Постанова

від 12.06.2024 по справі 761/42385/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7254/2024

Справа № 761/42385/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Сіромашенко Н.В. в м. Київ 08 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_10», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про усунення перешкод у здійсненні права власності,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, уточнивши позовні вимоги в жовтні 2022 року, просив усунути йому перешкоди в здійсненні права власності земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів знести (демонтувати) власними силами чи за свій рахунок автоматичний шлагбаум, розташований перед в`їздом на спільний двір будинків АДРЕСА_1 та № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 разом з металевим стовпчиком біля торця будинку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 на місці вказаного металевого стовпчика у первісний стан.

Позов мотивував тим, що є власником квартири АДРЕСА_3 , та власником транспортного засобу. Будинок АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 є багатоквартирним та перебуває на обліку як дореволюційна будівля - пам`ятка мистецтва та архітектури місцевого значення.

В липні 2011 року в`їзд до прибудинкової території № НОМЕР_1 (АДРЕСА_2) та № АДРЕСА_11 був перегороджений автоматичним шлагбаумом, після чого мешканці будинку АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), зокрема позивач, звернулися 27 липня 2011 року до КП «ЖЕК Ярославська» зі скаргою на порушення їхніх законних прав та інтересів. Листом КП «ЖЕК Ярославська» від 10 серпня 20211 року поінформовано ОСББ «АДРЕСА_10» про спільну у користуванні територію обох будинків, запропоновано врегулювати конфлікт.

Листом Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 03 листопада 2011 року скаржникам підтверджено встановлення саме відповідачем автоматичного шлагбауму без дозвільних документів, повідомлено, що направлено заявку про демонтаж шлагбауму до Головного управління контролю за благоустроєм, яке, в свою чергу, повідомило мешканців будинку АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) та третю особу, як балансоутримувача території, про внесення припису № 1117064 щодо необхідності відновлення благоустрою. Відповідно до листа від 01 грудня 2011 року начальнику УЖКГ Шевченківської РДА в м. Києві, третя особа самоусунулася від вирішення покладеного на неї завдання.

Вказував, що персональним пультом управління автоматичним шлагбаумом з кодом доступу позивач заволодів випадково від мешканця будинку ОСББ, який продав свою квартиру, також правління ОСББ усно повідомило про нібито виконання припису шляхом надання запитуваних дозвільних документів органам влади. Протягом 2012 - 2021 років перешкод позивачу в доступі до прибудинкової території будинку не було. Проте, після чергової зміни правління відповідача восени 2021 року у позивача перестав працювати персональний пульт управління автоматичним шлагбаумом з кодом доступу. На телефонні дзвінки правління відповідача не відповідало. 20 вересня 2021 року на адресу відповідача мешканцями будинку № НОМЕР_1 (АДРЕСА_2), зокрема позивачем, було направлено чергове звернення, яке було остаточною можливістю по вжиттю заходів досудового врегулювання спору.

Вказував, що спільне подвір`я обох будинків використовується передусім як стоянка транспортних засобів офісів, належних уповноваженій особі ОСББ «АДРЕСА_10» підприємств, також мешканцям будинку № НОМЕР_1 (АДРЕСА_2), зокрема позивачу, на даний час недоступний проїзд до сходинок на ганок перед дверима «чорного ходу» їхнього будинку.

Діями відповідача по спорудженню автоматичного шлагбаума, при одночасному позбавленні коду доступу персональних пультів управління, металевого стовпчика, який додатково обмежує габарити окремих видів транспортних засобів, порушуються права та інтереси співвласників іншого будинку АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), зокрема права та інтереси позивача, унеможливлюється належна експлуатація будинку - пам`ятки архітектури, бо її поставлено в залежність від дій чи бездіяльності відповідача, унеможливлюється під`їзд до «чорного ходу» будинку, а позивача, як його мешканця, позбавлено й можливості зберігання власного транспортного засобу, створюються перешкоди на отримання медичної, протиаварійної, протипожежної охорони. Водночас, за позивачем підлягає визнанню право безперешкодного проїзду на прибудинкову територію будинку, де він мешкає, та з цієї території.

Пояснював, що для облаштування шлагбауму на заїзд до спільного двору прибудинкової території, всім власникам квартир обох будинків необхідно було звернутись до Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва, чи до його правонаступника, а також погодити дане питання з органами Національної поліції. Оскільки мешканці будинку АДРЕСА_4 , зокрема позивач, не вчиняли таких дій, нікуди не звертались, нічого не погоджували, не надавали згоди на облаштування шлагбауму, то спірний автоматичний шлагбаум встановлений незаконно та разом із металевим стовпчиком, як елементи благоустрою, підлягають знесенню (демонтажу) за рахунок відповідача.

Доповнивши підстави позову в жовтні 2022 року та залучивши третю особу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в якості відповідача, зазначив, що через Електронний суд в даній справі було подано виготовлену ТОВ «Ліга-Експерт» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), і складовою виготовленої у 2012 році на замовлення ОСББ «АДРЕСА_10» технічної документації є акт від 03 квітня 2012 року прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яким погоджено межі земельної ділянки, що проходить по спільному подвір`ю будинків АДРЕСА_1 ( НОМЕР_2 ) та АДРЕСА_1 ; акт підписано відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Рішенням Шевченківської райради у м. Києві № 909 від 15 жовтня 2010 року затверджено прибиральну площу будинку АДРЕСА_1 в розмірі 938 кв.м., і таким чином розбіжність з площею земельної ділянки, що обліковується за ОСББ, складає 52,96 кв.м. на користь останнього. Саме на цій площі розташований шлагбаум з монтажним блоком, ця площа є прибиральною (прибудинковою) територією будинку № АДРЕСА_2, однак її протиправно і без жодних на це повноважень погоджено відповідачем КП «Керуюча дирекція» як таку, що віднесено до будинку № АДРЕСА_11.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року та прийняти постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спору, заявленого на підставі ст. 382, 386, 391 ЦК, ст. 42 ЗК, про що у позові з його подальшими змінами безпосередньо зазначено. Даний спір не є земельним, а стосується порушення прав позивача як співвласника багатоквартирного будинку на користування своєю прибудинковою територією.

Зазначив, що оскаржуване рішення суперечить тлумаченню суті та змісту інституту спільної власності судом конституційної юрисдикції, а саме № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, № 14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року. По-друге, сторонами справи не заперечується встановлення шлагбауму перед в`їздом саме на спільний двір, право користування яким усіма співвласниками, зокрема позивачем, презюмується.

По-третє, визначення прибудинкової території регулюється національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови». Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій, затверджених наказом Мінрегіонбуду № 389 від 19 грудня 2011 року, мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку. Згідно п. 2 цього ж наказу, до складу прибудинкової території можуть входити приміщення навколо багатоквартирного будинку, пішохідні доріжки, тротуар вздовж фасаду тощо.

Зокрема, план-схема прибиральної площі, роздруківка ортофотоплану Публічної кадастрової карти України, матеріали фотофіксації, які суд першої інстанції фактично відмовився досліджувати, свідчать про розташування конструкції автоматичного шлагбауму та металевого стовпчику перед тильною стороною будинку позивача і фасадною частиною будинку ОСББ «АДРЕСА_10», тобто безпосередньо перед подвір`ям, яке призначене для автомобільного і пішохідного руху, технічного обслуговування (прибирання) будинку тощо. Отже, докази розміру та конфігурації саме прибудинкової території (прибиральної площі будинку) в матеріалах справи наявні, але вони навмисне не досліджені судом.

Вказував, що рішення суду в цій справі не відповідає правовим висновкам застосування ч. 4 ст. 42 ЗК України, викладеним в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 467/1410/15-ц, в якій здійснено посилання на ч. 4 ст. 42 ЗК України.

Посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 жовтня 2023 року в справі № 908/1866/22, вказував, що судом першої інстанції було неправильно і вибірково застосовано положення ч. 4 ст. 42 ЗК України, згідно з якою розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні на них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. З аналізу ч. 4 ст. 42 ЗК України слідує, що на підставі землевпорядної документації визначаються розміри та конфігурація земельних ділянок (із прибудинковою територією зокрема), а не розмір та конфігурація самої прибудинкової території.

Зазначав, що аналіз положень ст. 42 ЗК України дає підстави для висновку, що землевпорядна документація має на меті визначення розміру та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні на них будівлі, споруди, та прибудинкові території. Натомість землевпорядна документація (документація із землеустрою) не регулює і не може регулювати правовідносини спільної сумісної власності, що визначена положеннями ст. 382, 386, 391 ЦК України, якими обґрунтовано позов, а також Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», в якому дано визначення прибудинкової території. Таким чином, процедура землеустрою, наявність чи відсутність землевпорядної документації, розмір та конфігурація земельної ділянки жодним чином не впливають на існуючі права співвласників багатоквартирного будинку спільно і за взаємною згодою користуватися прибудинковою територією в межах цієї «не оформленої» земельної ділянки.

Наголошував, що необхідно розрізняти земельні правовідносини, серед яких встановлена процедура набуття земельної ділянки у власність чи користування, від прав співвласників багатоквартирного будинку на прибудинкову (допоміжну до будинку) територію в межах земельної ділянки, які такими співвласниками вже є в силу положень інституту спільної власності ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та його тлумачень. Близький за змістом підхід до комплексного правозастосування ст. 42 ЗК України викладено і правовим висновком постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 2-3135/11.

Вказував, що твердження суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в даній справі, із застосуванням при цьому положень ч. 1-3 ст. 42 ЗК України, не відповідають правовим висновкам постанов Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі № 520/8662/19 (щодо неможливості передачі земельної ділянки окремим співвласникам без отримання згоди інших співвласників багатоквартирного будинку), від 06 вересня 2018 року в справі № 595/606/17 (про порушення встановленням торгового павільйону на прибудинковій території права користування земельною ділянкою співвласниками багатоквартирного будинку, обмеження вільного доступу до будинку автомобілів екстрених служб, псування майна та входу до будинку), від 05 листопада 2020 року в справі № 766/8919/18 (сам по собі факт непередачі земельної ділянки у власність чи користування співвласникам багатокватирного будинку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території та не надає права використовувати її без згоди співвласників будинку). В жодній з цих постанов Верховного Суду реалізація співвласниками свого права користування прибудинковою територією не ставилася в залежність від наявності на них землевпорядної документації.

Також судом проігноровані інші правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, на які зокрема вказувалося в позові, не повною мірою в описовій частині рішення відображено додаткові аргументи позивача і надані докази, з якими пов`язується залучення другого відповідача і зміна позовних вимог.

Вказував, що не має жодного правового значення для вирішення спору суб`єкт, який є виконавцем послуг з обслуговування будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території. Коло належних відповідачів, якими створено перешкоди, визначено в позовній заяві вірно. Фактичним виконанням послуг утримання та обслуговування будинку з боку ПП «Український центр управління нерухомістю», як про це голослівно у своєму відзиві стверджується другим відповідачем, перешкод співвласникам у користуванні прибудинковою територією не створюється.

Невірно в судовому рішенні відображені показання свідка ОСОБА_3 , якою підтверджено сам факт встановлення шлагбауму на час розгляду справи, що свідчить про існування наявності перешкод співвласникам.

Від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, із врахуванням фактичних обставин справи, вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в апеляційній скарзі позивач намагається пояснити, що відсутність у позивача правового титулу на земельну ділянку, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, не є підставою для відмови в позові. Проте, відмову в позові суд аргументував не відсутністю оформленого права позивача на земельну ділянку, а саме тим, що позивач не довів знаходження спірного шлагбауму на прибудинковій території житлового будинку, в якому знаходиться квартира позивача.

Також в апеляційній скарзі зазначено неповну інформацію щодо неможливості паркування автомобіля позивача в дворі будинку. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач має право на управління/керування транспортним засобом, і що територія біля житлового будинку № НОМЕР_1 відведена для стоянки автомобілів.

Зазначив, що з позовної заяви та апеляційної скарги незрозуміло, якими діями чи бездіяльністю саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» порушило права позивача, бо самостійно не встановлювало шлагбаум, не погоджувало іншим особам встановлення шлагбауму, не здійснює утримання та обслуговування земельної ділянки, на якій знаходиться шлагбаум.

При цьому, якщо б суд і встановив, що спірний шлагбаум знаходиться на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 , обставини щодо його встановлення необхідно було б з`ясовувати у ПП «Український центр управління нерухомістю», який є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у даному житловому будинку.

Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій він пояснював, що з наданих до суду доказів у їх сукупності вбачається, що шлагбаум та металевий стовпчик знаходяться на території пл. 32,0 х 9 кв.м., який є прибиральною (прибудинковою) територією площею багатоквартирного будинку позивача. Вказаними шлагбаумом та стовпчиком перегороджується вільний проїзд до спільного двору будинків позивача з прибиральною (прибудинковою) територією площею 32,0 х 9 кв.м. і відповідача, а також до «чорного входу» будинку позивача, який на цей двір виходить. Докази скасування рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 909 від 15 жовтня 2010 року з додатком № 3 і планом-схемою прибирання у матеріалах справи відсутні. Поновлення права позивача, яке зазнало посягання, в даному випадку є можливим шляхом визнання мотивувальною частиною рішення суду цієї території саме прибудинковою перед усіма особами, якими це не визнається, тому і вимоги адресовано обом відповідачам, які заперечують чинне рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 909 від 15 жовтня 2010 року та встановлену ним прибиральну площу.

В судове засідання 12 квітня 2024 року з`явився представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» Джумурат В.М., інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Від представника відповідача ОСББ «АДРЕСА_10» Прялова В.М. надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2002 року, право власності на яку 10 грудня 2002 року зареєстровано за позивачем Київським міським БТІ, також позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ від 12 лютого 1997 року, в якому власником зазначено ОСОБА_1 (а. с. 10 т. 1).

Будинок за адресою АДРЕСА_1 перебуває на обліку як дореволюційна будівля - пам`ятка мистецтва та архітектури місцевого значення, згідно листів Департаменту охорони культурної спадщини КМДА від 01 червня 2020 року № 066-1791 та Департаменту з питань ДАБК м. Києва КМДА від 01 червня 2020 року № 073-5235 (а. с. 11 - 12 т. 1).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить до сфери управління КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 (а. с. 65 - 66 т. 1).

Виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 у 2022 році є ПП «Український центр управління нерухомістю» на підставі договору, укладеного ним з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» 06 січня 2022 року (а. с. 74 - 79 т. 2).

Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 29 липня 2020 року № 1200/1 повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» житлові будинки Шевченківського району віднесено до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та згідно з її розпорядженням від 30 грудня 2016 року № 801 закріплені на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Земельні ділянки не перебувають у власності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», тому правовстановлюючі документи, які містять опис земельних ділянок з її межами, кадастровими номерами за адресою АДРЕСА_1 відсутні (а. с. 15 т. 1).

Листами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 29 травня 2020 року та від 12 вересня 2022 року стосовно земельної ділянки по вул. Саксаганського, НОМЕР_1 (АДРЕСА_2) повідомлено, що у Департаменті відсутня відповідна землевпорядна документація щодо визначення меж прибудинкових територій по АДРЕСА_1 , а також копії графічних матеріалів з нанесенням меж прибудинкової території та її будинку (а. с. 16, 195 т. 1).

На а. с. 17 т. 1 знаходиться роздруківка ортофотоплану Публічної кадастрової карти України.

Листами КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 05 травня 2017 року № 1067 та від 15 вересня 2016 року № 211/9 надано план-схему прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 , який відповідає план-схемі прибиральної площі садиби зазначеного будинку. На план-схемі графічно відображено прибиральну територію пл. 32 х 9,5 кв.м. (а. с. 13 - 14, 207 т. 1).

На а. с. 204 - 206 т. 1 знаходиться копія рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 15 жовтня 2010 року № 909, яким затверджено площі прибирання прибудинкових територій, згідно якого прибиральною площею будинку АДРЕСА_5 . (а. с. 206 т. 1).

Також із матеріалів справи вбачається, що в липні 2011 року окремі мешканці будинку АДРЕСА_1 зверталися до КП ЖЕК «Ярославська», зазначаючи, що прибудинкова територія їх будинку перегороджена автоматичним шлагбаумом підприємцями з будинку АДРЕСА_1 ; вимагали негайно вжити заходів по знесенню та звільненню прибудинкової території від самовільно встановленого шлагбауму; 22 жовтня 2011 року вказані мешканці звернулися до голови Шевченківської райадміністрації з проханням допомогти у вирішенні питання щодо демонтажу шлагбаума, встановленого без дозвільних документів підприємцями № АДРЕСА_11 на спільній прибудинковій території (а. с. 18, 22 т. 1).

Листом КП ЖЕК «Ярославська» від 10 серпня 2011 року на адресу ОСББ «Саксаганського, НОМЕР_1» поінформовано, що дворова територія є спільною в користуванні як для будинку АДРЕСА_1 , який обслуговує КП ЖЕК «Ярославська», так і для буд. АДРЕСА_1 , що є власністю ОСББ «Саксаганського, НОМЕР_1», запропоновано для врегулювання конфлікту погодити питання встановленого шлагбауму з мешканцями будинку АДРЕСА_1 (а. с. 19 т. 1).

Листом від 15 серпня 2011 року КП ЖЕК «Ярославська» звернулося до Управління земельних ресурсів в м. Києва, яким повідомило, що за адресою АДРЕСА_1 розташовано два житлових будинки, а саме № НОМЕР_1 літ. А - КП ЖЕК «Ярославська», № НОМЕР_1 літ. Б - ОСББ «Саксаганського НОМЕР_1», з 01 січня 2011 року будинку № АДРЕСА_11 передано на баланс ОСББ, територія спільного двору розділена на дві рівні частини, однак членами ОСББ, не маючи ніяких дозвільних документів, було встановлено автоматичний шлагбаум, мотивуючи це тим, що ними замовлено кадастровий план і вся територія належить будинку АДРЕСА_1 ; наполягало на тому, щоб при виготовленні кадастрового плану схема прибудинкової території була письмово погоджена з КП ЖЕК «Ярославська» (а. с. 20 т. 1).

Листом від 15 серпня 2011 року КП ЖЕК «Ярославська» звернулося до начальника відділу по контролю за благоустроєм Шевченківського району м. Києва, яким інформувало про те, що в садибі АДРЕСА_1 розташовані два житлові будинки, які мають один спільний двір, не надавши ніяких дозвільних документів і не погодивши з мешканцями, власником будинку АДРЕСА_1 встановлено на в`їзді в садибу автоматичний шлагбаум, внаслідок чого перекрито під`їзд для забору контейнерів і користування дворовою територією мешканцям будинку АДРЕСА_1 (а. с. 21 т. 1).

Листом від 03 листопада 2011 року Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 , що за результатами розгляду звернення встановлено, що представниками ОСББ «Саксаганського НОМЕР_1» при в`їзді на дворову територію між буд. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 без дозвільної документації встановлено шлагбаум; враховуючи вищевикладене, Шевченківською в м. Києві РДА направлено заявку про демонтаж зазначеного шлагбауму до Головного управління контролю за благоустроєм (а. с. 23 т. 1).

Листом Головного управління контролю за благоустроєм від 23 грудня 2011 року повідомлено співвласників будинку АДРЕСА_1 , що працівниками Управління з метою перевірки правомірності встановлення шлагбауму балансоутримувачу території - КП «Керуюча дирекція» внесено припис № 1117064 з вимогою надати проектно-дозвільну документацію на встановлення шлагбауму, в разі відсутності - демонтувати власними силами, відновити благоустрій, у разі невиконання вимог припису буде розглядатися питання примусового демонтажу вказаного шлагбауму (а. с. 24 т. 1).

Листом КП «Керуюча дирекція» від 01 грудня 2011 року на ім`я начальника Управління ЖКГ Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації повідомлено про розгляд виданого припису стосовно надання проектно-дозвільної документації на встановлення елементів благоустрою (шлагбауму), повідомлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні ОСББ «Саксаганського, НОМЕР_1», в зв`язку з тим, що розгляд питань, які стосуються ОСББ, не входить до компетенції КП «Керуюча дирекція», направлено лист для розгляду та надання відповіді (а. с. 25 т. 1).

В жовтні 2020 року окремі мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися з заявою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», повідомивши про загострення питання встановлення шлагбауму, код доступу до якого змінено зі сторони ОСББ, в зв`язку з чим вимагали терміново витребувати дозвільні документи на встановлення шлагбауму, в разі відсутності таких документів, вимагати від ОСББ демонтувати пристрій власними силами (а. с. 29 т. 1).

Листами від 19 січня 2021 року, 20 жовтня 2022 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» повідомило, що законодавством прямо не передбачено порядок встановлення шлагбаумів на в`їзд до двору, однак відповідно до ст. 42 ЗК України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, визначається співвласниками. Повідомлено, що житловий будинку АДРЕСА_1 не перебуває у господарчому віданні підприємства, та запропоновано вирішувати спірні питання шляхом переговорів або в судовому порядку (а. с. 29а, 224, 239 т. 1).

В квітні 2021 року окремі мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися з заявою до керівника ОСББ «АДРЕСА_10» в зв`язку з тим, що останнім часом виникли перешкоди мешканцям будинку «А» в користуванні спільним двором, в зв`язку з чим просили пояснити, з чим це пов`язане, і чому наявний ключ від шлагбауму його не відкриває (а. с. 27 т. 1).

Листом від 20 травня 2021 року ОСББ «АДРЕСА_10» повідомило одного з адресатів звернення, що ОСББ «АДРЕСА_10» за власні кошти проводиться комплексний благоустрій території, відповідно до схеми комплексного благоустрою території ОСББ «АДРЕСА_10», погодженої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», КП Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації «Благоустрій Шевченківського району» та Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 17 липня 2020 року. Зокрема, п. 2 Вимог до організації утримання прилеглої території передбачено, що для запобігання створення стихійної парковки на прилеглій території, можливості проведення прибирання закріплених територій, встановити фізичні перешкоди у вигляді напівсфер, шлагбаума, стовпчиків тощо. Також ними забезпечується вільний в`їзд/виїзд машин спецпризначення. Одночасно повідомлено, що благоустрій та утримання території, у тому числі обслуговування та ремонт шлагбаума потребує значних коштів, які сплачуються співвласниками ОСББ «АДРЕСА_10» (а. с. 28 т. 1).

В липні та вересні 2021 року окремі мешканці будинку АДРЕСА_1 зверталися до керівника ОСББ «АДРЕСА_10», вимагаючи надати ключі (коди доступу) від шлагбауму або демонтувати його взагалі (а. с. 32, 33 т. 1).

На а. с. 34 - 42 т. 1 наявні фотознімки розташованих поруч будинків № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 та їх прибудинкової території, а також шлагбауму перед в`їздом до спільного двору з різних ракурсів.

У відзиві на позовну заяву КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» повідомило, що власником - територіальною громадою м. Києва до підприємства передано житлові будинки, відносно яких здійснюється господарське відання житлового фонду Шевченківського району м. Києва та його обслуговування, без передачі земельних ділянок, на яких розташовані передані житлові об`єкти. Право власності на вказані земельні ділянки на підставі ст. 83 ЗК України належить територіальним громадам та вони перебувають у комунальній власності. Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15 жовтня 2010 року № 909 затверджено площі прибирання прибудинкових територій з визначенням меж прибирання по кожному будинку, які покладено в основу розрахунків економічно обґрунтованих витрат на надання житлово-комунальних послуг. Крім того, рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15 жовтня 2010 року № 910 «Про затвердження дислокації по прибиранню прибудинкової території у Шевченківському районі м. Києва», що має обов`язкову до виконання силу для підприємства, визначено дислокацію по прибиранню територій (а. с. 57 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на перешкоджання йому як співвласнику земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, у реалізації його речового права внаслідок встановлення шлагбауму на в`їзді до прибудинкової території без погодження з мешканцями багатоквартирного будинку, в якому розташована його квартира, й неможливості належним чином здійснювати утримання будинку та користування прибудинковою територією.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У частині першій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18, провадження № 61-15919св19, зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19, провадження № 61-7110св22, зазначено, що будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.

У постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18 зазначено, що сам по собі факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

Сам по собі факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18).

Згідно з матеріалами справи прибудинкова територія багатоквартирного будинку на АДРЕСА_4 не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року в справі № 761/33176/20 провадження № 61-7709св22) зауважив, що реалізація співвласниками свого права користування прибудинковою територією не залежить від наявності у них землевпорядної документації та не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 595/606/17 зазначається, що дослідивши докази у справі, суди правильно встановили, що розміщення торгового павільйону на прибудинковій території порушує права користування земельною ділянкою мешканців будинку та унеможливлює заїзд до будинку автомобілів екстрених служб.

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 344/2239/19 констатовано, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном житлового будинку (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання всередині або за межами будинку) є майном співвласників, які визначають порядок його використання, в тому числі забезпечуючи доступ до свого чи спільного майна усім мешканцям квартир, а у разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку гарантує для всіх власників квартир право на його відновлення.

Подібний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 554/7785/16-ц та додано, що наскрізний проїзд багатоквартирного будинку не має самостійного правового та функціонального призначення, відмінного від тієї допоміжної функції, яку він виконує, забезпечуючи доступ до свого майна усім мешканцям квартир та користувачам нежитлових приміщень, які в ньому розташовані.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 452/3561/14 зазначено, що під час приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду позивачі набули статусу належних землекористувачів прибудинкової території, частина якої приватизована одним із власників, чим порушено право інших співвласників будинку на користування та приватизацію прибудинкової території.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 вказано про неможливість передачі земельної ділянки у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку.

У даній справі судом першої інстанції встановлено, що сторонами не заперечується, що перед в`їздом на спільний двір будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_6 встановлено автоматичний шлагбаум.

Висновки суду першої інстанції, що сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, в цілому узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду в справах, у яких розглядалось питання захисту права власності співвласників будинку на користування прибудинковою територією.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові щодо відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що даний відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним йому майном, зокрема, що ним встановлювалось або погоджувалось встановлення шлагбауму, а також з огляду на відсутність у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» повноважень на демонтаж шлагбауму.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Апеляційний суд враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу, що підставою для залучення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідачем викладено у зміненому позові, після того, як стало відомо, що підприємство погодило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою є частина прибудинкової території будинку позивача (тротуару 32 х 9 кв.м.) і така делегітимізація прибудинкової території без згоди і відома мешканців будинку АДРЕСА_4 , зокрема позивача, призводить до утруднення доказування останнім порушення його законних прав та інтересів як співвласника багатоквартирного будинку при користуванні допоміжною територією; тому вимоги адресовано обом відповідачам, котрі заперечують чинне рішення Шевченківської районної в м. Києві ради № 909 від 15 жовтня 2010 року та встановлену ним прибиральну площу.

Разом із тим, такі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів погодження цим відповідачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ОСББ «АДРЕСА_10», в тому числі акту від 03 квітня 2012 року прийомки-передачі межових знаків на зберігання, згідно доводів позивача, підписаних КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про наявність якого зазначалось ОСОБА_1 у зміненій позовній заяві від 12 жовтня 2023 року.

Апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими докази та ґрунтуються на припущеннях, доводи апеляційної скарги щодо упередженості суду першої інстанції.

Також суд першої інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не повною мірою відображено додаткові аргументи позивача і надані докази, з якими пов`язується залучення співвідповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та зміна позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення зазначається стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

При цьому вимог до деталізації викладення судом першої інстанції позиції позивача або будь-які інші вимоги до рішення в цій частині ЦПК України не містить.

Водночас, відмовляючи в позові, судом першої інстанції зроблено передчасні та помилкові висновки, що з наданих позивачами доказів неможливо встановити межі земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок по АДРЕСА_4 та його прибудинкова територія, позивачем не надано відповідної землевпорядної документації, в зв`язку з чим у суду відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача, як співвласника будинку.

Також суд першої інстанції послався на лист Департаменту земельних ресурсів від 29 травня 2020 року №0570202/2-9663 зазначено, що у Департаменті відсутня відповідна землевпорядна документація щодо визначення меж прибудинкової території по АДРЕСА_4 , а також копії графічних матеріалів з нанесення меж вказаної прибудинкової території та будинку (а.с. 59 т. 1).

Судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 4 ст. 42 ЗК України, згідно якої розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати (частина третя стаття 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Отже, вказані вище нормативні акти визначають документи, які визначають межі прибудинкової території.

У відзиві на позовну заяву КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» зазначило, що рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15 жовтня 2016 року № 909 «Про затвердження прибирання прибудинкових територій» затверджено площу прибирання прибудинкових територій із визначенням меж прибирання щодо кожного будинку. У структуру тарифу щодо будинку АДРЕСА_1 зазначено площі для прибирання та їх дислокації відповідно до рішень Шевченківської районної у м. Києві ради № 909 та № 910 та на їх підставі (а. с. 57 т. 1).

Судом першої інстанції залишено поза увагою та не досліджено докази, надані позивачем на підтвердження меж прибудинкової території по вул. Саксаганського, НОМЕР_1 (АДРЕСА_2) в м. Києві, які відповідають вимогам ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема план-схему прибудинкової території, наданої на запит представника позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яка відповідає план-схемі прибиральної площі садиби, та на якій графічно відображені тротуар та двір, а також матеріали фотофіксації, що, у сукупності зі встановленими судом обставинами про встановлення перед в`їздом на спільний двір будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_6 автоматичного шлагбауму, доводить встановлення шлагбауму саме на прибудинковій території, яку співвласники будинку були згодні утримувати.

Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме дії відповідача ОСББ «АДРЕСА_10» не дозволяють здійснювати утримання та обслуговування будинку, зроблено в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме не враховано лист ОСББ «АДРЕСА_10» від 20 травня 2021 року, за змістом якого, ОСББ розглянуто звернення щодо неправомірності встановлення шлагбаума, та повідомлено, що п. 2 Вимог до організації утримання прилеглої території, для запобігання створення стихійної парковки на прилеглій території, можливості проведення прибирання закріплених територій, передбачено встановити фізичні перешкоди у вигляді напівсфер, шлагбаума, стовпчиків тощо; благоустрій та утримання території, у тому числі обслуговування та ремонт шлагбаума потребує значних коштів, які сплачуються співвласниками ОСББ «АДРЕСА_10» (а. с. 28 т. 1).

За змістом вказаного листа, відповідачем ОСББ «АДРЕСА_10» фактично визнано встановлення ним спірного шлагбауму. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСББ «АДРЕСА_10» не скористалось правом на відзив на позовну заяву і не спростувало викладені ОСОБА_1 в позовній заяві обставини щодо встановлення ним шлагбауму.

Крім того, дані обставини підтверджуються листом Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 листопада 2011 року про те, що за результатами розгляду звернення встановлено, що представниками ОСББ «Саксаганського, НОМЕР_1» при в`їзді на дворову територію між буд. АДРЕСА_4 без дозвільної документації встановлено шлагбаум (а. с. 23 т. 1).

Відтак, позов ОСОБА_1 до ОСББ «АДРЕСА_10» про усунення перешкод у праві власності та зобов`язання здійснити дії знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду та є обґрунтованим, оскільки апеляційним судом встановлено, що діями відповідача, який в 2011 році встановив шлагбаум на прибиральній (прибудинковій) території будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (НОМЕР_1-A) та на в`їзді до спільного двору будинків позивача і відповідача, порушено майнові права ОСОБА_1 , позаяк даними діями створена неможливість вільного проїзду позивача на власному транспортному засобі до двору багатоквартирного будинку, в якому розташована його квартира, і таким чином неможливість користування прибудинковою територією.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» у відзиві на апеляційну скаргу про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у позивача ОСОБА_1 прав керування транспортним засобом, з огляду на те, що користування транспортним засобом не пов`язане з обов`язковим самостійним керуванням ним.

Разом із тим, 13 липня 2022 року відповідач ОСББ «АДРЕСА_10» подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності. Заява мотивована тим, що оскільки позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права власності земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача знести (демонтувати) автоматичний шлагбаум, що розташований у липні 2011 перед в`їздом на спільний двір будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 , разом із металевим стовпчиком біля торця будинку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 на місці вказаного металевого стовпчика у первісний стан, строк позовної давності у даній справі сплинув у 2014 році (а. с. 77 т. 1).

Судом першої інстанції не розглядалася заява ОСББ «АДРЕСА_10» про застосування строку позовної давності, оскільки в позові відмовлено в зв`язку з його необгрунтованістю, однак такі висновки визнано судом першої інстанції передчасними та помилковими, відтак, заява ОСББ «АДРЕСА_10» підлягає вирішенню апеляційним судом.

Вирішуючи дану заяву по суті, апеляційний суд враховує наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».

З урахуванням того, що цей позов про усунення перешкод у здійсненні права власності є негаторним, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.

Отже, оскільки позов ОСОБА_1 до ОСББ «АДРЕСА_10» про усунення перешкод у праві власності та зобов`язання здійснити дії знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду та є обґрунтованим, підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача немає, позовні вимоги підлягали задоволенню, рішення суду першої інстанції про відмову в позові до даного відповідача ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

В частині відмови в позові до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з ОСББ «АДРЕСА_10» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1089,60 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року скасувати в частині вимог до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_10» та прийняти в цій частині нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саксаганського 12-б» про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_10» усунути перешкоди ОСОБА_1 в здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) власними силами чи за свій рахунок автоматичний шлагбаум, розташований перед в`їздом на спільний двір будинків АДРЕСА_1 та № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 разом з металевим стовпчиком біля торця будинку АДРЕСА_7 на місці вказаного металевого стовпчика у первісний стан.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_10» ( АДРЕСА_8 код ЄДРПОУ 36177551) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1089,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.