Постанова

від 06.06.2024 по справі 484/3174/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 484/3174/23

провадження № 61-4122св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року в складі судді: Панькова Д. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовів

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дітей.

Первісний позов мотивований тим, що з 28 квітня 2012 року по 27 лютого 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У сторін є двоє дітей:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосунки між позивачем та відповідачем погіршились, тому ОСОБА_1 був змушений забрати дітей та переїхати за місцем проживання його батьків. Після розірвання шлюбу відповідачка забрала сина ОСОБА_5 , в іншу сім`ю, де вона проживає з іншим чоловіком. Старший син залишився проживати з позивачем.

Хлопчики дуже прив`язані один до одного і болісно переживають розлучення. Молодший син не хоче проживати з сім`єю матері, а хоче повернутись до батька та старшого брата. Сини мають дуже сильний зв`язок між собою, просять їх не розділяти та хочуть проживати з батьком. Позивач повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за їх розвитком та здоров`ям. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, проходить службу на посаді старшого пожежного рятувальника у підрозділі Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Миколаївській області, отримує стабільну зарплату та задовольняє всі нагальні потреби дітей.

Позивач не має наміру перешкоджати спілкуванню між дітьми та матір`ю.

Син ОСОБА_4 навчається в 4 класі Лисогірського ліцею Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Молодший син ОСОБА_5 не відвідує ДНЗ у зв`язку з воєнним станом, але позивач сам займається його розвитком та навчанням, грає у розвиваючі ігри, читає книжки, розглядають розвиваючі картинки тощо. За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дітей, в них є свій дитячий куточок, де вони граються, є спільний куточок, де вони відпочивають. Для старшого сина обладнаний куток для навчання та приготування уроків. Діти забезпечені гаджетами, іграшками та іншими речами для розвитку.

Позивач має змогу забезпечити дітей всім необхідним, так як працює і має постійний стабільний заробіток. Постійно слідкує за станом здоров`я дітей, піклується про їх розвиток, має з дітьми сильний психологічний контакт. За відсутності батька дітям завжди буде приділена увага його батьками. Проживання дітей разом з батьком відповідає їх інтересам.

ОСОБА_1 просив:

визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , який проживає на АДРЕСА_1 .

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дітей.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та їх спільними дітьми, до розлучення проживала разом в спільному будинку АДРЕСА_2 , де для дітей були створені всі умови для гармонійного зростання та виховання.

Після прийняття рішення про розлучення, ОСОБА_1 забрав дітей та поїхав разом з ними до своїх батьків у с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. Домовленості про те, що діти залишаються проживати разом з ним не було.

Старшого сина ОСОБА_4 , який навчався в 4 класі Первомайського ліцею «Престиж», серед навчального періоду ОСОБА_1 забрав з собою та влаштував до Лисогірського ліцею. Після переїзду ОСОБА_1 забрав з собою частину побутової техніки, інше майно, що зробило неможливим подальше повноцінне проживання в їхньому будинку на АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 вимушена була переїхати на подальше проживання до свого цивільного чоловіка в будинок АДРЕСА_3 . Вказаний будинок належить на праві приватної власності матері цивільного чоловіка, де вони проживають лише вдвох.

З моменту переїзду ОСОБА_1 з дітьми до с. Лиса Гора, ОСОБА_2 неодноразово приїздила до дітей, спілкувалась з ними, забирала їх до себе у м. Первомайськ, а коли діти хотіли поїхати до батька, вона не чинила перешкод.

В березні 2023 року ОСОБА_2 вирішила влаштувати сина ОСОБА_5 до дитячого садочку. Будь яких заперечень від батька дитини не було. З 08 березня 2023 року ОСОБА_5 систематично відвідував заклад дошкільної освіти № 3 «Дюймовочка», який розташований біля місця її проживання. Наприкінці червня 2023 року на прохання батька дитини вона віддала йому ОСОБА_5 , якого він мав повернути 02 липня 2023 року, але цього не зробив, вказавши, що тепер син буде проживати разом з ним.

ОСОБА_1 прагне визначити місце проживання дітей з ним, під впливом своїх батьків, і він розраховує, що саме вони будуть займатись вихованням дітей, оскільки його зайнятість на роботі у військовий час не дозволить йому постійно та повноцінно займатись вихованням дітей. Більш того, якщо діти захворіють ОСОБА_1 не зможе надати їм відповідну турботу. Тим більше, що в с. Лиса Гора відсутня належна кваліфікована медична допомога, яка є в м. Первомайську. Суттєва відстань між населеними пунктами, бездоріжжя, військовий стан є значними труднощами оперативного реагування на хвороби дітей.

Будинок в якому вона проживає зі своїм цивільним чоловіком повністю облаштований та придатний для проживання та гармонійного розвитку дітей. В будинку є всі зручності: газ, газове опалення, водопостачання, ванна кімната, туалет, кухня, всі кімнати мебльовані, є окрема кімната для дітей, яка облаштована необхідними меблями, є місце для розваг, навчання та інш. Між дітьми та її цивільним чоловіком відсутні конфлікти, він достойно відноситься до них, допомагає їх виховувати, зранку заводив молодшого сина ОСОБА_5 до дитячого садочка.

ОСОБА_2 офіційно працевлаштована, працює на посаді акушерки в ТОВ «Смартлаб», має не повну вищу освіту за спеціальністю «акушерська справа», має постійний стабільний дохід, яким може задовольнити нагальні потреби дітей. Стан здоров`я у неї добрий, поганих звичок не має, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася. За місцем роботи та місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку. Графік роботи ОСОБА_2 дозволяє їй належним чином піклуватись про дітей та приділяти їм належну увагу та надавати допомогу.

Твердження позивача про те, що діти не бажають проживати разом з ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Проживаючи окремо від матері, діти підпадають під вплив батька та його батьків, з якими у неї склались неприязні відносини. Проживання дітей разом з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дітей. Молодший син ОСОБА_5 зможе продовжити навчання у закладі дошкільної освіти № НОМЕР_1 та належним чином підготуватись до школи. Старший син ОСОБА_4 зможе продовжити навчання в ліцеї, де він вчився на протязі 2.5 років.

ОСОБА_2 просила:

визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 разом з матір`ю ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року первісний позов задоволено.

Визначено місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 073, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини;

суд отримав висновок органу опіки та піклування, який вважає, що проживання дітей з батьком буде відповідати найвищим інтересам дітей. Висновок органу опіки та піклування відповідно до частини п`ятої статі 19 СК України повинен бути поданий суду на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок відповідає вимогам закону, є мотивованим та аргументованим, отже суд не вбачає підстав відступити від висновків, викладених у вказаному висновку;

допитаний судом старший син сторін у справі ОСОБА_4 , якому на час допиту судом виповнилося десять років, не вагаючись заявив, що бажає проживати саме з батьком. Дитина була допитана судом у присутності представника органу опіки та піклування. Батьки під час допиту були видалені судом із зали суду, задля забезпечення вільного волевиявлення дитини та унеможливлювання будь-якого психологічного тиску на нього. Суд вважає, що побажання дитини були щирими, та дійсно відповідають його найвищим інтересам. Молодша дитина судом не допитувалась, через малий вік;

з огляду на викладені норми права та обставини розгляду справи, з урахуванням побажання дитини та висновку органу опіки та піклування, суд переконаний, що місцем проживання малолітніх дітей сторін слід обрати місце проживання батька. Таке рішення на думку суду жодним чином не обмежить мати у правах участі у спільному вихованні та можливості спілкування з дітьми. У разі виникнення відповідних обставин, можливих перешкод у спілкуванні з дітьми, мати не позбавлена права вирішувати ці питання в судовому та навіть позасудовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

предметом позову у справі є визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визначаючи місце проживання дітей з батьком, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суд надав першочергове значення саме найкращим інтересам дітей, що не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, взявши до уваги вік дітей, їх тривале проживання разом з батьком, висновок органу опіки та піклування;

колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким визначенням, а також при цьому врахувала дії матері щодо різкої зміни постійного її місця проживання з будинку, в якому діти проживали зі свого народження до січня 2023 року (розірвання шлюбу батьків), на будинок за іншою адресою проживання зі стороннім для дітей чоловіком, який повинен сприйматися ними як новий чоловік їх матері. Водночас, позивач за зустрічним позовом не надала відповідних доказів того, що новий її чоловік сприймається позитивно її дітьми, між ними відсутні непорозуміння та сумісне проживання не матиме негативного впливу на відносини дітей з батьком. Між тим з допиту малолітнього ОСОБА_8 в суді першої інстанції встановлено, що він однаково любить і батька і матір, але проживати хоче з батьком та своїм молодшим братом, оскільки разом з матір`ю проживає інший чоловік, з яким він відчуває себе незручно. Під час психологічного дослідження проведення психодіагностики Первомайським центром соціальних служби у жовтні 2023 року психологом було встановлено, що ОСОБА_9 «маніпулює почуттями матері, проговорює слова дорослих про їхні стосунки, тим самим провокує її на реакцію («Ти сама приїхала, чи з Сашкою?..»; «Вона нас покинула, нас…»; «Чого ти писала папі, що нас любишь?...)». На питання психолога про дозвілля малолітній ОСОБА_5 відповідав, що живе у с. Лиса Гора і бавиться з братом на подвір`ї;

така поведінка матері дітей суперечить принципу розумної турботи про дітей у поєднанні з обережною для психіки дітей увагою до них. Адже у найкращих інтересах дітей є забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості. Таким місцем на час розгляду справи є місце проживання батька дітей та їх баби і діда;

сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів;

дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. З урахуванням зазначеного, врахувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітніх дітей, їх малолітній вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між їх інтересами, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 ;

спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що проживання синів з батьком відповідає принципу «найкращих інтересів дітей» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи;

доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку щодо ролі матері в житті дітей апеляційний суд відхилив, оскільки матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я синів, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати;

не погодився апеляційний суд з аргументами скарги щодо ненадання судом першої інстанції всебічної оцінки наданим доказам обох сторін, зокрема, довідки дошкільного закладу № 3 «Дюймовочка», з огляду на те, що у цій справі, судом було надано належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органу опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано думку та прихильність до батьків самих дітей, що мають суттєве значення для вирішення справи. Зазначена довідка містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_5 , проживаючи з матір`ю у м. Первомайську, відвідував цей дошкільний заклад з 08 березня по 23 червня 2023 року куди приходила та забирала його мати, яка також відвідувала батьківські збори та вчасно сплачувала кошти за харчування. Батько дитини не підтримував контакт з цим закладом. Під час розгляду справи було встановлено, що за заявою ОСОБА_1 з 02 жовтня 2023 року малолітній ОСОБА_10 відвідує Лисогірський заклад дошкільної освіти «Світлячок». Зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при вирішенні спору та додаткового правового аналізу не потребують;

твердження скарги про те, що суд безпідставно відмовив у приєднанні до матеріалів справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 жовтня 2023 року про відкриття кримінального провадження за частиною 1 статті 125 КК України та актів судово-медичного обстеження, які свідчать про чинення позивачем за первісним позовом перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми є неприйнятними, оскільки при зверненні до суду із зустрічним позовом остання зазначала про відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми, тобто підстави зустрічного позову не містили будь-яких обставин, які свідчили про такі перешкоди. Під час розгляду справи ОСОБА_2 не змінювала підстав зустрічного позову, а тому з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) ці обставини не досліджувались судом першої інстанції. Між тим, у разі виникнення обставин, що свідчать про перешкоджання з боку батька дітей у спілкуванні синів з їх матір`ю, ОСОБА_2 може звернутися, зокрема й до суду з відповідним позовом про захист своїх прав щодо участі у виховання дітей.

Аргументи учасників справи

20 березня 2024 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій просила:

скасувати оскаржені рішення;

ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити;

вирішити питання про стягнення судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

діти з народження проживали у м. Первомайську разом з мамою і батьком, відвідували садочок, школу та спортивні секції, тобто саме у м. Первомайську у дітей було більш стале життя. З часу, коли батько забрав синів та поїхав до своїх батьків, у дітей змінилося місто, школа, друзі та інше, що для них стало новим;

апеляційним судом не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20, що «під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах». Проживання матері з іншим чоловіком після розлучення не може розцінюватися судом, як поведінка, що суперечить принципу розумної турботи про дітей;

судами не враховано поведінку позивача, який забрав у матері двох синів, без будь-яких домовленостей і наразі чинить їй перешкоди у спілкуванні та побаченні з дітьми, не виконує судових рішень щодо забезпечення їй безперешкодних побачень, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми синами, маніпулює свідомістю дітей, повідомляє неправдиві відомості щодо її ставлення до них;

колегією суддів не прийнято до уваги повністю текст всього документу висновку органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року. У даному висновку не міститься інформації, яка б характеризувала матір дітей - ОСОБА_2 та її відношення до своїх дітей з негативної сторони;

у суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 було заявлено, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми та просила суд долучити до матеріалів справи витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 жовтня 2023 року про відкриття кримінального провадження за частиною першою статті 125 КК України та акти судово-медичного обстеження. Однак судом було відмовлено у долученні даних доказів під час судового засідання, що підтверджується звукозаписом, з підстав того, що дані докази не стосуються обставин справи в рамках розгляду спору про визначення місця проживання дітей. Ці докази не могли були долучені до матеріалів справи раніше, оскільки події, пов`язані з відкриттям кримінального провадження, сталися після подання зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 . Дані докази: витяги з ЄРДР та акти судово-медичного дослідження свідчать про дії ОСОБА_1 які були вчинені по відношенню до мене та мого цивільного чоловіка ОСОБА_11 , а саме: 28 жовтня 2023 року близько 18:00, приїхавши до своїх дітей, щоб побачити їх, до будинку, де вони проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті сперечань з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 отримала від нього та його батька тілесні ушкодження у вигляді синців тулубу за допомогою металевої труби. Отже, суддя з невідомих підстав відмовив прийняти зазначені докази, чим порушив моє право на захист та надання належних доказів в обґрунтування своєї зустрічної позовної заяви. Відповідно, суддя, зазначаючи у своєму рішенні те, що позивач ОСОБА_1 не чинить мені перешкоди у спілкуванні з дітьми не відповідає дійсності;

у постанові апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_2 не наголошувала на тому, що батько дітей чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, однак це не відповідає дійсності, так як в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначалося, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, погрожує їх не повертати матері. ОСОБА_2 просила суд апеляційної інстанції долучити зазначені докази до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи;

суд апеляційної інстанції не врахував тривалість часу, проведеного дітьми з народження до моменту розлучення батьків із матір`ю, оскільки це є важливим чинником при визначенні найкращих інтересів для дитини;

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

28 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2024 року вказано, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц; від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц; від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18; від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17; від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17; від 18 грудня 2019 року у справі № 523/13088/17, від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц; від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20; від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19; від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18; від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21; від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21; від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19; від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20; від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19; від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц; від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що з 28 квітня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року.

У сторін є двоє дітей:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком та матір`ю, що підтверджується довідкою квартального комітету № 54 від 27 квітня 2023 року.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 14 лютого 2023 року № 152 ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , склад його сім`ї за місцем проживання складається: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_13 , син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_7 .

Згідно довідки Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 16 червня 2023 року № 426 ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , склад його сім`ї за разом за місцем проживання складається: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_13 , син - ОСОБА_6 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності батьку позивача за первісним позовом - ОСОБА_12 .

ОСОБА_6 навчається в 4 класі Лисогірського ліцею з 24 січня 2023 року, що підтверджується довідкою Лисогірського ліцею Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 14 лютого 2023 року № 17.

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про прийом дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дошкільного закладу. З 02 жовтня 2023 року дитина відвідує Лисогірський ЗДО «Світлячок», вказане підтверджується довідкою ЗДО «Світлячок» від 02 жовтня 2023 року № 2.

ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого пожежного-рятувальника 23 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області. Графік роботи: доба через три доби.

За інформацією наданою Лисогірським ліцеєм Мигіївської сільської ради, ОСОБА_1 займався влаштуванням дитини до школи. Батько піклується дитиною та приділяє увагу вихованню сина. До школи водить ОСОБА_4 батько, ОСОБА_1 , та бабуся, ОСОБА_13 .

Згідно висновку акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї/особи ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 від 05 квітня 2023 року № 45 під час обстеження умови проживання добрі. Кімнати облаштовані меблями. В будинку прибрано, тепло. Дитина проживає в окремій кімнаті, в якій розташоване окреме спальне місце, місце для навчання та проведення дозвілля. Так як батько має двох дітей, то для другої дитини також створена окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для гармонійного проживання ще однієї дитини.

Згідно з характеристикою ТОВ «Смартлаб» від 07 липня 2023 року № 473 ОСОБА_2 працює в ТОВ «Смартлаб» на посаді акушерки з 13 жовтня 2021 року по теперішній час. Графік роботи: понеділок-п`ятниця з 7:00 до 12:40 год.

Відповідно до характеристики виданої головою квартального комітету від 07 липня 2023 року ОСОБА_2 проживає без реєстрації у АДРЕСА_3 разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_11 .

ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога в психо-наркологічному диспансерному відділенні КНП «ПЦМБЛ» не перебуває, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з приводу захворювання не перебуває, що підтверджено довідкою КНП «ПЦМБЛ» Первомайської міської ради від 21 липня 2023 року № 577.

Згідно довідки Первомайського ліцею «Престиж» Первомайської міської ради Миколаївської області від 06 липня 2023 року № 191 ОСОБА_6 дійсно навчався в Первомайському ліцеї «Престиж» Первомайської міської ради Миколаївської області з 2 по 4 клас. Зарахований до 2 класу 15 червня 2020 року та відрахований з 4 класу 23 січня 2023 року.

Відповідно до довідки ЗДО № 3 «Дюймовочка» від 05 липня 2023 року № 103 ОСОБА_10 регулярно відвідує заклад дошкільної освіти. З 08 березня 2023 року по 26 червня 2023 року дитину приводить, забирає, відвідує батьківські збори та вчасно платить за харчування мати, ОСОБА_2 . Батько, ОСОБА_1 , не підтримує контакт з закладом дошкільної освіти, де виховується дитина, не спілкується з педагогами, які навчають та виховують сина, не цікавиться його життям.

Висновком про визначення місяця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зробленим Мигіївською сільською радою від 19 жовтня 2023 року № 1871-он.он. вважається за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання батька. Аргументом для прийняття такого рішення зазначено те, що діти влаштовані до ліцею та садочку, ОСОБА_4 відвідує секції з волейболу та баскетболу при Лисогірському ліцеї, тому зміна місця проживання може нести негативні наслідки для психоемоційного стану дітей.

У висновку про проведення психодіагностики Первомайським центром соціальних служби від 17 жовтня 2023 року №581/5-01-21 зазначено, що кожен з батьків здатен та готовий до виховання дітей, вміє використовувати відповідні знання та вміння, відповідно до своєї моделі родини. Батьки здатні задовольнити потреби дітей на достатньому рівні, люблять та поважають своїх дітей.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за адресою де фактично проживає ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 , створені всі належні умови для проживання та виховання дітей.

Позиція Верховного Суду

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Під час розгляду судомта/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Касаційний суд вже неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21 (провадження № 61-10159св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

Тобто при розгляді справи про визначення місця проживання дитини (дітей) у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Європейський суд з прав людини вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства,- виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. згадане рішення у справі «Володіна проти Росії» (Volodina v. Russia), пункт 71). Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Хайдуова проти Словаччини» (), пункт 46, та «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії» (), заява № 41526/10, пункти 92 і 93 та 147-149, ЄСПЛ 2012, та згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само) (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 78, 80, ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року).

У справі, що переглядається:

при задоволенні первісного та відмові у задоволенні зустрічного позову суди вказали, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, тому суди надали першочергове значення саме найкращим інтересам дітей, що не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, взявши до уваги вік дітей, їх тривале проживання разом з батьком, висновок органу опіки та піклування;

у суді першої інстанції 14 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 повідомив суд, що відкриті кримінальні провадження за фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у жовтні 2023 року. Представник ОСОБА_2 вказав, що ці обставини безпосередньо впливають на те середовище, в якому будуть жити діти. Натомість суд першої інстанції зазначив, що це питання є предметом розгляду у кримінальній справі. Вказані обставини підтверджуються звукозаписом судового засідання від 14 грудня 2023 року;

в апеляційній скарзі представник матері вказував, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми та просив суд долучити до матеріалів справи витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 жовтня 2023 року про відкриття кримінального провадження за частиною першою статті 125 КК України та акти судово-медичного обстеження. ОСОБА_2 зазначала, що ці докази не могли були долучені до матеріалів справи раніше, оскільки події, пов`язані з відкриттям кримінального провадження, сталися після подання зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 . Дані докази: витяги з ЄРДР та акти судово-медичного дослідження свідчать про дії ОСОБА_1 які були вчинені по відношенню до ОСОБА_1 та її цивільного чоловіка ОСОБА_11 , а саме: 28 жовтня 2023 року близько 18:00, приїхавши до своїх дітей, щоб побачити їх, до будинку, де вони проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті сперечань з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 отримала від нього та його батька тілесні ушкодження у вигляді синців тулубу за допомогою металевої труби (а. с. 138);

суд апеляційної інстанції зазначив, що при зверненні до суду із зустрічним позовом остання зазначала про відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми, тобто підстави зустрічного позову не містили будь-яких обставин, які свідчили про такі перешкоди. Під час розгляду справи ОСОБА_2 не змінювала підстав зустрічного позову, а тому ці обставини не досліджувались судом першої інстанції;

суди не врахували, що при розгляді справи про визначення місця проживання дитини (дітей) у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства;

суди не перевірили посилань ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства відносно неї та не надали належної оцінки доказам, які підтверджують вчинення домашнього насильства (витяги з ЄРДР та акти судово-медичного дослідження), не з`ясували чи були вказані факти насильства вчинені у присутності дітей.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков