Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/2995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/2995/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 19 973 153,20 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Єгоров Олександр Олександрович (поза межами приміщення суду) - представник за довіреністю;

від відповідача: Музичук Леся Василівна (в залі суду) - представник за довіреністю №60-15435/23.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 19 973 153,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область) несе відповідальність перед позивачем за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного суду №367/1748/18 від 29.03.2023 року та зобов`язаний відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2024.

01.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.04.2024 через систему "Електронний суд" від товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

09.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження.

15.04.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження.

В судовому засіданні 16.04.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження. Закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024.

В судовому засіданні 21.05.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

04.10.2011р. між публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (позичальник) укладено кредитний договір №178/11-КЛ, за умовами якого ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» відкрито кредитну лінію.

07.10.2011р. між публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №178/11-КЛ ОСОБА_1 передав в іпотеку банку об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область (надалі - земельна ділянка), яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ №194263, виданого Бучанською селищною радою. Земельна ділянка має кадастровий номер 3210945300:01:128:0112.

09.01.2013р. постановою Правління Національного Банку України №4 від 09.01.2013 року прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Ерде Банк».

10.01.2013р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №3 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» та здійснення процедури ліквідації ПАТ «Ерде Банк».

15.01.2013р. в Газеті «Голос України» №8(5508) від 15.01.2013р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснено публікацію про ліквідацію Банку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013р. у справі №367/145/13-ц позов ПАТ «Ерде Банк» в особі фонду гарантування вкладів до Бобрика В.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанська селищна рада, задоволено.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21967298 від 21.05.2014 вбачається, що 14.04.2014р. на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013р. у справі №367/145/13-ц в Державно реєстрі речових прав було зареєстровано право власності на земельну ділянку за ПАТ «Ерде Банк».

22.12.2015 року позивачем сплачено гарантійний внесок у розмірі 650 000,00 грн. для отримання можливості участі у відкритих торгах (аукціоні), який було організовано відповідачем для продажу активів неплатоспроможного ПАТ «Ерде Банк» з метою придбання земельної ділянки.

29.12.2015р. ТОВ «Южний електротехнічний завод» прийняло участь у відкритому аукціоні з продажу земельної ділянки на підставі договору 15Е/29 від 29.12.2015р. «Про умови участі в аукціоні». За результатами аукціону складено протокол №15/Е12-29 від 29.12.2015р., який було погоджено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк». Переможцем аукціону за лотом №247 (земельна ділянку загальною площею 3,8452 га, кадастровий номер - 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою Київська область, м. Буча, власник майна (продавець): публічне акціонерне товариство «Ерде Банк») визначено ТОВ «Южний електротехнічний завод». Ціна продажу 15 665 000,00 грн. Сума, що підлягає сплаті переможцем аукціону продавцю - 15 641 600,00 грн.

В протоколі про проведення аукціону №15/Е12-29 від 29.12.2015р. зазначено, що переможець аукціону повинен підписати протокол, договір купівлі-продажу придбаного активу та провести розрахунок з продавцем протягом 10 банківських дні з дня наступного після закінчення аукціону.

На виконання умов аукціону позивачем сплачено на користь ПАТ «Ерде банк» грошові кошти на загальну суму 15 641 600,00 грн., а саме: в розмірі 12 139 468,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7307 від 05.01.2016р. та в розмірі 3 502 132,00 грн. на підставі платіжного доручення №7313 від 13.01.2016р.

14.01.2016 року між публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за №22,предметом якого є: земельна ділянка, що характеризується наступними ознаками: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 366095832108, площа: 3,8452 га, кадастровий номер: 3210945300:01:128:0112, місце розташування: Київська область, м. Буча. Цей продаж вчинено за 15 665 000,00 грн. без ПДВ.

Також, за вчинення нотаріальний дій, а саме: посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстровий №22 від 14.01.2016р., позивачем сплачено державне мито в розмірі 156 650,00 грн. та адміністративний збір у сумі 1 656,00 грн.

14.01.2016 року право власності на земельну ділянку ТОВ «Южний електротехнічний завод» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (номер запису про право власності 12928867).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017р., залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №367/145/13, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

У вищезазначеному рішенні суду зазначено наступне: «Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження, зокрема пункт 7.4 в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року,№ 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року, № 6-1685цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1243цс16 від 28 вересня 2016 року, № 6-504цс16 від 12 жовтня 2016 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для усіх судів України.

Враховуючи вищезазначене, для правильного вирішення даної справи суду слід було з`ясувати, чи звертався банк до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судова колегія з`ясувала цю обставину при розгляді апеляційної скарги. Як пояснив представник позивача, іпотекодежатель не звертався для реєстрації свого права власності на предмет іпотеки до державного реєстратора, а обрав спосіб захисту свого порушеного права саме шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку. Однак, як було зазначено вище, у такий спосіб право позивача не може бути захищене.».

13.03.2018р. внаслідок скасування рішення суду №367/145/13-ц від 28.03.2013р., ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» про витребування з володіння позивача земельної ділянки на підставі п.1 ст. 388 ЦК України. ОСОБА_1 стверджував, що земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею. Позовна заява була прийнята до провадження та цивільній справі присвоєно номер 367/1748/18.

18.07.2018р. постановою Апеляційного суду Київської області №367/1748/18 на земельну ділянку накладено арешт.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.07.2021р. у справі №367/1748/18 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду №367/1748/18 від 14.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.07.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.07.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.06.2022 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД», Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область. У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Ерде Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Кирсан ЛТД», Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування записів про право власності на земельну ділянку відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 645,00 грн.

У вищезазначеній постанові зазначено наступне: «у справі, що переглядається, встановлено що останній набувач спірної земельної ділянки ТОВ «Южний електротехнічний завод», набув право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Проте за встановленими обставинами справи, з огляду на характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Верховний Суд також врахував, що відповідач відповідно до статті 661 ЦК України не позбавлений права звернутися з позовом до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.».

Позивачем зазначено, що підставою для позбавлення позивача як добросовісного набувача нерухомого майна є недодержання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб діючого законодавства, внаслідок якого майно вибуло з володіння власника поза його волею.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані вилученням у позивача земельної ділянки з підстав, що виникли до моменту його продажу в розмірі 19 973 153,20 грн., та складається з наступного:

1) 16 449 906,00 грн., що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки що складається з:

- гарантійного внеску у розмірі 650 000,00 грн. для отримання можливості участі в аукціоні, який було організовано відповідачем для продажу активів неплатоспроможного ПАТ «Ерде Банк» з метою придбання земельної ділянки;

- грошових коштів сплачених позивачем 05.01.2016р. як перший платіж в рахунок сплати вартості земельної ділянки згідно протоколу №15/Е12-29 від 29.12.2015р. на загальну суму 12 139 468,00 грн.;

- грошових коштів сплачених позивачем 13.01.2016р. як другий платіж в рахунок сплати вартості земельної ділянки згідно протоколу №15/Е12-29 від 29.12.2015р. на загальну суму 3 502 132,00 грн.;

- грошових коштів сплачених позивачем як обов`язкове державне мито у сумі 156 650,00 грн. та адміністративний збір у сумі 1 656,00 грн. під час укладання договору купівлі продажу земельної ділянки від 14.01.2016 року;

2) інфляційних втрат у розмірі 2 033 446,71 грн. розрахованих за період з 14.01.2016 року по 31.12.2016 року, з загальної суми у розмірі 16 449 906,00 грн. сплачених за земельну ділянку;

3) грошових коштів сплачених позивачем за період з 14.01.2016 року по 29.03.2023 року у розмірі 1 450 155,49 грн. у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою, якою ТОВ «Южний електротехнічний завод» не міг користуватись внаслідок накладення судом арешту на земельну ділянку під час розгляду справи №367/1748/18;

4) судового збору у розмірі 39 645,00 грн. на підставі постанови Верховного суду №367/1748/18 від 29.03.2023 року.

Статтею 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з ч.1 статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до статті 37 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Частиною 4 статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Згідно з статтею 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов`язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється.

Частиною 1 статті 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема:

1) виконує повноваження органів управління банку;

2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку;

5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Відповідно до статті 50 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом.

Активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов`язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та "Про іпотечні облігації".

Частиною 3 статті 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.

Фонд гарантування вкладів здійснював ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» з 10.01.2013 року на підставі Постанови правління Національного Банку «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» №4 від 09.01.2013 року. 10.01.2013 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Куреного Олександра Вікторовича. В подальшому за рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Ерде Банк» продовжувались та змінювались уповноважені особи Фонду.

Таким чином, з 10.01.2013 року всі дії щодо майна та активів ПАТ «Ерде Банк» здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у тому числі:

- звернення стягнення на земельну ділянку (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, місце розташування: Київська область, м. Буча) за кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011р. шляхом подання позову до Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/145/13-ц);

- реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПАТ «Ерде Банк» 14.04.2014 року на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2013 у справі №367/145/13-ц;

- підготовку лоту №247 щодо продажу земельної ділянки загальною площею 3,8452 га, кадастровий номер - 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою Київська область, м. Буча на аукціоні, продажу цього лоту на аукціоні 29.12.2015 року та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із переможцем аукціону ТОВ «Южний електротехнічний завод» 14.01.2016 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач є продавцем земельної ділянки кадастровий номер: 3210945300:01:128:0112, що знаходиться за адресою Київська область, м. Буча.

Пунктом 4 ч. 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з статтею 660 ЦК України якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №367/145/13-ц, яким було залишено без змін рішення Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017р., яким скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011р. судом визнано за ПАТ «Ерде Банк» право власності на земельну ділянку зазначено: «Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що позивач не дотримався процедури набуття права ним власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в статті 37 Закону України «Про іпотеку», що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц».

Із зазначеного вбачається, що уповноважена особа Фонду під час ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» в неналежний спосіб, тобто із порушення норм діючого законодавства, звернулась до суду із вимогою про визнання права власності на майно забезпечене іпотекою та на підставі рішення суду, що в подальшому було скасоване, зареєструвала право власності на земельну ділянку за ПАТ «Ерде банк». Внаслідок неправомірних дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області №367/145/13-ц від 05.04.2017 року та постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №367/145/13-ц, земельна ділянка, що була продана Фондом на аукціоні, була вилучена у ТОВ «Южний електротехнічний завод» на підставі постанови Верховного суду від 29.03.2023 року у справі №367/1748/18 у якій Фонд гарантування вкладів приймав участь від імені ПАТ «Ерде Банк».

Отже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не дотримався процедури набуття права власності на предмет іпотеки (на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область) згідно діючого законодавства, що призвело до прийняття судового рішення, яке набуло чинності, про витребування з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на користь Бобрика В.В. земельної ділянки, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Буча, Київська область.

Частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт протиправної поведінки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме недотримання процедури набуття права ним власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлені рішеннями апеляційної та касаційної інстанції у господарській справі №367/145/13-ц та в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребує доведенню.

Причинно-наслідковий зв`язок у даній справі полягає в тому, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є недобросовісним набувачем земельної ділянки, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область, а відтак ТОВ «Южний електротехнічний завод» як покупець нерухомого майна не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення, які виникли до укладення договору, а саме про незаконність прийняття відповідачем у власність вказаного майна.

Відповідно до ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та Інших речових прав", у разі якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Що також зазначено у постанові Верховного суду від 29.03.2023 року у справі №367/1748/18, а саме що «відповідач відповідно до статті 661 ЦК України не позбавлений права звернутися до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу».

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, Фонд гарантування фізичних осіб, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київської область), несе відповідальність перед ТОВ «Южний електротехнічний завод» за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного суду №367/1748/18 від 29.03.2023 року та зобов`язаний відшкодувати ТОВ «Южний електротехнічний завод» збитки.

На підтвердження понесення збитків в матеріалах справи наявні докази оплати:

- гарантійного внеску у розмірі 650 000,00 грн. для отримання можливості участі в аукціоні, що підтверджується платіжним дорученням №7292 від 22.12.2015 року,

- часткової оплати за придбані активи на аукціоні згідно протоколу №15/Е12-29 від 29.12.2015р. на загальну суму 12 139 468,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7307 від 05.01.2016р.;

- доплати за придбані активи на аукціоні згідно протоколу №15/Е12-29 від 29.12.2015р. на загальну суму 3 502 132,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7313 від 13.01.2016р.;

- грошових коштів сплачених позивачем як обов`язкове державне мито у сумі 156 650,00 грн. та адміністративний збір у сумі 1 656,00 грн. під час укладання договору купівлі продажу земельної ділянки від 14.01.2016 року, що підтверджується відповідними довідками виданими приватним нотаріусом Прокопенко Л.В.;

- грошових коштів сплачених позивачем земельного податку за користування земельною ділянкою на загальну суму 1 450 155,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 26.02.2016 року по 18.02.2022 року включно.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Фонду гарантування фізичних осіб та понесеними позивачем збитками в розмірі 17 900 061,49 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 900 061,49 грн.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення на користь позивача 39 645,00 грн. витрат зі сплати судового збору, які присуджені до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 на підставі постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та зазначає наступне.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням і складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.

Зазначені витрати (судовий збір) не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі 910/17965/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц від 27.11.2019 та у постановах Верховного Суду у справі №234/11821/17 від 20.06.2018 та у справі №638/11845/14-ц від 16.05.2018.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 033 446,71 грн. розрахованих за період з 14.01.2016 року по 31.12.2016 року, з загальної суми у розмірі 16 449 906,00 грн. сплачених за земельну ділянку, які також включив до збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що інфляційні втрати у розмірі 2 033 446,71 грн. не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Григорівського Десанту, будинок 28, квартира 48, код ЄДРПОУ 35502152) збитки в розмірі 17 900 061 (сімнадцять мільйонів дев`ятсот тисяч шістдесят одна) грн. 49 коп. та судовий збір в розмірі 268 499 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 10 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 13.06.2024 року.

Суддя С.М. Мудрий