Рішення

від 10.06.2024 по справі 922/562/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024м. ХарківСправа № 922/562/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код 42795490) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" (вулиця Різдвяна, 29А, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 33288667) про стягнення 477 928,60 грн за участю представників сторін:

позивача - Мяскова О.Є. (самопредставництво)

відповідача - адвоката Кривошеєнко О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 477 928,60 грн, а саме: пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 7 168,93 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що відповідачем порушено строки поставки оплаченого позивачем товару за договором №4600007001 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 30.12.2022, внаслідок чого останнім заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 246 980,34 грн та штраф у розмірі 230 948,26 грн відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку на підставі п. 7.4. цього Договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/562/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на08 квітня 2024 року о 09:30. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

05.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№90901), в якому він просить продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, долучити до справи відзив на позовну заяву, зменшити розмір штрафних санкцій до 1000 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України у зв`язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача, наявністю форс-мажорних обставин та штучного продовження з боку позивача строків прийняття товару, та відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення проти позову обгрунтовує зокрема тим, що певні прострочення поставки товару виникли внаслідок того, що Акти приймання спірного товару за кількістю та якістю було складено позивачем в односторонньому порядку після фактичного отримання товару за видатковими накладними, а саме: після спливу 7, 11, 18, 20 днів. При цьому, відповідач просить врахувати, що певні затримки по постачанню товарів, які дійсно мали місце, були зумовлені не точно наданим позивачем технічним завданням, неповністю сформульованими вимогами до товару, тому 26.01.2023 перша партія товару в кількості 186 одиниць була поставлена відповідачем на склад за адресою: м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49. Друга партія у кількості 212 одиниці була поставлена 31.01.2023. У зв`язку з неприйняттям складом поставленого товару відповідач вимушений був 27.01.2023 призупинити виробництво для уточнення вимог позивача стосовно конструкції Габіону, який був з кріпленням геотекстилю зверху конструкції, а знизу було залишено на хлист (лист вих. № 02/02-1 від 02.02.2023).

12.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9813 від 12.04.2024), в якій він просить задовольнити позов, наполягаючи на тому, що прострочення поставки товару виникло з вини відповідача, оскільки він не поставив товар у строки, встановлені Специфікацією, вважає доводи відповідача, що датою поставки товару є дата по видатковим накладним, безпідставними і необґрунтованими, оскільки за умовами договору, з якими погодився відповідач, датою прийняття товару є дата визначена в актах прийняття товарів за кількістю та якістю (дата закінчення проведення приймання ТМЦ), а не в видаткових накладних. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження настання та дії обставин непереборної сили та просить відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 000 грн, оскільки укладаючи Договір від 30.12.2022 №4600007001 сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо порядку і строків постачання Товару та розмір штрафних санкцій у разі їх порушення, та вважає, що розмір штрафних санкцій у сумі 477 928,60 грн не є великим у порівнянні із ціною Договору, яка становить 15 070 492,80 грн та періодом прострочення. В свою чергу, позивач вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій нівелює інститут неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів Замовника під час виконання Договору. При цьому позивачем наголошено, що товариство позивача знаходиться у скрутному фінансовому стані, що підтверджується наданими до відповіді на відзив доказами, а саме: копією довідки про заборгованість ОГТСУ, копією фінансової звітності ОГТСУ за 2022 рік, роздруківкою із сайту про настання форс-мажору по ГВС "Сохранівка".

24.04.2024 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№10858), в якому він просить відмовити у задоволенні позову, наполягаючи на тому, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування наявності порушення з боку відповідача строків поставки товару та не спростував доводів відносно надання не повних даних відносно товару у зв`язку з чим відповідач вважає, що штрафні санкції є штучно сформованими та такими, що не підлягають стягненню з відповідача. В частині посилання позивача на судову практику щодо застосування форс-мажорних обставин відповідач просить врахувати, що позивач посилається на практику по правовідносинам, які виникли до проголошення воєнного стану, а отже на спірні правовідносини така не розповсюджується. Водночас, відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, обгрунтовуючи своє клопотання зокрема тим, що наразі товариство відповідача знаходиться у скрутному становищі, намагається працювати в умовах війни та постійних обстрілах, вважає, що незначне відхилення від строків постачання не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, за твердженням відповідача загальна сума штрафних санкцій є непомірно великою для відповідача та її стягнення у цій сумі спотворить призначення та мету застосування штрафної санкції та вважає, що надання до матеріалів справи позивачем довідки про наявність збитків жодним чином не стосується даного конкретного договору, тобто такі збитки на думку відповідача виникли не від незначного відхилення відповідачем від строків постачання товарів за договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

Присутній в судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити повністю та відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 90%.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача просив в позові відмовити повністю, а у разі задоволення позову зменшити розмір пені та штрафу до 90%.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-БІЗНЕС" (Постачальник) був укладений Договір від 30.12.2022 №4600007001 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Вироби з дроту (Габіони) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Згідно п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно Додаткової угоди №1 від 15.02.2023 до Договору Сторони домовились:

- доповнити технічні характеристики товарів та викласти Додаток 2 до Договору "Технічні характеристики товарів" у новій редакції, що є Додатком 1 до Додаткової угоди

- змінити місце поставки товарів та викласти Додаток 4 до Договору "Графік поставки товару" у новій редакції, що є Додатком 2 до Додаткової угоди.

Пунктом 3.1. Договору визначено загальну ціну Договору, яка становить 15 070 492 (п`ятнадцять мільйонів сімдесят тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 80 коп з ПДВ.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно з пунктом 5.7. Договору приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів.

Відповідно до пункту 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є дата підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього Договору та передачі Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче документів:

5.8.1. Видаткової накладної.

5.8.2. Документу про підтвердження відповідності технічним вимогам зазначеним в Додатку 2 (для п.1.2-1.4 та п.1.6 при поставці надається паспорт або сертифікат на партію).

5.8.3. Документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на Товар: паспорт.

5.8.4. Товарно-транспортної накладної.

5.8.5. Рахунку-фактури.

Пунктом 5.14. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

П.п. 5.14.1. п. 5.14 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості Поставленого Товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996 року, що застосовується до правовідносин Сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором.

Згідно п.п. 5.14.2. п. 5.14 Договору Покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. У випадку участі Постачальника у прийманні Товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома Сторонами Договору.

Отже за умовами вказаного Договору, з якими погодився відповідач, датою поставки товарів є дата визначена в Актах прийняття товарів за кількістю та якістю (дата закінчення проведення приймання ТМЦ).

Відповідно до Специфікації строк поставки Товару становить 12 робочих днів з моменту перерахування коштів на рахунок Постачальника.

09.01.2023 позивачем платіжною інструкцією №103946 було оплачено 200 габіонів на суму 1 160 544,00 грн, які відповідач повинен поставити до 25.01.2023.

Натомість, відповідач здійснив поставку лише 09.02.2023, що підтверджується актом №845 від 09.02.2023, в кількості 202 габіонів, згідно видаткової накладної №41 від 08.02.2023, а відтак прострочення поставки товару у кількості 200 штук складає 14 календарних днів.

Крім того, відповідачем було поставлено 2 габіони, вартість яких позивачем не оплачувалася платіжною інструкцією від 09.01.2023 №103946.

11.01.2023 позивачем платіжною інструкцією №104606 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен був поставити до 27.01.2023.

Вказаною платіжною інструкцією позивачем було оплачено вартість 2 габіонів, які були поставлені 09.02.2023 та включені до акту №845 від 09.02.202, згідно видаткової накладної №41 від 08.02.2023.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 11.01.2023 товару у кількості 2 габіонів складає 12 календарних днів

Поставку 398 габіонів відповідач здійснив лише 07.03.2023, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №13 від 15.02.2023 здійснено поставку 200 габіонів, згідно видаткової накладної №15 від 15.02.2023 - 87 габіонів, згідно видаткової накладної №49 від 17.02.2023 - 111 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 11.01.2023 товару у кількості 398 габіонів, складає 38 календарних днів.

13.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №113098 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен поставити до 01.03.2023.

Поставку 400 габіонів відповідач здійснив лише 07.03.2023, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №49 від 17.02.2023 здійснено поставку 63 габіонів, згідно видаткової накладної №55 від 28.02.2023 - 192 габіонів, згідно видаткової накладної № 51 від 24.02.2023 -145 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 13.02.2023 товару у кількості 400 габіонів складає 5 календарних днів.

16.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №115815 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен поставити до 06.03.2023.

07.03.2023, без прострочення поставки, відповідач поставив лише 55 габіонів, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, згідно видаткової накладної № 51 від 24.02.2023.

Поставку 345 габіонів відповідач здійснив лише 21.03.2023, що підтверджується актом №62/64/69/70/74 від 21.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №62 від 03.03.2023 здійснено поставку 111 габіонів, згідно видаткової накладної №64 від 06.03.2023 - 124 габіонів, згідно видаткової накладної № 69 від 08.03.2023 -110 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 16.02.2023 товару у кількості 345 габіонів складає 14 календарних днів.

20.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №116465 було оплачено 418 габіонів, які відповідачем повинен поставити 08.03.2023.

Поставку 418 габіонів відповідач здійснив лише 21.03.2023, що підтверджується актом №62/64/69/70/74 від 21.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №69 від 08.03.2023 здійснено поставку 41 габіонів, згідно видаткової накладної №70 від 13.03.2023 - 177 габіонів, згідно видаткової накладної № 74 від 20.03.2023 - 200 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 20.02.2023 товару у кількості 418 габіонів складає 12 календарних днів.

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені Договором.

Згідно з пунктом 7.5. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

На підставі викладеного, за твердженням позивача, відповідач не поставив замовлений товар у строки визначені умовами Договору, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення штрафних санкцій у сумі 477 928,60 грн, а саме: пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Отже сторони укладаючи Договір погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо порядку і строків постачання Товару та розмір штрафних санкцій у разі їх порушення.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків поставки товару в установлений договором строк, а відтак суд вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн є обгрунтованими та правомірними.

Щодо доводів відповідача про те, що в позові слід відмовити через настання форс-мажорних обставин у діяльності відповідача, суд зазначає наступне.

Такими обставинами відповідач вважає введення в Україні воєнного стану, внаслідок чого через постійні повітряні тривоги жоден виробничий процес жодного підприємства в Україні, в тому числі і TOB "ПРИВАТ-БІЗНЕС", не має можливості працювати безперебійно, що негативно впливає на виробничий процес та строки виконання договірних зобов`язань.

Суд у даному питанні погоджується із запереченнями позивача про те, що за умовами розділу 8 Договору між сторонами про настання форс-мажорних обставин потерпіла сторона має сповістити іншу сторону протягом 10 календарних днів у письмовій формі. Повідомлення про початок дій таких обставин та їх тривалість підтверджуються Сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Однак про настання форс-мажорних обставин відповідач позивача письмово не повідомляв і не має про ці обставини Сертифікат із ТПП України.

Відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 на підтвердження існування форс-мажорних обставин, який оприлюднено на сайті Торгово-промислової палати.

Суд зауважує, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується цим листом ТПП України. Однак лист не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з поставки товару саме за конкретним Договором між сторонами, належне виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням між сторонами для дотримання підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, руйнація напрацьованих логістичних зв`язків по поставці товару, воєнний стан, спричинений ним призов працівників відповідача, зміни в регламенті виробництва, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, чи існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, загроза обстрілів, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Належним доказом настання таких обставин для відповідача у справі в контексті обставин виконання Договору між сторонами є лише наявність Сертифікату ТПП України про форс-мажор. Однак і його суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Такі висновки викладено у постанові від 15 червня 2023 року по справі № 910/8580/22 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 90% на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що наразі товариство відповідача знаходиться у скрутному становищі, намагається працювати в умовах війни та постійних обстрілах, вважає, що незначне відхилення від строків постачання не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, за твердженням відповідача загальна сума штрафних санкцій є непомірно великою для відповідача та її стягнення у цій сумі спотворить призначення та мету застосування штрафної санкції та вважає, що надання до матеріалів справи позивачем довідки про наявність збитків жодним чином не стосується даного конкретного договору, тобто такі збитки на думку відповідача виникли не від незначного відхилення відповідачем від строків постачання товарів за договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Як вказано судом вище, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).

В даному випадку договір укладено під час дії воєнного стану, що вказує на обізнаність сторін з ризиками, які можуть виникнути під час виконання договору.

Наявними у справі доказами підтверджено факт виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару в складних умовах воєнного стану з незначним відхиленням відповідачем від строків постачання товару за договором.

Суд також враховує, що під час виконання договору Додатковою угодою №1 від 15.02.2023 до Договору сторонами було доповнено технічні характеристики товарів та змінено місце поставки товарів, після підписання якої відповідач фактично отримав можливість відновлення робіт та поставок товару.

Більш того, судом враховано і те, що у пункті 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором сторони визначили дату підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього Договору, отож визначення дати поставки товару залежить від суб`єктивної поведінки позивача, який здійснював прийняття товару від 1 до 20 календарних днів з дня фактичного отримання товару за видатковими накладними.

При цьому товар, який був поставлений відповідачем не містив недоліків та під час прийняття поставленого товару позивачем не заявлялися будь-які претензії у порядку визначеному Договором та чинним законодавством України.

Позивач не надав суду жодних доказів понесення будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань щодо поставки товару за вказаним договором.

За таких обставин, та враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити суму пені та штрафу на 70 %, що становить 74 094,10 грн пені та 69 284,48 грн штрафу.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Підсумовуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково у розмірі 143 378,58 грн, з яких: пеня у розмірі 74 094,10 грн та штраф у розмірі 69 284,48 грн. В решті частині позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 168,93 грн покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки у разі зменшення розміру пені та штрафу судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 6, 11, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 612-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 233, 265 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Зменшити розмір штрафних санкцій на 70%.

Позов задовольнити частково.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" (вулиця Різдвяна, 29А, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 33288667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код 42795490) штрафні санкції на загальну суму 143 378,58 грн, а саме: пеню у розмірі 74 094,10 грн та штраф у розмірі 69 284,48 грн, а також судовий збір у розмірі 7 168,93 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова