Ухвала

від 07.06.2024 по справі 612/69/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

7 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 612/69/22

Провадження № 61-1289св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В. - ознайомився зі справою за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про розірвання договору оренди земельної ділянки

за касаційною скаргою позивачки, інтереси якої представляє адвокат Квартенко Олексій Романович (далі - адвокат),

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 9 серпня 2023 року, ухвалене суддею Богун О. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В., і

в с т а н о в и в :

1. У лютому 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:02:001:0045 (далі - земельна ділянка), укладений 1 березня 2013 року ОСОБА_3 із відповідачкою на 49 років. Мотивувала так: 28 квітня 2021 року позивачка стала власницею земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу; вважає, що відповідачка не дотримує режиму збереження стану земельної ділянки та не виконує вимог чинного земельного законодавства; позивачка мала намір переглянути розмір орендної плати відповідно до умов договору оренди. Владнати ці питання з відповідачкою не вдалося, тому змушена звернутися до суду.

2. 9 серпня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував тим, що обраний позивачкою спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту її порушеного права у спірних правовідносинах.

3. 20 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині, виклав її у редакції цієї постанови. Мотивував так: позивачка не була позбавлена права звернутись до суду з цим позовом, бо, на її думку, відповідачка порушила умови договору, тобто спосіб захисту є належним; відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачка не надала належних і достатніх доказів істотних порушень відповідачкою його умов.

4. 22 січня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 2708/0/220-24 від 23 січня 2024 року). Просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

5. 12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Позивачка (особисто або через адвоката) мала: вказати власний номер засобу зв`язку; надати докази надсилання відповідачці копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів із урахуванням положень статті 43 ЦПК України; сплатити 1 587,84 грн судового збору.

6. 4 березня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 7522/0/220-24 від 4 березня 2024 року), до якої додав: сканований примірник касаційної скарги, у якому зазначений номер телефону позивачки; докази відправлення відповідачці листом із описом вкладення копії касаційної скарги з додатками; квитанцію про сплату судового збору у вказаному розмірі. Обґрунтував цю скаргу так:

6.1. Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а, крім того, апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:

6.2. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19 (щодо застосування приписів статей 627, 628, 651 Цивільного кодексу України);

6.3. Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 640/15419/15-ц (провадження № 61-16971св19), Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 644/9862/14-ц (провадження № 61-21925св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18) (щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 105 «Про загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів»);

6.4. Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20) (зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни);

6.5. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 серпня 2023 року у справі № 513/988/19 (опис вкладення підтверджує вміст конверта, в якому скероване поштове відправлення).

7. 3 травня 2024 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву судді Верховного Суду Крата В. І. про самовідвід від участі у розгляді справи № 612/69/22: відвів суддю Крата В. І. від участі у розгляді справи та передав касаційну скаргу на повторний автоматизований розподіл.

8. 3 травня 2024 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Вказав, що підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

9. 27 травня 2024 року відповідачка подала до Верховного Суду відзив. Просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Аргументувала так: суди ухвалили обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, бо позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права та не довела, що відповідачка порушила істотні умови договору оренди земельної ділянки.

10. Під час підготовки справи до касаційного розгляду Верховний Суд встановив, що касаційне провадження підлягає закриттю.

10.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

10.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала висновок, згідно з яким, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі слід закрити.

11. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

12. За змістом пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у справах про розірвання договору найму (оренди) визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

13. Позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 1 березня 2013 року попереднім власником - ОСОБА_3 , - із відповідачкою. У цьому договорі сторони домовились про таке:

- строк оренди - 49 років (пункт 3.1);

- орендна плата становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 2.4 договору (пункт 4.1);

- грошова оцінка земельної ділянки у 2013 році з урахуванням коефіцієнта індексації становить 113 319,60 грн (пункт 2.4);

- орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року, за який сплачується орендна плата (пункт 4.3).

14. З огляду на вказані умови договору оренди земельної ділянки ціна позову у цій справі становить 10 198,76 грн (113 319,60 грн * 3 % * 3 роки), що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому за загальним правилом касаційне оскарження судових рішень у такій справі не передбачене процесуальним законом.

15. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

16. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

17. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

18. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

19. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

20. Позивачка отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

21. Позивачка подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене касаційне провадження слід закрити.

Керуючись статтями 2, 260, 261, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 9 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков