Ухвала

від 13.06.2024 по справі 440/9878/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2024 року

м. Київ

справа №440/9878/22

адміністративне провадження № К/990/13661/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 440/9878/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського відділу Управління державної міграційної служби України у Полтавській області №1 від 05 жовтня 2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області №53022500050593 від 12 жовтня 2022 року про скасування посвідки на постійне місце проживання, видану ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 14 грудня 2023 року надіслав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

29 березня 2024 року позивач повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.

Копію указаної ухвали позивачем отримано 09 травня 2024 року.

24 травня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга на виконання вимог ухвали від 29 квітня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху.

При цьому, у тексті касаційної скарги міститься клопотання позивача про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови від 25 жовтня 2023 року скаржником отримано 16 листопада 2023 року. Разом з тим скаржник вказує, що подавав касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року повернуто скаржнику, та роз`яснено про можливість повторного подання касаційної скарги. Повторно касаційну скаргу позивачем подано 29 березня 2024 року.

Також в обґрунтування ОСОБА_1 вказує, що значний час для підготовки повторної касаційної скарги був зумовлений тривалим часом перебування на лікарняному, зважаючи на сильні болі та важкість при пересуванні. А тому просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.

Перевіривши заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.

Крім того, зважаючи на те, що ухвала Верховного Суду від 27 грудня 2023 року отримана скаржником 11 січня 2024 року, останній не був позбавлений права в розумний строк подати касаційну скаргу повторно. Однак звернувся лише 29 березня 2024 року, тобто через 2 місяці після отримання ухвали про повернення від 27 грудня 2023 року.

Разом з тим, з доданої скаржником довідки не вбачається перебування ОСОБА_1 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні в період з 15 січня 2024 року по 26 лютого 2024 року (в довідці зазначено лише про звільнення від занять, відвідувань дошкільного навчального закладу в цей період). Жодних пояснень, обґрунтувань та доводів щодо неможливості або ускладнення подання касаційної скарги після 26 лютого 2024 року до 29 березня 2024 року скаржником не зазначено та не надано.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.

Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло більше 5 місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 440/9878/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська