що органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України, то суд зазначає наступне.

Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.

Тобто, заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Як вказує прокурор, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час підписання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022, йому стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель "Прозорро" у жовтні 2023, тобто після фактичного виконання сторонами умов договору.

А відтак, у зв`язку із закінченням строку дії договору, на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудитслужби моніторингу закупівлі UA-2021-11-09-006202-a c за предметом: "Електрична енергія", були відсутні.

Із урахуванням викладеного, вживати заходи стосовно визнання недійсним договору (або додаткових угод до нього) орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснював фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то і право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.

Окрім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Також суд не погоджується із твердженнями апелянта про те, що оскільки Рівненська міська рада не є стороною правочину, тому вона не може вважатись належним позивачем у справі, враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 прийшла до висновку, що оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Пунктом 8.47 вищевказаної постанови констатовано, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Таким чином, незаконне та неефективне використання комунальною установою чи підприємством бюджетних коштів створює підстави для представництва прокурором інтересів держави саме в особі органу місцевого самоврядування, якому такі установа чи підприємство підконтрольні.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді комунальним підприємством, а тому, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21, саме міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 7 від 29.09.2022, № 8 від 30.09.2022 року та № 9 від 02.11.2022 до договору на постачання електричної енергії споживачу №16677-ВЦ від 11.01.2022, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У ч. 4 ст. 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57).

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі" (пункт 58).

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку (пункт 59).

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 60).

Отже, в новій редакції норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів (пункт 61).

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі (пункт 62).

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю (пункт 63).

Внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" від 03.06.2021 № 1530-IX зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного" не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми, щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору, ніж наведений вище.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, КП "Міськсвітло" за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено з ТОВ "РОЕК" договір від 11.01.2022 № 16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу в обсязі 4 850 000 кВт, з терміном поставки товару з 01.01.2022 до 31.12.2022, загальна сума договору становить 19 999 999 грн з ПДВ.

У договорі сторони обумовили усі істотні умови.

У Додатку-2 "Комерційна пропозиція" до цього договору сторони визначили ціну за одиницю електричної енергії - грн/кВт*год - у розмірі 3,4364 грн. Окрім того, п. 1 додаткової угоди № 6 від 27.09.2022 до договору від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, сторони встановили ціну за (одиницю товару) кВт*год за спожиту електричну енергію в розмірі 3,74517 грн./кВт*год без ПДВ, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2022.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 13.8 договору від 11.01.2022 № 16677-ВЦ, сторони визначили, що дані умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Аналіз роботи ринку "добу наперед" та внутрішньодобового ринку, за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор Ринку".

В той же час, в силу п. 13.8. договору від 11.01.2022 № 16677-ВЦ істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постанови НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно рішення НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому між КП "Міськсвітло" та ТОВ "РОЕК" укладено додаткові угоди № 7 від 29.09.2022, № 8 від 30.09.2022 року та № 9 від 02.11.2022 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022, внаслідок укладення яких відбулося збільшення ціни за одиницю товару на понад 28 % від ціни, що була визначена сторонами в основному договорі.

Так, відповідно до додаткової угоди № 7 від 29.09.2022 збільшено ціну за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,04059 грн./кВт*год. без ПДВ; відповідно до додаткової угоди № 8 від 30.09.2022 збільшено ціну за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,36168 грн./кВт*год. без ПДВ; відповідно до додаткової угоди № 9 від 02.11.2022 збільшено ціну за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,40545 грн./кВт*год. без ПДВ.

В обґрунтування свого права на підписання вказаних додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару, відповідач-1 посилається на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії договору. За доводами відповідача-1 таким підтвердженням є дані офіційного веб - сайту ДП "Оператор ринку", за якими відбулося зростання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" та" внутрішньодобовому ринку" в серпні, вересні, жовтні 2022, а також експертний висновок Рівненської торгово - промислової палати від 20.09.2022.

Однак, суд вказує, що дані обґрунтування права на підписання додаткових угод не доводять виникнення у відповідача-1 права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку. Суд вказує, що для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку слід керуватися показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць, а не окремих дат в межах такого місяця, як це відображено у експертному висновку Рівненської торгово - промислової палати.

Також суд приймає до уваги доводи прокурора про те, що із аналізу даних щодо середньозважених цін у вересні - листопаді 2022 значне коливання цін не спостерігалось. Так, на ринку "на добу наперед" ціна у вересні становила 3503,26 грн/МВт*год, у жовтні - 3 535,24 грн/МВт*год, а у 1 декаді листопада - 3494,18 грн/МВт*год. На "внутрішньодобовому ринку": у вересні - 3637,23 грн/МВт*год., у жовтні - 3611,77 грн/МВт*год., у 1 декаді листопада - 3670,23 грн/МВт*год. Тобто у зазначений період між підписанням додаткової угоди № 8 від 30.09.2023 та № 9 від 02.11.2023 спостерігались незначні коливання середньозважених цін як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

В той де час, колегія суддів зазначає, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Таких доказів відповідачем-1 надано не було та відповідних обставин судом апеляційної інстанції не встановлено. Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Натомість, судом встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "РОЕК".

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Колегія суддів вказує, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі", яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ "РОЕК" у тендері з метою перемоги.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди № 7 від 29.09.2022, № 8 від 30.09.2022 року та № 9 від 02.11.2022 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 16677-ВЦ від 11.01.2022 укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Щодо вимоги прокурора про стягнення із ТОВ "РОЕК" на користь Рівненської міської ради коштів в дохід місцевого бюджету в розмірі 533 775, 50 грн на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України, суд зазначає наступне.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд зазначає, що недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором № 16677-ВЦ від 11.01.2022. Відтак постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору № 16677-ВЦ від 11.01.2022, а саме з розрахунку 3,4364 грн за 1 кВт*год., а з вересня 2022 за умовами додаткової угоди № 6 від 27.09.2022 з розрахунку 3,74517 грн за 1 кВт*год.

Як встановлено апеляційним судом, згідно наданих суду актів приймання - передачі електричної енергії, ТОВ "РОЕК" поставлено 3 084 908 кВт*год електричної енергії на загальну суму 13 561 258, 43 грн. Провівши перерахунок за спожиту енергію за період з вересня по грудень 2022 за ціною, визначеною умовами додаткової угоди № 6 від 27.09.2022 (3,74517 грн за 1 кВт*год.) визначено, що загальна сума, яку КП "Міськсвітло" мало би сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 3 084 908 кВТ*год становить 13 027 482 , 95 грн.

Відтак, внаслідок виконання КП "Міськсвітло" своїх зобов`язань фінансового характеру за спірними додатковими угодами ТОВ "РОЕК" було надмірно отримано грошових коштів на загальну суму 533 775, 50 грн, які останній зобов`язаний повернути споживачу в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого по суті висновку про наявність підстав для задоволення позову і у вказаній частині щодо стягнення грошових коштів; застосування судом першої інстанції як підставу для стягнення коштів положень ч. 1 ст. 670 ЦК України, а не норм ст. 1212 ЦК України, не призвело по суті до прийняття невірного рішення.

Суд також зазначає, що необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, є твердження апелянта про те, що відсутні підстави для стягнення коштів саме в дохід місцевого бюджету, враховуючи наступне.

Як встановлено апеляційним судом, згідно Плану спірної закупівлі у системі "Прозорро", джерелом її фінансування є саме місцевий бюджет. В той же час, відповідно до статуту КП "Міськсвітло", затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 09.03.2023 № 3057, засновником підприємства є Рівненська міська рада. Підприємство перебуває у власності територіальної громади м. Рівного, від імені якої засновник здійснює організаційно - установчі повноваження власника. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Рівного і закріплене за підприємством на праві господарського відання (п. 4.2 статуту). Власник майна (засновник), закріпленого за підприємством на праві господарського відання, здійснює контроль за використання та збереженням належного йому майна.

Отже, всі кошти підприємства, у тому числі і доходи від господарської діяльності, є комунальною власність територіальної громади.

В силу вимог ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 64 БК України, частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань належить до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує, що комунальне підприємство у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, що визначені місцевою радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня), а безпідставно сплачені бюджетні кошти за електричну енергію в подальшому будуть перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету Рівненської міської ради, з якого фактично були витрачені, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено.

Також суд вказує, що у звіті про виконання договору про закупівлю сума оплати за договором становить 24 250 000 грн. При цьому, у даному звіті вказано, що сума оплати за договором про закупівлю становить 13 561 258, 43 грн (в тому числі ПДВ 2 260 209,74 грн), що відповідає сумі, вказаній у позовній заяві, тоді як 24 250 000 грн - це лише очікувана вартість закупівлі, а тому доводи відповідача-1 в цій частині суд не приймає до уваги.

З огляду на викладене, відповідачем-1, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі № 918/16/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "РОЕК" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі № 918/16/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 13 червня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.