Постанова
від 10.10.2024 по справі 911/142/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 911/142/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.10.2024:

від позивача: Громолюк Д.Д.;

від відповідача: Корзаченко В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д»

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024) на додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 13.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 26.06.2024)

у справі №911/142/23 (суддя Л.В. Сокуренко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д»

до Приватного підприємства «Восход-України»

про 915 139,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 915 139,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 5 від 15.02.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач подав суду відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просить в позові відмовити. Вказує на те, що відповідач заперечує факт постачання товару позивачем та факт його прийняття. Вказана обставина підтверджується відсутністю товару та відповідних супровідних первинних документів, зокрема, видаткові накладні не містять підпису посадової особи, ані печатки відповідача, що спростовує факт поставки зерна пшениці відповідачеві.

Крім того, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні які також не містять підписів уповноваженої особи та не містять засвідчення незрозумілих підписів печаткою підприємства, що свідчить про підробку підписів.

Також відповідач наголошував про відсутність у відповідача оригіналів документів, оскільки позивачем не здійснено передачу вказаних доказів відповідачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження поставки позивачем на користь відповідача товару пшениці, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, з огляду на недоведення позивачем іншими доказами в їх сукупності факту поставки товару, та, як наслідок, реального руху товару за спірною поставкою, враховуючи заперечення відповідача щодо факту поставки позивачем товару та факту прийняття відповідачем такого товару, з урахуванням висновку експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024 стосовного того, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній №15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки на користь відповідача товару пшениці обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.;

- судом враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 573 477,89 грн заборгованості за поставлений товар необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафних санкцій та 3% річних також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.20424 у справі №911/142/23 заяву Приватного підприємства «Восход-України» вх. № суду 6509/24 від 03.06.2024 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на користь Приватного підприємства «Восход-України» 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 10 000,00 грн гонорару успіху та 17 923,50 грн витрат на проведення судової експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відзиві на позовну заяву ПП «Восход-України» повідомило суд, що орієнтовна вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн та у разі позитивного вирішення спору для відповідача останній має додатково сплатити гонорар успіху адвоката у розмірі 20 000,00 грн. Проте відповідач зазначив, що остаточна вартість послуг буде підтверджена в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, позивачем вказаного вище клопотання подано не було, неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката не доведено.

Крім того суд дійшов висновку, що витрати відповідача, понесені за наслідками надання адвокатом такого виду наданої адвокатом правничої допомоги як підготовка та подання до суду клопотання про покладення на позивача обов`язку з оплати судової почеркознавчої експертизи не відповідає критеріям розумності відповідних витрат, а також дійсної необхідності та неминучості в межах розгляду справи № 911/142/23.

Враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката Корзаченко В.М., які відповідач поніс за наслідками розгляду справи № 911/142/23, у даному випадку підлягає до стягнення з позивача в сумі 43 500,00 грн.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи складність справи, розмір заявленого відповідачем «гонорару успіху», виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/142/23, враховуючи тривалість розгляду справи та обставини даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу у вигляді «гонорару успіху» відповідає критерію розумності та, за висновками суду, підлягає до стягнення з позивача в сумі 10 000,00 грн.

Враховуючи наведене вище, приписи ст. 129 Господарського суду Київської області, а також враховуючи, що відповідачем здійснено оплату судової експертизи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2023, господарський суд дійшов висновку, що фактично понесені відповідачем витрати на оплату судової почеркознавчої експертизи були необхідними та неминучими, у зв`язку із чим витрати відповідача на проведення судової експертизи в сумі 17 923,50 грн судом покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що поставка товару була за декілька днів до повномасштабного вторгнення, що вплинуло на роботу і відповідно позивач був позбавлений можливості здійснити належним чином обмін документами, що призвело до часткової втрати документів.

Також позивач звертає увагу на зареєстровані податкові накладні, як доказ направлення товару.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував факт укладання договору поставки товару між сторонами, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, долучений висновок експерта здійснений не в повному обсязі , зокрема, зазначено про неможливість підтвердити чи спростувати факт підписання генеральним директором ПП «Восход-України» товарно-транспортної накладної №3 від 16.02.2022 чи іншою особою, при цьому суд першої інстанції не відхилив його та не призначив додаткову експертизу, що як наслідок призвело до винесення незаконного рішення.

Скаржник звертає увагу щодо не прийнятих судом першої інстанції зареєстрованих накладних в ЄРПН.

Апеляційна скарга містить заперечення щодо відхилених долучених доказів позивача, а саме: скріншотів з електронної пошти на підтвердження ділового спілкування між учасниками справи.

З урахуванням того, що ухвалене додаткове рішення є похідним від первісного судового акту, рішення яке є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до цього підлягає скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, справу №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/142/23.

На виконання ухвали про витребування матеріалів справи Господарський суд Київської області направив справу №911/142/23, яка була отримана судом апеляційної інстанції 17.07.2024.

Так, головуючий суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні з 15.07.2024, а з 22.07.2024 - у відпустці до 31.08.2024, суддя Яковлєв М.Л. - у відпустці 12.08.2024 -по 30.08.2024, а суддя Шаптала Є.Ю. - з 02.09.2024 - на лікарняному.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу №911/142/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 16.09.2024 прийнято справу №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А. Яковлєв М.Л.; відкрито апеляційне провадження у справі №911/142/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024; судове засідання призначено на 10.10.2024 о 10 год 15 хв.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 10.10.2024 з`явились представники: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» та Приватного підприємства «Восход-України».

В судовому засіданні 10.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (скаржник) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024.

В судовому засіданні 10.10.2024 представник Приватного підприємства «Восход-України» надав свої пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/142/23 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 залишити без змін.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Восход-України» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 5 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар зерно пшениці, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Згідно з п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається сукупною вартістю товару, поставленого згідно видаткових накладних, поставлених протягом всього терміну дії даного договору.

За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється в терміни, узгоджені сторонами, в межах дії договору як одноразово, так і окремими партіями товару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.

Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що якість зерна має відповідати вимогам державних стандартів та технічних умовам, що чинні на момент поставки на території України для даного виду товару. Поставка неякісного зерна не допускається.

За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 на складі покупця (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що постачальник товару буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставку товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене в замовленні покупця, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншими умовами даного договору.

В пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються за попередньою домовленістю:

- по передоплаті згідно наданих постачальником рахунків-фактур, або

- протягом 20-ти робочих днів з моменту поставки та належного оформлення пакету видаткових документів.

Відповідно до пп. 4.2, 4.3 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі. Незалежно від того, що зазначено в платіжці, отриманими оплатами спочатку гасяться борги за старими відвантаженнями, а потім за новими.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жадна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його припинення, договір вважається пролонгованим на один календарний рік. Кількість пролонгацій договору може бути обмеженою.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджував, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.

Позивач зазначав, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.

За ствердженням позивача, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість покупця перед постачальником становить 573 477,89 грн, в т.ч. ПДВ 14% 70 427,11 грн.

У свою чергу постачальником, як зазначив позивач, зобов`язання з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виконано в повному обсязі, підтвердженням чого є квитанції про реєстрацію податкової накладної № 5 від 15.02.2022 та № 6 від 16.02.2022.

Як зазначав позивач, постачальником було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 08/1222 від 08.12.2022, якою позивач просив відповідача оплатити вартість поставленого товару в розмірі 573 477,89 грн протягом 5 робочих днів з дня одержання претензії, однак відповіді на претензію відповідач не направив, вимогу претензії не задовольнив. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та поштову накладну за № 0407141809841.

Враховуючи неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 573 477,89 грн основного боргу, 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, у відзиві на позовну заяву заперечував факт постачання товару позивачем та факт його прийняття, оскільки товар, за ствердженням відповідача, йому не поставлявся. Вказана обставина, на думку відповідача, підтверджується відсутністю товару та відповідних супроводжувальних первинних документів у відповідача. Видаткові накладні, на які позивач посилався у позові, не містять ні підпису посадової особи відповідача, ні печатки останнього, що, на думку відповідача, спростовує факт поставки йому зерна пшениці.

У той же час, за ствердженням відповідача, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення підписів круглою печаткою підприємства, що свідчить про ймовірну їх підробку (підписів). Також відповідач стверджував, що товарно-транспортні оформлені з порушенням відповідних вимог до їх оформленні, а відповідач, у свою чергу, не мав господарських правовідносин з ТОВ «Згурагротранс» та не замовляв у нього послуги перевезення вантажу.

Відповідач стверджував, що у доданих позивачем товарно-транспортних накладних є підроблені підписи з наслідуванням підпису представника ПП «Восход-України» і він за такими документами товар від позивача не отримував, а у відповідача відсутні оригінали документів, які надані позивачем до позовної заяви, оскільки такі документи відповідачу не передавалися.

Відповідач зазначав, що п. 3.2 наданого позивачем договору передбачає, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків. Проте відповідач наголосив на тому, що жодних доказів існування заявок покупця на поставку товару постачальником позивачем до суду не надано, як і доказів того, що поставлене зерно пшениці було перевірене у лабораторії покупця та підтверджена його якість. Окрім того відповідач зазначав, що виготовлені позивачем видаткові накладні, всупереч вимогам п. 2.1 договору, не містять обов`язкового зазначення класу зерна.

Отже, на переконання відповідача, оскільки подані позивачем видаткові накладні не підписувались з боку відповідача, а товарно-транспортні накладні не містять необхідної інформації і викликають у відповідача сумніви у їх справжності, такі докази, на думку відповідача, не можуть бути прийняті судом в якості доказів постачання позивачем товару.

Крім того, відповідач зазначав, що окрім відсутності доказів поставки товару покупцю, у позивача відсутні докази отримання від відповідача заявки, що є обов`язковим згідно з умовами договору, відсутні докази передачі зразків товару до лабораторії відповідача, докази визначення класу зерна пшениці, наявності її на балансі позивача на момент стверджуваної поставки, наявності чи відсутності в оренді приміщень для зберігання зерна пшениці тощо, у зв`язку із чим вимоги позивача є недоведеними та не можуть бути задоволені.

Відповідно до пояснень позивача щодо існування між сторонами договірних відносин, 15.02.2022 позивач, підписавши зі свого боку договір поставки № 5 від 15.02.2022, направив на електронну адресу відповідача сканований договір поставки № 5 від 15.02.2022 з підписом та печаткою позивача. У відповідь на відправлення позивача, 15.02.2022, від відповідача надійшов електронний лист із сканованою копією підписаного зі сторони ПП «Восход-України» договору поставки № 5 від 15.02.2022.

Проте, позивач зазначав про відсутність оригіналу договору поставки № 5 від 15.02.2022 у зв`язку із тим, що відповідач не надіслав позивачу підписаний зі своєї сторони договір поставки в паперовій формі. У позивача існує лише сканована копія цього договору, яку позивач отримав від відповідача електронною поштою.

Судом першої інстанції встановлено, що наявна в матеріалах справи копія договору поставки № 5 від 15.02.2022 містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що заперечуючи проти укладення договору поставки № 5 від 15.02.2022, відповідач не надав жодних пояснень щодо існування підпису генерального директора ПП «Восход-України» ОСОБА_2 та відтиску печатки підприємства на долученій позивачем до позовної заяви копії договору поставки № 5 від 15.02.2022.

Як свідчать матеріали справи, позивач стверджував, що належним чином виконав зобов`язання за договором, поставивши на користь відповідача товар пшеницю, обсягом 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні № 15/2 від 15.02.2022, № 15/1 від 15.02.2022 та № 3 від 16.02.2022, які, за ствердженням позивача, підписані відповідальною особою покупця згідно зважування товару в пункті розвантаження.

Позивач зазначав, що постачальником було надано покупцю рахунки-фактури на оплату товару та видаткові накладні на товар, проте оплати від покупця за поставлений товар не надходило. На підтвердження вказаного позивач долучив до позовної заяви копії рахунків-фактур № СФ-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн, № СФ-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн, а також видаткові накладні № РН-0000008 від 15.02.2022 на суму 373 077,93 грн та № РН-0000009 від 16.02.2022 на суму 200 399,96 грн.

Місцем господарським судом вірно встановлено, що вказані видаткові накладні №РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН-0000009 від 16.02.2022 з боку покупця не підписані.

Водночас долучені позивачем до позовної заяви товарно-транспорті накладні містять підпис в графі «прийняв» (вантажовідповідальна особа вантажоодержувача)», а також напис про отримання вантажу та його кількість.

У свою чергу відповідач заперечував факт отримання від позивача товару, вказуючи, на те, що видаткові накладні складені позивачем одноособово, не підписані відповідачем (покупцем).

Щодо наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, відповідач зазначав, що останні також не підписані посадовими особами ПП «Восход-України» та не містять засвідчення вказаних підписів круглою печаткою підприємства. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про ймовірну підробку підписів, що містяться у товарно-транспортних накладних, долучених позивачем до матеріалів справи.

Отже, відповідач заперечував факт підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять здійснення постачальником (позивачем) поставки покупцю (відповідачу) товару в кількості 68,68 тон на загальну суму 573 477,89 грн.

Так, з метою підтвердження або спростування факту підписання/не підписання посадовими особами ПП «Восход-України» товарно-транспортних накладних, які, на думку позивача, доводять належне виконання позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем, суд вирішив за необхідне призначити у справі № 911/142/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Наявний в матеріалах справи висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, свідчить про те, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Питання ухвали суду щодо виконання підпису у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 3 від 16.02.2022, ОСОБА_1 , не вирішувалось з причин, що вказані у п. 5 дослідницької частини висновку експерта.

3. Встановити, чи виконані рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 6 дослідницької частини висновку експерта.

Рукописні записи «ОСОБА_1 »: в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладні № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16.09.2022, у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

4. Встановити, чи виконані рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у товарно-транспортній накладній № 19 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 20 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 21 від 20.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 22 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 23 від 21.04.2021, у товарно-транспортній накладній № 24 від 21.04.2021, у копії посадової інструкції заступника генерального директора ПП «Восход-України» від 03.01.2013, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 15.06.2023, у розписці про відкладення підготовчого судового засідання від 22.06.2023, у експериментальних зразках почерку на 5 арк., ОСОБА_1 , не виявилося можливим з причин, що вказані у п. 7 дослідницької частини висновку експерта.

Рукописні записи «Отримано 22160» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022 та «Отримано 22520» над графою «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» в товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022 при порівнюванні їх з наданими судом зразками почерку ОСОБА_1 : у видатковій накладній № PH-0000023 від 21.04.2021, у видатковій накладній № 6302 від 16,09027 у видатковій накладній № 12 від 31.08.2022, у видатковій накладній № 11806 від 25.11.2021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Дослідивши висновок експерта № 24186/23-32 від 16.01.2024, складений судовим експертом Наталією Кириленко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/142/23, суд встановив, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/1 від 15.02.2022, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» у товарно-транспортній накладній № 15/2 від 15.02.2022, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Водночас, всупереч вищенаведеним вимогам, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, обґрунтовані та повні відповіді на питання 2-4 (пп. 3.2-3.4 ухвали суду від 26.07.2023), поставлені ухвалою суду від 18.09.2023, - не надано.

З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції встановив, що товарно-транспортні накладні № 15/1 від 15.02.2022 та № 15/2 від 15.02.2022, на які позивач посилається як на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором поставки, не підписані з боку відповідача.

Щодо наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 3 від 16.02.2022, на яку позивач також посилається як на підтвердження поставки на користь відповідача товару, суд зазначає, що вказана накладна не містить відомостей про найменування вантажу, його ціну, загальну вартість з ПДВ, а також обсяги (масу брутто, т) переданого вантажу, що позбавляє суд можливості ідентифікувати вантаж, який поставлявся за вказаною накладною.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 1410.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11 вказаних вище Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форм, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові), перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Враховуючи наведене та те, що товарно-транспортна накладна № 3 від 16.02.2022 не містить відомостей ні про вантаж, ні про обсяги останнього, суд першої інстанції не прийняв вказану накладну як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, поставки на користь відповідача товару зерно пшениці обсягом 24 т відповідно до договору, про що позивач стверджував у позові.

На підтвердження перевезення товару позивач долучив до матеріалів справи акт надання послуг № 36 від 15.02.2022 на перевезення 44,68 т зерна пшениці та акт надання послуг № 37 від 16.02.2022 на перевезення 24 т зерна пшениці з с. Пологи-Вергуни, Київська обл., до с. Дерев`янна, Київська обл., (тобто, за ствердженням позивача, на адресу місцезнаходження ПП «Восход-України), а також рахунки на оплату № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022. Вказані документи, на думку позивача, підтверджують факт перевезення товару на адресу відповідача.

Проте, дослідивши долучені позивачем акти надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022, суд першої інстанції не прийняв вказані докази як підтвердження факту перевезення товару на адресу відповідача, оскільки у вказаних актах зазначено найменування робіт: «автотранспортні вантажні перевезення с. Пологи Вергуни Київська обл. с. Дерв`янна, Київська обл.», водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою-місцезнаходженням відповідача є: вул. Дерев`янна, Переїзд, 2 , Обухівський р-н, Київська обл., 08724 . Також суд зазначає, що зі змісту актів надання послуг № 36 від 15.02.2022 та № 37 від 16.02.2022 суд не вбачає за можливе встановити, що Т Суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази направлення видаткових накладних № РН-0000008 від 15.02.2022 та № РН_0000009 від 16.02.2022 та рахунків на оплату № СФ-0000008 від 15.02.2022 та № СФ-0000009 від 16.02.2022 в оригіналі або належним чином засвідченій копії на адресу-місцезнаходження відповідача.

У свою чергу долучені позивачем до відповіді на відзив скріншоти електронного листування із зображенням надісланих файлів не можуть бути прийняті судом в якості доказів направлення вказаних вище документів, оскільки не дають суду змогу суму ідентифікувати направлені документи та встановити їх зміст.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару, ціна та вартість зерна пшениці, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент) за класами визначаються у видаткових документах на кожну партію зерна.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, отриманої засобами телефонного або факсимільного зв`язку після перевірки якості товару у лабораторії покупця згідно наданих зразків.

Зерно постачається за попередньою домовленістю: на умовах СРТ (Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, переїзд 2), поставка зерна здійснюється автотранспортом постачальника, або на умовах EXW (за адресою, попередньо погодженою з постачальником) поставка зерна здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, продавець надає покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру на оплату товару; - видаткову накладну на товар; - товарно-транспортну накладну; - податкову накладну (в електронному вигляді).

За змістом п. 5.3 договору, моментом здійснення поставки товару постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товар покупцю повинні передаватись належні документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Після підписання покупцем видаткової накладної товар може зберігатися на складі постачальника до моменту його фактичного отримання покупцем з оформленням товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 5.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача товару та реального руху товару за спірною поставкою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 573 477,89 грн заборгованості за поставлений товар необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 055,58 грн інфляційних втрат, 200 324,16 грн штрафних санкцій та 14 281,95 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, штрафних санкцій та 3% річних також задоволенню не підлягають.

Водночас, позивач в повному обсязі не погоджується з висновками суду першої інстанції, апеляційна скарга містить заперечення та прохання скасувати прийняті рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 як похідного від основного рішення у справі №911/142/23.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін Д» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Восход-України» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 5 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар зерно пшениці, за що останній має своєчасно та в повному розмірі здійснити оплату.

Суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що наявна в матеріалах справи копія договору поставки № 5 від 15.02.2022 містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

Відповідно до цього, доводи відповідача щодо не укладання договору поставки судом першої інстанції відхилено, із чим позивач згоден та апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо цього висновку, і судом апеляційної інстанції в межах заявлених вимог апеляційної скарги не досліджувалось.