Постанова

від 31.05.2024 по справі 918/1214/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року Справа № 918/1214/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Гладка Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2024 року по справі №918/1214/23 (суддя Марач В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 16 січня 2024 року; АДРЕСА_1 ; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:40 год; повний текст рішення складено 22 січня 2024 року

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Вараської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року

за участю представників сторін:

від Позивача - ОСОБА_2 ;

від Відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до Вараської міської ради (надалі ІВідповідач) в якому просив: визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року за №82, проекти якого надані Позивачем для Відповідача з клопотанням від 12 травня 2014 року та Відповідачем для Позивача з листом №05/47-29/1261 від 21 серпня 2014 року, виклавши в резолютивній частині рішення суду її наступний зміст:

Сторони договору керуючись статтею 651 Цивільного кодексу України, рішенням Кузнецовської міської ради від 11 липня 2014 року №1515, пунктом 2.2, розділу 6 Договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року №82, відповідно до статтей 21, 33 Закону України Про оренду землі, за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

1. Поновити Договір оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року №82, терміном на 10 (десять) років.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року №82:

2.1. Доповнити Договір пунктом 1.5 такого змісту:

1.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 754 грн 84 коп..

2.2. Пункт 2.1 Договору викласти в наступній редакції:

2.1. Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 11 липня 2014 року №1515 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 6 відсотків від розміру грошової оцінки земельної ділянки в рік, що становить 705 грн 29 коп., на розрахунковий рахунок №33217815700004, банк ГУ ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 23304211, код призначення 13050500.

2.3. Пункт 2.2 Договору викласти в наступній:

2.2. Орендна плата справляється також у випадках, коли Орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами Договору. У разі визнання Договору оренди недійсним, одержана Орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

Орендна плата переглядається щорічно, а також у випадках із моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджене документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації права оренди в органі державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав надається Орендарем до відповідної державної податкової інспекції міста.

4. Всі інші умови вищевказаного Договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року №82, та набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди в органі державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

6. Додаткова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони, третій - для органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки.

Даний позов обгрунтовує тим, що 13 серпня 2003 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки площею 20 кв.м., що розміщена за адресою: Рівненська область, місто Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, кадастровий номер 5610700000:01:005:0033. Даний договір з часу укладення у подальшому неодноразово поновлювався на новий термін та з метою чергового поновлення його терміну дії, при цьому, 12 травня 2014 року Позивач на адресу Відповідача подав відповідне клопотання (повідомлення) з проектом додаткової угоди до договору.

За результатами розгляду вказаного клопотання Відповідчем прийняте рішення №1515 від 11 липня 2014 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу, яким було поновлено договір оренди земельної ділянки та продовжено його термін на 10 років.

Пунктом 1 рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу визначено поновити договір оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. (житлова та громадська забудова комерційного використання), що розміщена за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, укладений між Позивачем та Відповідачем 13 серпня 2003 року, зареєстрований в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 22 серпня 2003 року за №82, терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Водночас, пунктом 3 даного рішення визначено Позивачку укласти з Відповідачем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про його поновлення. При цьому, Позивач вказує, що підписаний проект додаткової угоди зі своєї сторони Відповідач на адресу Позивача не скеровував.

Позивач зазначає, що Позивач жодним чином не заперечував та не заперечує проти фактичного підписання додаткової угоди до даного договору. При цьому, Позивач з моменту прийняття рішення Відповідачем №1515 від 11 липня 2014 року продовжив вільно користуватись земельною ділянкою та у повній мірі виконував та виконує рішенні Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року в частині оплати орендної плати, яка щорічно розраховувалась на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач також вказує, що вважає фактично укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, оскільки рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року є чинним та ніким не оскаржувалось, а земельною ділянкою він вільно продовжив користуватись та користується, сплачуючи за таке користування орендну плату.

Рішенням Господарського суду Рівненської області в позові відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на момент укладення договору оренди землі від 13 серпня 2003 року питання поновлення договору оренди регулювалося статтею 27 Закону України "Про оренду землі". Суд вказав, що зазначеною статтею було передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" від 2 жовтня 2003 року №1211-IV вказаний Закон викладено в новій редакції. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції визначив, що в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", Договір оренди землі від 13 серпня 2003 року, що укладений між сторонами, поновлювався на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Місцевий господарський суд вказав, що у відповідності до пункту 1.4 Договору, він укладається на термін 1 (один) рік - починаючи з дати його реєстрації (22 серпня 2003 року). При цьому, суд констатував, що на підставі статті 33 Закону, Договір оренди землі від 13 серпня 2003 року поновлювався до 22 серпня 2011 року. Однак Законом України № 3038-VI від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності 12 березня 2011 року) статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції.

Суд першої інстанції зазначив, що на момент закінчення строку дії Договору оренди землі від 13 серпня 2003 року після його неодноразового поновлення, а саме станом на 22 серпня 2011 року, поновлення договору регулювалося статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України № 3038-VI від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності 12 березня 2011 року). Відтак, з огляду на вищенаведені норми Закону, суд першої інстанції виснував, що Позивач, мавши намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, був зобов`язаний повідомити про це орендодавця (Відповідача) до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі .

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту поновлення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, і що Позивач не надав суду доказів того, що у встановлений статтею 33 Законом України "Про оренду землі" строк він, як Орендар, який мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомляв про це орендодавця листом-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди. Таким чином, з огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд вказав, що Договір оренди землі після 22 серпня 2011 року на новий строк, у порядку передбаченому законодавством, не поновлювався.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 129-136), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, Позивач вказав, відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, і що у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Також апелянт констатував, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказав, що письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. З огляду на вищезазначене, та в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі». Договір оренди землі від 13 серпня 2003 року, що укладений між сторонами, поновлювався на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і що у відповідності до пункту 1.4. Договору, він укладається на термін 1 (один) рік - починаючи з дати його реєстрації (22 серпня 2003 року). Таким чином, суд першої інстанції констатував, що на підставі статті 33 Закону в редакції до 12 січня 2011 року, Договір оренди землі поновлювався до 22 серпня 2011 року. При цьому, скаржник вказав, що суд першої інстанції залишив поза увагою друге речення пункту 1.4 Договору оренди земельної ділянки, згідно якого по закінченні терміну договору, Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору, на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. З даного апелянт виснує, що договір оренди земельної ділянки після 22 серпня 2011 року поновлювався та діяв у відповідності до положень Закону України «Про оренду землі» та пункту 1.4. Договору, що не заперечувалось Відповідачем.

Скаржник вказав, що Відповідач не заперечував проти поновлення договору оренди у період з 22 серпня 2011 року по дату прийняття рішення Відповідачем №1515 від 11 липня 2014 року, а рішенням №1515 від 11 липня 2014 року Відповідач поновив його на новий термін, чим на переконання апелянта підтвердив дотримання Позивачем положень Закону України «Про оренду землі» та другого речення пункту 1.4 Договору оренди земельної ділянки.

Апелянт вказав, що факт поновлення договору після 22 серпня 2011 року до 11 липня 2014 року не є предметом доказування у даній справі, так як Відповідач не заперечував дію Договору оренди земельної ділянки у цей період. За твердженям Відповідача, якби даний договір оренди земельної ділянки після 22 серпня 2011 року не поновлювався, то Відповідач не прийняв б рішення №1515 від 11 липня 2014 року, яке є законним та діючим на даний час.

Позивач в апеляційній скарзі вказав, що Позивач не міг надати доказів укладення додаткової угоди, оскільки проект наданої ним додаткової угоди не підписувався Сторонами, а про проект (зразок) додаткової угоди, наданий Відповідачем з листом №05/47-29/1261 від 21 серпня 2014 року Позивач дізнався в ході розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/720/23 адже його не отримував. Скаржник також вказав, що отримавши рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року добросовісно і відкрито продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату, вважаючи, що договір оренди земельної ділянки продовжив свою дію, а претензії міської ради щодо дії даного договору оренди виникли у міської ради лише у 2022 році. Також, Позивач констатував, що отримавши в ході розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/720/23 копію листа Відповідача №05/47-29/1261 від 21 серпня 2014 року з проектом (зразком) додаткової угоди, невідкладно звернувся до міської ради з проханням підписати додаткову угоду. Наголосив, що до того часу, Позивач користувався земельною ділянкою та сплачував за неї орендну плату, добросовісно вважаючи, що договірні відносини між ним та Відповідачем діють.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2024 року по справі №918/1214/23.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив, в якому Відповідач, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що 11 липня 2014 року Відповідач прийняв рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу». Відповідно до Рішення Позивачу поновлено Договір «...терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки...», встановлено новий розмір орендної плати «...в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказує, що відповідно до пункту 3 Рішення Апелянт зобов`язаний був укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про його поновлення, та що Пунктом 4 Рішення визначено, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк і подана в Виконавчий комітет Відповідача. Зазначає, що 7 листопада 2023 року Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду, якою поновити дію Договору строком на 10 років та отримав законну на переконання Відповідача відмову від Відповідача.

Відповідач також вказав, що на момент закінчення строку дії Договору оренди землі після його неодноразового поновлення, а саме станом на 22 серпня 2011 року, поновлення договору регулювалося статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України № 3038-УІ від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набув чинності 12 березня 2011 року). Відтак, з огляду на вищенаведені норми Закону, Апелянт, мавши намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, на переконання Відповідача, був зобов`язаний повідомити про це Відповідача до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Відповідач вказав, що Апелянт не довів належними та допустимими доказами факту поновлення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, і що Позивач не надав суду доказів того, що у встановлений статті 33 Законом України «Про оренду землі» строк він, як орендар, який мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомляв про це орендодавця листом-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди. Зазначає, що Позивач не надав до суду першої інстанції Додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення, яка мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 березня 2024 року проведення підготовчих дій по справі №918/1214/23 закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10 квітня 2024 року об 14:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 квітня 2024 року виправлено описку, допущену в пункті 2 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського від 18 березня 2024 року по справі №918/1214/23 щодо невірного зазначення дати та часу судового засідання, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: розгляд апеляційної скарги призначити на 25 квітня 2024 року об 15:30 год.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2024 року, з підстав. вказаних у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 5 червня 2024 року об 15:50 год.

Ухвалою Північно західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2024 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, виправлено описку, допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2024 по справі №918/1214/23 щодо невірного зазначення дати та часу судового засідання, виклавши пункт 1 резолютивної частини в наступній редакції: розгляд апеляційної скарги відкласти на 31 травня 2024 року об 11:30 год..

У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Філіпової Т.Л., на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 28 травня 2024 року за №01-05/230 призначено заміну судді-члена колегії в справі №918/1214/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 31 травня 2024 року прийнято справу №918/1214/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б..

В судовому засіданні від 31 травня 2024 року, представник Позивача просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник Позивача вказав, що у відповідності до пункту 1.4 Договору, він укладається на термін 1 рік - починаючи з дати його реєстрації. Вказав, що Відповідач не заперечував проти поновлення договору оренди у період з 22 серпня 2011 року по дату прийняття рішення Відповідачем №1515 від 11 липня 2014 року, а рішенням №1515 від 11 липня 2014 року Відповідач поновив його на новий термін, чим підтвердив дотримання Позивачем положень Закону України «Про оренду землі» та другого речення пункту 1.4 Договору оренди земельної ділянки. Відповідач також вказав, що факт поновлення договору після 22 серпня 2011 року до 11 липня 2014 року не є предметом доказування у даній справі, так як Відповідач не заперечував дію Договору оренди земельної ділянки у цей період. За доводами представника, якби даний договір оренди земельної ділянки після 22 серпня 2011 року не поновлювався, то Відповідач не прийняв би рішення №1515 від 11 липня 2014 року, яке є законним та діючим на даний час. Представник Позивача зауважив, що Позивач не міг надати доказів укладення додаткової угоди, оскільки проєкт наданої ним додаткової угоди не підписувався Сторонами, а проєкт додаткової угоди, наданий Відповідачем з листом №05/47-29/1261 від 21 серпня 2014 року Позивачем не отримувався. Позивач вказав, що отримавши рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року добросовісно і відкрито продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату, вважаючи, що договір оренди земельної ділянки продовжив свою дію, а претензії міської ради щодо дії даного договору оренди виникли у міської ради лише у 2022 році.

В судовому засіданні від 31 травня 2024 року, представник Відповідача просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказала, що 11 липня 2014 року Відповідач прийняв рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу». Відповідно до Рішення Позивачу поновлено Договір терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, встановлено новий розмір орендної плати. Відповідно до пункту 3 Рішення Апелянт зобов`язаний був укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про його поновлення. Пунктом 4 Рішення визначено, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк і подана в Виконавчий комітет Відповідача. На переконання представника, 7 листопада 2023 року Апелянт звернувся до Відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду, якою поновити дію Договору строком на 10 років та отримав законну відмову від Відповідача. Представник Відповідача вказала, що на момент закінчення строку дії Договору оренди землі після його неодноразового поновлення, а саме станом на 22 серпня 2011 року, поновлення договору регулювалося статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України № 3038-УІ від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набув чинності 12 березня 2011 року). Представник наголосив, що з огляду на вищенаведені норми Закону, Апелянт, мавши намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, був зобов`язаний повідомити про це Відповідача до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Також представник Відповідача вказав, що Апелянт не довів належними та допустимими доказами факту поновлення Договору оренди землі на новий строк, а саме після 22 серпня 2011 року, і що Позивач не надав суду доказів того, що у встановлений статті 33 Законом України «Про оренду землі» строк він, як орендар, який мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомляв про це орендодавця листом-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди. Так само, за доводами предстаника, апелянт не надав Додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення, яка мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Представник Відповідача вказала, що вважає, що договір оренди землі закінчився в 2011 році, з моменту набрання чинності Закону України № 3038-УІ від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набув чинності 12 березня 2011 року).

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2024 року в справі № 918/1214/23 скасувати, прийнявши нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2003 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі Договір; а.с. 10-12).

Згідно пункту 1.1 Договору, Відповідач на підставі рішенням Відповідача №145 від 12 червня 2003 року надав, а Позивач, набув право на оренду земельної ділянки, розташованої за адресою - Рівненська область, місто Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги - загальною площею 20.0 кв.м. згідно з планом землекористування, що додається.

У відповідності до пункту 1.4 Договору, Договір укладається на термін 1 рік - починаючи з дати його реєстрації; по закінченні терміну Договору, Позивач має переважне право на поновлення Договору на новий термін; у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії Договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

11 липня 2014 року Відповідач прийняв рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу».

Пунктом 1 рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 » визначено: поновити договір оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. (житлова та громадська забудова комерційного використання), що розміщена за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, укладений між Позивачем та Відповідачем 13 серпня 2003 року, зареєстрований в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 22 серпня 2003 року за №82, терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Згідно пункту 2 даного рішення встановлено Позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою площею 20,0 кв.м. (житлова та громадська забудова комерційного використання), що розміщена за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11754 грн 84 коп.. Загальна орендна плата в рік становить 705 грн 29 коп..

Пунктом 3 даного рішення визначено Позивачу укласти з Відповідачем додаткову угоду до Договору про його поновлення. Додаткова угода до Договору про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, право оренди підлягає державній реєстрації (пункт 4 рішення).

Разом з тим, Відповідач у листі вказав Позивачу на те, що вважає Договір таким, що припинив свою дію через не укладення додаткової угоди до нього саме Позивачем.

З метою фактичного підписання (укладення) додаткової угоди до Договору Позивачем 7 листопада 2023 року на адресу Відповідача скероване звернення в якому останній просив в найкоротший строк організувати підписання додаткової угоди до Договору, рішення про поновлення якого на новий строк прийняте сесією Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу.».

У задоволенні вказаного звернення щодо підписання додаткової угоди листом Відповідача №4100-798-3110-39-23 від 22 листопада 2023 року відмовлено, з посиланням на те, що Відповідачем проігноровано процедуру укладення додаткової угоди та її нотаріального посвідчення і оскільки, на думку Відповідача, договір оренди землі від 13 серпня 2003 року припинив свою дію.

З огляду на вищезазначене, Позивач вважає, що на даний час Відповідач безпідставно відмовляє та зволікає із підписанням (фактичним укладенням) додаткової угоди до Договору, в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку, звернувся до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак, Позивачем вірно обрано спосіб захисту, порушеного на його думку права, щодо поновлення Договору.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Статтею 79 Земельного кодексу України, визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

При цьому, частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Із системного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору оренди землі, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача саме в правовому полі діючих норм Закону України «Про оренду землі», зокрема, статті 33, зважаючи на докази, долучені до матеріалів справи як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справах №313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19.

В свою чергу, в пункті 43 постанови від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5- 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що передбачені у частинах 1- 5 і 6 статті 33 цього Закону підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року в справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року в справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18, від 31 серпня 2021 року в справі №903/1030/19).

Тобто стаття 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала загальне правило, викладене у частині п`ятій, та спеціальне правило (частина шоста) поновлення договору оренди землі, які є різними. Проте в обох випадках необхідним є укладення додаткової угоди до договору оренди землі, адже без цього завершення процедури поновлення договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Аналогічний висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19.

Колегія суду додатково вказує, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

З урахуванням наведених обставин колегія суду зауважує, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і в чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Дослідивши матеріали справи (що й не заперечувалося сторонами в судовому засіданні) вбачається, що 11 липня 2014 року Відповідач прийняв рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу». В рішенні № 1515 від 11 липня 2024 року зазначено, що розглянувши звернення Позивача, керуючись рішенням «Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками, які перебувають у віданні Відповідача, грошова оцінка яких проведена», статтями 2, 3, 12, 96, 120, частиною 1 статтями 122, 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 21, 25, 33 Закону України «Про оренду землі», частиною 1 статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні.

Пунктом 1 рішення Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу» визначено: поновити договір оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. (житлова та громадська забудова комерційного використання), що розміщена за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, укладений між Позивачем та Відповідачем 13 серпня 2003 року, зареєстрований в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 22 серпня 2003 року за №82, терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Згідно пункту 2 даного рішення встановлено Позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою площею 20,0 кв.м. (житлова та громадська забудова комерційного використання), що розміщена за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, мікрорайон Перемоги, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11754 грн 84 коп.. Загальна орендна плата в рік становить 705 грн 29 коп..

Пунктом 3 даного рішення визначено Позивачу укласти з Відповідачем додаткову угоду до Договору про його поновлення. Додаткова угода до Договору про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, право оренди підлягає державній реєстрації (пункт 4 рішення).

Разом з тим, Відповідач у листі вказав Позивачу на те, що вважає Договір таким, що припинив свою дію через не укладення додаткової угоди до нього саме Позивачем.

З метою фактичного підписання (укладення) додаткової угоди до Договору Позивачем 7 листопада 2023 року на адресу Відповідача скероване звернення в якому останній просив в найкоротший строк організувати підписання додаткової угоди до Договору, рішення про поновлення якого на новий строк прийняте сесією Відповідача №1515 від 11 липня 2014 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу».

Відтак, з даного рішення слідує, що саме звернення Позивача стало підставо та передувало вирішенню питання щодо поновлення діючого Договору.

При цьому, Відповідачем не подано докази, що в період з березня 2011 року (дата набрання чинності Закону України № 3038-УІ від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності») по 11 липня 2014 року (дата винесення рішення про поновлення дії Договору) Позивач незаконно користувався орендованою ділянкою, поза строком дії Договору, чи договірні відносини між сторонами були припинені. При цьому суд констатує, що навіть якщо припустити про абстрактне припиненні дії Договору, як вказує Відповідач, з березня 2011 року, то вбачається конроверсійність дій Відповідача, які проявилися в винесенні ним рішення 11 липня 2014 року саме за заявою Позивача про поновлення Договору, адже без його чинності і дії в той період прийняття та розгляд відповідного рішення був apriori неможливим саме з позитивним вирішенням даного питання (що безпосередньо вбачається з цього рішення Відпоавідача).

Окрім того, не заслуговують на уваги доводи Відповідача щодо того, що рішення Відповідача від 11 липня 2014 року за № 1515 вичерпало свою дію, оскільки, рішення вичерпує дію, шляхом його виконання, в той же час в матеріалах справи відсутні докази, котрі вказували про виконання такого рішення, що вказує про його існування та дію такого рішення в юридичній природі (в той же суду не подано даного доказу скасуваня цього рішення доьзвернення Позивача з відповідним позовом до господарського суду та на момент винесення постанови апеляційним господарським судом).

Саме тому, доводи Відповідача щодо припинення Договору в 2011 році з моменту прийняття Закону України № 3038-VI від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності 12 березня 2011 року), яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції, спростовуються діями самого ж Відповідача направленими на поновлення діючого Договору шляхом винесення Відповідачем рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу», яке є чинним та ніким не оскаржене.

Водночас колегія суду констатує і те, що, зі змісту даного рішення в правовому полі статті 33 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що певні дії Позивача (зокрема і звернення до відповідного органу місцевого самоврядування Відповідача), були причиною, що зумовила настання правового наслідку - винесення Відповідачем рішення №1515 від 11 липня 2014 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 20 кв.м. Позивачу» (причинно-наслідковий зв`язок). Відповідано, якби Позивачем не було дотримано певного алгоритму дій передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (звернення із додатковою угодою про поновлення договору оренди), Відповідачем apriori не було б винесено нормативно-правового акту, яким вирішено поновити Договір оренди. При цьому Позивачу необхідно вжити заходів щодо виконання даного рішення, а саме укладення додаткової угоди.

В той же час, колегія суду виходячи із засад рівності та справедливості, приймає до уваги докази того, що Позивач впродовж з 2014 року по 2022 рік, сплачував орендну плату за орендовану по Договору земельну ділянку та належним чином виконував обов`язки орендаря визначені пунктом 5.2 Договору.

При цьому, що ж стосується покликання Відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву стосовно використання Позивачем земельної ділянки, яка має більшу площу, ніж та, що зазначена у Договорі (що як вказує представник Відповідача встановлено в акті обстеження земельної ділянки від 26 липня 2022 року), то колегія суддів зауважує таке. По-перше, даний акт зважаючи на предмет та підставу позову в справі, не має будь-якого відношення до обставин, коті підлягають дослідженню та встановленню по справі (щодо укладення додаткової угоди на виконання рішення органу місцевого самоврядування № 1515); по-друге, даний акт окрім графічного зображення у вигляді двох прямокутників не містить будь-яких розрахунків, місця розташування, замірів (по прикладу схеми затвердженої начальником Кузнецовського відділу земельних ресурсів; а.с. 13) використання Позивачем ніби-то більшої площі земельної ділянки, ніж визначена в Договорі; по-третє, зважаючи на акт обстеження земельної ділянки від 26 липня 2022 року, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, котрі б вказували на вжиття Відповідачем заходів щодо припинення орендних відносин чи спонукання Позивача до узаконення його використання ніби-то більшої площі орендованої земельної ділянки, ніж та що визначена в Договорі.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Позивач добросовісно сплачував оренду плату по Договору, і будь-яких зауважень чи претензій з цього приводу, висвітлених у законний спосіб, матеріали справи не містять, а Відповідачем даного факту не подано.

При цьому, Відповідач не заперечив ту обставину, що в період з 2014 року по 2023 рік, Позивач сплачував оренду плату на рахунок бюджету міста, належним чином використовував земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов Договору.

Також суд констатує, що Відповідачем видано проєкт Рішення від 23 листопада 2021 року за №1250 щодо поновлення Договору на новий строк з Позивачем, винесенню котрого, передувало ж знову таки звернення Позивача із заявою до Відповідача (а.с. 20; при цьому представник Відповідача не заперечила проти існування такого проекту в юридичні природі).

Між тим, колегія суду звертає увагу й на ту обставину, що Позивачем розміщено на орендованій земельній ділянці малу архітектурну форму, яка в силу дії пункту 1.3 Договору надавалася останньому саме для здійснення підприємницької діяльності (розміщення та обслуговування кіоску).

Відтак, проаналізувавши дії Відповідача впродовж 2014-2022 року (отримування орендної плати; відсутність будь-яких доказів щодо винесення рішення чи листування з приводу припинення дії Договору; винесення 23 листопада 2021 року проєкту рішення щодо поновлення Договору; введення в експлуатацію кіоску Позивача) в розрізі дій Відповідача в даній справі спрямованих на припинення орендних відносин, суд апеляційної інстанції констатує, що відповідні дії вказують на порушення Відповідачем принципу належного врядування, яким є: участь, орієнтація на консенсус, відповідальність (підзвітність), прозорість, належне реагування, ефективність і результативність, рівність і врахування інтересів та відповідність принципу верховенства права.

Окрім того, враховуючи доводи Відповідача щодо припинення орендних правовідносин, зважаючи на докази, долучені Позивачем до матеріалів справи та встановлені вище обставини, колегія суддів констатує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Поміж тим, Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 квітня 2024 року по справі № 910/14933/22.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19.

Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, незважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

Як встановлено вище в постанові, зважаючи на те, що Позивач скористався своїм законним правом, котре виразилося у вчиненні дій щодо поновлення Договору, що знайшло своє відображення у винесенні Відповідачем згоди на поновлення договору, шляхом винесення рішення №1515 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки Позивачу» (в тому числі в подальшому щодо винесення 23 листопада 2021 рішення Відповідачем проєкту рішення щодо поновлення договору оренди), користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору, то колегія суддів зважаючи на встановлення фактичних обставин у даній справі та вирішенні спору суті в межах заявлених позовних вимог та предмету спору виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відтак колегія суддів задоволює позов та визнає укладеною додаткову угоду до Договору шляхом викладення її змісту в редакції даної постанови.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду щодо визначення моменту набрання чинності укладення додаткової угоди, а саме у справі №6-325цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір орендної плати за користування нею, тому договір щодо розміру орендної плати слід вважати зміненим з 01 січня 2014 року (тобто з дати зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - примітка суду). У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року в справі №921/530/18 відступила від наведеного вище правового висновку Верховного Суду України та зазначила про те, що, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Отже, умова додаткової угоди про те, що вона набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін не може бути визнана укладеною, відтак, додаткова угоди визнається укладеною саме з дати набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Позивача щодо наявності в нього законного права на поновлення діючого Договору, проаналізувавши поведінку Відповідача в даних правовідносинах з призми дії принципу належного врядування, Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Позивача та Відповідача, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи не підтвердження обставин поновлення Договору.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову та приймає нове рішення, яким задоволює позов та визнає укладеною додаткову угоду до Договору шляхом викладення її змісту в редакції даної постанови.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2024 року по справі №918/1214/23 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2024 року по справі №918/1214/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року за №82, укладену між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Вараською міською радою з дати набрання рішенням суду законної сили, виклавши зміст додаткової угоди в наступній редакції:

"1) Поновити Договір оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрований 22 серпня 2003 року№82, терміном на 10 (десять) років.

2) Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрований 22 серпня 2003 року №82:

2.1) Доповнити Договір пунктом 1.5. такого змісту:

« 1.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11754 грн 84 коп.».

2.2) Пункт 2.1. Договору викласти в наступній редакції:

« 2.1. Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 11 липня 2014 року №1515 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6 відсотків від розміру грошової оцінки земельної ділянки в рік, що становить 705 грн 29 коп., на розрахунковий рахунок №33217815700004, банк ГУ ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 23304211, код призначення 13050500».|

2.3) Пункт 2.2. Договору викласти в наступній:

« 2.2. Орендна плата справляється також у випадках, коли Орендар з поважних тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами Договору. У разі визнання Договору оренди недійсним, одержана Орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

Орендна плата переглядається щорічно, а також у випадках із моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.»

3) Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації права оренди в органі державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав надається Орендарем до відповідної державної податкової інспекції міста.

4) Всі інші умови вищевказаного Договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5) Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2003 року, зареєстрованого 22 серпня 2003 року №82.

6) Додаткова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони, третій - для органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки."

5. Стягнути з Вараської міської ради (34403, м. Вараш, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2684 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу №918/1214/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.