Ухвала від 09.04.2025 по справі 202/21861/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/748/25 Справа № 202/21861/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпрі,матеріали зкримінального провадження№42023040000000428 за апеляційною скаргою прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року, про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної за ч.3 ст. 27 ч.3 ст.258-5 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 21 березня 2025 року відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .

Приймаючи рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, але зазначив про недоведення наявності ризиків, врахувавши, що ОСОБА_6 раніше не судима, є особою похилого віку, хворіє, має постійне місце проживання та міцні соціальні звязки. Також, слідчий суддя врахував тривалість досудового розслідування, в якому проводилися слідчі дії, в тому числі тимчасові доступи до речей і документів, обшуки, допитані свідки, які повідомленні про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, а наявність ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинення особливо тяжкого злочину, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, на даний час не зібрані всі докази в кримінальному провадженні, не викрито в повній мірі дії останньої, що свідчить про можливість знищити, сховати речі і документи, може шантажувати, морально тиснути на свідків та інших підозрюваних. При цьому, не враховано вагомість доказів отриманих під час досудового розслідування, суспільний інтерес. Підстав для визначення застави також не має враховуючи положення ч.4 ст. 183 КПК України.

В апеляційному суді прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки слідчого судді про відмову у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає правильними.

Так, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 42023040000000428, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 07.08.2023 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258-5, ч. 1 ст. 111 КК України.(Т.1 а.с.17-18)

20 березня 2025 року у порядку ст. ст. 276-278 КПК України оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258-5 КК України ОСОБА_6 (Т.1 а.с.215-245)

Так, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 258-5КК України, яка підтверджується доданими до клопотання матеріалами, та відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

В той же час, за правилами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Слідчий суддя встановив, що виключних обставин для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки ризики наведенні у клопотанні слідчого не доведенні.

Доводи прокурора про неврахування слідчим суддею існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання проаналізував його обґрунтування, яке не знайшло свого підтвердження.

Так, слідчий суддя правильно послався на обставини, які спростовують ризики, а саме, що кримінальне провадження в цій справі розпочато 07.08.2023 року, про що було відомо підозрюваній, тому що проводилась низька слідчих дій: тимчасовий доступ до речей і документів, обшуки в офісах юридичних осіб, у неї вдома, арештовувалось її майно. 20.03.2025 року їй повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення і вона з`явилась до суду для розгляду клопотання. Даних про ухилення не надані, як і про вплив на інших підозрюваних. Докази перебувають в розпорядженні слідчого і підозрювана не має доступу до них, щоб знищити, спотворити. Підозрювана змінила місце роботи, тому не має доступу до документів, які мали б значення до справи. Крім цього, свідки допитані і слідчим їх повідомлено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

Крім того, слідчий суддя врахував, що підозрювана раніше не судима, є особою похилого віку (80 років), має низьку хронічних захворювань, відповідно до амбулаторної карти хворого, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки.

До апеляційної скарги та в судовому засіданні не надано доказів, що ОСОБА_6 здійснила або має намір здійснити протиправні дії, які б свідчили про можливість: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати речі і документи; впливати на свідків та інших підозрюваних.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року, про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваної за ч.3 ст. 27 ч.3 ст.258-5 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3