Постанова

від 28.08.2024 по справі 922/562/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/562/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників сторін:

позивача О.Є. Мясков (режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (вх.№1652Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 (суддя І.О.Чистякова, повний текст рішення складено 13.06.2024) у справі №922/562/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес", м. Харків;

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 477 928,60 грн, а саме: пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 зменшено розмір штрафних санкцій на 70%. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" штрафні санкції на загальну суму 143 378,58 грн, а саме: пеню у розмірі 74 094,10 грн та штраф у розмірі 69 284,48 грн, а також судовий збір у розмірі 7 168,93 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та відкрити апеляційне провадження у справі №922/562/24.

2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор ГТС України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" про стягнення штрафних санкцій.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. Судові витрати покласти на Відповідача по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні Оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доказам та доводам Відповідача, не надавши при цьому відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) Позивача. Крім того, суд порахував, що лише Відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення армії рф в України після 24.02.2022, не врахувавши, що Позивач так само зазнає втрат.

ТОВ «Оператор ГТС України» вважає, що місцевим господарським судом прийнято до уваги лише стан господарських справ Відповідача та не враховано стан господарських справ Позивача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував профіль діяльності позивача, його соціальну та економічну значущість для суспільства та держави, а також майновий стан позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24. Встановити строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/562/24. Призначено справу до розгляду на "28" серпня 2024 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

10.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/562/24.

22.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" надійшов відзив (вх.№9625), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 залишити без змін.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" адвоката Олексія Євгенійовича Мяскова надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№11117 від 26.08.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" адвоката Олексія Євгенійовича Мяскова про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 28.08.2024 з`явився представник позивача (режимі відеоконференції), який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.11129 від 26.08.2024). Зазначає, що представник відповідача бажає при мати участь у розгляді справи та надати суду особисті пояснення, однак, у зв`язку із знаходженням у Верховному суді, у призначене засідання з`явитися не зможе.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 07.08.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідачем та його представником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, а отже у відзиві ним викладено доводи, з яких він не погоджується з апеляційною скаргою позивача. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Матеріали справи свідчать, що скаржник обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-БІЗНЕС" (Постачальник) був укладений Договір від 30.12.2022 №4600007001 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Вироби з дроту (Габіони) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Згідно п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно Додаткової угоди №1 від 15.02.2023 до Договору Сторони домовились:

- доповнити технічні характеристики товарів та викласти Додаток 2 до Договору "Технічні характеристики товарів" у новій редакції, що є Додатком 1 до Додаткової угоди

- змінити місце поставки товарів та викласти Додаток 4 до Договору "Графік поставки товару" у новій редакції, що є Додатком 2 до Додаткової угоди.

Пунктом 3.1. Договору визначено загальну ціну Договору, яка становить 15 070 492 (п`ятнадцять мільйонів сімдесят тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 80 коп з ПДВ.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно з пунктом 5.7. Договору приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів.

Відповідно до пункту 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є дата підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього Договору та передачі Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче документів:

5.8.1. Видаткової накладної.

5.8.2. Документу про підтвердження відповідності технічним вимогам зазначеним в Додатку 2 (для п.1.2-1.4 та п.1.6 при поставці надається паспорт або сертифікат на партію).

5.8.3. Документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на Товар: паспорт.

5.8.4. Товарно-транспортної накладної.

5.8.5. Рахунку-фактури.

Пунктом 5.14. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

П.п. 5.14.1. п. 5.14 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості Поставленого Товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996 року, що застосовується до правовідносин Сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором.

Згідно п.п. 5.14.2. п. 5.14 Договору Покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. У випадку участі Постачальника у прийманні Товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома Сторонами Договору.

Отже за умовами вказаного Договору, з якими погодився відповідач, датою поставки товарів є дата визначена в Актах прийняття товарів за кількістю та якістю (дата закінчення проведення приймання ТМЦ).

Відповідно до Специфікації строк поставки Товару становить 12 робочих днів з моменту перерахування коштів на рахунок Постачальника.

09.01.2023 позивачем платіжною інструкцією №103946 було оплачено 200 габіонів на суму 1 160 544,00 грн, які відповідач повинен поставити до 25.01.2023.

Натомість, відповідач здійснив поставку лише 09.02.2023, що підтверджується актом №845 від 09.02.2023, в кількості 202 габіонів, згідно видаткової накладної №41 від 08.02.2023, а відтак прострочення поставки товару у кількості 200 штук складає 14 календарних днів.

Крім того, відповідачем було поставлено 2 габіони, вартість яких позивачем не оплачувалася платіжною інструкцією від 09.01.2023 №103946.

11.01.2023 позивачем платіжною інструкцією №104606 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен був поставити до 27.01.2023.

Вказаною платіжною інструкцією позивачем було оплачено вартість 2 габіонів, які були поставлені 09.02.2023 та включені до акту №845 від 09.02.202, згідно видаткової накладної №41 від 08.02.2023.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 11.01.2023 товару у кількості 2 габіонів складає 12 календарних днів

Поставку 398 габіонів відповідач здійснив лише 07.03.2023, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №13 від 15.02.2023 здійснено поставку 200 габіонів, згідно видаткової накладної №15 від 15.02.2023 - 87 габіонів, згідно видаткової накладної №49 від 17.02.2023 - 111 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 11.01.2023 товару у кількості 398 габіонів, складає 38 календарних днів.

13.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №113098 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен поставити до 01.03.2023.

Поставку 400 габіонів відповідач здійснив лише 07.03.2023, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №49 від 17.02.2023 здійснено поставку 63 габіонів, згідно видаткової накладної №55 від 28.02.2023 - 192 габіонів, згідно видаткової накладної № 51 від 24.02.2023 -145 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 13.02.2023 товару у кількості 400 габіонів складає 5 календарних днів.

16.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №115815 було оплачено 400 габіонів на суму 2 321 088,00 грн, які відповідач повинен поставити до 06.03.2023.

07.03.2023, без прострочення поставки, відповідач поставив лише 55 габіонів, що підтверджується актом №13/15/49/51/55 від 07.03.2023, згідно видаткової накладної № 51 від 24.02.2023.

Поставку 345 габіонів відповідач здійснив лише 21.03.2023, що підтверджується актом №62/64/69/70/74 від 21.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №62 від 03.03.2023 здійснено поставку 111 габіонів, згідно видаткової накладної №64 від 06.03.2023 - 124 габіонів, згідно видаткової накладної № 69 від 08.03.2023 -110 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 16.02.2023 товару у кількості 345 габіонів складає 14 календарних днів.

20.02.2023 позивачем платіжною інструкцією №116465 було оплачено 418 габіонів, які відповідачем повинен поставити 08.03.2023.

Поставку 418 габіонів відповідач здійснив лише 21.03.2023, що підтверджується актом №62/64/69/70/74 від 21.03.2023, а саме: згідно видаткової накладної №69 від 08.03.2023 здійснено поставку 41 габіонів, згідно видаткової накладної №70 від 13.03.2023 - 177 габіонів, згідно видаткової накладної № 74 від 20.03.2023 - 200 габіонів.

Відтак, прострочення поставки оплаченого 20.02.2023 товару у кількості 418 габіонів складає 12 календарних днів.

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені Договором.

Згідно з пунктом 7.5. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

На підставі викладеного, за твердженням позивача, відповідач не поставив замовлений товар у строки визначені умовами Договору, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення штрафних санкцій у сумі 477 928,60 грн, а саме: пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків поставки товару в установлений договором строк, а відтак позивачем правомірно нараховано пеню та штраф. Крім того, суд перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 246 980,34 грн та штрафу у розмірі 230 948,26 грн є обґрунтованими та правомірними.

Водночас, місцевий суд частково задовольнив клопотання відповідача і зменшив визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 70%.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у стягненні стягнення штрафних санкцій.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що наразі товариство відповідача знаходиться у скрутному становищі, намагається працювати в умовах війни та постійних обстрілах, вважає, що незначне відхилення від строків постачання не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, за твердженням відповідача загальна сума штрафних санкцій є непомірно великою для відповідача та її стягнення у цій сумі спотворить призначення та мету застосування штрафної санкції та вважає, що надання до матеріалів справи позивачем довідки про наявність збитків жодним чином не стосується даного конкретного договору, тобто такі збитки на думку відповідача виникли не від незначного відхилення відповідачем від строків постачання товарів за договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

Суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача та зменшив розмір штрафних санкцій на 70%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

В даному випадку договір укладено під час дії воєнного стану, що вказує на обізнаність сторін з ризиками, які можуть виникнути під час виконання договору.

Наявними у справі доказами підтверджено факт виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару в складних умовах воєнного стану з незначним відхиленням відповідачем від строків постачання товару за договором.

Колегія суддів враховує, що під час виконання договору Додатковою угодою №1 від 15.02.2023 до Договору сторонами було доповнено технічні характеристики товарів та змінено місце поставки товарів, після підписання якої відповідач фактично отримав можливість відновлення робіт та поставок товару.

Більш того, судами враховано і те, що у пункті 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором сторони визначили дату підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього Договору, отож визначення дати поставки товару залежить від суб`єктивної поведінки позивача, який здійснював прийняття товару від 1 до 20 календарних днів з дня фактичного отримання товару за видатковими накладними.

При цьому товар, який був поставлений відповідачем не містив недоліків та під час прийняття поставленого товару позивачем не заявлялися будь-які претензії у порядку визначеному Договором та чинним законодавством України.

Позивач не надав суду жодних доказів понесення будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань щодо поставки товару за вказаним договором.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зазначено вище, у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, колегія суддів, виходячи із загальних засад, встановлених уст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків, саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої у даній справі пені та штрафу на 70 %.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції проігнорував профіль діяльності позивача, його соціальну та економічну значущість для суспільства та держави, а також майновий стан позивача.

Однак, суд зазначає, що надані позивачем докази фінансового становища не пов`язані зі строками поставки за договором №4600007001 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 30.12.2022; інформація стосовно зупинення ГРС Сохранівка не стосується предмета спору; підстави позову не містять обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача через прострочення виконання відповідачем робіт за вказаним договором.

При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у справі №922/562/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Бізнес" про стягнення штрафних санкцій залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.08.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко