Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/19723/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19723/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024

у справі № 910/19723/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "І. В. Трейд"

про стягнення 38 039,49 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, з урахуванням уточнень, до Товариства з обмеженою відповідальністю «І. В. ТРЕЙД» (ТОВ «І. В. ТРЕЙД») про стягнення 23 595,41 грн заборгованості, 13 184,31 грн інфляційних втрат та 2 718, 87 грн 3 % річних.

Позов мотивовано тим, що за період вересень 2019, жовтень 2019 та листопад 2019 відповідач спожив без договору послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, проте не оплатив вартість цих послуг, тому позивач просить стягнути з відповідача борг, з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19723/23 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 23 595,41 грн та суму судового збору у розмірі 1 664,86 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 718,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 724, 21 грн - відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 019,14 грн покладено на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19723/23 в частині відмови у стягненні 11 724,21 грн інфляційних втрат, 2 718,87 грн 3 % річних, та 1 019,14 грн судового збору, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом без з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 7, 9 закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 218, ч. 1 ст. 509 ЦК України, ст. 193 ГК України та з порушенням норм процесуального права ст. 77, ч. 5 ст. 236 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо заяви позивача про закриття провадження у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у судовій справі № 910/19723/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/19723/23.

15.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19723/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 910/19723/23 за апеляційною скаргою Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке що прийнято з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Порядок розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.В. ТРЕЙД» (споживач) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19882/5-10-Б, за умовами якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явленого споживачем умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 1 договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 передбачено, що цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором

Згідно підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача.

Відповідно до дислокації об`єктів житлового/нежитлового фонду, яка є невід`ємною частиною зазначеного договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 послуги з водопостачання та водовідведення надавались позивачем до приміщень відповідача за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 20-А (2 секція).

За п. 7.1. вказаного договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2018 року. Дію цього договору може бути подовжено за згодою сторін на узгоджений ними строк шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, після закінчення дії цього договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018 позивач продовжував надавати відповідачу обумовлені послуги, які останній приймав, що ним і не заперечується.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.09.2019 по 31.12.2019 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод на загальну суму 84 502,53 грн, які відповідач в жовтні та листопаді 2019 року частково оплатив на загальну суму 40 140,72 грн, враховуючи здійснений позивачем перерахунок цих послуг, вартість неоплачених відповідачем послуг складає - 23 595,41 грн, що підтверджується належними доказами і зворотного не доведено.

Предметом даного позову є вимоги позивача-постачальника про стягнення з відповідача 23 595, 41 грн боргу на надані обумовлені послуги, 11 724, 21 грн інфляційних втрат та 2 718, 87 грн 3 % річних, нарахованих на підставі підпункту 2.2.2 пункту 2.2 зазначеного договору та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене та те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав у спірний період послуги з водопостачання та приймання стічних вод, проте відповідач в порушення свого обов`язку вчасно та в повному обсязі не оплатив вартість наданих йому послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23 595,41 грн основної заборгованості, задовольнивши позов в цій частині, і це сторонами не оспорюється в апеляційному порядку.

Разом з тим, місцевий господарський суд встановивши, що позивач просить стягнути з відповідача нараховану суму інфляційних втрат та 3 % річних, визначаючи період заборгованості з посиланням на п. п. 2.2.2 пункту 2.2 договору № 19882/5-10-Б від 08.11.2018, тоді як цей договір припинив свою дію 31.12.2018 і не був продовженим, що підтверджується обома сторонами та не надаючи суду обґрунтованого періоду заборгованості, з урахуванням нарахованих втрат внаслідок інфляції та 3 % річних, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 724,21 грн інфляційних втрат, 2 718,87 грн 3 % річних.

Відтак, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 11 724,21 грн та 3 % річних у сумі 2 718,87 грн, у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог, належним чином.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у даній справі, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відсутні.

Відтак, подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19723/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/19723/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга