Рішення
від 27.05.2024 по справі 911/2105/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2105/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Обухівської окружної прокуратури, м. Обухів, в інтересах держави в особі Миронівської міської ради, м. Ржищів Київської області,

до відповідачів 1) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, м. Київ;

2) Фермерського господарства «Королевич», м. Миронівка Київської області

3) ОСОБА_1 , м. Миронівка Київської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

від прокуратури: Холоденко А.С., службове посвідчення №069058 від 01.03.2023;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Одноволик І.В., адвокат, довіреність від 25.10.2022 №2842;

від відповідача 2: Одноволик І.В., адвокат, довіреність від 25.02.2021 №452;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, м. Кагарлик (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.08.2019 №36-02-1003вих19 в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ (далі по тексту - Держгеокадастр) до відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ (далі по тексту ГУ Держгеокадастру у Київській області), Фермерського господарства «Королевич», м. Миронівка Київської області (далі по тексту ФГ «Королевич»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1. Визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право;

2. Визнати недійсними накази ГУ Держземагентства у Київській області про надання дозволів:

- від 23.01.2015 №10-123/15-15-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 12,9 га;

- від 20.01.2015 №10-52/15-15-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коротищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 10,2677 га;

- від 20.01.2015 №10-51/15-15-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Коротищенської сільської ради Миронівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 13,1689 га.;

3. Визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Київській області, якими затверджено проекти із землеустрою:

- від 27.11.2015 №10-8063/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:002:0009 на території Коритищенської сільської ради площею 12,9000 га;

- від 27.11.2015 №10-8059/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:004:0028 на території Коритищенської сільської ради площею 10,2677 га;

- від 27.11.2015 №10-8058/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:004:0027 на території Коритищенської сільської ради площею 13,1689 га;

4. Визнати недійсними:

- Договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 12,9000 га, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12576196;

- Договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 10,2677 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12575293;

- Договір оренди від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 13,1689 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027, 12.12.2015 зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12575838;

5. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що у січні 2015 року оскаржуваними наказами ГУ Держземагентства у Київській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок на території Коритищенської сільської ради Миронівського району. Вказана документація була затверджена наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015, на підставі яких 10.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 було укладено оспорювані договори оренди строком на 49 років.

Прокурор твердить, що накази були видані всупереч вимогам закону, яке регулює порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств (ст. 116, 122, 123 ЗК України, ст.ст. 1, 2 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство»). Зокрема, у поданих ОСОБА_1 заявах не було зазначено кількості членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності господарства. До заяви не було додано документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти.

Прокурор твердить, що 15.09.2014 було здійснено державну реєстрацію юридичної особи ФГ «Королевич», та ОСОБА_1 вже отримував як громадянин без конкурсних засад у грудні 2013 року земельної ділянки на території Ємільчинського району Житомирської області.

Крім того, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 не декларував доходи від діяльності ФГ «Королевич», орендну плату за земельні ділянки на території Коротищенської сільської ради сплачує як фізична особа.

Посилаючись на правові позиції постанов від 04.11.2014 у справі №3-157/гс14, від 24.05.2016 у справі №21551а16, від 07.03.2018 у справі №911/436/17, прокурор твердить, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа на конкурсних засадах, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Прокурор твердить, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення станом на час видачі оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів перебували у державній власності, відтак в силу положень ст. 122 ЗК України знаходились у віданні Держгеокадастру, який не вживав заходів до захисту порушених прав держави у спосіб визнання у судовому порядку недійсними та скасування оскаржуваних наказів та договорів оренди землі.

Таким чином прокурором подано позов в інтересах держави в особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на розпорядження землями державної власності, який самостійно про захист прав держави не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2019 (суддя Мальована Л.Я.) відкрито провадження у справі №911/2105/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.09.2019.

17.09.2019 до Господарського суду Київської області надійшов відзив від 13.09.2019 на позовну заяву від представника ФГ «Королевич», у якому він вказує про те, що прокурор зловживає своїми повноваженнями та процесуальними правами, прокурором не доведено наявність порушень або загрози порушень інтересів держави з боку відповідачів, не визначено у чому вони полягають. За твердженням представника відповідача оскаржувані накази прийняті у межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Представник твердить, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, позаяк позов заявлений до двох відповідачів - ГУ Держгеокадастру та ФГ «Королевич», а земельні ділянки надавались не ФГ «Королевич» а фізичній особі ОСОБА_1 . Під час відкриття провадження не було перевірено виконання позивачем вимоги ст. 164 ГПК України, оскільки до позову не додано доказів направлення відповідачу ФГ «Королевич» та третій особі ОСОБА_1 копії позовної заяви з усіма додатками, зокрема відсутні докази направлення відповідачу та третій особі листа-повідомлення прокурора до Держгеокадастру у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та відповіді на таке повідомлення.

Відповідач твердить, що прокурором не підтверджено підстав представництва інтересів держави у справі, позаяк не подано доказів повідомлення позивача про намір звернутися до суду з даним позовом, позовна заява не містить відомостей про обставини, які перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, та які б підтверджували не здійснення чи здійснення неналежним чином такого захисту.

Також представник відповідача твердить, що прокурором пропущений загальний трирічний строк позовної давності. Крім того представник твердить, що ОСОБА_1 надавалися, а ГУ Держземагентства перевірялися інформація та відомості, передбачені ЗУ «Про фермерське господарство»,

ОСОБА_1 має у власності достатню матеріально-технічну базу для обробітку землі у розмірах, отриманих для ведення фермерського господарства, є власником тракторів ХТЗ-17021 (2), МТЗ-82.1, «Беларус-82.1», чотирьох спеціалізованих вантажних самоскидів, універсальної сівалки DELPHIN, спеціалізованого вантажного контейнеровоза, сідлового тягача, загального напівпричіпа, напівпричіпа-платформи, спеціалізованого причіпа-самоскида (2). Крім того, певні види робіт виконуються на основі цивільно-правових угод (оренда, лізинг, підряд тощо).

Представник відповідача твердить, що на момент прийняття оскаржуваних наказів ОСОБА_1 здійснено реєстрацію юридичної особи - ФГ «Королевич».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності ФГ як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам ФГ, земельної ділянки, що використовується ФГ на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ, здійснює ФГ.

Пунктом 30 оспорюваних договорів оренди було визначено право орендаря передавати в суборенду земельні ділянки або їх частини без зміни цільового призначення.

У відповідь на запит ФГ «Королевич» від 16.01.2018 ДФС України надала відповідь від 02.02.2018, відповідно до якої платником орендної плати за землю є орендар - засновник ФГ.

Оспорювані договори оренди земельних ділянок зареєстровані у порядку, визначеному законом та виконуються сторонами. Таким чином відсутні підстави для визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, повернення земельних ділянок, оскільки договори було укладено із дотриманням вимог ЗК України, Закону України «Про фермерське господарство», ЗУ «Про оренду землі» та інших норм чинного законодавства.

17.09.2019 від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі №911/2105/19, у яких представник твердить про те, що прокурором не доведено наявність порушень або загрози порушень інтересів держави з боку відповідачів, не визначено, в чому вони полягають, оскаржувані накази прийняті в межах повноважень та у відповідності до норм чинного земельного законодавства та ЗУ «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.

18.09.2019 представник відповідача ФГ «Королевич» подала до суду заяву від 18.09.2019 про застосування строку позовної давності у справі №911/2105/19, у якій просить суд застосувати строк позовної давності у справі №911/2105/19. У заяві представник твердить, що позови прокурора подаються в межах загального строку позовної давності з моменту, коли держава в особі її органів довідалась або могла довідатись про порушення своїх прав та інтересів.

Представник відповідача, посилаючись на висновки Верховного Суду України у постановах від 27.05.2014 №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №3-21гс15, від 22.03.2017 у справі №3-148гс18 твердить, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2019 підготовче судове засідання у справі відкладено на 23.10.2019.

26.09.2019 представник відповідача 2 подала заяву від 23.09.2019 про залучення доказів, а саме довідок ГУ ДПС у Київській області про відсутність у ОСОБА_1 та ФГ «Королевич» заборгованості із сплати платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

30.09.2019 від представника ГУ Держгеокадастру у Київській області до суду надійшов відзив від 27.09.2019 на позовну заяву, у якій відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідач 1 твердить, що Головне управління - єдиний орган державної влади на території Київської області, наділений повноваженнями щодо передачі у власність та надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, які він реалізує у спосіб видачі наказів. До свого клопотання ОСОБА_1 додав всі визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» документи для отримання земельних ділянок в оренду. Отже у зв`язку із відсутністю будь-яких підстав для відмови у передачі земельних ділянок ГУ видано накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження такої документації щодо передачі земельних ділянок. ГУ діяло у межах наданих повноважень та керувалось виключно вимогами чинного законодавства.

15.10.2019 від прокуратури надійшла відповідь від 03.10.2019 №36-02-85вих.19 на відзив, у яких прокурор відхиляє аргументи відзиву. Прокурор твердить, що дотримав вимоги ст. 164 ГПК України при поданні позову. Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язує обґрунтувати підстави представництва у суді, тому лист-повідомлення прокурора та відповідь на нього були направлені саме суду.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, зокрема у постановах від 01.07.2015 у справі №6-178цс15, від 26.10.2016 у справі №6-2070цс16, прокурор вказує, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не є моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли повноважному органу, право якого порушено внаслідок прийнятого рішення, стало відомо про таке порушення. Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру про порушення раніше не було відомо, оскільки рішення приймалось та договори укладались Головним управлінням у Київській області. Прокурор твердить, що Верховним Судом у справах №367/3877/15-ц та №367/3249/15-ц наголошено на тому, що з`ясуванню підлягає саме момент обізнаності органу державної влади, права якого порушені, а не обізнаність про порушення законодавства підконтрольними чи підзвітними органами.

Прокурор відхиляє посилання на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, позаяк з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що після укладення договору тимчасового користування землею на умовах оренди, фермерське господарство реєструється і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 14.11.2018 у справі №368/546/16-ц зроблено висновок про те, що земельні спори юридичних осіб - фермерських господарств з іншими юридичними особами, у тому числі центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Прокурор повторно наголошує, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа на конкурсній основі, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у зв`язку з чим оспорювані накази прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а договори оренди укладені всупереч встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою створення фермерського господарства.

21.10.2019 від прокуратури надійшла відповідь від 16.10.2019 №36-02-120вих.19 на відзив ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Прокурор відхиляє твердження відповідача 1 про те, що ним невірно обрано орган, в інтересах якого пред`явлено позов, та твердить, що виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №1-1/99, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно пунктів 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастра відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначних Земельним кодексом України безпосередньо або через його територіальні органи.

Кагарлицька місцева прокуратура направляла до Держгеокадастру лист від 14.05.2019 щодо виявлених порушень, на який було отримано відповідь від 12.06.2019 про те, що суб`єктом владних повноважень не вживалися заходи щодо визнання в судовому порядку наказів та договорів оренди землі недійсними.

Також прокурор наголошує, що твердження ГУ Держгеокадастру у Київській області про відсутність порушень при прийнятті оскаржуваних наказів та укладенні договорів оренди є хибними. Отримання ОСОБА_1 значних площ земель для ведення фермерського господарства було спрямоване на штучне збільшення земельного банку ФГ «Королевич», засновником та керівником якого являється ОСОБА_1 , за спрощеною процедурою без обов`язкового проведення земельних торгів.

23.10.2019 від представника Держгеокадастру України надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тим, що у справі відсутні підстави для представництва інтересів держави прокурором. Що свідчить про те, що позов поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за пунктом 1 частини першої ст. 226 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче судове засідання відкладено на 13.11.2019.

13.11.2019 від прокуратури до суду надійшли заперечення від 12.11.2019 №05/09/2-552вих-19 на клопотання Держгеокадастру про залишення позову без розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 13.11.2019 за участю представників учасників справи клопотання Держгеокадастру про залишення позову без розгляду суд його відхилив, про що зазначив в ухвалі від 13.11.2019. Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019.

Ухвалою від 04.12.2019 розгляд справи відкладено на 20.12.2019.

18.12.2019 від представника ФГ «Королевич» та ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою від 20.12.2019 розгляд справи по суті відкладено на 22.01.2020.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2020 у позові прокурору відмовлено повністю. У рішенні суд дійшов висновку про те, що позов прокурором пред`явлено з пропуском встановленого строку позовної давності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 22.01.2020 скасовано, провадження у справі №911/2105/19 закрито. Колегія суддів взяла до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №621/2501/18, від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, а також постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №922/1377/19, встановила, що ОСОБА_1 звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, однак у встановленому законом порядку його не створив, взяла до уваги суб`єктний склад сторін та вказала про те, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою від 31.07.2020 Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву прокуратури та направив матеріали справи №911/2105/19 для розгляду по суті до Миронівського районного суду Київської області.

Ухвалою від 23.12.2020 справа прийнята до провадження Миронівським районним судом Київської області, підготовче судове засідання призначено на 11.02.2021.

19.01.2021 від голови ФГ «Королевич» до Миронівського районного суду надійшов відзив від 15.01.2021 на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури відмовити у повному обсязі. Додатково до раніше поданих аргументів відповідач 2 посилаючись на позицію постанови Верховного Суду від 07.09.2020 №917/468/19 твердить, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є лише територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який створений саме з метою реалізації функцій останньої на території Київської області. Таким чином, звертаючись із позовом у даній справі, прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію, за якої позивачем та одним з відповідачів у справі є одна і та ж особа. ЦПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає поняття «неналежний позивач», не визначає механізму заміни останнього, позаяк положення кодексу спрямовані на вирішення спору, який не може бути «із самим собою».

10.02.2021 до Миронівського районного суду представник ФГ «Королевич» та ОСОБА_1 подала заяву про закриття провадження у справі №911/2105/19, оскільки у випадку встановлення судом процесуального випадку, за якого позивачем та відповідачем у справі є фактично одна і та ж особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору як такого. У судовому засіданні 11.02.2021 суд ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 10.03.2021.

09.03.2021 від представника ФГ «Королевич» та ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, обґрунтована тим, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру подавала клопотання до Господарського суду Київської області про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Прокурор не мав підстав для звернення до суду, заява мала бути повернута згідно правил пункту 1 частини 1 ст. 185 ЦПК України.

Ухвалою від 10.03.2021 Миронівський районний суд Київської області позов прокурора у справі №911/2105/19 залишив без розгляду. В ухвалі вказано, що прокурор повторно не зявився у підготовче судове засідання, не повідомив суд про причини неявки, жодних відомостей про поважність причин неявки суду не надав, тому суд дійшов висновку, що прокурор до суду не з`явився без поважних причин.

Постановою від 14.07.2021 Київського апеляційного суду апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задоволено. Ухвалу Миронівського районного суду від 10.03.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13.10.2021 представник ФГ «Королевич» подала до Миронівського районного суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19.

Ухвалою від 22.12.2021 Миронівський районний суд клопотання представника ФГ «Королевич» про зупинення провадження задовольнив та зупинив провадження у справі №911/2105/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19. Ухвалою від 25.05.2023 провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання призначено на 19.06.2023.

Ухвалою Миронівського районного суду від 19.06.2023 закрито провадження у справі, постановлено роз`яснити прокурору, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Суд взяв до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати від 20.03.2019 у справі №698/119/18, від 12.05.2020 у справі №375/1180/17 стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Ухвалою від 10.07.2023 Миронівський районний суд задовольнив заяву прокурора та передав за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області справу №911/2105/19. Справа надійшла до господарського суду Київської області 28.07.2023 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023 передана до розгляду судді Конюх О.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.10.2023.

Прокурором подано клопотання від 29.09.2023 56/3-11207вих-23 про заміну найменування прокуратури, яка звернулася із позовною заявою до суду з Кагарлицької місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру.

Також прокурор подав клопотання від 29.09.2023 №56/3-11206вих-23 про залучення правонаступника Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у якому просить суд замінити позивача на правонаступника - Ржищівську міську раду.

02.10.2023 від представника ОСОБА_1 та ФГ «Королевич» до суду повторно надійшла заява про застосування ст. року позовної давності. Додатково у заяві вказано, що аналогічний позов Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1., третя особа ФГ «Королевич» у справі 3371/638/18 ухвалою Миронівського районного суду від 29.10.2018 залишено без розгляду. Також ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2019 у справі №911/862/19 ідентичну позовну заяву від 25.03.2019 повернуто заявнику. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/2105/19 у задоволенні позову прокурора було відмовлено з мотивів пропуску позовної давності.

Ухвалою від 02.10.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні, розгляд клопотання від 29.09.2023 про заміну найменування органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду, та клопотання від 29.09.2023 про залучення правонаступника Держгеокадастру відкладено на 23.10.2023.

12.10.2023 прокурор подав клопотання від 06.10.2023 №56/3-11546вих-23 про залучення правонаступника Держгеокадастру, в якому просить суд клопотання прокуратури про заміну позивача на правонаступника - Ржищівську міську раду - залишити без розгляду; на підставі ст. 52, 53 ГПК України замінити позивача - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Миронівську міську раду.

Клопотання мотивоване тим, що на момент звернення прокурора до суду з позовом спірні земельні ділянки перебували у державній власності, правоможності власника щодо них від імені держави виконувала Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак в результаті змін у земельному законодавстві спірні земельні ділянки належать до комунальної власності, правоможності власника належать Миронівській міській раді.

Також 12.10.2023 прокурор подав клопотання від 06.10.2023 №56/3-11547вих-23 про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 .

Від представника ФГ «Королевич» до суду надійшли пояснення від 17.10.2023.

Ухвалою від 23.10.2023 суд з мотивів, докладно викладених в ухвалі, замінив Кагарлицьку місцеву прокуратуру на процесуального правонаступника Обухівську окружну прокуратуру; залишив без розгляду клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури про заміну позивача - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на Ржищівську міську раду; замінив позивача Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру на процесуального правонаступника - Миронівську міську раду; залучив до участі у справі №911/2105/19 співвідповідача - ОСОБА_1; розгляд справи у підготовчому судовому засіданні №911/2105/19 відклав на 13.11.2023.

Крім того, суд в ухвалі встановив, що 26.09.2022 була здійснена державна реєстрація зміни найменування юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, що не є реорганізацію та не потребує здійснення заміни сторони правонаступником.

Ухвалою від 10.11.2023 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Київської області від 23.10.2023 та повернення матеріалів справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу ФГ «Королевич» на ухвалу господарського суду Київської області від 23.10.2023 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 23.10.2023 залишено без змін.

Ухвалою від 15.03.2024 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 25.03.2024.

Ухвалою від 25.03.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024.

В судове засідання 08.04.2024 звились прокурор та представник відповідачів 2 та 3. Суд розпочав з`ясування обставин справи та дослідження доказів та у порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні, про що присутні представники були повідомлені особисто під розпис, а відсутні позивач та відповідач 1 - ухвалами про повідомлення у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

Від Миронівської міської ради надійшли клопотання від 29.03.2024, від 17.04.2024 про розгляд справи без участі представника Миронівської міської ради.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.04.2024 оголошено перерву до 29.04.2024, про що присутній прокурор був повідомлений особисто під розпис, відсутні учасники справи - ухвалами про повідомлення у порядку ст. 120-121 ГПК України.

Ухвалою від 26.04.2024 розгляд справи по суті призначено на 27.05.2024.

Від Миронівської міської ради надійшла заява від 20.05.2024 про розгляд справи без участі представника.

22.05.2024 від представника відповідачів 2 та 3 до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Касаційного господарського суду від 07.07.2021 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №925/1133/18 із посиланням на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №908/1664/19 стосовно того, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримуватись процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У справі розглядається питання наявності повноважень прокурора на звернення до суду з позовом самостійно в інтересах держави та його статусу у подібних правовідносинах, з огляду на те, що він не звертався до міської ради, яка є розпорядником спірної земельної ділянки, та наділена повноваженнями захищати порушення прав щодо цієї землі у суді.

В судове засідання 27.05.2024 з`явились прокурор та представник відповідача 2 ФГ «Королевич» та відповідача 3 ОСОБА_1.. Представники позивача Миронівської міської ради та відповідача 1 ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Київській області повторно не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд його відхилив з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Вбачається, що у справі №925/1133/18 заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Черкаської міської ради та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» про

визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1367 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 28.12.2005 №8-962";

визнання недійсними змін до договору оренди землі від 07.02.2006, укладених 09.12.2016 між Черкаською міською радою та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант», зареєстрованих виконавчим комітетом Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, індексний номер: 34472441 від 27.03.2017, номер запису про інше речове право: 19656533.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду і на цій території заборонено будь-яке будівництво. Прокурор стверджує, що рішення міської ради від 17.11.2016 та внесені на його підставі зміни до Договору оренди землі порушують інтереси держави.

Відмовляючи у позові, господарський суд Черкаської області зокрема вказав, що прокурор не є належним позивачем у спірних відносинах та перебрав на себе функції контролюючого органу, що є неприпустимим, оскільки органи влади можуть діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше. За висновком суду, прокурор не зазначив та не обґрунтував, чиє право порушено та чиє право він захищає.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України як такий, що підписаний особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Черкаську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення цього органу, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у прокурора був відсутній обов`язок дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо необхідності попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта.

У зв`язку з цим колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі N 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Тож ухвалою від 07.07.2021 колегія суддів Касаційного господарського суду постановила справу №925/1133/18 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справу №925/1133/18 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Судова палата дійшла висновку, що питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено прокурором як одного з відповідачів, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача, має характер виключної правової проблеми.

З викладеного вбачається, що обставини справи №925/1133/18 не є подібними до обставин справи №911/2105/19, оскільки прокурор у цій справі звернувся до суду в інтересах держави не самостійно, а в особі уповноваженого органу, якого попередньо повідомив за процедурою, передбаченою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», крім того, у справі №925/1133/18 спір у справі виник у зв`язку із передачею земель водного фонду в оренду під забудову.

По-друге, відповідно до частини 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи, що справу №925/1133/18 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 07.07.2021, а підготовче провадження у справі №911/2105/19 закрито ухвалою від 25.03.2024, представник відповідачів не була позбавлена можливості подати клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення підготовчого провадження, і доказів зворотного суду не подано.

Відповідно до частини 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у справі суд встановив таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру"). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженими на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор твердив, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3222983400:02:002:0009 площею 12,9000 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028 площею 10,2677 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027 за межами населеного пункту в межах Коритищенської сільської ради Миронівського району станом на 2015 рік належали до земель державної власності, правоможності власника щодо яких виконувала Державна служба геодезії картографії та кадастру. Прокурор твердив, що вказані земельні ділянки були передані територіальним органом Держгеокадастру ОСОБА_1 як особі, яка має намір створити фермерське господарство; однак на той момент ФГ «Королевич» вже було створено, а звернення за отриманням додаткових земельних ділянок його головою як фізичною особою, а не ФГ як юридичною особою, було здійснено у протиправний спосіб та спрямоване на збільшення банку земельних ділянок фермерського господарства за спрощеною процедурою на позаконкурсній основі. Прокурор твердив, що відповідач не подав документів щодо досвіду роботи у сільському господарстві, а також у відповідача відсутня матеріально-технічна база для обробітку значних площ землі.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулюються Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (преамбула вказаного нормативно-правового акту).

Об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України (стаття 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту а) абзацу 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення) (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом).

Основними завданнями Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (абзац 1 пункту 3 Положення).

Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; (пункт а) пункту 251 Положення).

Згідно з пунктом 31 Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №920/1/18, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 01.06.2021 у справі №925/929/19.

У зв`язку з викладеним, станом на момент звернення до суду з позовом, прокурор правильно обрав та зазначив у позові Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру як уповноважений законом на здійснення владних управлінських функцій у спірних відносинах, тобто вірно визначив позивача, в інтересах якого подано позов.

Кагарлицька місцева прокуратура звернулась до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з листом від 14.05.2019 №36-02-622 вих 19, у якому повідомила про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, докладно виклала виявлені порушення, обґрунтувала наявність підстав для скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2015 та від 20.01.2015, від 27.11.2015, та для визнання недійсними договорів оренди землі, та просила повідомити про вжиті заходи (том 1, аркуші справи 83-84).

У відповідь на вказаний лист Держгеокадастр надав лист від 12.6.2019 №10-28-0.19-5171/2-19, у якому вказав про відсутність підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, а також навів положення законодавства щодо підтвердження підстав представництва інтересів держави прокурором без підсумкового висновку, або викладення своєї позиції (том 1 аркуші справи 86-88).

Вказаний лист підтверджує бездіяльність Держгеокадастру у спірних відносинах.

Суд бере до уваги позицію постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19 щодо неможливості існування спору між Державною службою та її територіальним органом. Разом із тим, в ухвалі від 23.10.2023, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, суд встановив, що у зв`язку із законодавчими змінами, з 27.05.2021 органом, який здійснює правомочності власника щодо земель сільськогосподарського призначення на території громади села Коритище у складі Миронівської об`єднаної територіальної громади, є Миронівська міська рада, у зв`язку з чим здійснив заміну позивача на процесуального правонаступника - Миронівську міську раду.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17.

У пункті 6.16 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №925/395/18 визначено, що за приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

В такий спосіб у випадку заміни позивача його правонаступником після відкриття провадження у справі за позовом, поданим прокурором в інтересах держави в особі відповідного суб`єкта владних повноважень, у суду відсутня необхідність повторно перевіряти обставини дотримання прокурором процедури, передбаченої у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом, підтвердив підстави для представництва інтересів держави та дотримав процедуру, передбачену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», необхідність у повторному підтвердженні підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Миронівської міської ради відсутня.

Відповідно до частини 1 ст. 177 ГПК України серед завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

За таких обставин, в межах підготовчого провадження спірне питання щодо складу учасників процесу було вирішено у спосіб, встановлений законом.

У судове засідання 27.05.2024 з`явились прокурор та представник відповідачів 2 та 3. Представники позивача та відповідача 1 до судового засідання повторно не з`явились.

У судовому засіданні 27.05.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради до ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, ФГ «Королевич» та ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.03.2019 №1005157892, голова господарства ОСОБА_1 15.09.2014 здійснив державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства «Королевич», яке з 16.09.2014 перебуває на обліку в ГУ регіональної статистики та у Миронівській ОДПІ.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції від 01.01.2013, яка була чинною на дату реєстрації ФГ «Королевич») після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, відповідно до положень спеціального Закону, отримання земельної ділянки засновником як фізичною особою є умовою реєстрації юридичної особи у формі фермерського господарства.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.04.2018 №120067470 вбачається, що станом на дату державної реєстрації юридичної особи ФГ «Королевич» за головою господарства ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Зеленицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, орендодавець Держава в особі ГУ Держземагентства у Житомирській області зокрема кадастрові номери:

1821782400:03:000:0235 площею 63,5055 га рілля, сіножаті (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №53/13 від 17.12.2013);

1821782400:04:000:0350 площею 91,5685 га рілля (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №51/13 від 17.12.2013);

1821782400:004:000:0351 площею 15,8598 га пасовища (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №46/13 від 17.12.2013);

1821782400:04:000:0356 площею 28,6742 га рілля, господарські шляхи і прогони (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №52/13 від 17.12.2013);

1821782400:04:000:0358 площею 27,463 га рілля, пасовища, сіножаті (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №49/13 від 17.12.2013).

Приписами частини другої статті 126 Земельного кодексу України у вищевказаній редакції визначено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №161-XIV право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон №1952-IV) державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом №1952-IV, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі №628/778/18, від 02.10.2019 у справі №922/538/19.

Відповідно до частини 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, що була чинною станом на січень 2015 року) Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15). Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).

Отже, станом на січень 2015 року органом, уповноваженим розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення на території Київської області, які перебували у державній власності, був територіальний орган Держгеокадастру, а саме ГУ Держгеокадастру у Київській області (до перетворення ГУ Держземагентства у Київській області).

Відповідно до частин 2, 3, 6 ст. 123 ЗК України (у відповідній редакції) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до пункту 10 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Держгеокадастр у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із трьома клопотаннями, у яких, посилаючись на ст. 123 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовними площами 12,99 га, 10,26 га, 13,16 га, на території Коритищенської сільської ради на 49 років за межами населеного пункту села Коритище для вирощування сільськогосподарських культур.

ГУ Держземагентства у Київській області, посилаючись на ст. 15-1, 122, 123 ЗК України видало накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»:

№10-51/15-15-сг від 20.01.2015, яким надало згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 13,1689 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

№10-52/15-15-сг від 20.01.2015, яким надало згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 10,2677 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

№10-123/15-15-сг від 23.01.2015, яким надало згоду ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області орієнтовний розмір 12,9000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Верховний Суд неодноразово вказував, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

ГУ Держземагентства у Київській області направило до ОСОБА_1 листи від 08.04.2015 №31-10-0.3-4034/0/17-15-сг, №31-10.3-4031/0/17-15-сг, №31-10-0,3-4033/0/17-15-сг, у яких із посиланням на ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» рекомендувало для прийняття рішення надати (крім поданих) відповідні графічні матеріали та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, завірені належним чином (том 1, аркуші справи159,162,165).

На вказані листи ОСОБА_1 надав відповіді листами від 10.07.2015, до яких було додано ортофотоплани земельних ділянок, обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, копії трудової книжки та диплому ОСОБА_1 . До власних письмових обґрунтувань розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства були додані копії свідоцтв про реєстрацію машин та механізмів.

Вказані документи щодо наявності у ОСОБА_1 відповідної освіти, досвіду роботи у сільському господарстві та матеріально-технічних засобів також були додані до відзиву, у зв`язку з чим суд відхиляє посилання прокурора на те, що рішення щодо надання ОСОБА_1 земельних ділянок були прийняті без перевірки дійсного волевиявлення заявника та спроможності його вести господарство такого виду.

Надалі ГУ Держгеокадастру у Київській області видало накази «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки»:

№10-8058/36-15-СГ від 27.11.2015, яким затвердило «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області»; надало в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,1689 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0027) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; вказало земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України «Про фермерське господарство»;

№10-8059/36-15-СГ від 27.11.2015, яким затвердило «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області»; надало в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 10,2677 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0028) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; вказало земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України «Про фермерське господарство»;

№10-8063/36-15-СГ від 27.11.2015, яким затвердило «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області»; надало в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12,9000 га (кадастровий номер 3222983400:02:002:0009) для ведення фермерського господарства строком на 49 років, встановило річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки; вказало земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням із дотриманням вимог статей 96, 103 ЗК України, Закону України «Про фермерське господарство»;

Між орендодавцем ГУ Держземагентства у Київській області в особі начальника Відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області та орендарем громадянином України ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі:

1) від 10.12.2015, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 13,1689 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:004:0027 (у тому числі 13,1689 га рілля), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,1689 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з Інформації від 25.03.2019 №160889829 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0027 площею 13,1689 га для ведення фермерського господарства, 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12575660 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на вказану земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Також 12.12.2015 вчинено запис №12575838 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Надалі до вказаного запису про інше речове право №12575838 від 12.12.2015 було внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря: ФГ «Королевич» на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису №12575838 від 12.12.2015 інформаційна довідка не містить.

2) від 10.12.2015, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 10,2677 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:004:0028 (у тому числі 10,2677 га рілля), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,2677 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з Інформації від 25.03.2019 №160888607 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0028 площею 10,2677 га для ведення фермерського господарства, 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12575084 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на вказану земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Також 12.12.2015 вчинено запис №12575293 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Надалі до вказаного запису про інше речове право №12575293 від 12.12.2015 було внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря: ФГ «Королевич» на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису №12575293 від 12.12.2015 інформаційна довідка не містить.

3) від 10.12.2015, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 12,9000 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району (пункт 1) кадастровий номер 3222983400:02:002:0009 (у тому числі 12,9000 га сади), форма власності - державна (пункт 2). Договір укладено на 49 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки на рік (пункт 8). Передача земельних ділянок в оренду здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі (пункт 20). Орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або Їх частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельними ділянками до складеного капіталу фермерського господарства (пункт 30). Додатками від 22.12.2015 до договору оренди землі від 10.12.2015 сторони підписали Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,9000 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з Інформації від 25.03.2019 №160887031 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:002:0009 площею 12,9 га для ведення фермерського господарства, 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського РУЮ Київської області вчинено запис 12576069 (з відкриттям розділу) щодо державної власності на вказану земельну ділянку в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Також 12.12.2015 вчинено запис №12576196 про інше речове право оренди земельної ділянки строком 49 років, орендар ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.12.2015, укладеного із ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Надалі до вказаного запису про інше речове право №12576196 від 12.12.2015 було внесено зміни, а саме доповнено запис інформацією про суборендаря: ФГ «Королевич» на підставі договору суборенди від 30.03.2016. Даних щодо дати внесення вказаних змін до запису №12576196 від 12.12.2015 інформаційна довідка не містить.

Договорів суборенди щодо спірних земельних ділянок та витягів про реєстрацію права суборенди до матеріалів справи не подано.

Відповідно до інформації Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ від 23.03.2018 №604/9/10-02-10-15, платником орендної плати за земельні ділянки кадастрові номери 3222983400:02:002:0009 площею 12,9 га, 3222983400:02:004:0027 площею 13,1689 га, 3222983400:02:004:0028 площею 10,2677 га є ОСОБА_1

І. З огляду на встановлені вище обставини вбачається, що звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Київській області (до перетворення ГУ Держземагентства у Київській області) для отримання в оренду земельних ділянок на території Коритищенської сільської ради, ОСОБА_1 діяв як голова ФГ «Королевич», а не як приватна особа, маючи намір збільшити банк земельних ділянок саме ФГ «Королевич».

При цьому ані у самих заявах про отримання земельних ділянок, а ні у додаткових матеріалах, які надавалися у відповідь на листи ГУ Держземагентства у Київській області від 08.04.2015, заявник не повідомляв державний орган про наявне зареєстроване фермерське господарство.

Суд погоджується із твердженням прокурора щодо протиправності повторного отримання земельної ділянки головою господарства для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі.

Верховний Суд України багаторазово вказував, що звернення засновника фермерського господарства, який із земель державної власності для ведення цього господарства безоплатно отримав в оренду земельні ділянки, про додаткове відведення земельної ділянки на позаконкурсній основі суперечить приписам чинного законодавства, що є самостійною, достатньою підставою для визнання недійсними договору оренди землі та наказу Головного управління Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Так, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі №397/30/17.

З огляду на те, що накази ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015 №10-8063/36-15-сг, №10-8059/36-15-сг, №10-8058/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» суперечать наведеним положенням статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, наявні правові підстави для задоволення вимог прокурора в частині визнання недійсними вказаних наказів.

ІІ. Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювані договори оренди землі від 10.12.2015 укладені на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру У Київській області від 27.11.2015, суперечать наведеним положенням статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, отже наявні правові підстави для задоволення вимог прокурора в частині визнання недійсними вказаних договорів на підставі пунктів 1, 3 частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Суд враховує, що у прохальній частині позовної заяви прокурором помилково зазначено про те, що оспорювані договори зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12576196 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:002:0009), 12575293 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0028), 12575838 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0027).

Так, 01.01.2013 набрали законної сили зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими були виключені вимоги щодо державної реєстрації правочинів, зокрема із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідно до вказаного Закону державній реєстрації підлягало речове право оренди, а не договір оренди.

Вказані номери 12576196 (щодо земельної ділянки 3222983400:02:002:0009), 12575293 (щодо земельної ділянки 3222983400:02:004:0028), 12575838 (щодо земельної ділянки 3222983400:02:004:0027) є номерами записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право - право оренди ОСОБА_1 щодо спірних земельних ділянок.

Разом із тим, вказане помилкове формулювання не впливає на висновок суду про недійсність оспорюваних прокурором договорів оренди землі. Суд повинен дбати про своєчасне вирішення спорів (упродовж розумного строку), при здійсненні провадження у справі застосовувати принципи пропорційності (врахування конкретних обставин справи), принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також уникати надмірного формалізму, керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі N521/17654/15-ц).

Суд відхиляє посилання представника відповідачів на те, що пунктом 30 чинних станом на 30.03.2016 договорів оренди землі від 10.12.2015 було надано право орендарю ОСОБА_1 передавати орендовані земельні ділянки в суборенду, що на той час не було такої практики застосування положень Закону України «Про фермерське господарство», та відповідно відхиляє висновок представника відповідачів про те, що у діях ОСОБА_1 та ФГ «Королевич» відсутнє порушення чинного законодавства.

З цього приводу суд звертає увагу сторін на позиції постанов ВГСУ від 30.10.2013 у справі №922/241/13-г, від 23.07.2014 у справі №922/5238/13 та постанови ВСУ від 04.11.2014 у справі №922/4817/13 (провадження 3-157гс14), прийняті раніше спірних правовідносин.

ІІІ. Щодо вимог прокурора про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 20.01.2015 №10-52/15-15-сг, №10-51/15-15-сг та від 23.01.2015 №10-123/15-15-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» суд встановив таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

Скасування наказів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою не призведе до змін ані щодо правового статусу спірних земельних ділянок, ані щодо обсягу прав сторін щодо них, отже є неефективним засобом захисту права.

Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Розробка проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, розробка такого проекту із реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл та виготовлений проект землеустрою не є правовстановлюючими актами.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення вимог прокурора про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 20.01.2015 №10-52/15-15-сг, №10-51/15-15-сг та від 23.01.2015 №10-123/15-15-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

ІV. Відповідно до положень пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

За приписами пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В результаті добровільного об`єднання територіальних громад громада села Коритище увійшла до складу Миронівської міської об`єднаної територіальної громади.

Відтак, у зв`язку із законодавчими змінами, з 27.05.2021 органом, який здійснює правомочності власника щодо земель сільськогосподарського призначення на території громади села Коритище у складі Миронівської міської об`єднаної територіальної громади є Миронівська міська рада.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи

1) Інформації від 04.10.2023 №348998083 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 807796932229 - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0028 площею 10,2677 га на території Коритищенської сільської ради, 27.09.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою в особі Миронівської міської ради, номер відомостей про речове право 51945650;

2) Інформації від 04.10.2023 №348998254 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 807832532229 - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0027 площею 13,1689 га на території Коритищенської сільської ради, 27.09.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою в особі Миронівської міської ради, номер відомостей про речове право 51945920;

1) Інформації від 04.10.2023 №348997938 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 807856232229 - земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:002:0009 площею 12,9 га на території Коритищенської сільської ради, 27.09.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою в особі Миронівської міської ради, номер відомостей про речове право 51946154.

З огляду на викладене, Миронівська міська рада є належним позивачем за заявленими прокурором позовними вимогами.

Враховуючи, що

оспорювані накази щодо передачі в оренду земельних ділянок прийняті ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке було згодом перейменовано у ГУ Держгеокадастру у Києві та Київській області;

стороною орендарем у договорах зазначено ОСОБА_1 , також він є суб`єктом сплати орендної плати за земельні ділянки відповідно до наведених листів органу ДПС;

земельні ділянки отримані з метою збільшення банку земель ФГ «Королевич», яке є їх фактичним користувачем;

за сталою позицією Верховного Суду укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19),

суд робить висновок про те, що позов заявлено до належних відповідачів.

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

V. Щодо заяви відповідача про застосування до вимог прокурора позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Оскільки суд встановив відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсними наказів від 20.01.2015 та від 23.01.2015 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», відсутні підстави для застосування до вказаних вимог позовної давності.

Щодо застосування позовної давності до інших вимог позовної заяви, суд встановив таке.

Суд погоджується з наведеною у заяві про застосування у справі позовної давності позиції, згідно якої початок перебігу позовної давності визначається моментом, коли про порушене право повинна була дізнатися держава в особі уповноваженого органу, який визначний позивачем, а не прокурор. Зокрема у постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц ВП ВС зазначила, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. До таких позовів застосовується положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли Держгеокадастр дізнався про стверджуване у справі порушення.

Суд встановив, що звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Київській області (до перетворення ГУ Держземагентства) за отриманням спірних земельних ділянок в оренду за позаконкурсною спрощеною процедурою, ОСОБА_1 не повідомляв компетентний державний орган про наявність зареєстрованого фермерського господарства, що свідчить про недобросовісність заявника. Відтак, компетентний державний орган діяв у межах процедури, передбаченої Законом України «Про фермерське господарство» для передачі земельної ділянки саме фізичній особі - громадянину і саме з метою створення фермерського господарства, що зокрема підтверджується змістом досліджених судом листів від 08.04.2015.

При цьому отримати інформацію щодо факту та дати реєстрації фермерського господарства з відкритих даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 2015 рік можливо було за умови відомої назви юридичної особи фермерського господарства або її ідентифікаційного коду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 123 ЗК України визначено, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Тож твердження про те, що станом на дату прийняття наказів від 27.11.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» та на дату укладення договорів оренди землі від 10.12.2015 держава в особі компетентного органу була обізнана, або могла бути обізнана про порушення права, з матеріалів справи не вбачається.

Договори суборенди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 та ФГ «Королевич», а також витяги про державну реєстрацію права суборенди суду не подані. Як встановлено вище судом з Інформацій з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договори суборенди датовані 30.03.2016; однак дати внесення інформації щодо права суборенди та щодо суборендаря до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додані до справи Інформаційні довідки не містять, а суд, ухвалюючи рішення, не керується припущеннями.

Вбачається, що у травні 2018 року Кагарлицька місцева прокуратура зверталась до Миронівського районного суду Київської області як самостійний суб`єкт звернення із позовною заявою від 18.05.2018 №36-02-4406вих18 в інтересах держави до відповідачів ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа ФГ «Королевич» з вимогами, аналогічними вимогам у справі №911/2105/19. За вказаним позовом Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 02.07.2018 відкрив провадження у справі №371/638/18. У подальшому ухвалою від 29.10.2018 позов прокурора у справі №371/638/18 було залишено без розгляду.

З огляду на вищевикладене, про стверджуване порушення закону та своїх прав держава в особі уповноваженого органу могла дізнатися з отриманої позовної заяви від 18.05.2018 Кагарлицької місцевої прокуратури. Інших достовірних даних, які б спростосували вказану обставину, матеріали справи не містять.

Позовна заява від 14.08.2019 у справу №911/2105/19 подана до суду 19.08.2019, тож прокурор звернувся до суду без порушення строку позовної давності.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про задоволення позову Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради частково, в частині вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015 №10-8063/36-15-сг, №10-8059/36-15-сг, №10-8058/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а також про визнання недійсними договорів оренди землі від 10.12.2015.

У зв`язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідачів відшкодування сплаченого прокуратурою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради у справі №911/2105/19 задовольнити частково.

2. Визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою:

- від 27.11.2015 №10-8063/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:002:0009 на території Коритищенської сільської ради площею 12,9000 га;

- від 27.11.2015 №10-8059/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:004:0028 на території Коритищенської сільської ради площею 10,2677 га;

- від 27.11.2015 №10-8058/36-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років з кадастровим номером 3222983400:02:004:0027 на території Коритищенської сільської ради площею 13,1689 га.

3. Визнати недійсними:

- Договір оренди землі від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 12,9000 га, кадастровий номер 3222983400:02:002:0009, право оренди зареєстроване 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12576196;

- Договір оренди землі від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 10,2677 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0028, право оренди зареєстроване 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12575293;

- Договір оренди землі від 10.12.2015 щодо земельної ділянки площею 13,1689 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0027, право оренди зареєстроване 12.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомчук Л.І., номер запису 12575838.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, ідентифікаційний код 39817550)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) судового збору.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Королевич" (08801, Київська область, м. Миронівка, вул. Черненка, буд. 37, ідентифікаційний код 39394809)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 13.06.2024.

Суддя О.В. Конюх

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення27.05.2024
Оприлюднено14.06.2024
Номер документу119705797
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —911/2105/19

Ухвала від 11.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 15.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сибіга О.М.

Ухвала від 13.08.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 03.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Рішення від 27.05.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 26.04.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 22.04.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні