Рішення

від 29.05.2024 по справі 911/142/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/142/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д»

до Приватного підприємства «Восход-України»

про 915 139,58 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Громлюк Д.Д.;

від відповідача: Корзаченко В.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 915 139,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 5 від 15.02.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» залишено без руху.

24.01.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/142/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 23.02.2023.

20.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, вивчивши позовні вимоги та їх обґрунтування, а також долучені позивачем до позовної заяви докази, вважає позовні вимоги такими, що не можуть бути задоволенні.

23.02.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи. Представник позивача надав суду оригінали документів для огляду.

У підготовчому засіданні 23.02.2023 представник відповідача надав усні пояснення по справі та стверджував, що між сторонами не існують договірні правовідносини, жодні документи між сторонами не підписувались.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 05.04.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

15.03.2023 до суду від позивача подано відповідь відзив.

05.04.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 представник позивача, з огляду на заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, усно клопотав про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Суд відклав вирішення питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та повідомив представник позивача про необхідність подання до суду відповідного клопотання у письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 у справі № 911/142/23 відкладено підготовче засідання на 27.04.2023. Зобов`язано ПП «Восход-України» надати до суду наступні документи: - письмові пояснення щодо правового статусу ОСОБА_1 у ПП «Восход-України» та наявності трудових відносин між ними; - виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП «Восход-України»; - належним чином засвідчену копію статуту ПП «Восход-України»; - належним чином засвідчену копію посадової інструкції ОСОБА_1 або письмові пояснення у разі її відсутності. Зобов`язано ПП «Восход-України» надати до суду для огляду вільні зразки підпису ОСОБА_1 , за останні 1-2 роки, які містяться у офіційних документах (заяві про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, довіреностях, договорах на яких є власноручний підпис); відомостях з ДПСУ (про отримання ідентифікаційного коду; виписках та актах цивільного стану (про шлюб/про розірвання шлюбу/реєстрації батьками дітей, тощо); договорах про відкриття поточних рахунків; декларації, що укладена із сімейним лікарем тощо.

05.04.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

27.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2023.

27.04.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 27.04.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо часткового виконання відповідачем вимог ухвали суду від 05.04.2023. Також у підготовчому засіданні представник відповідача усно заявив, що договір поставки № 5 від 15.02.2022 між сторонами не укладався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 17.05.2023. Повторно зобов`язано ПП «Восход-України» надати до суду для огляду наступні документи: - вільні зразки підпису ОСОБА_1 , за останні 1-2 роки, які містяться у офіційних документах (заяві про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, довіреностях, договорах на яких є власноручний підпис), відомостях з ДПСУ (про отримання ідентифікаційного коду; виписках та актах цивільного стану (про шлюб/про розірвання шлюбу/реєстрації батьками дітей, тощо), договорах про відкриття поточних рахунків; декларації, що укладена із сімейним лікарем тощо. Визнано явку представників сторін та ОСОБА_1 обов`язковою.

17.05.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. № 9615/23 від 17.05.2023).

17.05.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін та ОСОБА_2 ..

У підготовчому засіданні 17.05.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання про призначення експертизи, підтримав його та просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу. Представник позивача не заперечував проти призначення у справі почеркознавчої експертизи. Суд повідомив представників сторін, що клопотання відповідача про призначення експертизи буде розглянуто в наступному підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 15.06.2023. Зобов`язано ТОВ «Вітамін Д» надати до суду наступні документи: - оригінал договору поставки № 5 від 15.02.2022 укладений між ТОВ «Вітамін Д» та ПП «Восход-України»; - оригінали рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022, № СФ-0000009 від 16.02.2022; - оригінали видаткових накладних № РН-0000008 від 15.02.2022, № РН-0000009 від 16.02.2022; - оригінали товарно-транспортних накладних № 15/2 від 15.02.2022, №15/1 від 15.02.2022, № 3 від 16.02.2022; - письмові пояснення щодо орієнтовного переліку питань до експерта; - вільні зразки підпису ОСОБА_3 , за останні 1-2 роки, які містяться у офіційних документах (заяві про отримання паспорта (форма №1), паспорт, різного роду посвідчення, довіреностях, договорах на яких є власноручний підпис); відомостях з ДПСУ (про отримання ідентифікаційного коду; виписках та актах цивільного стану (про шлюб/про розірвання шлюбу/реєстрації батьками дітей, тощо); договорах про відкриття поточних рахунків; декларації, що укладена із сімейним лікарем тощо.

Крім того, вказаною вище ухвалою суду від 17.05.2023 зобов`язано ПП «Восход-України» надати до суду наступні документи: - оригінал договору поставки № 5 від 15.02.2022 укладений між ТОВ «Вітамін Д» та ПП «Восход-України»; - оригінали товарно-транспортних накладних № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022, № 3 від 16.02.2022; - письмові пояснення щодо орієнтовного переліку питань до експерта; - вільні зразки підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за останні 1-2 роки, які містяться у офіційних документах (заяві про отримання паспорта (форма №1), паспорт, різного роду посвідчення, довіреностях, договорах на яких є власноручний підпис); відомостях з ДПСУ (про отримання ідентифікаційного коду; виписках та актах цивільного стану (про шлюб/про розірвання шлюбу/реєстрації батьками дітей, тощо); договорах про відкриття поточних рахунків; декларації, що укладена із сімейним лікарем тощо.

15.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів (матеріалів) до справи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2023.

15.06.2023 у підготовче засідання з`явились представник позивача, представник відповідача, директор ПП «Восход-України» Грибута О.П. та заступник генерального директора ПП «Восход-України» Грибута С.О., та надали усні пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 15.06.2023 представник позивача директор Левченко С.В., надав усні пояснення по справі та не заперечив підписання наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 22.06.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

22.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про витребування доказів.

22.06.2023 представник відповідача подав до суду заяву про відвід судді Сокуренко Л.В. від розгляду справи № 911/142/23.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 суд, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відмову в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Сокуренко Л.В. від розгляду справи № 911/142/23. Також у підготовчому засіданні 22.06.2023 суд протокольно відмовив у задоволенні заяви позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 26.07.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

26.07.2023 до суду від відповідача надійшов перелік документів для проведення судової почеркознавчої експертизи та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. № суду 14361/23 від 26.07.2023).

26.07.2023 у підготовче засідання з`явився представник відповідача та заступник генерального директора ПП «Восход-України» Грибута С.О., та надали усні пояснення щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

26.07.2023 у підготовчому засіданні відібрано експериментальні зразки підпису заступника генерального директора ПП «Восход-України» Грибути С.О..

У підготовчому засіданні 26.07.2023 судом протокольно залишено без задоволення клопотання відповідача від 17.05.2023 (вх. № 9615/23 від 17.05.2023) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки відповідачем подано аналогічне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи 26.07.2023 (вх. № суду 14361/23 від 26.07.2023).

У підготовчому засіданні 26.07.2023 суд, заслухавши пояснення представників відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини, що мають значення для розгляду даної справи, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та призначення у справі № 911/142/23 судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2023 у справі № 911/142/23 клопотання ПП «Восход-України» вх. № суду 14361/23 від 26.07.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 911/142/23 задоволено частково. Призначено судову почеркознавчу експертизу по справі № 911/142/23, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерту поставлено наступні питання: 3.1. Чи виконано підпис в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ? 3.2. Чи виконаний напис прізвище та ініціали «Грибута С.О.» в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ? 3.3. Чи виконаний напис «Отримано 22520» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ? 3.4. Чи виконаний напис «Отримано 22160» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?

Наведеною вище ухвалою суду провадження у справі № 911/142/23 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

02.11.2023 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України надійшов лист вх. № суду 20712/23 від 02.11.2023, до якого додано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів. З огляду на зазначене, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства Юстиції України повернув матеріали справи № 911/142/23 разом із додатками до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 поновлено провадження у справі № 911/142/23. Призначено засідання у справі № 911/142/23 для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів на 23.11.2023. Викликано в засідання, призначене на 23.11.2023, уповноважених представників сторін, ОСОБА_1 та судового експерта Наталію Кириленко.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.11.2023 у підготовче засідання представники сторін та судовий експерт не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 відкладено засідання у справі № 911/142/23 для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів на 13.12.2023. Викликано в засідання, призначене на 13.12.2023, уповноважених представників сторін, ОСОБА_1 та судового експерта Наталію Кириленко.

13.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про покладення обов`язку з оплати вартості експертизи на позивача.

13.12.2023 у підготовче засідання з`явились представник відповідача та Грибута С.О. та надали усні пояснення щодо клопотання судового експерта. Представник позивача та судовий експерт у підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання про покладення обов`язку з оплати вартості експертизи на позивача та просив суд його задовольнити.

Судом у підготовчому засіданні 13.12.2023 роз`яснено представнику відповідача, що ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2023 було покладено витрати по проведенню експертизи на ПП «Восход-України» та зобов`язано відповідача забезпечити оплату експертизи та її проведення експертною установою. З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що клопотання про призначення судової експертизи заявлено відповідачем та з урахуванням того, що саме відповідач оспорює дійсність підпису на доказах, і, в свою чергу, останнім в судовому засіданні 26.07.2023 надано згоду на здійснення оплати призначеної судом експертизи, у зв`язку із чим у підготовчому засіданні 13.12.2023 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про покладення витрат по оплаті експертизи на позивача.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 судом було розглянуто клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів в частині надання експериментальних зразків почерку та цифр ОСОБА_1 на 10 аркушах та вирішено клопотання судового експерта в цій частині задовольнити частково. У зв`язку із цим у підготовчому засіданні 13.12.2023 судом відібрано експериментальні зразки почерку та цифр ОСОБА_1 , що виконані ним особисто, на 5 аркушах паперу формату А4.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 у справі № 911/142/23 клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № б/н від 03.10.2023 про надання додаткових матеріалів задоволено частково. Провадження у справі № 911/142/23 зупинено до завершення судової почеркознавчої експертизи.

24.01.2024 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист вх. № суду 155/23 про направлення висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23.

24.01.2023 справа № 911/142/23 повернулась до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2024 поновлено провадження у справі № 911/142/23. Підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2024.

06.03.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд повідомив представників сторін про надходження до суду висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23. Представники сторін усно клопотали про надання часу для ознайомлення зі змістом висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/142/23 на 03.04.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

02.04.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи № 911/142/23 додаткових письмових доказів щодо понесення відповідачем судових витрат та стягнення судових витрат з позивача.

03.04.2024 до суду від позивача надійшло заперечення на висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23 від 16.01.2024 за № 24186/23-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

03.04.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/142/23 до судового розгляду по суті на 08.05.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

08.05.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.

08.05.2024в судовому засіданні суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 у справі № 911/2190/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2024 перед дослідженням доказів, про що занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.

29.05.2024 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими, недоведеними належними та допустими доказами та такими, що задоволенню не підлягають. У зв`язку із цим відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 29.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Восход-України» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 5 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар зерно пшениці, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Згідно з п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається сукупною вартістю товару, поставленого згідно видаткових накладних, поставлених протягом всього терміну дії даного договору.

За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в терміни, узгоджені сторонами, в межах дії договору як одноразово, так і окремими партіями товару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.

Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що якість зерна має відповідати вимогам державних стандартів та технічних умовам, що чинні на момент поставки на території України для даного виду товару. Поставка неякісного зерна не допускається.

За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 на складі покупця (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.

В пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються за попередньою домовленістю:

- по передоплаті згідно наданих постачальником рахунків-фактур, або

- протягом 20-ти робочих днів з моменту поставки та належного оформлення пакету видаткових документів.

Відповідно до пп. 4.2, 4.3 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі. Незалежно від того, що зазначено в платіжці, отриманими оплатами спочатку гасяться борги за старими відвантаженнями, а потім за новими.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жадна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його припинення, договір вважається пролонгованим на один календарний рік. Кількість пролонгацій договору може бути обмеженою.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.

Позивач зазначає, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.

За ствердженням позивача, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість покупця перед постачальником становить 573 477,89 грн, в т.ч. ПДВ 14% 70 427,11 грн.

У свою чергу постачальником, як зазначив позивач, зобов`язання з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виконано в повному обсязі, підтвердженням чого є квитанції про реєстрацію податкової накладної № 5 від 15.02.2022 та № 6 від 16.02.2022.

Як зазначив позивач, постачальником було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 08/1222 від 08.12.2022, якою позивач просив відповідача оплатити вартість поставленого товару в розмірі 573 477,89 грн протягом 5 робочих днів з дня одержання претензії, однак відповіді на претензію відповідач не направив, вимогу претензії не задовольнив. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та поштову накладну за № 0407141809841.

Враховуючи неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, у відзиві на позовну заяву заперечує факт постачання товару позивачем та факт його прийняття, оскільки товар, за ствердженням відповідача, йому не поставлявся. Вказана обставина, на думку відповідача, підтверджується відсутністю товару та відповідних супроводжувальних первинних документів у відповідача. Видаткові накладні, на які позивач посилається у позові, не містять ні підпису посадової особи відповідача, ні печатки останнього, що, на думку відповідача, спростовує факт поставки йому зерна пшениці.

У той же час, за ствердженням відповідача, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення підписів круглою печаткою підприємства, що свідчить про ймовірну їх підробку (підписів). Також відповідач стверджує, що товарно-транспортні оформлені з порушенням відповідних вимог до їх оформленні, а відповідач, у свою чергу, не мав господарських правовідносин з ТОВ «Згурагротранс» та не замовляв у нього послуги перевезення вантажу.

Відповідач, вивчивши матеріали справи та подаючи відзив на позовну заяву, стверджує, що у доданих позивачем товарно-транспортних накладних є підроблені підписи з наслідуванням підпису представника ПП «Восход-України» і він за такими документами товар від позивача не отримував, а у відповідача відсутні оригінали документів, які надані позивачем до позовної заяви, оскільки такі документи відповідачу не передавалися.

Окремо відповідач зазначив, що п. 3.2 наданого позивачем договору передбачає, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків. Проте відповідач наголосив на тому, що жодних доказів існування заявок покупця на поставку товару постачальником позивачем до суду не надано, як і доказів того, що поставлене зерно пшениці було перевірене у лабораторії покупця та підтверджена його якість. Окрім того відповідач зазначив, що виготовлені позивачем видаткові накладні, всупереч вимогам п. 2.1 договору, не містять обов`язкового зазначення класу зерна.

Отже, на переконання відповідача, оскільки подані позивачем видаткові накладні не підписувались з боку відповідача, а товарно-транспортні накладні не містять необхідної інформації і викликають у відповідача сумніви у їх справжності, такі докази, на думку відповідача, не можуть бути прийняті судом в якості доказів постачання позивачем товару.

Крім того відповідач зазначив, що окрім відсутності доказів поставки товару покупцю, у позивача відсутні докази отримання від відповідача заявки, що є обов`язковим згідно з умовами договору, відсутні докази передачі зразків товару до лабораторії відповідача, докази визначення класу зерна пшениці, наявності її на балансі позивача на момент стверджуваної поставки, наявності чи відсутності в оренді приміщень для зберігання зерна пшениці тощо, у зв`язку із чим вимоги позивача є недоведеними та не можуть бути задоволені.

Щодо посилань відповідача в судових засіданнях на те, що договір поставки № 5 від 15.02.2022 не укладався між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 1, 2 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до пояснень позивача щодо існування між сторонами договірних відносин, 15.02.2022 позивач, підписавши зі свого боку договір поставки № 5 від 15.02.2022, направив на електронну адресу відповідача сканований договір поставки № 5 від 15.02.2022 з підписом та печаткою позивача. У відповідь на відправлення позивача, 15.02.2022, від відповідача надійшов електронний лист із сканованою копією підписаного зі сторони ПП «Восход-України» договору поставки № 5 від 15.02.2022.

Проте позивач зазначив про відсутність оригіналу договору поставки № 5 від 15.02.2022 у зв`язку із тим, що відповідач не надіслав позивачу підписаний зі своєї сторони договір поставки в паперовій формі. У позивача існує лише сканована копія цього договору, яку позивач отримав від відповідача електронною поштою.

Суд встановив, що наявна в матеріалах справи копія договору поставки № 5 від 15.02.2022 містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що заперечуючи проти укладення договору поставки № 5 від 15.02.2022, відповідач не надає жодних пояснень щодо існування підпису генерального директора ПП «Восход-України» Грибути О.П. та відтиску печатки підприємства на долученій позивачем до позовної заяви копії договору поставки № 5 від 15.02.2022.

Доказів того, що після виявлення на копії договору поставки № 5 від 15.02.2022 підпису генерального директора відповідача та відтиску печатки ПП «Восход-України», відповідач звертався до відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками підробки документів або печатки ПП «Восход-України» матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Наявність на документі печатки, якщо належними та допустимими доказами не доведено протиправності її використання, є свідченням участі особи в укладенні правочину, видачі документу, на якому міститься відтиск печатки. Подібні висновку містяться у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17

Проте відповідач, стверджуючи про неукладеність між сторонами договору, не довів обставин того, що печатка ПП «Восход-України», відбиток якої міститься на договорі поставки № 5 від 15.02.2022, була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, як і не доведено обставину підробки печатки відповідача.

Крім того суд наголошує на тому, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував обставину укладення між позивачем та відповідачем договору поставки № 5 від 15.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд також звертає увагу на суперечливу позицію відповідача, відповідно до якої, з одного боку, відповідач під час розгляду справи по суті заперечував укладення між сторонами договору поставки № 5 від 15.02.2022, з іншого боку вказував на недотримання позивачем пунктів 2.1, 3.2, 5.8 договору.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами, з огляду на наявність підпису генерального директора ПП «Восход-України» Грибути О.П. та відтиску печатки підприємства на долученій позивачем до позовної заяви копії договору поставки № 5 від 15.02.2022, враховуючи відсутність жодних пояснень з боку відповідача щодо вказаних обставин та за відсутності звернення останнього до відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками підробки документів (договору) або печатки ПП «Восход-України», суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки № 5 від 15.02.2022, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 5 від 15.02.2022, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом раніше, позивач стверджує, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.

Позивач зазначає, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.

Суд встановив, що вказані видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН-0000009 від 16.02.2022 з боку покупця не підписані.

Водночас долучені позивачем до позовної заяви товарно-транспорті накладні містять підпис в графі «прийняв» (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)», а також напис про отримання вантажу та його кількість.

У свою чергу відповідач заперечує факт отримання від позивача товару, вказуючи, на те, що видаткові накладні складені позивачем одноособово, не підписані відповідачем (покупцем).

Щодо наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, відповідач зазначає, що останні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення вказаних підписів круглою печаткою підприємства. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про ймовірну підробку підписів, що містяться у товарно-транспортних накладних, долучених позивачем до матеріалів справи.

Отже, відповідач заперечує факт підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять здійснення постачальником (позивачем) поставки покупцю (відповідачу) товару в кількості 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.

Так, з метою підтвердження або спростування факту підписання/не підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять належне виконання позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем, суд вирішив за необхідне призначити у справі № 911/142/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Поняття судової експертизи визначено у статті 1 Закону України «Про судову експертизу», як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2023 у справі № 911/142/23 призначено судову почеркознавчу експертизу по справі № 911/142/23, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерту поставлено наступні питання:

3.1. Чи виконано підпис в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ? 3.2. Чи виконаний напис прізвище та ініціали «Грибута С.О.» в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?

3.3. Чи виконаний напис «Отримано 22520» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?

3.4. Чи виконаний напис «Отримано 22160» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, суд встановив, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Питання ухвали суду щодо виконання підпису у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 3 від 16.02.2022, ОСОБА_1 , не вирішувалось з причин, що вказані у п. 5 дослідницької частини висновку експерта.

У пункті 5 дослідницької частини висновку експерта зазначено, що питання ухвали щодо виконання підпису у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 3 від 16.02.2022 ОСОБА_1 , не вирішувалось через незіставність почеркових об`єктів за транскрипцією.

3. Встановити, чи виконані рукописні записи « ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 6 дослідницької частини висновку експерта.

Відповідно до п. 6 дослідницької частини висновку експерта, встановити походження розбіжностей почеркових ознак, вказаних в п. 6 дослідницької частини, (чи вони є одним з варіантів почерку ОСОБА_1 , чи викликані виконанням цих рукописних записів зі зміною ним ознак власного почерку, чи з`явилися вони внаслідок виконання цих почергових об`єктів не ОСОБА_1 , а іншою особою) експерт не зміг через переважну незіставність досліджуваних рукописних записів зі зразками почерку ОСОБА_1 , які виконані переважно друкованими літерами. Щодо виявлених збіжностей почеркових ознак, то вони не утворюють сукупності, що індивідуалізує почерк певної особи і зустрічаються в почерках різних осіб та за наявності вказаних розбіжностей не є достатнім не тільки для категоричного висновку, але й навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність. Встановити ж більшу кількість суттєвих як збіжних, так і розбіжних ознак експерту не вдалося у зв`язку з виконанням даних рукописних записів різними за будовою письмовими знаками.

Рукописні записи « ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладні № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16.09.2022, у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

4. Встановити, чи виконані рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 7 дослідницької частини висновку експерта.

Відповідно до п. 7 дослідницької частини висновку експерта, встановити походження розбіжностей почеркових ознак, вказаних в п. 7 дослідницької частини, (чи вони є одним з варіантів почерку ОСОБА_1 , чи викликані виконанням цих рукописних записів зі зміною ним ознак власного почерку, чи з`явилися вони внаслідок виконання цих почергових об`єктів не ОСОБА_1 , а іншою особою) експерт не зміг через переважну незіставність досліджуваних рукописних записів зі зразками почерку ОСОБА_1 , які виконані переважно друкованими літерами. Щодо виявлених збіжностей почеркових ознак, то вони не утворюють сукупності, що індивідуалізує почерк певної особи і зустрічаються в почерках різних осіб та за наявності вказаних розбіжностей не є достатнім не тільки для категоричного висновку, але й навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність. Встановити ж більшу кількість суттєвих як збіжних, так і розбіжних ознак експерту не вдалося у зв`язку з виконанням даних рукописних записів різними за будовою письмовими знаками.

Рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16,09027 у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Дослідивши висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, суд встановив, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Водночас, всупереч вищенаведеним вимогам, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, обґрунтовані та повні відповіді на питання 2-4 (пп. 3.2-3.4 ухвали суду від 26.07.2023), поставлені ухвалою суду від 18.09.2023, судовим експертом не надано.

Так зі змісту висновку експерта, суд не вбачає за можливе підтвердити або спростувати факт підписання ОСОБА_1 товарно-транспортної накладної № 3 від 16.02.2022, а також встановити, чи виконані рукописні записи « ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних та рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, ОСОБА_1 чи іншою особою.

За таких обставин, суд приймає в якості доказу результат судової почеркознавчої експертизи, який викладено лише в пункті 1 висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23.

В іншій частині суд не приймає в якості доказів результати судової почеркознавчої експертизи, які викладено у пп. 2-4 висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024.

З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що товарно-транспортні накладні № 15/1 від 15.02.2022 та № 15/2 від 15.02.2022, на які позивач посилається як на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором поставки, не підписані з боку відповідача.

Щодо наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 3 від 16.02.2022, на яку позивач також посилається як на підтвердження поставки на користь відповідача товару, суд зазначає, що вказана накладна не містить відомостей про найменування вантажу, його ціну, загальну вартість з ПДВ, а також обсяги (масу брутто, т) переданого вантажу, що позбавляє суд можливості ідентифікувати вантаж, який поставлявся за вказаною накладною.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 1410.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11 вказаних вище Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форм, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові), перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Враховуючи наведене та те, що товарно-транспортна накладна № 3 від 16.02.2022 не містить відомостей ні про вантаж, ні про обсяги останнього, суд не приймає вказану накладну як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, поставки на користь відповідача товару зерно пшениці обсягом 24 т відповідно до договору, про що позивач стверджує у позові.

Разом з цим суд зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19.

Так позивач, додатково на підтвердження постачання на користь відповідача товару та на підтвердження реального руху товару, посилається на те, що позивачем було придбано товар (пшеницю), який було поставлено на користь відповідача, у Фермерського господарства «Колосок». На підтвердження вказаних відомостей позивач долучив до відповіді на відзив копію договору купівлі-продажу № 0902/22 від 09.02.2022, укладеного між ТОВ «Вітамін Д» та ФГ «Колосок», рахунок на оплату № 9 від 09.02.2022, довіреність № 2 від 09.02.2022, платіжне доручення № 16 від 09.02.2022 та платіжне доручення № 19 від 11.02.2022, а також Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур ФГ «Колосок».

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження реального руху товару, який в подальшому був поставлений на користь відповідача, суд встановив, що відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу № 0902/22 від 09.02.2022, продавець передає, а покупець приймає: пшеницю другого класу, згідно ДСТУ 3768:2019, іменований надалі товар.

Відповідно до долученого позивачем рахунку на оплату № 9 від 09.02.2022 на суму 3 160 000,00 грн, що виставлений ФГ «Колосок» позивачу, оплаті підлягає товар пшениця озима в кількості 400 т.

По-перше, суд зазначає, що позивачем не доведено жодними доказами (первинними бухгалтерськими документами: видатковими/товарно-транспортними накладними) поставку Фермерським господарством «Колосок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» пшениці, яку позивач в подальшому, за його ствердженням, поставив на користь відповідача.

По-друге, зі змісту договору купівлі-продажу № 0902/22 від 09.02.2022 вбачається, що продавець передає, а покупець приймає: пшеницю другого класу, згідно ДСТУ 3768:2019, а згідно рахунку на оплату№ 9 від 09.02.2022 оплаті підлягає товар пшениця озима в кількості 400 т.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказів, долучених позивачем на підтвердження поставки на користь відповідача товару не вбачається, що позивач поставляв на користь відповідача пшеницю другого класу згідно ДСТУ 3768:2019 або пшеницю озиму. В матеріалах справи відсутні докази узгодження між позивачем та відповідачем класу пшениці, що підлягав поставці.

Натомість в наявних товарно-транспортних накладних № 15/1 та № 15/2 від 15.02.2022, рахунках-фактурах та видаткових накладних зазначено про найменування товару «пшениця».

З огляду на наведене, суд критично ставиться та відхиляє твердження позивача, що ТОВ «Вітамін Д» було придбано у Фермерського господарства «Колосок» товар (пшеницю), який в подальшому було поставлено на користь відповідача.

Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур ФГ «Колосок» судом не приймаються, оскільки не доводять суду реального руху такого товару (пшениці) безпосередньо на підприємстві позивача.

Крім того позивач стверджує, що для перевезення товару зі складу ФГ «Колосок» на адресу ПП «Восход-України», позивачем було укладено з перевізником ТОВ «Згурагротранс» договір перевезення вантажу № 1202/22 від 12.02.2022, копію якого позивач долучив до відповіді на відзив.

На підтвердження перевезення товару позивач долучив до матеріалів справи акт надання послуг № 36 від 15.02.2022 на перевезення 44,68 т зерна пшениці та акт надання послуг № 37 від 16.02.2022 на перевезення 24 т зерна пшениці з с. Пологи-Вергуни, Київська обл., до с. Дерев`янна, Київська обл., (тобто, за ствердженням позивача, на адресу місцезнаходження ПП «Восход-України), а також рахунки на оплату № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022. Вказані документи, на думку позивача, підтверджують факт перевезення товару на адресу відповідача.

Проте, дослідивши долучені позивачем акти надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022, суд не приймає вказані докази як підтвердження факту перевезення товару на адресу відповідача, оскільки у вказаних актах зазначено найменування робіт: «автотранспортні вантажні перевезення с. Пологи Вергуни Київська обл. с. Дерв`янна, Київська обл.», водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою-місцезнаходженням відповідача є: вул. Дерев`янна, Переїзд, 2, Обухівський р-н, Київська обл., 08724. Також суд зазначає, що зі змісту актів надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022 суд не вбачає за можливе встановити, що ТОВ «Згурагротранс» надав позивачу послуги з перевезення товару пшениці.

З огляду на наведене, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт перевезення товару на адресу відповідача.

Стосовно посилань позивача на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, як додаткове підтвердження здійснення позивачем поставки товару, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази формування відповідачем, як покупцем товару, податкового кредиту за фактом поставки позивачем товару на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних в ЄРПН. Протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, долучені позивачем до позовної квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, не приймаються судом як докази підтвердження здійснення позивачем поставки товару на користь відповідача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази направлення видаткових накладних № РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН_0000009 від 16.02.2022 та рахунків на оплату № СФ-0000008 від 15.02.2022 та № СФ-0000009 від 16.02.2022 в оригіналі або належним чином засвідченій копії на адресу-місцезнаходження відповідача.

У свою чергу долучені позивачем до відповіді на відзив скріншоти електронного листування із зображенням надісланих файлів не можуть бути прийняті судом в яксоті доказів направлення вказаних вище документів, оскільки не дають суду змогу суму ідентифікувати направлені документи та встановити їх зміст.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.

Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).

За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товар покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів узгодження між сторонами кількості товару, ціни та вартості зерна пшениці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються, не доведено узгодження між сторонами умов поставки товару (на умовах СРТ або на умовах EXW).

Також позивач не довів, що відповідачем було здійснено заявку на поставку товару, як і не надано доказів перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків відповідно до п. 3.2 договору або доказів відібрання таких зразків.

Водночас пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договору, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження поставки позивачем на користь відповідача товару пшениці, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, з огляду на недоведення позивачем іншими доказами в їх сукупності факту поставки товару, та, як наслідок, реального руху товару за спірною поставкою, враховуючи заперечення відповідача щодо факту поставки позивачем товару та факту прийняття відповідачем такого товару, з урахуванням висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024 стосовного того, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не Грибутою С.О., а іншою особою, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки на користь відповідача товару пшениці обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 573 477,89 грн заборгованості за поставлений товар необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафних санкцій та 3% річних також задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко