Постанова

від 12.06.2024 по справі 357/7710/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/7710/23 Головуючий у суді І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження № 22-ц/824/1161/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Пролісок», фермерського господарства «Дари Ланів», товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» про визнання недійсним договору суборенди землі,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів», ТОВ «Еліта-2010» про визнання недійсним договору суборенди землі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

27 вересня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Еліта-2010» до ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів», ОСОБА_1 про визнання договору суборенди землі дійсним (укладеним).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у задоволенні клопотань ТОВ «Еліта-2010» про поновлення процесуального строкута прийняття зустрічної позовної заяви відмовлено, зустрічний позов повернуто заявнику.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач подав зустрічний позов з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України, що є підставою для його повернення відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Еліта-2010» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанціїнорм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд безпідставно відмовив у поновленні процесуального строку та повернув зустрічний позов заявнику, оскільки тільки після виникнення перешкод у реалізації наявних прав та інтересів у вигляді вжитих заходів забезпечення первісного позову відповідач вимушений був звернутися до суду за захистом. Вважає, що такий захист повинен відбуватися саме в одному провадженні із первісним позовом. Крім того, повертаючи зустрічний позов, місцевий суд порушив принцип процесуальної економії та право відповідача на справедливий суд.

Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Відповідно до статті 6 вказаної Конвенції сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (Рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Рішення від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Отже, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до принципу пропорційності цивільного судочинства, встановленого статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

У статті 189 ЦПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи;6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 49 ЦПК України).

Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Строк для подання відзиву (зустрічного позову) встановлюється в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).

За змістом частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2023 року про відкриття провадження у справі відповідачам, у тому числі й ТОВ «Еліта-2010» було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення цієї ухвали та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Суд встановив, що копію зазначеної ухвали разом з матеріалами позовної заяви ТОВ «Еліта-2010» отримало засобами поштового зв`язку 04 серпня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, строк для подання відзиву та відповідно пред`явлення зустрічного позову сплив ще 19 серпня 2023 року.

Проте із зустрічним позовом відповідач звернувся до суду тільки 22 вересня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Встановлено, що відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову у передбачений строк.

У зустрічній позовній заяві ТОВ «Еліта-2010» посилалося на те, що вважало оспорювані договори суборенди землі дійсними (укладеними), оскільки на виконання їх умов сторонами вчинені фактичні дії, тому у строк для подання відзиву були відсутні підстави для звернення до суду із зустрічним позовом. Однак, після того, як ТОВ «Еліта-2010» намагалося зареєструвати речове право, стало відомо, що ОСОБА_1 зареєстровано заборону вчинення реєстраційних дій, у зв`язку з чим права та інтереси товариства було порушено. Тобто, лише після виникнення перешкод у реалізації наявних прав та інтересів, ТОВ «Еліта-2000» звертається до суду за їх захистом та вважає, що захист прав має відбуватися саме в одному провадженні з первісним позовом.

Так, строк звернення до суду із зустрічним позовом є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення скарги без розгляду.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на звернення до суду із зустрічним позовом, суд першої інстанції, з`ясувавши у повній мірі обставини дотримання ТОВ «Еліта-2000» цього процесуального строку, дійшов висновку про те, що поважні підстави для поновлення пропущеного строку на подання зустрічної заяви відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на те, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

У справі, яка переглядається, відповідач не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Він не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права відповідача щодо пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання такого позову не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку відповідача (чи його представників) щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Отже, оскільки ТОВ «Еліта-2010» отримало копію ухвали про відкриття провадження у даній справі 04 серпня 2023 року, то строк на подання зустрічного позову закінчився 19 серпня 2023 року, але такий позов відповідачем пред`явлено лише 22 вересня 2023 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України, що, як правильно вважав суд першої інстанції, є підставою для його повернення відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 рокуу справі № 638/15855/16-ц (провадження № 61-46740св18) та від 27 жовтня 2020 року у справі № 186/139/20 (провадження № 61-11665св20).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не сприяв захисту прав відповідача на заперечення проти первісного позову шляхом пред`явлення зустрічних вимог та не забезпечив його право на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені вище обставини справи щодо невикористання права на своєчасне подання зустрічної позовної заяви та процесуальну поведінку відповідача, яка не може розцінюватися як добросовісне здійснення своїх процесуальних обов`язків, направлених на прискорення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, колегія суддів враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє особи права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та її повернення заявнику є законним та обґрунтованим.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмовупоновити пропущений процесуальний строкта повернення зустрічної позовної заяви відповідачу у цій справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній