Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/19723/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2024Справа № 910/19723/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19723/23.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «І. В. ТРЕЙД» (01054, м. Київ, вул. Олександра Кониського (Тургенєвська), 44)

про стягнення 38 039, 49 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «І. В. ТРЕЙД» (відповідач) про стягнення 40 747, 05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не оплатою наданих без договору послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі з у період вересня 2019, жовтня 2019 та листопада 2019. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути основний боргу у розмірі 23 595, 41 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 184, 31 грн та 3 % річних у розмірі 3 967, 33 грн.

17.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 17.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

24.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 17.01.2024.

19.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19723/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано позивача подати письмову заяву в якій конкретизувати суму, яка заявлена до стягнення з відповідача.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 19.02.2024.

В зазначеній заяві позивач конкретизував суму, яку він просить стягнути з відповідача та яка в загальному розмірі становить 38 039, 49 грн.

З огляду на зазначене, суд оцінює заяву позивача, яка надійшла до суду 19.03.2024, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що провадження у справі відкрито 19.02.2023 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а вище зазначена заява, яку суд оцінює, як заяву про зменшення розміру позовних вимог надійшла до суду 19.03.2024, вона (заява) подана в строк визначений частиною 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивач скористався наданим йому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд приймає заяву та подальший розгляд справи ухвалює здійснювати з урахуванням зменшеної суми позовних вимог.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

08.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.В. ТРЕЙД», як споживачем (відповідач) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19882/5-10-Б.

В пункті 1 договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 зазначено, що цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явленого споживачем умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до дислокації об`єктів житлового/нежитлового фонду, яка є невід`ємною частиною договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 послуги з водопостачання та водовідведення надавались позивачем до приміщень відповідача за адресою:

- м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 20-А (2 секція).

Пунктом 7.1. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2018 року. Дію цього договору може бути подовжено за згодою сторін на узгоджений ними строк шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Після закінчення дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 позивач продовжував надавати послуги, обумовлені договором, а відповідач приймав такі послуги.

Таким чином, в період з 01.09.2019 по 31.12.2019 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод на загальну суму 84 502, 53 грн.

Відповідач в свою чергу в жовтні та листопаді 2019 року здійснив часткову оплату у загальному розмірі 40 140, 72 грн.

Окрім цього, позивачем у грудні 2019 року та у січні 2021 року здійснено перерахунок на загальну суду -20 766, 40 грн.

19.10.2023 позивач направив відповідачу вимогу щодо оплати заборгованості за надані послуги, яку відповідач отримав 27.10.2023.

Однак відповідач не виконав вимогу позивача, надані послуги не оплативю

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані останньому послуги з водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 23 595, 41 грн, а також 3% річних у загальному розмірі 2 718, 87 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 11 724, 21 грн, які позивач нараховує відповідачу за несвоєчасне здійснення оплати.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 23 595, 41 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення та 3 % річних і інфляційних втрат.

Юридичними підставами позову є стаття 173 Господарського кодексу України, статті 526, 629 Цивільного кодексу України, Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879.

Фактичними підставами позову є несвоєчасне та не в повній здійснення відповідачем оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення після закінчення строку дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення дії договору №19882/5-10-Б від 08.11.2018 продовжував користуватися послугами позивача, проте не здійснював своєчасної та повної оплати за надані позивачем відповідачу послуги після закінчення дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018.

IV. Заперечення відповідача у справі.

В відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне:

(1) відповідач не погоджується з нарахуванням боргу позивачем за листопад та грудень 2019 року, оскільки 01.11.2019 об`єкт надання послуг був переданий в управління до ОСББ «Солом`янська, 20-В», у зв`язку з чим, відповідач листом вих. № 1213 від 21.11.2019 просив позивача припинити дію договору з 01.11.2019.

(2) відповідно до акту обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту № 221725 від 14.11.2019 відповідач має провести розрахунки з позивачем до 01.11.2019, а з 01.11.2019 розрахунки має проводити ОСББ «Солом`янська, 20-В».

(3) у позивача укладений договір з ОСББ «Солом`янська, 20-В», однак позивач продовжував виставляти рахунки на оплату відповідача за листопад та грудень 2019 року.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи має позивач правові підстави вимагати у відповідача здійснити оплату за надані послуги, які надавались позивачем після закінчення строку дії договору?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

- чи є будинок по вул. Солом`янська, 20-В об`єктом надання спірних послуг?

- чи є управителем будинку по вулиці Солом`янська 20-А, ОСББ «Солом`янська 20-В»?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 2 частини 2 зазначеної статті внормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 08.11.2018 між сторонами укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19882/5-10-Б, за умовами якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред`явленого споживачем умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Згідно пункту 7.1. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2018 року. Дію цього договору може бути подовжено за згодою сторін на узгоджений ними строк шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди до договору № № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 щодо продовження дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 у відповідності до пункту 7.1. даного договору.

Окрім цього, в запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що строк дії договору закінчився, а додаткових угод до договору укладено не було. Позивач в свою чергу обґрунтовує позовні вимоги тим, що послуги з водопостачання та водовідведення надавались ним після закінчення строку дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, тобто були надані фактично.

За таких обставин, доводи відповідача щодо того, що листом вих. № 1213 від 21.11.2019 він просив позивача припинити дію договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 з 01.11.2019 та доводи позивача, що відповідач не дотримав умови дострокового припинення договору у відповідності до пункту 7.2. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 та те, що відповідач на власний розсуд виклав приписи статті 188 Господарського кодексу України, судом не приймаються до уваги та не досліджуються.

Проте, незважаючи на відсутність укладеного договору відповідач продовжував фактично отримувати послуги з водопостачання та водовідведення для потреби об`єкта в місті Києві по вулиці Солом`янська, будинок 20-А (2 секція) за період з 01.09.2019 по 31.12.2019 на суму 84502,53 грн. на підтвердження чого позивачем надані відповідні погоджені відповідачем Акти про зняття показань з приладів обліку за спірний період, які місять номери приладів обліку, зазначення місця встановлення, дату знаття показань, обсяги попереднього періоду, попередні та поточні показники ,номер та адресу об`єкта постачання.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

За таких обставин, зобов`язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

В силу приписів частини 1 статті 2 та пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини що виникають у процесі централізованого водопостачання, централізованого водовідведення відносяться до комунальних послуг, а тому регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги».

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 218 Цивільного кодексу України).

Суд констатує, що недійсність договору з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у зв`язку з недодержанням сторонами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов`язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Також, дані правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», так зокрема статтею 2 названого Закону встановлено, що дія вказаного Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел, систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води. Централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб (статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання).

Таким чином, з огляду на приписи законодавства, позивач є виробником та постачальником послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а відповідач є споживачем таких послуг.

Облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів (стаття 42 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання).

Пунктом 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, зареєстроване в міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (чинна редакція на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Пунктами 3.2. та 3.5. зазначених Правил встановлено (чинна редакція на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно пункту 20 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що в період з 01.09.2019 по 31.12.2019 надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на загальну суму 84 502, 53 грн, на підтвердження чого позивачем надані відповідні погоджені з відповідачем акти обстеження та зняття показань з вузлів обліку, розрахунок обсягів спожитих послуг за спірний період.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживачі питної води зобов`язані, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання (стаття 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечено відповідачем, останній здійснив оплату 11.10.2019 у розмірі 16 667, 57 грн та 21.11.2019 у розмірі 23 473, 15 грн. Загалом 40 140, 72 грн.

Зазначені суми у відповідності до призначення платежу були оплачені на підставі відповідних рахунків, датованих вереснем та жовтнем 2019 року.

Відтак, у відповідача відсутня заборгованість за надані послуги у вересні та жовтні 2019 року, оскільки останній здійснив оплату. Щодо грудня 2019 року, позивач не заявляє вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки сума боргу погашається здійсненим позивачем в грудні 2019 року перерахунком.

За таких обставин, суд констатує, що в даній справі спір в частині стягнення основного боргу в межах спірного періоду вирішується лише щодо листопада 2019 року з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку в січні 2021 року.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач, заперечуючи щодо того, що він повинен здійснити оплату за надані послуги в листопаді 2019 року, зазначає, що з 01.11.2019 він, як забудовник багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями нежитлового призначення на вул. Солом`янська, 20-В у місті Києві актом приймання-передачі від 01.11.2019 передав, а ОСББ «Солом`янська 20-В», яке забезпечує утримання та експлуатацію будинку по вул. Солом`янська, 20-В у м. Києві прийняв від забудовника документи, а саме: проекти, креслення, виконавчі схеми, плани, паспорти на обладнання, тощо щодо будинку по вул. Солом`янська, 20-В у м. Києві.

Окрім цього, відповідач актом приймання-передачі багатоквартирного будинку від 01.11.2019 передав в управління ОСББ «Солом`янська 20-В» багатоквартирний будинок за адресою: вул. Солом`янська, 20-В, м. Київ.

Тому відповідач стверджує, що в нього відсутній обов`язок здійснювати оплату за надані послуги позивачу з водопостачання та водовідведення з 01.11.2019.

Відповідач також посилається на акт обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту № 221725 від 14.11.2019 в пункті 7 якого зазначено, що з 01.11.2019 розрахунки здійснювати з ОСББ «Солом`янська 20-В».

02.04.2024 відповідач звернувся з листом до ОСББ «Солом`янська 20-В» в якому просив останнього повідомити, коли він звернувся до позивача для укладення договору на постачання води та яким чином відбувається оплата та хто сплачує з 01.11.2019.

Листом вих. № 06/04 від 05.04.2024 ОСББ «Солом`янська 20-В» повідомило відповідача, що позивач з ОСББ «Солом`янська 20-В» уклав договір та уклав індивідуальні договори на постачання води з мешканцями будинку і ОСББ «Солом`янська 20-В» в листі зазначило, що позивач виставив мешканцям напряму заборгованість починаючи з 01.11.2019, яку включив в рахунки в березні 2021. Докази, які б підтвердили зазначені доводи, в матеріалах справи відсутні.

Суд, дослідивши доводи відповідача та додані докази, якими відповідач обґрунтовує свої мотиви, зазначає наступне.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.11.2019, акту приймання-передачі багатоквартирного будинку, листа вих. № 02.04.2024, листа вих. № 05.04 від 05.04.2024 відповідач передавав ОСББ «Солом`янська 20-В» в управління багатоквартирний будинок по вулиці Солом`янська, 20-В у місті Києві та звертався з листом до ОСББ «Солом`янська 20-В» та отримав відповідь на лист від ОСББ «Солом`янська 20-В». Зазначені акти від 01.11.2019 та лист вих. № 05.04 від 05.04.2024 були підписані Синьовою С.В. , яка у відповідності до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником ОСББ «Солом`янська 20-В»

Проте суд звертає увагу, що послуги за договором № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 у відповідності до дислокації об`єктів житлового/нежитлового фонду, яка є невід`ємною частиною договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 надавались до приміщень за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 20-А (2 секція).

Позивач на обґрунтування позовних вимог надав ряд доказів, зокрема: акти обстеження та зняття показань з приладу обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад 2019 року; розпорядження на реєстрацію даних щодо водолічильника від 19.10.2018; акт опломбування від 18.10.2018; акт обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту № 221725 від 14.11.2019; розрахунки обсягів спожитих послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року. В зазначених доказах адресою об`єкта споживання зазначена вулиця Солом`янська, будинок № 20-А .

В відзиві на позовну заяву відповідач міститься наступне речення: «У зв`язку з передачею 01.11.2019 р. будинку по вул. Солом`янська, 20-В (поштова адреса) вул. Солом`янська, 20-А (2 секція, або 2 черга - будівельна адреса) до ОСББ «Солом`янська, 20-В»…».

Проте, судом встановлено, що у відповідності до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.06.2017 було проведено державну реєстрацію ОСББ «Солом`янська, 20-А» (код ЄДРПОУ: 41390625), місцезнаходження якої є: місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 20-А та керівником якого є Ганічева Л.І.

В свою чергу державну реєстрацію ОСББ «Солом`янська, 20-В» (код ЄДРПОУ: 43215930) проведено 06.09.2019, місцезнаходженням юридичної особи є: місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 20-В та керівником якої є Синьова С.В.

Суд, констатує, що жодна із сторін не надала роз`яснень щодо даних обставин, а саме, що послуги надавались в будинок № 20-А (в даному будинку власне ОСББ існує з 2017 року), а за твердженнями відповідача, які підтверджуються відповідними доказами, що відповідач передав в управління ОСББ «Солом`янська, 20-В» будинок № 20-В та матеріали справи не містять доказів передачі в управління будинку в який надавались послуги, а саме № 20-А відповідному ОСББ.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які могли підтвердити, що дійсно з 01.11.2019 у відповідача відсутній обов`язок здійснювати оплату за надані послуги з водопостачання та водовідведення саме в будинок № 20-А по вулиці Солом`янська .

Відповідач 19.03.2024 подав до суду заяву, в якій просив застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 Цивільного кодексу України).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2-4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідач обґрунтовуючи заяву про застосування наслідків позовної давності зазначає, що правовідносини на які посилається позивач виникли в листопаді 2019 року, а позовна заява подана в грудні 2023 року, тому з урахуванням статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності сплинув в листопаді 2022 року.

Проте, з даними твердженнями відповідач суд не погоджується з наступних підстав.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнені, зокрема, пунктом 12 у відповідності до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

В подальшому дія карантину відповідними постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалась.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням внесених змін) дія карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, була продовжена до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з наведеного вбачається, що карантин діяв на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнені, зокрема, пунктом 19 у відповідності до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону України № 3450-ІХ від 08.11.2023).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022, який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та на сьогоднішній день воєнний стан триває до 12.08.2024 включно.

Суд звертає увагу відповідача на те, що пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачає зупинення строків позовної давності на час дії воєнного стану в Україні.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3 стаття 263 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, позивачем подано даний позов у межах встановлених законом строків позовної давності.

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенню заяви про застосування наслідків позовної давності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, оскільки відповідач не надав належні та допустимі докази щодо того, що у нього відсутній обов`язок здійснювати оплату за надані послуги з водопостачання та водовідведення саме в будинок № 20-А по вулиці Солом`янська , суд доходить до висновку, шо позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 23 595, 41 грн за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у листопаді 2019 року підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 718, 87 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 724, 21 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховує відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення оплати за надані послуги у вересні, жовтні 2019 року та за листопад 2019 року.

Позивач зазначає, що період заборгованості він визначає у відповідності до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, у відповідності до якого оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача.

Суд зазначає, що вищезазначене обґрунтування визначення періодів заборгованості з посиланням на пункт договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 є недопустиме з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, договір № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 в силу пункту 7.1. припинив дію 31.12.2018 та не був продовжений сторонами, що безпосередньо підтверджується сторонами по справі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані безпосередньо тим, що він продовжував надавати послуги, а відповідач приймав їх після закінчення строку дії договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, а тому, як зазначає позивач, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг виникає на підставі приписів закону. Одночасно з цим, позивач обґрунтовує визначення періодів заборгованості за вересень, жовтень, листопад 2019 року підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, строк дії якого закінчився 31.12.2018 та не був продовжений.

Суд констатує, що в заявах позивача відсутні обґрунтування визначення періодів заборгованості у відповідності до приписів законодавства.

Суд не може (позбавлений права) сам визначати періоди заборгованості, оскільки це буде суперечити принципу змагальності сторін. Саме на сторін покладається обов`язок доказувати обставини справи на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, оскільки позивач не обґрунтував визначення періодів заборгованості у відповідності до приписів законодавства, а не умов договору, строк дії якого на момент виникнення спірних правовідносин закінчився, суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають відмові в задоволенні.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 664, 86 грн та на позивача 1 019, 14 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «І. В. ТРЕЙД» про стягнення 38 039, 49 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І. В. ТРЕЙД» (01054, м. Київ, вул. Олександра Кониського (Тургенєвська), 44; ідентифікаційний код: 32111502) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) суму основного боргу у розмірі 23 595 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 41 коп. та суму судового збору у розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 86 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 718, 87 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 724, 21 грн.

4. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 019, 14 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких