ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 911/142/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Яковлєва М.Л.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.10.2024:
від позивача: Громолюк Д.Д.;
від відповідача: Корзаченко В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д»
на рішення Господарського суду Київської області
від 29.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024) на додаткове рішення Господарського суду Київської області
від 13.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 26.06.2024)
у справі №911/142/23 (суддя Л.В. Сокуренко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д»
до Приватного підприємства «Восход-України»
про 915 139,58 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 915 139,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 5 від 15.02.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач подав суду відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просить в позові відмовити. Вказує на те, що відповідач заперечує факт постачання товару позивачем та факт його прийняття. Вказана обставина підтверджується відсутністю товару та відповідних супровідних первинних документів, зокрема, видаткові накладні не містять підпису посадової особи, ані печатки відповідача, що спростовує факт поставки зерна пшениці відповідачеві.
Крім того, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні які також не містять підписів уповноваженої особи та не містять засвідчення незрозумілих підписів печаткою підприємства, що свідчить про підробку підписів.
Також відповідач наголошував про відсутність у відповідача оригіналів документів, оскільки позивачем не здійснено передачу вказаних доказів відповідачу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження поставки позивачем на користь відповідача товару пшениці, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, з огляду на недоведення позивачем іншими доказами в їх сукупності факту поставки товару, та, як наслідок, реального руху товару за спірною поставкою, враховуючи заперечення відповідача щодо факту поставки позивачем товару та факту прийняття відповідачем такого товару, з урахуванням висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024 стосовного того, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній №15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки на користь відповідача товару пшениці обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.;
- судом враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 573 477,89 грн заборгованості за поставлений товар необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафних санкцій та 3% річних також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.20424 у справі №911/142/23 заяву Приватного підприємства «Восход-України» вх. № суду 6509/24 від 03.06.2024 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на користь Приватного підприємства «Восход-України» 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 10 000,00 грн гонорару успіху та 17 923,50 грн витрат на проведення судової експертизи.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відзиві на позовну заяву ПП «Восход-України» повідомило суд, що орієнтовна вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн та у разі позитивного вирішення спору для відповідача останній має додатково сплатити гонорар успіху адвоката у розмірі 20 000,00 грн. Проте відповідач зазначив, що остаточна вартість послуг буде підтверджена в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, позивачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката не доведено.
Крім того суд дійшов висновку, що витрати відповідача, понесені за наслідками надання адвокатом такого виду наданої адвокатом правничої допомоги як підготовка та подання до суду клопотання про покладення на позивача обов`язку з оплати судової почеркознавчої експертизи не відповідає критеріям розумності відповідних витрат, а також дійсної необхідності та неминучості в межах розгляду справи № 911/142/23.
Враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката Корзаченко В.М., які відповідач поніс за наслідками розгляду справи № 911/142/23, у даному випадку підлягає до стягнення з позивача в сумі 43 500,00 грн.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи складність справи, розмір заявленого відповідачем «гонорару успіху», виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, враховуючи тривалість розгляду справи та обставини даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу у вигляді «гонорару успіху» відповідає критерію розумності та, за висновками суду, підлягає до стягнення з позивача в сумі 10 000,00 грн.
Враховуючи наведене вище, приписи ст. 129 Господарського суду Київської області, а також враховуючи, що відповідачем здійснено оплату судової експертизи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2023, господарський суд дійшов висновку, що фактично понесені відповідачем витрати на оплату судової почеркознавчої експертизи були необхідними та неминучими, у зв`язку із чим витрати відповідача на проведення судової експертизи в сумі 17 923,50 грн судом покладаються на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що поставка товару була за декілька днів до повномасштабного вторгнення, що вплинуло на роботу і відповідно позивач був позбавлений можливості здійснити належним чином обмін документами, що призвело до часткової втрати документів.
Також позивач звертає увагу на зареєстровані податкові накладні, як доказ направлення товару.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував факт укладання договору поставки товару між сторонами, що не заперечувалось відповідачем.
Крім того, долучений висновок експерта здійснений не в повному обсязі , зокрема, зазначено про неможливість підтвердити чи спростувати факт підписання генеральним директором ПП «Восход-України» товарно-транспортної накладної №3 від 16.02.2022 чи іншою особою, при цьому суд першої інстанції не відхилив його та не призначив додаткову експертизу, що як наслідок призвело до винесення незаконного рішення.
Скаржник звертає увагу щодо не прийнятих судом першої інстанції зареєстрованих накладних в ЄРПН.
Апеляційна скарга містить заперечення щодо відхилених долучених доказів позивача, а саме: скріншотів з електронної пошти на підтвердження ділового спілкування між учасниками справи.
З урахуванням того, що ухвалене додаткове рішення є похідним від первісного судового акту, рішення яке є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до цього підлягає скасуванню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, справу №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/142/23.
На виконання ухвали про витребування матеріалів справи Господарський суд Київської області направив справу №911/142/23, яка була отримана судом апеляційної інстанції 17.07.2024.
Так, головуючий суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні з 15.07.2024, а з 22.07.2024 - у відпустці до 31.08.2024, суддя Яковлєв М.Л. - у відпустці 12.08.2024 -по 30.08.2024, а суддя Шаптала Є.Ю. - з 02.09.2024 - на лікарняному.
У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу №911/142/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного суду від 16.09.2024 прийнято справу №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А. Яковлєв М.Л.; відкрито апеляційне провадження у справі №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024; судове засідання призначено на 10.10.2024 о 10 год 15 хв.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 10.10.2024 з`явились представники: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» та Приватного підприємства «Восход-України».
В судовому засіданні 10.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (скаржник) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024.
В судовому засіданні 10.10.2024 представник Приватного підприємства «Восход-України» надав свої пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 залишити без змін.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Восход-України» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 5 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар зерно пшениці, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.
Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.
Згідно з п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається сукупною вартістю товару, поставленого згідно видаткових накладних, поставлених протягом всього терміну дії даного договору.
За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в терміни, узгоджені сторонами, в межах дії договору як одноразово, так і окремими партіями товару.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.
Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що якість зерна має відповідати вимогам державних стандартів та технічних умовам, що чинні на момент поставки на території України для даного виду товару. Поставка неякісного зерна не допускається.
За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.
Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 на складі покупця (п. 5.5 договору).
Пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.
В пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються за попередньою домовленістю:
- по передоплаті згідно наданих постачальником рахунків-фактур, або
- протягом 20-ти робочих днів з моменту поставки та належного оформлення пакету видаткових документів.
Відповідно до пп. 4.2, 4.3 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі. Незалежно від того, що зазначено в платіжці, отриманими оплатами спочатку гасяться борги за старими відвантаженнями, а потім за новими.
Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жадна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його припинення, договір вважається пролонгованим на один календарний рік. Кількість пролонгацій договору може бути обмеженою.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджував, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.
Позивач зазначав, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.
За ствердженням позивача, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість покупця перед постачальником становить 573 477,89 грн, в т.ч. ПДВ 14% 70 427,11 грн.
У свою чергу постачальником, як зазначив позивач, зобов`язання з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виконано в повному обсязі, підтвердженням чого є квитанції про реєстрацію податкової накладної № 5 від 15.02.2022 та № 6 від 16.02.2022.
Як зазначав позивач, постачальником було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 08/1222 від 08.12.2022, якою позивач просив відповідача оплатити вартість поставленого товару в розмірі 573 477,89 грн протягом 5 робочих днів з дня одержання претензії, однак відповіді на претензію відповідач не направив, вимогу претензії не задовольнив. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та поштову накладну за № 0407141809841.
Враховуючи неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, у відзиві на позовну заяву заперечував факт постачання товару позивачем та факт його прийняття, оскільки товар, за ствердженням відповідача, йому не поставлявся. Вказана обставина, на думку відповідача, підтверджується відсутністю товару та відповідних супроводжувальних первинних документів у відповідача. Видаткові накладні, на які позивач посилався у позові, не містять ні підпису посадової особи відповідача, ні печатки останнього, що, на думку відповідача, спростовує факт поставки йому зерна пшениці.
У той же час, за ствердженням відповідача, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення підписів круглою печаткою підприємства, що свідчить про ймовірну їх підробку (підписів). Також відповідач стверджував, що товарно-транспортні оформлені з порушенням відповідних вимог до їх оформленні, а відповідач, у свою чергу, не мав господарських правовідносин з ТОВ «Згурагротранс» та не замовляв у нього послуги перевезення вантажу.
Відповідач стверджував, що у доданих позивачем товарно-транспортних накладних є підроблені підписи з наслідуванням підпису представника ПП «Восход-України» і він за такими документами товар від позивача не отримував, а у відповідача відсутні оригінали документів, які надані позивачем до позовної заяви, оскільки такі документи відповідачу не передавалися.
Відповідач зазначав, що п. 3.2 наданого позивачем договору передбачає, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків. Проте відповідач наголосив на тому, що жодних доказів існування заявок покупця на поставку товару постачальником позивачем до суду не надано, як і доказів того, що поставлене зерно пшениці було перевірене у лабораторії покупця та підтверджена його якість. Окрім того відповідач зазначав, що виготовлені позивачем видаткові накладні, всупереч вимогам п. 2.1 договору, не містять обов`язкового зазначення класу зерна.
Отже, на переконання відповідача, оскільки подані позивачем видаткові накладні не підписувались з боку відповідача, а товарно-транспортні накладні не містять необхідної інформації і викликають у відповідача сумніви у їх справжності, такі докази, на думку відповідача, не можуть бути прийняті судом в якості доказів постачання позивачем товару.
Крім того, відповідач зазначав, що окрім відсутності доказів поставки товару покупцю, у позивача відсутні докази отримання від відповідача заявки, що є обов`язковим згідно з умовами договору, відсутні докази передачі зразків товару до лабораторії відповідача, докази визначення класу зерна пшениці, наявності її на балансі позивача на момент стверджуваної поставки, наявності чи відсутності в оренді приміщень для зберігання зерна пшениці тощо, у зв`язку із чим вимоги позивача є недоведеними та не можуть бути задоволені.
Відповідно до пояснень позивача щодо існування між сторонами договірних відносин, 15.02.2022 позивач, підписавши зі свого боку договір поставки № 5 від 15.02.2022, направив на електронну адресу відповідача сканований договір поставки № 5 від 15.02.2022 з підписом та печаткою позивача. У відповідь на відправлення позивача, 15.02.2022, від відповідача надійшов електронний лист із сканованою копією підписаного зі сторони ПП «Восход-України» договору поставки № 5 від 15.02.2022.
Проте, позивач зазначав про відсутність оригіналу договору поставки № 5 від 15.02.2022 у зв`язку із тим, що відповідач не надіслав позивачу підписаний зі своєї сторони договір поставки в паперовій формі. У позивача існує лише сканована копія цього договору, яку позивач отримав від відповідача електронною поштою.
Судом першої інстанції встановлено, що наявна в матеріалах справи копія договору поставки № 5 від 15.02.2022 містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що заперечуючи проти укладення договору поставки № 5 від 15.02.2022, відповідач не надав жодних пояснень щодо існування підпису генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_2 та відтиску печатки підприємства на долученій позивачем до позовної заяви копії договору поставки № 5 від 15.02.2022.
Як свідчать матеріали справи, позивач стверджував, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.
Позивач зазначав, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.
Місцем господарським судом вірно встановлено, що вказані видаткові накладні №РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН-0000009 від 16.02.2022 з боку покупця не підписані.
Водночас долучені позивачем до позовної заяви товарно-транспорті накладні містять підпис в графі «прийняв» (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)», а також напис про отримання вантажу та його кількість.
У свою чергу відповідач заперечував факт отримання від позивача товару, вказуючи, на те, що видаткові накладні складені позивачем одноособово, не підписані відповідачем (покупцем).
Щодо наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, відповідач зазначав, що останні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення вказаних підписів круглою печаткою підприємства. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про ймовірну підробку підписів, що містяться у товарно-транспортних накладних, долучених позивачем до матеріалів справи.
Отже, відповідач заперечував факт підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять здійснення постачальником (позивачем) поставки покупцю (відповідачу) товару в кількості 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.
Так, з метою підтвердження або спростування факту підписання/не підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять належне виконання позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем, суд вирішив за необхідне призначити у справі № 911/142/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Наявний в матеріалах справи висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, свідчить про те, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:
1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Питання ухвали суду щодо виконання підпису у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 3 від 16.02.2022, ОСОБА_1 , не вирішувалось з причин, що вказані у п. 5 дослідницької частини висновку експерта.
3. Встановити, чи виконані рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 6 дослідницької частини висновку експерта.
Рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладні № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16.09.2022, у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
4. Встановити, чи виконані рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 7 дослідницької частини висновку експерта.
Рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16,09027 у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Дослідивши висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, суд встановив, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Водночас, всупереч вищенаведеним вимогам, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, обґрунтовані та повні відповіді на питання 2-4 (пп. 3.2-3.4 ухвали суду від 26.07.2023), поставлені ухвалою суду від 18.09.2023, - не надано.
З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції встановив, що товарно-транспортні накладні № 15/1 від 15.02.2022 та № 15/2 від 15.02.2022, на які позивач посилається як на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором поставки, не підписані з боку відповідача.
Щодо наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 3 від 16.02.2022, на яку позивач також посилається як на підтвердження поставки на користь відповідача товару, суд зазначає, що вказана накладна не містить відомостей про найменування вантажу, його ціну, загальну вартість з ПДВ, а також обсяги (масу брутто, т) переданого вантажу, що позбавляє суд можливості ідентифікувати вантаж, який поставлявся за вказаною накладною.
Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 1410.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п. 11 вказаних вище Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форм, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові), перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Враховуючи наведене та те, що товарно-транспортна накладна № 3 від 16.02.2022 не містить відомостей ні про вантаж, ні про обсяги останнього, суд першої інстанції не прийняв вказану накладну як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, поставки на користь відповідача товару зерно пшениці обсягом 24 т відповідно до договору, про що позивач стверджував у позові.
На підтвердження перевезення товару позивач долучив до матеріалів справи акт надання послуг № 36 від 15.02.2022 на перевезення 44,68 т зерна пшениці та акт надання послуг № 37 від 16.02.2022 на перевезення 24 т зерна пшениці з с. Пологи-Вергуни, Київська обл., до с. Дерев`янна, Київська обл., (тобто, за ствердженням позивача, на адресу місцезнаходження ПП «Восход-України), а також рахунки на оплату № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022. Вказані документи, на думку позивача, підтверджують факт перевезення товару на адресу відповідача.
Проте, дослідивши долучені позивачем акти надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022, суд першої інстанції не прийняв вказані докази як підтвердження факту перевезення товару на адресу відповідача, оскільки у вказаних актах зазначено найменування робіт: «автотранспортні вантажні перевезення с. Пологи Вергуни Київська обл. с. Дерв`янна, Київська обл.», водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою-місцезнаходженням відповідача є: вул. Дерев`янна, Переїзд, 2 , Обухівський р-н, Київська обл., 08724 . Також суд зазначає, що зі змісту актів надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022 суд не вбачає за можливе встановити, що Т Суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази направлення видаткових накладних № РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН_0000009 від 16.02.2022 та рахунків на оплату № СФ-0000008 від 15.02.2022 та № СФ-0000009 від 16.02.2022 в оригіналі або належним чином засвідченій копії на адресу-місцезнаходження відповідача.
У свою чергу долучені позивачем до відповіді на відзив скріншоти електронного листування із зображенням надісланих файлів не можуть бути прийняті судом в якості доказів направлення вказаних вище документів, оскільки не дають суду змогу суму ідентифікувати направлені документи та встановити їх зміст.
Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.
Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).
За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товар покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 573 477,89 грн заборгованості за поставлений товар необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафних санкцій та 3% річних також задоволенню не підлягають.
Водночас, позивач в повному обсязі не погоджується з висновками суду першої інстанції, апеляційна скарга містить заперечення та прохання скасувати прийняті рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 як похідного від основного рішення у справі №911/142/23.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.
Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Восход-України» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 5 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар зерно пшениці, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.
Суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що наявна в матеріалах справи копія договору поставки № 5 від 15.02.2022 містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.
Відповідно до цього, доводи відповідача щодо не укладання договору поставки судом першої інстанції відхилено, із чим позивач згоден та апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо цього висновку, і судом апеляційної інстанції в межах заявлених вимог апеляційної скарги не досліджувалось.
Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.
Згідно з п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається сукупною вартістю товару, поставленого згідно видаткових накладних, поставлених протягом всього терміну дії даного договору.
За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в терміни, узгоджені сторонами, в межах дії договору як одноразово, так і окремими партіями товару.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.
Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що якість зерна має відповідати вимогам державних стандартів та технічних умовам, що чинні на момент поставки на території України для даного виду товару. Поставка неякісного зерна не допускається.
За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.
Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 на складі покупця (п. 5.5 договору).
Пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.
В пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються за попередньою домовленістю:
- по передоплаті згідно наданих постачальником рахунків-фактур, або
- протягом 20-ти робочих днів з моменту поставки та належного оформлення пакету видаткових документів.
Відповідно до пп. 4.2, 4.3 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі. Незалежно від того, що зазначено в платіжці, отриманими оплатами спочатку гасяться борги за старими відвантаженнями, а потім за новими.
Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жадна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його припинення, договір вважається пролонгованим на один календарний рік. Кількість пролонгацій договору може бути обмеженою.
Позивач вказував, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.
Відповідачем заперечувався факт приймання зазначеного товару, посилаючись на те, що будь-якої заявки для замовлення товару не здійснювалось та жодних документів якіб підтвердили отримання товару не підписувались.
Враховуючи неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, у відзиві на позовну заяву заперечував факт постачання товару позивачем та факт його прийняття, оскільки товар, за ствердженням відповідача, йому не поставлявся. Вказана обставина, на думку відповідача, підтверджується відсутністю товару та відповідних супроводжувальних первинних документів у відповідача. Видаткові накладні, на які позивач посилається у позові, не містять ні підпису посадової особи відповідача, ні печатки останнього, що, на думку відповідача, спростовує факт поставки йому зерна пшениці.
Отже, на переконання відповідача, оскільки подані позивачем видаткові накладні не підписувались з боку відповідача, а товарно-транспортні накладні не містять необхідної інформації і викликають у відповідача сумніви у їх справжності, такі докази, на думку відповідача, не можуть бути прийняті в якості доказів постачання позивачем товару.
Крім того відповідач зазначав, що окрім відсутності доказів поставки товару покупцю, у позивача відсутні докази отримання від відповідача заявки, що є обов`язковим згідно з умовами договору, відсутні докази передачі зразків товару до лабораторії відповідача, докази визначення класу зерна пшениці, наявності її на балансі позивача на момент стверджуваної поставки, наявності чи відсутності в оренді приміщень для зберігання зерна пшениці тощо, у зв`язку із чим вимоги позивача є недоведеними та не можуть бути задоволені.
В свою чергу, позивач зазначав, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН-0000009 від 16.02.2022 - не містять підписів уповноваженої особи з боку відповідача.
Водночас, долучені позивачем до позовної заяви товарно-транспорті накладні містять підпис в графі «прийняв» (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)», а також напис про отримання вантажу та його кількість.
Так, місцевим господарським судом прийнято рішення призначити у справі №911/142/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення експерту поставлено наступні питання:
3.1. Чи виконано підпис в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?
3.2. Чи виконаний напис прізвище та ініціали «ОСОБА_1» в графі «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортних накладних № 15/1 від 15.02.2022, № 15/2 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?
3.3. Чи виконаний напис «Отримано 22520» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України ОСОБА_1?
3.4. Чи виконаний напис «Отримано 22160» над графою «Прийняв (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 заступником генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_1 ?
Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, суд апеляційної інстанції встановив, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:
1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Питання ухвали суду щодо виконання підпису у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 3 від 16.02.2022, ОСОБА_1 , не вирішувалось з причин, що вказані у п. 5 дослідницької частини висновку експерта.
3. Встановити, чи виконані рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 6 дослідницької частини висновку експерта.
Рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладні № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16.09.2022, у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
4. Встановити, чи виконані рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 7 дослідницької частини висновку експерта.
Рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16,09027 у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Водночас, всупереч вищенаведеним вимогам, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, обґрунтовані та повні відповіді на питання 2-4 (пп. 3.2-3.4 ухвали суду від 26.07.2023), поставлені ухвалою суду від 18.09.2023, судовим експертом не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про прийняття в якості доказу результат судової почеркознавчої експертизи, який викладено лише в пункті 1 висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, із чим суд апеляційної інстанції погоджується.
В іншій частині місцевий господарський суд правомірно не прийняв в якості доказів результати судової почеркознавчої експертизи, які викладено у пп. 2-4 висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції вірно встановив, що товарно-транспортні накладні № 15/1 від 15.02.2022 та № 15/2 від 15.02.2022, на які позивач посилається як на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором поставки, не підписані з боку відповідача, із чим суд апеляційної інстанції погоджується.
Апеляційна скарга містить заперечення щодо правомірності висновку суду першої інстанції про прийняття висновку судової експертизи зокрема порушуючи ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не відхиливши висновок та не призначивши додаткову експертизу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені дооводи позивача з огляду на наступне.
Поняття судової експертизи визначено у статті 1 Закону України «Про судову експертизу», як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні згідно ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України.
П. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, шо суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За п. 1 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Суд апеляційної інстанції зазначає, щодо правомірності висновків суду першої інстанції про прийняття експертного висновку як доказ в частині п.1, в іншій частині ( п. 2-4 експертного висновку) місцевий господарський суд не прийняв як доказ, при цьому Господарський суд Київської області не вбачав підстав необхідності для проведення додаткової експертизи.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодного клопотання з боку учасників справи про проведення додаткової експертизи, матеріали справи - не містять і таких клопотань учасниками спору у встановленому порядку - не заявлялось.
Апеляційна скарга крім зазначеного містить посилання на необгрутоване відхилення доказів, а саме зареєстрованим позивачем податкових накладних в ЄРПН, на підтвердження поставки товару відповідачу.
Стосовно посилань позивача на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, як додаткове підтвердження здійснення позивачем поставки товару, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
Отже, як уже зазначалася, самі лише податкові накладні та декларації - не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.
Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази формування відповідачем, як покупцем товару, податкового кредиту за фактом поставки позивачем товару на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних в ЄРПН. Протилежного матеріали справи не містять, як вірно встановлено судом першої інстанції із чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником.
З огляду на наведене, долучені позивачем до позовної квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, як докази підтвердження здійснення позивачем поставки товару на користь відповідача.
У свою чергу, долучені позивачем до відповіді на відзив скріншоти електронного листування із зображенням надісланих файлів - не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів направлення вказаних вище документів, оскільки не дають змогу суму ідентифікувати направлені документи та встановити їх зміст, а також повноваження осіб, які їх склали.
Щодо зазначеного висновку, скаржник висловив заперечення, у яких посилався на постанову Верховного Суду №914/1003/21, в якій зазначено, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо.
Використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатись отриманим від певної особи, але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами ( якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами).
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи позивача, вважаючи висновки суду першої інстанції правомірними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).
Тобто за умовами договору між сторонами погоджено, що в електронному вигляді позивача надає лише податкову накладну.
Узгодженості щодо повідомлення та направлення будь-яких документів за допомогою електронної пошти матеріали справи не містять.
За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товар покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано суду доказів узгодження між сторонами кількості товару, ціни та вартості зерна пшениці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються, не доведено узгодження між сторонами умов поставки товару (на умовах СРТ або на умовах EXW).
Також позивач не довів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що відповідачем було здійснено заявку на поставку товару, як і не надано доказів перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків відповідно до п. 3.2 договору або доказів відібрання таких зразків.
Водночас пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договору, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.
Щодо наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 3 від 16.02.2022, на яку позивач також посилається як на підтвердження поставки на користь відповідача товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана накладна не містить відомостей про найменування вантажу, його ціну, загальну вартість з ПДВ, а також обсяги (масу брутто, т) переданого вантажу, що позбавляє суд можливості ідентифікувати вантаж, який поставлявся за вказаною накладною.
Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 1410.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п. 11 вказаних вище Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форм, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові), перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Враховуючи наведене та те, що товарно-транспортна накладна № 3 від 16.02.2022 не містить відомостей ні про вантаж, ні про обсяги останнього, суд апеляційної інстанції не приймає вказану накладну як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, поставки на користь відповідача товару зерно пшениці обсягом 24 т відповідно до договору.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції також зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19.
Так позивач, додатково на підтвердження постачання на користь відповідача товару та на підтвердження реального руху товару, посилався на те, що позивачем було придбано товар (пшеницю), який було поставлено на користь відповідача, у Фермерського господарства «Колосок».
На підтвердження вказаних відомостей позивач долучив до відповіді на відзив копію договору купівлі-продажу № 0902/22 від 09.02.2022, укладеного між ТОВ «Вітамін Д» та ФГ «Колосок», рахунок на оплату № 9 від 09.02.2022, довіреність № 2 від 09.02.2022, платіжне доручення № 16 від 09.02.2022 та платіжне доручення № 19 від 11.02.2022, а також Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур ФГ «Колосок».
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані докази не можуть підтвердити факт закупівлі зазначеного товару саме для відповідача, з урахуванням відсутності заяви з боку відповідача, що передбачено п. 3.2 договору поставки.
Дослідивши долучені позивачем акти надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції про відмову у їх прийнятті в якості належного підтвердження факту перевезення товару на адресу відповідача, оскільки у вказаних актах зазначено найменування робіт: «автотранспортні вантажні перевезення с. Пологи Вергуни Київська обл. с. Дерв`янна, Київська обл.», водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою-місцезнаходженням відповідача є: вул. Дерев`янна, Переїзд, 2, Обухівський р-н, Київська обл., 08724. Також, зі змісту актів надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022 місцевий господарський суд не вбачав за можливе встановити, що ТОВ «Згурагротранс» надав позивачу послуги з перевезення товару пшениці, із чим суд апеляційної інстанції погоджується.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт перевезення товару на адресу відповідача, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних - є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом першої інстанції правомірно відмовлено, а тому вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.20424 у справі №911/142/23 заяву Приватного підприємства «Восход-України» вх. № суду 6509/24 від 03.06.2024 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на користь Приватного підприємства «Восход-України» 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 10 000,00 грн гонорару успіху та 17 923,50 грн витрат на проведення судової експертизи.
Позивач заперечував в апеляційній скарзі правомірність ухваленого додаткового рішення, з посиланням на те, що додаткове рішення є похідним рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи скаржника в цій частині, дійшов висновку, про те що, доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, що стало відмовою у задоволенні позову, і з урахування зазначено відхиляється довод позивача щодо неправомірності додаткового рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024.
Крім того, у відзиві на позовну заяву ПП «Восход-України» повідомило суд першої інстанції, що орієнтовна вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн та у разі позитивного вирішення спору для відповідача, останній має додатково сплатити гонорар успіху адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Проте відповідач зазначив, що остаточна вартість послуг буде підтверджена в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Судом апеляційної інстанції враховано, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, позивачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката - не доведено.
Крім того суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що витрати відповідача, понесені за наслідками надання адвокатом такого виду наданої адвокатом правничої допомоги, як підготовка та подання до суду клопотання про покладення на позивача обов`язку з оплати судової почеркознавчої експертизи - не відповідає критеріям розумності відповідних витрат, а також дійсної необхідності та неминучості в межах розгляду справи № 911/142/23.
Враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, суд першої інстанції вірно встановив, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката Корзаченко В.М., які відповідач поніс за наслідками розгляду справи № 911/142/23, у даному випадку підлягає до стягнення з позивача в сумі 43 500,00 грн.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи складність справи, розмір заявленого відповідачем «гонорару успіху», виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, враховуючи тривалість розгляду справи та обставини даної справи, суд першої інстанції вірно встановив, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу у вигляді «гонорару успіху» відповідає критерію розумності та, за висновками суду, підлягає до стягнення з позивача в сумі 10 000,00 грн.
Враховуючи наведене вище, приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що відповідачем здійснено оплату судової експертизи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2023, суд першої інстанції вірно встановив, що фактично понесені відповідачем витрати на оплату судової почеркознавчої експертизи були необхідними та неминучими, у зв`язку із чим витрати відповідача на проведення судової експертизи в сумі 17 923,50 грн підлягають покладенню на позивача.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у рішенні і додатковому рішенні, а також висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на користь Приватного підприємства «Восход-України» 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 10 000,00 грн гонорару успіху та 17 923,50 грн витрат на проведення судової експертизи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 у справі № 911/142/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі № 911/142/23, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 у справі №911/142/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 у справі №911/142/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №911/142/23 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 21.10.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді М.Л. Яковлєв
С.А. Гончаров
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 22.10.2024 |
Номер документу | 122426402 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Станік С.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні