Постанова

від 21.08.2024 по справі 918/16/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/16/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

прокурора - Зінкевич Ю.В.

позивача - не з`явились,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В., Мельник О.В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 (суддя Політика Н.А.)

у справі №918/16/24

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",

2. Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 553 775,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі також - ТОВ "РОЕК") та Комунального підприємства "Міськсвітло" (далі також - КП "Міськсвітло") про:

- визнання недійсними додаткових угод від 29.09.2022 №7, від 30.09.2022 №8, від 02.11.2022 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ, укладеного між КП "Міськсвітло" Рівненської міської ради та ТОВ "РОЕК";

- стягнення з ТОВ "РОЕК" на користь Рівненської міської ради коштів в дохід місцевого бюджету кошти в розмірі 533 775,50 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним та необґрунтованим збільшенням відповідачем 1 ціни за електричну енергію, як товар, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі позивача електричною енергією в обсязі, визначеному договором, що є підставою для визнання недійсними відповідних додаткових угод та стягнення з відповідача 1 сплачених відповідно до цих додаткових угод грошових коштів на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

1.3.Заперечення відповідача 1 проти позову мотивовані тим, що Рівненська міська рада не є стороною правочину, в інтересах якої звернувся прокурор, який не надав доказів проведення Держаудитслужбою фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів. За твердженням відповідача 1, додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки жодною з угод не перевищено 10% збільшення ціни товару.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.11.01.2022 ТОВ "РОЕК" (постачальник) та КП "Міськсвітло" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №16677-ВЦ, умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №312 (пункт 1.1 договору).

2.2.Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

2.3.Код товару згідно ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія (пункт 2.2 договору).

2.4.Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна кількість товару: 4 850 000 кВт.

2.5.Згідно з пунктом 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

2.6.Загальна сума договору становить 19 999 999 грн з ПДВ, в т.ч.: ПДВ 3 333 333,17 грн (пункт 5.1 договору).

2.7.Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

2.8.Відповідно до пунктів 5.3 - 5.6 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

2.9.Цей договір укладається на строк до 31.12.2022 та набирає чинності з дати підписання договору та всіх додатків до нього, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Початок постачання за даним договором є 01.01.2022.

2.10.Відповідно до пункту 13.8 договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Аналіз роботи ринку "добу наперед" та внутрішньодобового ринку, за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

2.11.Сторони підписали "Комерційну пропозицію "По Факту - Тендер" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ), відповідно до якої, ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 3,4364 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл (грн./кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн./кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн./кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн./кВт*год.; Трозподіл - тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу електричної енергії, до мереж якого приєднаний споживач (затверджується Регулятором та розміщується на сайті відповідного оператора системи розподілу або постачальника), грн./кВт*год.

Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

По закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та/або акт приймання-передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом __ робочих днів від дня отримання рахунку та/або акту приймання-передачі грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або акт приймання-передачі за спожиту електричну енергію, з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку та/або акту приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до договору), і укладається на строк до 31.12.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного його виконання. Даний договір, відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми визначеної у цьому договорі (Комерційна пропозиція).

2.12.Після укладення договору сторони уклали ряд додаткових угод про внесення змін до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару з посиланням на коливання ціни такого товару на ринку, а саме: додаткову угоду від 27.09.2022 №6 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,74517 грн/кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду від 29.09.2022 №7 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,04059 грн/кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду від 30.09.2022 №8 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,36168 грн/кВт*год. без ПДВ; додаткову угоду від 02.11.2022 №9 щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,40545 грн/кВт*год. без ПДВ.

2.13.Згідно з пунктами 1 - 3 додаткової угоди від 27.09.2022 №6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ відповідно до умов договору та керуючись пунктом 2 частин п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме щодо зміни ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку", що є офіційними даними про ціну на електричну енергію, обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема погодили, що:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 3,74517 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2022;

2) з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.09.2022.

2.14.Відповідно до пунктів 1 - 3 додаткової угоди від 29.09.2022 №7 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ згідно з умовами договору та керуючись пунктом 2 частин п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме щодо зміни ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема погодили, що:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,04059 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.09.2022;

2) з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 11.09.2022.

2.15.Згідно з пунктами 1 - 3 додаткової угоди від 30.09.2022 №8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 № 16677-ВЦ відповідно до умов договору та керуючись пунктом 2 частин п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме щодо зміни ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема погодили, що:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,36168 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 21.09.2022;

2) з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 21.09.2022.

2.16.Відповідно до пунктів 1 - 3 додаткової угоди від 02.11.2022 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ відповідно до умов договору та керуючись пунктом 2 частин п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме щодо зміни ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема погодили, що:

1) ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,40545 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2022;

2) з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 5 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди);

3) дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до частини третьої статті 631 ЦК розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.10.2022.

2.17.Згідно з пунктами 2 - 4 додатку 1 до додаткової угоди від 02.11.2022 №9 "Договірні величини споживання електричної енергії" ціна цього договору становить 19 999 999 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 3 333 333, 17 грн. Бюджетні призначення становлять 14 908 849, 34 грн. Сторони усвідомлюють, що зазначена в пунктів 1 цього додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

2.18.Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції відповідач поставив електричну енергію загальним обсягом 3 084 908 кВт*год на загальну суму 13 561 258, 43 грн з ПДВ, а саме: акт прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022 №479008896/1/1, обсяг - 497378 кВт*год на суму 2 051 027,71 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2022 №479008896/2/1, обсяг - 342473 кВт*год на суму 1 412 249 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за березень 2022 №479008896/3/1, обсяг - 345 828 кВт*год на суму 1 426 084, 02 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2022 №479008896/4/1, обсяг - 248 292 кВт*год на суму 1 023 876,73 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за травень 2022 №479008896/5/1, обсяг - 195 541 кВт*год на суму 806 348,48 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за червень 2022 №479008896/6/1, обсяг - 209 219 кВт*год на суму 862 752,24 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за липень 2022 №479008896/7/1, обсяг - 178 902 кВт*год на суму 737 734,60 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 №479008896/8/1, обсяг - 240 582 кВт*год на суму 992 083,20 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2022 № 479008896/9/1, обсяг - 283 573 кВт*год на суму 1 377 876,84 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 №479008896/10/1, обсяг - 276 144 кВт*год на суму 1 459 846, 37 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 № 479008896/11/1, обсяг - 120 692 кВт*год на суму 638 043,08 грн з ПДВ; акт прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 №479008896/12/1, обсяг - 146 284 кВт*год на суму 773 336,16 грн з ПДВ.

2.19.Відповідно до укладеного договору КП "Міськсвітло" Рівненської міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію за період з вересня по грудень 2022 кошти в розмірі 13 027 482, 95 грн, однак із урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод фактично сплатило 13 561 258, 43 грн. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 533 775, 50 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Рівненської області рішенням від 28.03.2024 у справі 918/16/24, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 12.06.2024, позов задовольнив повністю; визнав недійсними додаткові угоди від 29.09.2022 №7, від 30.09.2022 №8, від 02.11.2022 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ, укладеного між КП "Міськсвітло" Рівненської міської ради та ТОВ "РОЕК"; стягнув з ТОВ "РОЕК" на користь Рівненської міської ради кошти в дохід місцевого бюджету в розмірі 533 775,50 грн.

3.2.Судові рішення мотивовані наявністю підстав для визнання недійсними додаткових угод від 29.09.2022 №7, від 30.09.2022 № 8 та від 02.11.2022 №9 до договору на постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ, як таких, що укладені в порушення вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно наявністю підстав вважати, що кошти, які сплачені за спірними додатковими угодами підлягають стягненню з ТОВ "РОЕК" на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "РОЕК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №918/16/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до ТОВ "РОЕК" та КП "Міськсвітло" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 533 775,50 грн.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 2, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 "Про публічні закупівлі";

- що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 суперечить наданим Міністерством економіки України роз`ясненням щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та діям Уряду в частині затвердження норм, передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а також резонує із офіційною позицією щодо цього питання Держаудитслужби та більшості замовників у сфері публічних закупівель в частині неможливості ретроспективної дії відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду;

(2) підставою та метою касаційної скарги є погодження єдиної позиції та однакового трактування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" або отримання від Великої Палати Верховного Суду роз`яснення щодо його застосування у судовій практиці лише після дати її прийняття, тобто після 24.01.2024;

(3) частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. Застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим;

(4) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, а саме відсутній механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку (застосовуваний період для порівняння, ціни на ринку, ціни договору для порівняння тощо);

(5) оскільки ринок електричної енергії є специфічним та перебуває у постійній динаміці і ціни на електричну енергію на ринку змінюються погодинного, то для визначення відсотків зростання ціни на ринку важливо визначити єдиний механізм визначення коливання ціни на ринку для можливості реалізації висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.01.2024 по справі №922/2321/22;

(6) приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення додаткових угод у цьому випадку обумовлено зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2022 році та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 13.8 договору) та в кожному випадку не перевищувало 10% порогу;

(7) моніторинг публічних закупівель проводять органи Державної аудиторської служби України, а не прокуратури, яка не наділена повноваженнями здійснювати у сфері публічних закупівель, в тому числі робити з них висновки, щодо наявності/відсутності порушення, власні розрахунки наявності збитків, тощо;

(8) звернення прокурора до суду без висновку Держаудитслужби, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є незаконним (передчасним);

(9) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 також певною мірою врегульовано порядок звернення прокурора до суду в інтересах держави, зокрема визначено, що Держаудитслужба, в особі якої прокурор звернувся до суду в інтересах держави, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель;

(10) при ухваленні рішень суди фактично ухилися від дослідження всіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надали лише перевагу доводам прокурора, що є порушенням статті 86 ГПК. Зокрема, суди не дослідили та не надали належної оцінки ключовим доказам, наявним у матеріалах справи, а саме: порядку взаємодії, оскільки повноваження органів влади, в тому числі і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд має розглядати повноваження конкретного органу у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в особі якого подано позов прокурором, повинен мати повноваження саме у тих суспільних відносинах, у яких порушений інтерес держави, на відновлення якого поданий позов.

4.4.Рівненська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

4.5.За твердженнями прокурора:

(1) внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на понад 28% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, зокрема додатковою угодою №6 було збільшено ціну на одиницю товару на 9%, додатковою угодою №7 - на 17,5%, додатковою угодою №8 - на 27%, додатковою угодою №9 - на 28,2 %;

(2) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22 виснувала про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема зазначила, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень скаржника про можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%;

(3) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку необхідно керуватися показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць, а не окремих дат в межах такого місяця, як це відображено в експертних висновках Рівненської торгово-промислової палати, які скаржник надав обґрунтовуючи необхідність підписання додаткових угод щодо збільшення ціни за одиницю товару, що у вересні 2022 було здійснено тричі;

(4) у період між підписанням додаткової угоди від 30.09.2023 №8 та від 02.11.2023 №9 спостерігались незначні коливання середньозважених цін як у бік збільшення, так і у бік зменшення, що в свою чергу свідчить про те, що у вересні-листопаді 2022 року значне коливання цін не спостерігалось;

(5) укладення оскаржуваних додаткових угод суперечить, окрім іншого, й вимогам пункту 4 частини третьої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 3.1.1 та 3.2.4 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від №312 14.03.2018, зокрема, в частині необхідності інформування споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування;

(6) Міністерство економіки України як орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері публічних закупівель, наділений функцією надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель та інформування громадськості про політику та правила здійснення публічних закупівель, в той час як Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;

(7) скаржник жодним чином не обґрунтував підстави для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування юридичної норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

(8) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, в той час як прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час підписання оспорюваних додаткових угод, стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель "Прозорро" у жовтні 2023 року, тобто уже після фактичного виконання сторонами умов договору. У зв`язку із закінченням строку дії договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудитслужби моніторингу закупівлі були відсутні;

(9) оскільки засновником КП "Міськсвітло" є Рівненська міська рада; підприємство перебуває у власності територіальної громади м. Рівного, від імені якої засновник здійснює організаційно-установчі повноваження власника; всі кошти підприємства, у тому числі і доходи від господарської діяльності, є комунальною власність територіальної громади; джерелом закупівлі є місцевий бюджет, безпідставно сплачені бюджетні кошти в результаті укладення оскаржуваних додаткових угод мають бути стягнуті на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

(11) оскільки позовні вимоги прокурора ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді комунальним підприємством, а тому, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21, саме міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Як зазначалось, предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод від 29.09.2022 №7, від 30.09.2022 №8, від 02.11.2022 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, що (підвищення ціни) суперечить нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні цих додаткових угод.

5.2.Вирішуючи питання щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Велика Палата Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що відповідна норма не дозволяє збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке.

5.3.Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

5.4.Згідно із частиною першою статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.5.Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

5.6.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

5.7.За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК) ціна є істотною умовою господарського договору.

5.8.Згідно з частиною першою статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.9.Відповідно до частини першої статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

5.10.Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.11.Відповідно до статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.12.Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

5.13.Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

5.14.Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

5.15.Із системного аналізу наведених норм ЦК, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

5.16.Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

5.17.У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

5.18.В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

5.19.Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

5.20.Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

5.21.Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18.09.2019 №114-IX (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

5.22.Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

5.23.Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії ціновому демпінгу коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та, відповідно, зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

5.24.За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати ціновий демпінг з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі, та при укладенні договору про закупівлю.

5.25.Вищевикладене Велика Палата Верховного Суду підсумувала у наступний правовий висновок, викладений у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22:

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

5.26.Врахувавши вказану позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини щодо укладення додаткових угод від 29.09.2022 №7, від 30.09.2022 №8, від 02.11.2022 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 №16677-ВЦ, внаслідок укладення яких відбулося збільшення ціни за одиницю товару на понад 28% від ціни, що була визначена сторонами в основному договорі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що такі угоди укладені з порушенням вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 215 ЦК.

5.27.В свою чергу, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК, скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, вказуючи на те, що такий Великої Палати Верховного Суду суперечить наданим Міністерством економіки України роз`ясненням щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та діям Уряду в частині затвердження норм, передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а також резонує із офіційною позицією щодо цього питання Держаудитслужби та більшості замовників у сфері публічних закупівель в частині неможливості ретроспективної дії відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду.

5.28.За твердженнями скаржника, підставою та метою касаційної скарги є погодження єдиної позиції та однакового трактування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" всіма державними органами, в тому числі судами (всіх інстанцій), контролюючими органами (Держаудитслужба, органи прокуратури, Нацполіція тощо), уповноваженим органом у сфері закупівель (Міністерство економіки України), або отримання від Великої Палати Верховного Суду роз`яснення щодо його застосування у судовій практиці лише після дати її прийняття, тобто після 24.01.2024.

5.29.Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.30.Отже, згідно з нормою пункту 2 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

5.31.У цьому контексті суд враховує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

5.32.Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

5.33.Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

5.34.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі Chapman v. the United Kingdom наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

5.35.Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній ним постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку.

5.36.Доводи скаржника в цій частині по суті зводяться до того, що позиція Великої Палати Верховного Суду суперечить, зокрема, наданим Міністерством економіки України роз`ясненням щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.37.Суд відхиляє такі доводи, адже Міністерство економіки України як орган, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері публічних закупівель, відповідно до покладених на нього завдань надає узагальнені відповіді рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель та безоплатні консультації рекомендаційного характеру з питань публічних закупівель на інформаційному ресурс (підпункти 93, 94 пункту 4 Положення Про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №459 від 20.08.2014 (зі змінами та доповненнями), в той час як Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 125 Конституції України та стаття 36 Закону України "про судоустрій та статус суддів").

5.38.Безпідставними в контексті наведеної підстави касаційного оскарження Суд вважає також посилання скаржника на незастосування до спірних правовідносин підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022, відповідно до яких зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, так як (1) згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування; (2) дві з трьох оскаржуваних у цій справі додаткових угод на момент прийняття вказаної постанови Кабінету Міністрів України вже були укладені, відповідно дія цієї постанови не може розповсюджуватися на них; (3) постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.39.В контексті доводів скаржника щодо необхідності отримання від Великої Палати Верховного Суду роз`яснення щодо застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, після дати її прийняття, тобто після 24.01.2024, Суд зазначає, що (1) норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" існували і до внесення змін Законом №114-ІХ, і були доповнені лише умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни - не частіше ніж один раз на 90 днів; (2) спірні правовідносини щодо укладення додаткових угод виникли уже після внесення відповідних змін у Закон України "Про публічні закупівлі".

5.40.Вищенаведене свідчить, що скаржник не мотивував та не довів необхідності відступлення від висновку щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній ним постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, а також що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та/або порушили норми процесуального права.

5.41.Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.42.Як зазначалось, ще однією підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК, вказуючи, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, а саме відсутній механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку (застосовуваний період для порівняння, ціни на ринку, ціни договору для порівняння тощо).

5.43.Проте, такі доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи цієї справи, так як за наслідками розгляду справи №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024, якою обґрунтовано оскаржувані рішення, виклала правовий висновок щодо застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зміст якого наведено у пункті 5.25 цієї постанови і підстав для відступу від якого Суд не вбачає.

5.44.Водночас Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

5.45.Також з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання здійснення нагляду/контролю органом прокуратури у сфері публічних закупівель.

5.46.Доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що стаття 2 Закону України "Про прокуратуру" не передбачає проведення моніторингу державних закупівель та постановлення висновків щодо незаконності господарської діяльності підприємств, установ, організацій. Вказаний Закон не наділяє орган прокуратури повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері закупівлі чи контролю процедури закупівлі. Належним суб`єктом, якому надається право на здійснення контрольних заходів із наступним зверненням до суду в інтересах держави у разі виявлення факту здійснення порушення законодавства у сфері закупівлі, є Держаудитслужба. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи Держаудитслужби, що стосуються проведення перевірки та встановлення порушення, заявленого прокуратурою в частині укладення спірних додаткових угод до договору на постачання електричної енергії.

5.47.Скаржник вважає, що звернення прокурора до суду без висновку Держаудитслужби, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є незаконним (передчасним).

5.48.У контексті наведених скаржником доводів, Суд зазначає таке.

5.49.Так, у справі №918/654/23 за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсним додаткових угод до договору та стягнення заборгованості, Верховний Суд у постанові від 10.07.2024, яку Суд враховує в силу частини четвертої статті 300 ГПК, вирішував питання наявності/відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі селищної ради за результатами опрацювання публічної інформації з системи публічних закупівель "Прозоро" (застосування статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону "Про прокуратуру").

5.50.Як вбачається зі змісту цієї постанови, ТОВ "РОЕК" у касаційній скарзі у справі №918/654/23, як й у цій справі №918/16/24, вказувало, що відсутній висновок Верховного Суду з питань наявності у прокурора права/повноважень згідно Конституції України та Закону "Про прокуратуру" самостійно здійснювати моніторинг публічних закупівель та робити висновки щодо таких закупівель. Скаржник вважав, що в силу частини четвертої сатті7, частин першої, шостої статті 8 Закону "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункту 1, підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Держаудитслужбу право щодо здійснення моніторингу публічних закупівель надано Держаудитслужбі, а не прокурору, як встановлено в оскаржуваних рішеннях.

5.51.Прокурор заперечував проти таких доводів, вважав, що для представництва інтересів держави йому достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону "Про прокуратуру". Прокурор вказав, що Держаудитслужба та її територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, однак строк дії Договору закінчився, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради є правомірним.

5.52.Суди попередніх інстанцій вважали, що прокурор дотримався вимог статті 23 Закону "Про прокуратуру", а твердження ТОВ "РОЕК" про порушення прокурором повноважень при зверненні до суду із позовом не відповідають чинному законодавству та судовій практиці.

5.53.Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №918/654/23 відхилив наведені доводи скаржника та погодився з аргументами прокурора і позицією судів попередніх інстанцій, навівши відповідне нормативно-правове обґрунтування та позиції Верховного Суду, зокрема щодо того, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

5.54.Водночас, відповідаючи на ключовий аргумент скаржника стосовно того, що прокурор не може самостійно здійснювати моніторинг публічних закупівель та робити висновки щодо таких закупівель, а таким правом наділена Держаудитслужба, а не прокурор, Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №918/654/23 зазначив таке.

5.55.Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина перша статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.56.Моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (пункт 14 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.57.У пункті 8 частини першої статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

5.58.Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (абзац 2 частини першої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.59.Тобто, моніторинг може розпочинатися на будь-якому з етапів закупівлі, до завершення строку дії укладеного договору. Положення частини першої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" не вказують на можливість Держаудитслужби провести моніторинг процедури закупівлі після закінчення строку дії договору, про що правильно вказує прокурор.

5.60.Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі №912/898/18 вказав, що оскільки сторонами не доведено, а судами не встановлено, що вказаний орган, здійснюючи фінансовий контроль, виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

5.61.Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них… Враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), Верховний Суд вважав, що зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.

5.62.Крім цього, у постанові від 10.07.2024 у справі №918/654/23 Верховний Суд врахував, що ТОВ "РОЕК" було відповідачем у справах №918/323/23, №918/308/23, №918/571/23, №918/740/23, спір в яких стосувався оскарження прокурором додаткових угод як таких, що не відповідають приписам Закону України "Про публічні закупівлі", та стягнення коштів. Ці справи були на розгляді Верховного Суду.

5.63.Доводи ТОВ "РОЕК" про те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель були предметом розгляду у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23, від 14.05.2024 у справі №918/571/23, від 20.06.2024 у справі №918/740/23.

5.64.Так, у справі №918/323/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається, керівник Сарненської окружної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "РОЕК", в якому просив суд визнати недійсними додаткову угоду від 07.10.2022 №2, додаткову угоду від 10.10.2022 №3, додаткову угоду від 11.10.2022 №4 до договору на постачання електричної енергії від 31.08.2022 №13118-ВЦ, які укладені між Березівською сільською радою Сарненського району Рівненської області і ТОВ "РОЕК", а також стягнути кошти у розмірі 12 067,34 грн.

5.65.Верховний Суд у наведеній постанові від 05.03.2024 у справі №918/323/23, розглядаючи доводи товариства стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема, із того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у цій справі в інтересах держави в особі Березівської сільської ради як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до якого закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного Верховний Суд відхилив доводи товариства про те, що прокурор помилково визначив раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

5.66.У постанові від 07.03.2024 у справі №918/308/23, ухваленій в подібних правовідносинах, за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 139 061,19 грн, Верховний Суд зазначив, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

5.67.Отже, у вказаних справах Верховний Суд виходив з того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування (сільської ради), як органу, що здійснює, зокрема, розподілення бюджетних коштів громади та контроль за їх використанням, а також врахував правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

5.68.У справах №918/323/23, №918/308/23, №918/571/23, №918/740/23 Верховний Суд відхилив доводи ТОВ "РОЕК" про те, що прокурор помилково визначив сільську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах та дійшов висновку про підставність звернення прокурора до суду в інтересах органів місцевого самоврядування після підтвердження їх бездіяльності в усуненні порушень законодавства в сфері публічних закупівель, виявлених прокурором.

5.69.Оскільки Верховний Суд вже виснував стосовно (1) можливості прокурора здійснювати моніторинг публічних закупівель та робити висновки щодо таких закупівель, зокрема, з огляду на те, що положення частини першої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" не вказують на можливість Держаудитслужби провести моніторинг процедури закупівлі після закінчення строку дії договору, про що правильно вказує прокурор, а також (2) наявності у прокурора повноважень для подання позовної заяви в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення бюджетних коштів громади та контроль за їх використанням, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині.

5.70.Доводи скаржника стосовно того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 також в деякій мірі врегульовала порядок звернення прокурора до суду в інтересах держави, Верховний Суд відхиляє, так як (1) ці доводи знаходяться поза межами підстав касаційного оскарження, адже скаржник не оскаржував судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 287, (2) зміст наведеної постанови не свідчить про те, що касаційний суд викладав у ній висновок, що Держаудитслужба є єдиним належним органом, в інтересах якого прокурор може пред`явити позов про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного за результатом проведення публічної закупівлі, чи що пред`явленню такого позову повинна передувати відповідна фінансова перевірка Держаудитслужби, як про це стверджує скаржник.

5.71.Як зазначалось, ще однією підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК, що кореспондується з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК), вказуючи на те, що суди не дослідили та не надали належної оцінки ключовим доказам, наявним у матеріалах справи, а саме: порядку взаємодії, оскільки повноваження органів влади, в тому числі і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд має розглядати повноваження конкретного органу у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в особі якого подано позов прокурором, повинен мати повноваження саме у тих суспільних відносинах, у яких порушений інтерес держави, на відновлення якого поданий позов.

5.72.Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.73.Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.74.Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.75.З урахуванням того, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК, не підтвердились, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК згідно з доводами касаційної скарги стало саме недослідження судами зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановлених у справі судових рішень згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК - відсутні.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4 частини першої статті 296 ГПК).

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.З огляду на викладене, касаційне провадження у справі №918/16/24 за касаційною скаргою ТОВ "РОЕК" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, підлягає закриттю, а касаційна скарга ТОВ "РОЕК" в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 287 ГПК, - залишенню без задоволення із залишенням без змін постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у цій справі.

7. Розподіл судових витрат

7.1.У зв`язку із закриттям касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "РОЕК" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, та відмовою у задоволенні касаційною скарги ТОВ "РОЕК" в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 287 ГПК, судовий збір за подання касаційною скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційне провадження у справі №918/16/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 28.03.2024 у справі №918/16/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець