Рішення

від 07.06.2024 по справі 902/111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2024 р. Cправа № 902/111/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Надтоці Т.О., за участю:

прокурора: Ярмощука В.П. (посвідчення №077237 від 11.04.2023),

представника позивача: Страшка О.В. (виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ),

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр": Лобастової Т.В. (паспорт серії АА №237119 від 26.06.1996),

представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство": Струсь О.М. (довіреність №61 від 18.01.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в особі Вінницької обласної військової адміністрації, м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр", с.Василівка Вінницького району Вінницької області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство", м.Іллінці Вінницького району Вінницької області

про розірвання договору тимчасового користування та зобов`язання повернути лісову ділянку.

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернувся прокурор в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (надалі за текстом також - відповідач-1) та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" (надалі за текстом також - відповідач-2) з позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі №902/111/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.03.2024.

За наслідками слухання справи, 12.03.2024, суд, враховуючи неявку відповідачів у судове засідання, з метою надання сторонам додаткового часу для забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та виконання обов`язків, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи до 16.04.2024.

Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження; справа №902/111/24 призначена до судового розгляду по суті на 15.05.2024.

Ухвалою суду від 15.05.2024 поміж іншим було замінено відповідача у справі №902/111/24 з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 45137509) та оголошено перерву з розгляду справи №902/111/24 по суті до 07.06.2024 до 11 год. 00 хв.

На визначену судом дату, 07.06.2024, з`явився прокурор та представники сторін.

В судовому засіданні 07.06.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" керівник Лобастова Т.В. заявила усне клопотання про перерву в судовому засіданні для забезпечення участі адвоката.

Вказане клопотання було поставлено на обговорення. Прокурор заявив, що клопотання представника відповідача про перерву в судовому засіданні необґрунтоване та заперечив проти його задоволення. Представник позивача підтримав заперечення прокурора та просив суд відмовити у задоволенні представника відповідача 1 про перерву в судовому засіданні. Представник відповідача 2 також заперечив проти клопотання відповідача 1 про перерву в судовому засіданні.

Дане клопотання судом відхилено, оскільки його заявником не було надано доказів на обґрунтування поважності причин неучасті адвоката в судовому засіданні 07.06.2024.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали та просив задовольнити позов.

Представник відповідача 2 позов також підтримала і просила покласти сплату судового збору на відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр".

Звертаючись із позовом до суду, прокурор обґрунтував свої позовні вимоги зокрема тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" на підставі укладеного з відповідачем 2, як постійним користувачем договору довгострокового тимчасового користування лісами, прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів рекреаційних цілей.

Всупереч умовам пункту 22 Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" на вищевказаній ділянці було здійснено капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності. Натомість право користувача в установленому порядку зводити тимчасові будівлі та споруди, паркани інші споруди необхідні для ведення господарської діяльності, могло бути реалізоване ним лише за погодженням з ДП "Дашівське ДГМГ".

Згода на здійснення користувачем забудови та огородження парканом постійним користувачем не надавалась.

Підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 є самовільне будівництво на лісовій ділянці відповідачем ТОВ "Мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" паркану, будівель та споруд без дозволу постійного землекористувача - ДП "Дашівське ДГМГ" (на даний час - Філія "Дашівське ДГМГ Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"), що передбачено п. 22, 29 Договору, та призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву, ґрунтів та погіршення навколишнього природного середовища. Крім того, підставою для розірвання договору також є невиконання зобов`язань іншою стороною - ДП "Дашівське ДГМГ", визначених п. 21 Договору від 06.12.2019.

Прокурор посилається на п. 29 Договору, яким визначено, що дія Договору припиняється у випадках використання Стороною 2 (ТОВ РМРГ "Вольєр") лісової ділянки у цілях, не передбачених Договором, використання Стороною 2 відповідної лісової ділянки не за цільовим призначенням, використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища, проведення Стороною 2 будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди Сторони 1, систематичного невиконання Стороною 2 обов`язків, що передбачені цим Договором та законом.

Прокурором стверджується, що ТОВ "Мисливсько-рибальське господарство "Вольєр"" порушило умови Договору, вимог ст. ст. 20, 74 Лісового кодексу України та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 за № 502, шляхом зведення без дозволу постійного землекористувача ДП "Дашівське ДГМГ" споруд і будівель на лісовій ділянці, що може призвести до зміни цільового призначення земельної ділянки в межах забудови та призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів, що, в свою чергу, призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

З цих та інших підстав, зазначених у позові, прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги, розірвати оспорюваний Договір.

Відповідач 1 у відзиві на позов, який було подано 01.04.2024 (а.с. 202-206, т.1), додаткових поясненнях (а.с. 217-219, т.1) які було через систему "Електронний суд", та в судових засіданнях через свого представника стверджував, що позивач не наводить жодного доказу наявності заперечень із сторони ДП "Дашівське ДЛМГ" проти зведення парканів, будівель та споруд ТОВ "РМРГ "Вольєр" на території ділянки. Вважає безпідставними твердження позивача про те, що Товариством начебто допускається використання земельної ділянки в цілях не пов`язаних з умовами договору та законодавства.

Щодо посилань на те, що договір припиняється у випадку проведення ТОВ "РМРГ "Вольєр" будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП "Дашівське ДЛМГ", відповідач 1 вказує на те, що при цьому не наведено жодного випадку заперечень останнього проти будівництва та зведення паркану.

Відповідач 1 наголошував також на тому, що через місце розташування та посилений контроль з боку лісничих та працівників ДП "Дашівське ДЛМГ" до всього лісу, який перебував у їх віданні, будь-яке будівництво чи зведення паркану, заведення матеріалів тощо не могло залишитися поза увагою та бути прихованим. Оскільки саме по собі зведення об`єктів та паркану не могло бути здійснено без відома ДП "Дашівське ДЛМГ", то це, на думку відповідача 1, свідчить про наявність дозволу на проведення таких робіт. В договорі відсутня конкретизація форми погодження. Натомість ДП "Дашівське ДГМГ" знало про будівлі та паркан і зважаючи на відсутність будь-яких заперечень фактично погоджувалось із останніми.

Відповідач 1 стверджував, що прокурором та позивачем не доведено факту порушення умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, отже відсутні підстави для розірвання договору в судовому порядку

Враховуючи ці та інші заперечення, викладені відповідачем 1 у відзиві на позов та додаткових поясненнях, відповідач 1 заперечував проти позову повністю, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, а також таким що не підлягає задоволенню.

Натомість відповідач 2 - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" позовні вимоги прокурора в судовому засіданні 07.06.2024 підтримало.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 07.06.2024, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" визначено повноваження військово-цивільної адміністрації населених пунктів на відповідній території щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

З огляду на це, у цьому випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Вінницька обласна військова адміністрація (Вінницька обласна державна адміністрація), як власник лісу, земель лісового фонду та орган уповноважений на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

У постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 Верховний Суд вказав, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації.

Вінницька обласна військова адміністрація як власник лісу та земельної лісової ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна лісова ділянка, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 354198157 від 13.11.2023, розраховувала на те, що після припинення його дії вона як розпорядник земель зможе використовувати спірну лісову ділянку за цільовим призначенням.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить до висновку, що він правильно визначив Вінницьку обласну військову адміністрацію позивачем.

Вінницькою обласною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 18.12.2023 № 12-871вих-23 повідомлено Вінницьку обласну військову адміністрацію про невиконання тимчасовим лісокористувачем умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави.

З листа Вінницької обласної військової адміністрації від 03.01.2024 №01.01-67/110 вбачається відсутність в останньої наміру здійснювати захист порушених інтересів держави та вживати в судовому порядку заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки.

Отже, Вінницькій обласній військовій адміністрації відомо про наявність порушень інтересів держави однак заходів до відновлення порушених прав нею не вжито, що вказує про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для вжиття передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" заходів прокурорського реагування представницького характеру.

Фактичні обставини, які встановив суд та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до звернення відповідача 1 (далі також - ТОВ РМРГ "Вольєр") від 02.09.2019 №02/09, за погодженням Державного агентства лісових ресурсів України від 12.09.2019 з вимогою неухильного додержання норм і вимог щодо використання корисних властивостей лісів, визначених відповідними Правилами використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502, з урахуванням акту обстеження лісових площ заявлених до надання у довгострокове тимчасове користування від 03.09.2019 та висновку Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 18.09.2019 про надання погодження на виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки, згідно з Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 04.12.2019 №934 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр", відповідачу 1 було виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,4 га квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у постійному користуванні ДП "Дашівське ДЛМГ" та розташована на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

На підставі вищевказаного розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 04.12.2019 за №934, між постійним лісокористувачем, ДП "Дашівське ДЛМГ" (правонаступником якого є відповідач 2) та відповідачем 1 в особі ТОВ РМРГ "Вольєр" 06.12.2019 було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісами (надалі - Договір). Того ж дня між сторонами складено акт прийому-передачі лісової ділянки.

Згідно з п. п. 1, 2 Договору ДП "Дашівське ДЛМГ" виділило, а ТОВ РМРГ "Вольєр" прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів рекреаційних цілей. В користування виділено лісову ділянку загальною площею 3,4 га квартал 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходилася в постійному користуванні ДП "Дашівське ДЛМГ" та розташована на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади згідно з планом-схемою.

Згідно з п. 3 Договору на момент передачі користування на лісовій ділянці розміщення будь-яких об`єктів відсутнє.

Відповідно до п.п. 4, 5 Договору лісова ділянка, яка передається в користування, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні.

Пунктами 22, 23 Договору визначено права та обов`язки користувача - ТОВ РМРГ "Вольєр". Відповідно до пунктів 22, 23 Договору ТОВ РМРГ "Вольєр" має право: здійснювати господарську діяльність в межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов цього Договору та законодавства; за погодженням з ДП "Дашівське ДЛМГ" в установленому порядку зводити тимчасові паркани, будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України та у відповідності з цільовим призначенням лісової ділянки; вносити пропозиції щодо перегляду умов цього Договору або його розірвання у випадках, передбачених цим Договором та законом, здійснювати інші права, надані законом.

ТОВ РМРГ "Вольєр" зобов`язалось проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим Договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим Договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; не порушувати права інших лісокористувачів, користуватися лісовою ділянкою з дотриманням правил протипожежної та екологічної безпеки та здійснювати заходи щодо збереження об`єкта користування від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; забезпечувати ДП "Дашівське ДЛМГ" безперешкодний доступ на об`єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені цим Договором; не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, аварій та інших подій, що погіршують стан лісової ділянки.

У випадку виявлення таких випадків протягом доби письмово повідомляти ДП "Дашівське ДЛМГ", вживаючи негайних заходів щодо встановлення лісопорушників або усунення негативних наслідків порушень; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 50 метрів; на письмові запити ДП "Дашівське ДЛМГ" щодо використання лісової ділянки надавати у 10-денний термін ґрунтовні та вичерпні відповіді; сприяти ДП "Дашівське ДЛМГ" у веденні лісового господарства та не перешкоджати його представникам здійснювати лісогосподарські заходи; після закінчення терміну дії Договору, а також в інших випадках припинення його дії, повернути ДП "Дашівське ДЛМГ" лісову ділянку протягом 10 (десяти) днів; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства; тощо.

Водночас, згідно з умовами цього ж Договору, ДП "Дашівське ДЛМГ" взяло на себе зобов`язання здійснювати контроль за належним станом лісової ділянки, яка передана в користування; забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових інших насаджень, які знаходяться на лісовій ділянці, яка передана в користування, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати лісогосподарських заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту і відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; забезпечувати уповноваженим суб`єктам безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку для їх обслуговування; не допускати використання земельної ділянки в цілях, не пов`язаних з умовами цього Договору та законодавства; відвести на місцевості із встановленням лісогосподарських знаків межі лісової ділянки і нанести їх на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; надавати ТОВ РМРГ "Вольєр" необхідну консультативно-методичну допомогу щодо використання лісової ділянки; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 24, 29, 34 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір укладено строком на 49 років, що діє з 06.12.2019 до 08.12.2068 включно.

Дія Договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який його було укладено; припинення дії Договору за взаємною згодою Сторін; припинення діяльності однієї зі Сторін; випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використання ТОВ РМРГ "Вольєр"; системного невиконання ТОВ РМРГ "Вольєр" обов`язків, що передбачені цим Договором та законом; використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища; вилучення у ДП "Дашівське ДЛМГ" у встановленому законом порядку земельної ділянки, на якій розташована виділена в користування лісова ділянка; використання ТОВ РМРГ "Вольєр" відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; проведення ТОВ РМРГ "Вольєр" будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП "Дашівське ДЛМГ"; з інших підстав, визначених законодавством.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору відповідно до чинного законодавства України. Усі спори і розбіжності, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в судовому порядку (пункти 31, 33 Договору).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, у 2021 році ДП "Дашівське ДГМГ" було проведено обстеження лісової ділянки загальною площею 3,4 га, розташованої у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), переданої у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ "Вольєр", у ході якого встановлено, що остання по периметру огороджена парканом та використовується не за цільовим призначенням. Також обстеженням (Акт від 10.05.2021) встановлено, що на вищевказані лісові ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме: альтанка дерев`яна № 1 площею забудови - 77,4 м. кв.; альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м. кв.; альтанка дерев`яна № 3 площею забудови - 72,7 м. кв.; альтанка дерев`яна № 4 площею забудови - 19 м. кв.; альтанка дерев`яна № 5 площею забудови - 173,2 м.кв.; альтанка дерев`яна № 6 площею забудови - 87,57 м.кв.; баня площею забудови - 116 м.кв.; готель 2 поверхи площею забудови - 282,6 м.кв.; казковий будиночок площею забудови - 6,7 м.кв.; кладка площею забудови - 30,6 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою №1 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 2 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 3 площею забудови - 4,9 м.кв.; вбиральня № 1 площею забудови - 2,1м.кв.; вбиральня № 2 площею забудови - 7,4 м.кв.; вбиральня № 3 площею забудови - 3,78 м.кв.; підсобне приміщення № 1 площею забудови - 22,47 м.кв.; підсобне приміщення № 2 площею забудови - 27,8 м.кв.; фундамент закладений на площі - 18,36 м.кв.

Наявність вищевказаних об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка виділена у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ "Вольєр" на підставі договору від 06.12.2019, загальною площею 3,4 га в межах кварталу квартал 32, виділи 5,6,9,10 Дашівського лісництва також підтверджується схемою прив`язки об`єкта до місцевості в масштабі 1:5000 від 2023.

Листом № 251 від 31.10.2022 у відповідь на лист № 12-466 вих-22/ від 05.10.2022 року Державне підприємство "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" повідомило Вінницьку обласну прокуратуру про те, що між ним та ТОВ "Мисливсько-рибальське господарство "Волєр" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 року стосовно лісової ділянки площею 3,4га. що розташована у виділах 5,6,9,10 кварталу 32. Вказана ділянка огороджена парканом та містить забудови. Згода на здійснення користувачем забудови та огородження парканом державним підприємством не надавалась. До даної ділянки примикає вольєр орієнтовною площею понад 50 га в урочищі "Дашівська дача" який використовується ПП "ТМРГ "Дашівське" також огороджено парканом.

Згоду для створення та огородження вольєру підприємство в той же час не надавало.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №62021240040000202 від 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено порушення ТОВ РМРГ "Вольєр" вимог земельного, лісового законодавства та умов Договору від 06.12.2019 довгострокового тимчасового користування лісами.

Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою було надано спеціаліста для огляду земельних ділянок. Результат проведених геодезичних робіт відображено в графічних матеріалах, з яких вбачається, що ТОВ "Мисливсько-рибальське господарство "Вольєр"" на вищевказаній ділянці було здійснено капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності.

При цьому пунктом 22 Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 06.12.2019 передбачено право користувача в установленому порядку зводити тимчасові будівлі та споруди, паркани інші споруди, необхідні для ведення господарської діяльності за погодженням з ДП "Дашівське ДГМГ".

Згідно з поясненнями керівника ДП "Дашівське ДГМГ", погодження щодо зведення будівель та споруд на лісовій ділянці та встановлення паркану державним підприємством не надавалось.

Відсутність згоди на забудову спірної земельної ділянки та огородження її парканом стверджується листами ДП "Дашівське ДГМГ" від 31.10.2022 та Філії "Дашівське ДЛМГ" ДП "Ліси України" від 09.01.2024.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №62021240040000202 від 01.12.2021 було проведено огляд земельної ділянки, якою користується ТОВ РМРГ "Вольєр" на підставі вищевказаного договору від 06.12.2019 (Протокол огляду місця події від 12.05.2022).

.Під час огляду встановлено, що на території Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДГМГ" у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10, на земельній ділянці із кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва, а саме: в 10 виділі на південь виявлено одноповерховий дерев`яний будиночок на дерев`яних стовпах, які частково розташовані у водоймі, що розділяє 9,10 виділ з 5,6 виділом 32 кварталу; далі на південь знову будинок зі зрубу, оточений бетонною площадкою і східцями до водойми; на південному заході 2-поверховий будинок, оточений площадкою з тротуарною плиткою зі східцями до водойми; на півдні території розташований ігровий розважальний майданчик та 2 будинки на дерев`яних стовпах; далі на південний захід виявлено будинок з причалом.

Під час огляду здійснювалось фотографування, фототаблиця міститься в Додатку до протоколу огляду лісової ділянки (квартал 32 виділи 5 6, 9, 10) Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДЛМГ" від 12.05.2022 та долучена до матеріалів справи.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 31.10.2023 щодо будівництва на лісовій ділянці (квартал 32 виділи 5,6, 9,10) Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДЛМГ" встановлено, що на території Дашівського лісництва Вінницької області загальною площею 3,4 га у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва.

Майнові об`єкти, що розташовані на території спірної ділянки, можливо віднести до об`єктів нерухомого майна з незначними наслідками - СС1 з кодом 1212 "Інші будівлі для тимчасового проживання" (табори відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання).

Відповідач 1 суду пояснив, що ДП "Дашівське ДЛМГ" не висувало заперечень проти зведення парканів, будівель та споруд ТОВ "РМРГ "Вольєр" на території ділянки, оскільки ділянка передавалась йому для здійснення господарської діяльності, яка відповідає статутним завданням Товариства.

Зведення об`єктів та паркану не може бути здійснено без відома ДП "Дашівське ДЛМГ", що на думку відповідача, свідчить про наявність дозволу на проведення таких робіт.

Судом в рамках дослідження доказів у даній справі були досліджені докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 62021240040000202 від 01.12.2021.

При цьому суд відзначає, що Ярмощук Віталій Павлович, який здійснював представництво у даній господарській справі, є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 62021240040000202 від 01.12.2021. Ним, відповідно до ст.222 КПК України, надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, зібраних в межах зазначеного кримінального провадження для використання їх, як доказів під час підготовки позову та судового розгляду господарської справи щодо розірвання договору та повернення лісової ділянки загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району.

З урахуванням встановлених обставин справи, наявних в матеріалах справи документів, пояснень прокурора та представників сторін, суд визнає доведеним факт зведення ТОВ "РМРГ "Вольєр" майнових об`єктів, що розташовані на території спірної ділянки. При цьому відповідачем 1 не надано належних доказів згоди відповідача 2 на здійснення користувачем забудов та огородження використовуваної ділянки парканом.

При цьому суд не заперечує право відповідача 1, відповідно до пунктів 22, 23 Договору, здійснювати господарську діяльність в межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов цього Договору та законодавства.

Зокрема згідно умов Договору, відповідач мав право, за погодженням з ДП "Дашівське ДЛМГ" в установленому порядку зводити тимчасові паркани, будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України та у відповідності з цільовим призначенням лісової ділянки.

З сукупного аналізу зазначених умов та положень Договору, суд дійшов висновку, що така згода мала бути письмовою та оформленою належним чином. Обізнаність та мовчазна згода ДП "Дашівське ДЛМГ" зі зведенням споруд не вказує на наявість такого погодження.

За умовами Договору, проведення ТОВ РМРГ "Вольєр" будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП "Дашівське ДЛМГ", має наслідком припинення його дії.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1-3 Земельного кодексу України (ЗК України), ст. 1, 2, 7 Лісового кодексу України (ЛК України), ст. 324 Цивільного кодексу України (ЦК України), земля та ліси є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Так само й усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

При цьому, відповідно до ст. 8 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності, а право державної власності на ліси набувається і реалізується державою.

Згідно ст. 18 ЛК України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 20 ЛК України передбачено права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Зокрема, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Згідно ст. 74 ЛК України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 22 ЛК України встановлено, що підставами припинення права постійного користування лісами є: використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Вказана норма кореспондується з Правилами використання корисних властивостей лісів, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 502 від 14.08.2012 (надалі «Правила»).

Зокрема, пунктом 5.6. Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.

Пунктом 6.4. Правил передбачено, що спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про доведеність обставин відносно того, що надана відповідачу 1 лісова ділянка у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,4 га квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у постійному користуванні ДП "Дашівське ДЛМГ" та розташована на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади, використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об`єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача.

Вказане вище порушення лісового законодавства, яке допущене Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр", суд вважає істотним порушенням умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, наслідком чого відповідно до ст.611, 651 ЦК України, ст. 22 ЛК України є розірвання вказаного Договору.

Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр", не впливають на вказані вище висновки суду, зроблені за результатом аналізу умов Договору, лісового та земельного законодавства, а також обставин, встановлених при проведенні перевірок використання відповідачем 1 виділеної лісової ділянки.

При цьому за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії». Однак, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).

В п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Отже, позовна вимога прокурора про розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 задовольняється судом.

Крім цього, внаслідок розірвання Договору, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" виникає обов`язок повернути лісову ділянку позивачу як власнику.

Так, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Водночас негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Власник об`єкта речових прав - ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку, а у цьому випадку - шляхом розірвання правочину (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15, постанова Верховного суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21).

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись, а саме спірною лісовою ділянкою.

Водночас, стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судовий збір, сплачений прокурором за вимогу про розірвання Договору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладається судом порівну на обидві сторони Договору. При цьому суд також враховує не лише протиправну поведінку відповідача 2, а й протиправну поведінку відповідача 1, яка виразилась у його неналежному реагуванні на порушення умов Договору з боку відповідача 2. Це також є порушенням умов Договору з боку відповідача 1 і викликало необхідність розірвання Договору в судовому порядку.

Судовий збір, сплачений за вимогою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» повернути лісову ділянку розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр», як на особу, яка має вчинити активну дію за цією позовною вимогою.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, укладений між Державним підприємством «Дашівське досвідне лісомисливське господарство» (ідентифікаційний код: 13334524) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» (ідентифікаційний код: 43203113).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» (вул.Партизанська, буд.27, с.Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, ідентифікаційний код: 43203113) повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації (вул.Соборна,буд.70, м.Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 20089290) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» (вул. Партизанська, будинок 27, с.Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, ідентифікаційний код: 43203113) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, буд.33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) 4542,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул.Руставелі Шота, буд.9А, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії "Іллінецьке лісове господарство" (пров.Студентський, буд.1, м.Іллінці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22700, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 45137509) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, буд.33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) 1514,00 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення від 07.06.2024 надіслати учасникам справи.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 червня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. :

1 - до справи;

2, 3 - Вінницькій обласній прокуратурі - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (sekretariat@vin.gp.gov.ua);

4, 5 - Вінницькій обласній військовій адміністрації - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (oda@vin.gov.ua);

6, 7 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (tushka2024@ukr.net);

8 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" Головенько В.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

9, 10 - Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (info@e-forest.gov.ua);

11, 12 - філії "Іллінецьке лісове господарство" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (il-lisgosp@ukr.net)