Постанова

від 11.06.2024 по справі 904/468/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/468/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Люта Ольга Володимирівна (поза межами приміщення суду) - самопредставництво, витяг з ЄДР

представник відповідача у судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 (про повернення заяви про забезпечення доказів) у справі №904/468/24 (суддя Рудь І.А.)

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19", м. Херсон, Херсонська обл.

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 927 063 грн 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 24.01.2024 № 26, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:373:0031, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, 81/1 у розмірі 927 063 грн 86 коп. за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 рік.

27.03.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування документів, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення доказів у справі 904/468/24 шляхом витребування від Криворізької міської ради:

- витяг з Поземельної книги, або копію Документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031 (зокрема координати поворотних точок меж земельної ділянки в повному об`ємі із семизначних цифр до коми. двозначних цифр після коми);

- в повному обсязі (в т.ч. з додатками) затверджену рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, з наявними локальними факторами Км3 та зонами (зокрема координати поворотних точок меж земельних ділянок в повному об`ємі із семизначних цифр до коми, двозначних цифр після коми) в районі місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031;

- розрахунки визначення коефіцієнта Км3 та значення коефіцієнтів локальних факторів, що затверджені рішенням Криворізької міської ради Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу від 26.05.2021 № 523, при формуванні витягу з нормативної грошової оцінки № 97-4-0.110.4-2453/301-23, щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі №904/468/24 заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" про забезпечення доказів шляхом витребування документів повернуто заявнику.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що у п.2.1 ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору за подання до суду, а не до загального суду. Вживання/застосування терміну до суду (як і у п.2.4 та п.2.5 даної статті, а також в інших статтях цього Закону), а не до загального суду означає, що такі правила стосуються як загальних судів, так і господарських та адміністративних судів, якщо спеціальні норми даного Закону (п.2.2 та п.2.3 ст.4 Закону України Про судовий збір) не передбачають іншого.

Відсутність у п.2.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір серед переліку заяви про забезпечення доказів, не означає, на думку міького господарського суду, що за подання такої заяви до господарського суду судовий збір не визначений. Оскільки заявником не подано жодного доказу сплати судового збору за подання клопотання про забезпечення доказів до суду у встановленому порядку та розмірі, заява про забезпечення доказів подана без дотримання вимог ст.111 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19", в якій просив визнати незаконною та скасувати ухвалу суду про забезпечення доказів та направити для розгляду по суті до господарського суду Дніпропетровської області.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розмір ставок судового збору за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру та немайнового характеру, заяв про видачу судового наказу, заяв про скасування судового наказу, заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяв про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяв про скасування рішення третейського суду; заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяв про роз`яснення судового рішення; апеляційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; касаційних скарг на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство; апеляційних і касаційних скарг на ухвалу суду; заяв про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду; заяв про затвердження плану санації, реструктуризації до відкриття провадження у справі про банкрутство; заяв кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяв про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною визначені у частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Отже, вказаною нормою не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

При цьому у ГПК закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Таким чином, у даному випадку має місце юридична колізія, яка випливає з розбіжностей у застосуванні нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Водночас наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб.

Враховуючи те, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції, на переконання ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» дійшов невірного висновку щодо повернення заяви про забезпечення доказів у зв`язку із не поданням доказів сплати судового збору.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою суду від 05.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/468/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/468/22.

10.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/468/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 2 422, 40 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі №904/468/24.

19.04.2024 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 у справі №904/468/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.06.2024 об 14:00 год.

11.06.2024 апелянт у судове засідання не з`явився. Присутній у судовому засіданні представник позивача просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

11.06.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

27.03.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" надійшла заява про забезпечення доказів шляхом витребування документів, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення доказів у справі 904/468/24 шляхом витребування від Криворізької міської ради:

- витяг з Поземельної книги, або копію Документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031 (зокрема координати поворотних точок меж земельної ділянки в повному об`ємі із семизначних цифр до коми. двозначних цифр після коми);

- в повному обсязі (в т.ч. з додатками) затверджену рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, з наявними локальними факторами Км3 та зонами (зокрема координати поворотних точок меж земельних ділянок в повному об`ємі із семизначних цифр до коми, двозначних цифр після коми) в районі місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031;

- розрахунки визначення коефіцієнта Км3 та значення коефіцієнтів локальних факторів, що затверджені рішенням Криворізької міської ради Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу від 26.05.2021 № 523, при формуванні витягу з нормативної грошової оцінки № 97-4-0.110.4-2453/301-23, щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1211000000:07:373:0031.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18,31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом апеляційного провадження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів шляхом витребування документів, яка подана без дотримання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Метою процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 110 ГПК України).

Статтею 111 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо оформлення заяви про забезпечення доказів.

Частиною 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України Про судовий збір.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частин перших статей 4, 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України Про судовий збір визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір) та до адміністративного суду (пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

Проте вказаною нормою не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Верховний Суд у постановах від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, від 09.11.2020 у справі №904/2404/18 зазначав, що спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України Про судовий збір. Наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб. Враховуючи те, що ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення заяви відповідача про забезпечення доказів у зв`язку із неподанням доказів сплати судового збору.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №903/834/20, від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, від 09.11.2020 у справі №904/2404/18).

Враховуючи, що ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення заяви відповідача про забезпечення доказів у зв`язку із неподанням доказів сплати судового збору.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі Bellet v. France, заява №23805/94, 4 December 1995, § 36).

Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону. У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі C. G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria)).

Зокрема, у справі Новік проти України (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога якості закону у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до господарського суду для вирішення питання щодо розгляду заяви про забезпечення доказів.

Розподіл судових витрат:

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 226, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 про повернення заяви про забезпечення доказів у справі №904/468/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 про повернення заяви про забезпечення доказів у справі №904/468/24 скасувати.

Справу №904/468/24 направити до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус