Рішення

від 03.06.2024 по справі 295/13575/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13575/22

Категорія 67

2/295/583/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В., Савченко Т.В.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки і піклування Житомирської міської ради, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позову посилається на те, що з серпня 2010 року він з ОСОБА_3 перебував у цивільному шлюбі. За час спільного проживання відповідач народила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дізнавшись про зраду дружини, був вимушений піти від дружини. Після чого дитина залишилась проживати з позивачем протягом більше трьох місяців. В кінці серпня відповідач забрала дитину. Позивач намагався відвідуватидитину,однак відповідачперешкоджала цьомута підчас одногоз конфліктів, асаме 09.09.2022позивачу сталовідомо,що дитина зареєстрованав органахРАЦС напідставі ч.1ст.135СК України. Позивач є біологічним батьком дитини. За наведених обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 10.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, витребувати копію з актового запису про народження дитини. Копію ухвали про призначення справи до розгляду, яка була направлена на адресу АДРЕСА_1 , відповідач отримала особисто( а.с. 30)

Відповідач 28.02.2023 через систему "Електронний суд" ( а.с. 32-33) подала клопотання про направлення справи за підсудністю за місцем її проживання до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Протокольною ухвалою від 13.03.2023 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

13.03.2023 ухвалою Богунського районного суду м.Житомира призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки і піклування Житомирської міської ради, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи доручено судовим експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз (відділення генної ідентифікації) (03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, 4).

27.03.2023 через систему "Електронний суд"( а.с. 44-49) відповідач подала апеляційну скаргу просила скасувати ухвалу від 13.03.2023 по справі №295/13575/22 про призначення експертизи та відмову в задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю. Постановою від 22.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2023 - без змін.

23.06.2023 та 23.08.2023 сторонам направлено повідомлення про дату, час та місце проведення експертизи, а саме 04.08.2023 об 11-30 та 22.09.2023 об 12-30 за адресою АДРЕСА_2 ( а.с. 122-147). ОСОБА_3 повідомлення отримала особисто 04.07.2023 ( а.с.128), інше повідомлення повернулось за сплином терміну зберігання( а.с.140)

27.09.2023 Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило, що ОСОБА_3 на неодноразові дати відбору зразків крові не з"явилась, ухвалу суду про призначення експертизи повернуто без виконання.

В судовому засіданні 23.11.2023 визнано явку відповідача ОСОБА_3 обов"язковою в наступне судове засідання. Копію витягу з ухвали відповідачем отримано особисто ( а.с. 168)

В судове засідання 13.12.2023 відповідач не з"явилась про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

11.01.2024 ОСОБА_3 подала до суду клопотання про авансування витрат позивачем пов"язаних з проведенням експертизи, просила розгляд провести без її особистої участі ( а.с. 211-216).

11.01.2024 ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду 4000,00 грн. з метою авансування витрат відповідача на переміщення до експертної установи.

Ухвалою Богунського районного суду 11.01.2024 повторно призначено судово-медичну експертизу.

13.02.2024 відповідачу ОСОБА_3 направлено повідомлення про відібрання зразків 08.03.2024 об 10-30 год. Повідомлення повернулось з відміткою відділення поштового зв"язку за закінченням терміну зберігання.

12.03.2024 Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило, що ОСОБА_3 для відбору зразків крові не з"явилась, ухвалу суду про призначення експертизи повернуто без виконання.

В судові засідання 25.03.2024, 25.04.2024, 03.06.2024 відповідач не з"явилась, про день, час та місце розгляду достаменно було останній з відомостей системи електронний суд та направлення судових повісток.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що близько 10 років тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 познайомились та почали проживати разом, мають спільного сина ОСОБА_8 . Давід з своїми батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 часто їздили відпочивати, ОСОБА_7 виявляє до дитини батьківську опіку, турботу та любов. Бюджет у сторін був спільний. З поведінки дитини було видно, що хлопчик більше схильний до батька ОСОБА_7 . Дитина називає ОСОБА_7 тато. Пізніше ОСОБА_6 перестала давати батькові дитину, та викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_9 сестра позивача, повідомила, що ОСОБА_3 не надає батькові бачитись з сином з 01.09.2022, хлопчик ціле літо 2022 року проживав з батьком. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 протягом 14 років проживали в квартирі відповідача за адресою АДРЕСА_3 . Через 5-6 років проживання у них народився син ОСОБА_8 . Дитина "хвостиком" ходила за ОСОБА_9 , називала його батьком і є дуже прив"язаною до батька. ОСОБА_6 має ще двох дітей, які проживають з іншим батьком.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, просили позов задовольнити. Позивач підтвердив, що про те, що він є біологічним батьком ОСОБА_4 , що під час спільного проживання з відповідачем не заперечувалось останньою. Позивач зазначив, що протягом літа 2022 року син ОСОБА_8 проживав з батьком. Хрещеною хлопчика є рідна сестра позивача. Позивач лише в лютому дізнався, що в свідоцтві про народження батьком не записаний, по батькові дитина записано. " ОСОБА_10 ". Представник позивача адвокат Чайковська Р.А. в судовому засіданні додатково зазначила про наслідки ухилення від проведення експертизи, та вказала, що саме відповідач ухилилася від проведення експертизи, відповідно можливо стверджувати про те, що позивач є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не прибули, однак подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не прибула, про розгляд справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд зазначає, що розгляд справи було неодноразово відкладено у зв`язку із неявкою відповідача, яка повідомлялася про розгляд справи шляхом надіслання судової повістки рекомендованим повідомленням за адресою, вказаною у позовній заяві як місце її реєстрації: АДРЕСА_1 (зазначене місце реєстрації ОСОБА_3 підтверджене відомостями, наданими ГУ ДМС у Житомирській області) на запит суду в порядку ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, на адресу зазначену як місце проживання.

Також суд зазначає, що ОСОБА_3 знала про те, що на розгляді у Богунському районному суді м.Житомира перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про визнання батьківства, де вона є відповідачем, оскільки відповідач неодноразово подавала клопотання/ заяви, подавала апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження.

Судом визнавалась явка відповідача в судове засідання обов"язковою, про що Бочковській достаменно відомо, проте вказане рішення суду відповідачем проігноровано.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зважаючи на викладене вище, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши позивача і представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач та відповідач проживали в цивільному шлюбі з 2011 року.

Відповідно до актового запису про народження №1857 від 02.07.2016, народився ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «Батько» записаний ОСОБА_11 , в графі «Мати» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька записані за заявою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Судом у справі призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача, проте ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_4 не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про їх ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства.

При цьому судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні. А саме ухвала про призначення експертизи двічи направлялась до експертної установи, відповідач достовірно знаючи про проведення експертизи просила авансування витрат на проїзд до експерної установи її та дитини, позивач вніс кошти в сумі 4000,00 грн. на депозитний рахунок суду.

Відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідача, призвели до неможливості проведення експертизи, та надають підстави суду визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача (стаття 109 ЦПК України).

Походження дитини та визнання батьківства ОСОБА_1 підтверджується показами свідків. Так свідок ОСОБА_5 повідомив, що сторони тривалий час проживали разом, проживали в одній квартирі, вели спільне господарство, у них народився син ОСОБА_8 , який називав позивача татом, разом відпочивали, свідок ОСОБА_9 рідна сестра позивача повідомила, що сторони проживали разом як чоловік та дружина, мали спільний побут, через 5-6 років спільного проживання у них народився син. Позивач ходив у пологовий будинок. Хлопчик Дивід був прив"язаний до батька, називав його татом. Сторони разом їздили відпочивати на море. Крім того, походження дитини підтверджується спільними світлинами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що визнання позивача батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18). Ця правова позиція є незмінною.

З урахуванням викладених обставин, а саме: ухилення відповідача від участі у призначеній судом генетичній експертизі, яку без участі відповідачки разом з малолітнім сином провести неможливо, доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про визнання батьківства; відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача разом з дитиною до участі в генетичній експертизі; неподання відповідачем відзиву на позов та відсутність аргументованих заперечень щодо позовних вимог, враховуючи вищезазначені обставини, із застосуванням вимог ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що позов про визнання батьківства підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір в разі задоволення позову покладається на відповідача.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією від 19.12.2022. Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1984,80 грн.

Як передбачено частинами 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Щодо витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що 15.09.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Чайковською Р.А., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001147 від 19.12.2019 р, укладений договір про надання правової допомоги, зі змісту пункту 3.1 якого вбачається, що гонорар адвоката за послуги, визначаються в Протоколі погодження гонорару №1, який є невід"ємною частиною цього договору.

Згідно протоколу погодження гонорару №1 вартість наданих послуг становить - підготовка позову 4000,00 грн, проведення 1-го судового засідання 1000,00 грн, підготовка процесуальних документів ( клопотань) 2000,00 грн, представництво інтересів в апеляційній інстанції 4000,00 грн.

Актом № 1 приймання та передачі послуг у справі № 295/13575/22 від 11.01.2024 визначено, що загальна вартість наданих робіт становить 18000,00 грн, яка складається з наступних послуг підготовка позову 4000,00 грн, проведення 4-х судових засідань 4000,00 грн, підготовка процесуальних документів ( клопотань) 6000,00 грн, представництво інтересів в апеляційній інстанції 4000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Подібні за змістом правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 12.01.2021 року у справі № 280/2635/20; від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16; від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18; від 01.09.2021 у справі №178/1522/18; від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19; від 10.11.2021 року у справі № 329/766/18; від 23.12.2021 року у справі № 923/560/17.

Судова практика з зазначеного питання є сталою і змін не зазнавала.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 року у справі № 757/24445/21.

Крім того, у справі "Бєлоусова проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно з договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є фактично понесеними.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Дослідивши умови укладеного між позивачем та адвокатом договору, детальний розрахунок наданих адвокатом позивачу послуг, судом враховано, що адвокатом підготовлено позовну заяву, адвокат є досвідченою в даних питаннях, тому написання позову значної складності не потребувало, адвокат приймала участь в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційної інстанції, підготувала два клопотання, а саме про витребовування доказів та призначення експертизи, які також є не складними, за таких обставин розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 18000, 00 грн суд вважає завищеними та неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; суд вважає розмір витрат на оплату адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивач має зобов`язання зі сплати витрат на користь адвоката, на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00грн..

На підставівикладеного,керуючись КонституцієюУкраїни,ст.ст.121,125,126,128,135СК України, ст.ст.12, 13, 81, 109, 133,137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 1857 від 02.07.2016 про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Житомирським міським відділом ДРАЦС головного територіального управління юстиції в Житомирській області, вказати батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 1984,80 грн. судового збору, 10000,00 витрат на правову допомогу.

Повернути ОСОБА_1 4000,00 грн. внесені останнім на депозитний рахунок суду відповідно до квитанції№ ПП 950 від 11.01.2024.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , прож. АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1

Представник позивача - адвокат Чайковська Ружена Анатоліївна, АДРЕСА_6

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2

Треті особи:

- Орган опіки і піклування Житомирської міської ради, місцезнаходження м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2;

- Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), місцезнаходження м. Житомир, м-н Соборний, 1.

Повний текст рішення складено 13.06.2024 року.

Суддя Л.М. Чішман