Постанова

від 12.06.2024 по справі 932/6513/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1397/24 Справа № 932/6513/20 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом, (суддя першої інстанції Цитульський В.І., повний текст рішення складено 20 жовтня 2023 року),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 30.09.1998 державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Зайченко І.А. після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою 17.07.2019, після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказану 1/2 частину квартири;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №789, видане Горішньоплавнівською державною нотаріальною конторою Полтавської області 20.10.2020, після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/2 частину квартири - на ім`я ОСОБА_5 ;

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності, на 1/6 частини, квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодиласиь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та через свого представника ОСОБА_3 , подали апеляційну скаргу, вважають, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та без повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 06 травня 1998 року позивачі звернулись до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок сого було заведено спадкову справу № 254/98, але свої свідоцтва про право на спадщину вони не отримали.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував положення п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Також зазначає, що суд не врахував, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця.

ОСОБА_3 просила рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 мав у власності частину квартири АДРЕСА_1 . Інша вказаної квартири належала ОСОБА_8 . Викладене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та відповіддю КП «Дніпровське міжміське БТІ».

Позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7 , що підтверджується свідотвами про народження, про шлюб та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану.

ОСОБА_8 була дружиною ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладенням шлюбу від 13.05.1975 року.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На момент смерті останнього із ним проживала його дружина ОСОБА_8 (вбачається із відповіді Відділу обліку проживання фізичних осіб ДМР від 11.07.2019 року).

Після смерті ОСОБА_7 була відкрита спадкова справа П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою, за заявою обох позивачів від 06.05.1998 року.

Після прийняття вказаної заяви нотаріус ніяких дій не вчиняла до 03.07.2019 року, коли було складено запити про надання інформації.

В межах вказаної спадкової справи позивачі подали заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину від 12.11.2019 року.

Постановою від 12.11.2019 року нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_7 у зв`язку із тим, що право власності на спадкове майно зареєстровано за іншими особами.

Також після смерті ОСОБА_7 була відкрита спадкова справа Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою, за заявою ОСОБА_8 від 30.09.1998 року. Цього ж дня останній було видано свідоцтво про прав на спадщину за законом на частини спірної квартири. Відтак ОСОБА_8 набула право власності на квартиру в цілому.

При цьому у відповіді Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори від 08.10.2021 року вказано, що реєстрація вказаної спадкової справи у нотаріальній конторі відсутня.

Після смерті ОСОБА_8 квартиру, по 1/2 частині, успадкували відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після останньої право власності на спірної квартири успадкувала відповідач ОСОБА_5 .

При цьому квартира відійшла до ОСОБА_5 на підставі договору про поділі спадкового майна, укладеним із іншим спадкоємцем ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , останню залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.05.2023 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачами, по частині.

Відмовляючі в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачками обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, ефективним для позивачів є віндикація.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За приписами ст.548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У відповідності до п. 109 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно абз. 4 п. 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Згідно з абз. 1 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до п. 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 чинного на час відкриття спадщини, державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місцевідкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до п. 115 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 чинного на час відкриття спадщини, державний нотаріус про видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, а також з`ясовує в державному нотаріальному архіві (в державній нотаріальній конторі; у приватного нотаріуса, де був посвідчений заповіт), чи він не скасований.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №305/235/17 зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно з частиною першою статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 мав у власності частину квартири АДРЕСА_1 . Інша вказаної квартири належала ОСОБА_8 . Викладене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та відповіддю КП «Дніпровське міжміське БТІ».

Позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7 , що підтверджується свідотвами про народження, про шлюб та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану.

ОСОБА_8 була дружиною ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладенням шлюбу від 13.05.1975 року.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадкоємцями першої черги після його смерті є його дружина ОСОБА_8 та доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2

06 травня 1998 року позивачі звернулись до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок сого було заведено спадкову справу № 254/98, але свої свідоцтва про право на спадщину вони не отримали.

Також матеріалами справи встановлено, що після ОСОБА_7 була відкрита спадкова справа Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою, за заявою ОСОБА_8 від 30.09.1998 року. Цього ж дня останній було видано свідоцтво про прав на спадщину за законом на частини спірної квартири. Відтак ОСОБА_8 набула право власності на квартиру в цілому.

Постановою від 12.11.2019 року нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_7 у зв`язку із тим, що право власності на спадкове майно зареєстровано за іншими особами.

З наведеного вбачається, що усі спадкоємці прийняли спадщину (позивачі згідно ст.548 ЦК Української РСР, ОСОБА_8 згідно ст.549 ЦК Української РСР). Відтак кожен із позивачів мав набути право власності на 1/6 частину вказаної квартири, однак у зв`язку із тим, що заява про прийняття спидщини позивачками була подана до П`ятою дніпровської державної нотаріальної контори, а померлою ОСОБА_8 до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори та державним нотаріусом не було перевірено коло спадкоємців, апеляційний суд вважає, що позивачок було безпідставно позбавлено спадкового майна, оскільки вони є такими, що прийняли спадщини у визачений законом строк, шляхом подання заяви 06 травня 1998 року, а тому їх право на спадщину строком не обмежено.

Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачки у визначений законом строк прийняли спадщину, але свідоцтво про право на спадщину не отримали, що є порушенням їх законного права на спадкове майно після ОСОБА_7 , позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню із визнанням недйійсним свідоцтв про право на спадщини та визнанням за останніми права власності на 1/6 частини спірної квартири.

Таким чином, позивачки, прийнявши спадщину після смерті її батька ОСОБА_7 успадкували по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що сторони в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 . проте лише ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на все спадкове майно в цілому, чим було порушене право позивачів на спадщину, наявні правові підстави для визнання таких свідоцтв про право на спадщину недійсним.

Вимоги позивачів про анолювання свідоцтв про право на спадщину є некоректними, оскільки, апеляційний суд не вправі на себе покладати повноваження нотаріуса, а тому свідоцтва визнати слід недійними.

На вказані обставини справи районний суд уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи у суді першої та апеляційної інстанції з кожної по 6584 грн.,

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 30.09.1998 року державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Зайченко І.А. після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою 17.07.2019 року, після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №789, видане Горішньоплавнівською державною нотаріальною конторою Полтавської області 20.10.2020 року, після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності, за кожною по 1/6 частині, квартири АДРЕСА_1 , загальна площа: 32, кв.м, житлова площа:18,0 кв.м, приведена площа: 32,7 кв.м., Опис: Зазначена квартира знаходиться в житловому будинку літ. А-9 та в цілому складається із: 1 -коридор, 2 - житлова, 3 - кухня, 4- санвузол, 5-кладова, в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6584 гривень, з кожної.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 13 червня 2024 року.

Головуючий суддя О. В. Халаджи