Справа № 357/11041/23
Провадження № 2/357/36/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Бебешко М. М. ,
при секретарі Мартиненко Є. Є.,
За участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1 Марценюк Л.А.,
представника відповідача 2 Косяк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Білоцерківська» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд -2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В :
В вересні 2024 року ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просили: 1) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (ідентифікаційний код 00849528) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, дата, час державної реєстрації: 23.12.2022 17:26:57; 2) визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі № 122 від 19.10.2015, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська у викладеній редакції; 3) визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 785291932204. Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд-2000» понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 19.10.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» було укладено Договір оренди землі № 122, за яким передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4632 га з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, розташовану в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
24.11.2015 року державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Леся Вікторівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав, яким було зареєстровано право оренди на земельну ділянку за позивачем, номер запису про інше речове право: 12198751. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною
ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не зверталася з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 19.10.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 19.10.2023 року в силу дії на той момент норми підп. 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".
21.09.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі, направило ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років. Разом з цим листом також було направлено проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Орендодавець отримала лист 29.09.2022, однак не відповіла на нього у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Натомість 23.12.2022 ОСОБА_4 звернулась до державного реєстратора Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» н земельну ділянку в зв`язку з нібито припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 27.12.2022 державний реєстратор Майорку Т.О. незаконно провела державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Білоцерківська», а в цей же день ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 з ТОВ «Агротрейд -2000», за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і і поданому тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд -2000», яку було проведено 29.12.2022.
Таким чином, через незаконну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_2 до закінчення строку дії Договору оренди землі передала цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду київської області від 12.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 785291932204). Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 785291932204). В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання 30 жовтня 2023 року о 10:30 год. у приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Волонтерська, буд.7.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2023 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до: 1) ОСОБА_2 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000», про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки. зупинити до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного провадження Київським апеляційним судом.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року в частині задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 785291932204 скасовано.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2024 поновлено провадження в справі.
18 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Марценюк Л.А. в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказала, що 19.10.2013 між позивачем та відповідачем -1 було підписано договір № 122 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, а не 19.10.2015, як вказує представник позивача.
Відповідно до п. 37 Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року «п. 37 Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди».
Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного нотаріуса Малькевич Лесею Вікторівною Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26432793 від 24.11.2015 року, строк дії 7 років, БЕЗ права пролонгації. Тобто, виключно після здійснення реєстрації речового права 24.11.2015 року Договір оренди землі № 122 від 19.10.2013 року набув чинності, виключно з дати державної реєстрації підліковується строк оренди, а саме 7 років. Більше того, речове право було зареєстроване без права пролонгації. Тобто, строк дії Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року закінчився 24.11.2022 року, відповідно з 24.11.2022 року речове право позивача припинено.
Таким чином, датою набрання чинності, а також початок перебігу строку дії Договору оренди землі Позивача є 24.11.2015 року (тобто дата виконання обох умов набрання чинності такого договору), а відповідно сім років строку дії такого договору закінчилися 24.11.2022 року.
Щодо тверджень позивача про автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану зазначає, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, тобто, таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022 року, в той же час договір оренди землі укладений між Позивачем та Відповідачем 1 закінчився 24.11.2022 року, тобто, після 19.11.2022 року.
Крім того вказала, що відсутні підстави для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, оскільки Відповідач 1 у визначений договором строк надіслала заперечення щодо поновлення Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року, а тому підстави для такого поновлення відсутні. Пунктом 5 Договору оренди землі визначено,якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини аятол статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. Крім того вказує, що позивач неналежно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, а саме виплата орендної плати проводилась без урахування індексації вартості земельної ділянки, а також через те, що реєстрацію права оренди Позивач провів лише через 2 роки після підписання договору, чим фактично збільшив строк оренди на 2 роки. В Постанові ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 суд зазначив, що не вчинення реєстраційних дій за укладеним договором оренди є неналежним виконанням обов`язків орендарем. Таким чином, право оренди, за підписаним між Позивачем і Відповідачем 1 договором оренди землі від 19.10.2013 року, Позивач не реєстрував два роки, а відповідно посилання на належне виконання своїх обов`язків за договором не відповідає дійсності.
Також зазначає, що відсутні підстави для визнання укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі № 122 від 19.10.2015 року, в зв`язку з належним повідомленням Відповідачем 1 про своє небажання укладати договір оренди на новий строк/поновлення Договору оренди землі № 122 від 19.10.2015 року, у Позивача відсутні законодавчі підстави для поновлення такого правочину. Більше того, Лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода Позивача не відповідають вимогам законодавства, є не вчиненими зі сторони Позивача, а зміст позовних вимог не відповідає такому листу-повідомлення та надісланій додатковій угоді. Підтвердженням волевиявлення орендаря на укладання правочину, змін до укладеного правочину являється наявність підпису та печатки Позивача на такому правочині, у той же час додана нібито додаткова угода не містить такого волевиявлення. Тобто, така додаткова угода є неукладеною, тобто такою, що не відбулася, такий правочин не вчинено зі сторони орендаря, а відповідно такі дії Позивача не породжують жодних наслідків, жодного захисту для не вчиненого правочину не передбачено чинним законодавством.
Зазначає, що безпідставними є позовні вимоги щодо визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002. Вказує, що Верховний Суд неодноразово робив висновок, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18). Більше того, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність відповіді орендодавця на пропозицію поновити договір оренди свідчить про недосягнення згоди щодо істотних умов договору оренди. Суд вказав, що саме по собі встановлення порушення прав орендаря внаслідок необґрунтованої відмови орендодавця у пролонгації договору не може бути підставою для поновлення договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 р. у справі № 454/2313/17)
Тобто, при існуючих підходах і позиціях Верховного Суду, можна зробити висновок, що орендодавцям взагалі не потрібно обґрунтовувати відмову продовжувати з орендарем орендні відносини, а тому Відповідач 1 належним чином повідомив Позивача про своє небажання укладати договір оренди на новий строк, жодні зміни щодо істотних умов договору оренди не були узгоджені Позивачем та Відповідачем 1, а тому після закінчення строку дії первинного договору оренди Позивача, Відповідач 1 правомірно передав в оренду належну земельну ділянку на підставі договору, який є чинним дійсним, речове право за яким зареєстроване, а тому відсутні підстави для визнання такого права відсутнім.
Також повідомили, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача -1 за розгляд справи в суді першої інстанції становить 20 000,00 грн.
26 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ТОВ « Агротрейд-2000» Косяка В.М. з проханням відмовити в задоволенні в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Згідно п. 37 договору оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Право оренди земельної ділянки за позивачем було зареєстровано 24 листопада 2015 року. Таким чином сторони договору погодили дві умови за яких даний договір вважається укладеним/ набирає чинності, а саме: підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Позивачем до позовної заяви в якості доказів було додано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 24 листопада 2015 року, який підтверджує факт земельної ділянки в оренду Позивачу у відповідності д п. 16 Договору та підтверджує також факт, що саме 24 листопада 2015 року Договір оренди набрав чинності в сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з 24 листопада 2015 року. Таким чином, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Щодо твердження позивача про те, що дія Договору оренди від 19 жовтня 2015 року автоматично продовжена на 1 рік зазначає, що відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності з 07 квітня 2022 року встановлено,що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, не витребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.
Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, який набрав чинності 19 листопада 2022 року абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».
Отже, у період з 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельних ділянок були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Оскільки строк дії Договору № 122 закінчився 24 листопада 2022 року, тобто в період, коли діючим законодавством не передбачалося автоматичного поновлення оренд землі без волевиявлення сторін. Таким чином твердження позивача про те, дія Договору оренди землі від 19 жовтня 2015 року нібито автоматично продовжена на 1 рік не відповідає обставинам справи/, умовам Договору та діючому законодавству, а обґрунтування позивача про те, що державний реєстратор незаконно провів державну реєстрацію припинення права оренди за позивачем спірної земельної ділянки не відповідає нормам права та спростовується обставинами справи та доказами позивача, оскільки Договір № 122 діяв з 24 листопада 2015 року до 24 листопада 2022 року.
Зазначає, що відповідач - 1 у відповідності до п. 5 Договору направив на адресу позивача лист в якому повідомив про небажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію Договору, просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали відповідачу-1 відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому, як власнику земельну ділянку. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації Договору 1 на новий строк чи укладати новий договір. При наявності вираженого волевиявлення орендодавця відповідача -1 про те, що він не збирається укладати новий договір оренди з позивачем або продовжувати дію існуючого договору оренди на направлення Відповідачем листа-повідомлення про це на адресу Позивача у строк встановлений Договором, направлення ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами, у зв`язку з чим, у Позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин та відсутні підстави для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі.
Також представник відповідача вказує, що спірний договір оренди між Відповідачем -1 та Відповідачем 2 укладений в період коли правовідносини між Позивачем та Відповідачем -1 були припинені, оскільки строк дії первинного договору оренди землі закінчився 24 листопада 2022 року. Державним реєстратором було припинене право оренди позивача на земельну ділянку і саме після припинення права оренди щодо земельної ділянки Відповідач -1 мала право розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі передати її в оренду ТОВ «Агротрейд -2000»
27 грудня 2022 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 74, відповідно до якого спірна земельна ділянка була передана в оренду Відповідачу -2 та того ж дня рішенням державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Т.О. було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речове право Відповідача, 2, номер запису 48877288. Отже, Договір оренди земельної ділянки № 74 від 27 грудня 2022 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд -2000» у період коли щодо земельної ділянки з кадастровим номером 32200489500:01:025:0002 не існувало жодних речових прав будь-яких третіх осіб, в тому числі і позивача.
Таким чином, обґрунтування позивача про те, що процедура поновлення Договору № 122 була завершена в наслідок невиконання ОСОБА_2 обов`язку укладання у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо такого поновлення є помилковим, не відповідає нормам права, спростовується обставинами справи та наявними доказами у справі, оскільки Відповідач-1 у відповідності до п. 5 Договору листом-повідомленням повідомив Позивача що він не збирається укладати повий договір оренди з Позивачем або продовжувати дію Договору, в зв`язку з чим, Відповідач після закінченні дії Договору 1 та прийняття рішення державним реєстратором про припинення права оренди Позивача, як власник земельної ділянки, розпорядився своєю власністю та уклав договір оренди з Відповідачем 2 що є підставою для відмови в задоволені позовної вимоги про визнання укладено Додаткової угоди до Договору оренди землі №122 від 19 жовтня 2015 року.
Також повідомили, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ «Агротрейд-2000» очікує понести у зв`язку з розглядом справи в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області складає 22000,00 грн.
18 січня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів, в якій представник зазначив, що не погоджується з доводами відповідачів, адже представники неправильно відраховують початок строку дії Договору оренди землі з дати державної реєстрації права оренди за цим договором, що не узгоджується з імперативними приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» щодо правил обчислення дати закінчення дії договору оренди землі та висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 18.04.2023 в справі № 357/8277/19, в якій зазначено, що договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 є укладеними і набирають чинності з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору шляхом складення і підписання відповідного письмового документу. Вважають, що строк дії Договору оренди землі має обчислюватись від дати його укладення 19.10.2015, а не з моменту державної реєстрації права оренди та мав би закінчитись 19.10.2022. Також вказали, що 21.09.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_2 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, однак в порушення вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний строк відповідач -1 ані не уклала додаткову угоду до Договору оренди землі запропонованій позивачем редакції, ані не висунула заперечення щодо його поновлення. Відповідач -1 в разі наявності заперечень щодо поновлення Договору оренди землі мала б направити позивачу у відповідь на його лист-повідомлення відповідний лист-повідомлення відповідний лист з наведенням та обґрунтуванням своїх заперечень, однак її представником не надано разом з відзивом на позовну заяву доказів направлення орендарю таких заперечень. Натомість до відзиву було долучено копію листа-повідомлення ОСОБА_2 від 12.04.2022 на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в якому вона повідомила про те, що не бажає укладати з ним новий договір оренди землі або продовжувати дію договору оренди землі, а має намір обробляти земельну ділянку самостійно та використовувати її для власних потреб. Цей лист на думку представників відповідачів свідчить про то, що орендодавець належним чином у визначений договором та законодавством строк виконала свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі, про те вказане не узгоджується ані з нормами ст.33 Закону України «Про оренду землі», ані з умовами договору оренди землі, а також те, що лист було направлено за 18, а не 6 місяців до закінчення строку дії договору. Отже, надісланий орендодавцем лист-повідомлення не може братися судом до уваги. Переважне право ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на укладення договору оренди землі на новий строк не припинилося в силу надіслання ОСОБА_2 листа-повідомлення від 12.04.2022 про намір самостійно використовувати земельну ділянку, адже намір орендодавця не підтвердився, а її поведінка свідчить про протилежне укладення договору оренди з іншим орендарем. Тому в позивача існує переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, однак таке право було порушене. Вказали, що орендар виконав усі необхідні вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, що дає йому підстави для захисту цього права в судовому порядку. До відповіді на відзив представник позивача подав копії видаткових касових ордерів ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та відомості ТОВ Агрофіма Білоцерківська» на виплату грошей, а також копії списку згрупованих поштових переказів електронних та платіжної інструкції.
15 січня 2024 року на адресу суду від представника від відповідача ОСОБА_2 адвоката Марценюк Л.А. надійшло заперечення на відповідь на відзив, якому зазначила, що
строк дії Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року закінчився 24.11.2022 року, і реєстрація припинення речового права Позивача була проведена у зв`язку із закінченням строку дії договору. Більше того, позивач вважає, що договір оренди набув чинності з моменту підписання, то такий договір закінчився ще 19.10.2020, а відповідно право орендаря припинено було ще у 2020 році, а відповідно у позивача взагалі відсутнє право, що підлягає захисту. Крім того вказала, що безпідставними є посилання позивача, що лист-повідомлення Відповідача 1 від 12.04.2022 року не є належним повідомленням про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі, оскільки п. 5 Договору оренди землі визначає «якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії нового Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі». Відповідач 1 у визначений договором строк надіслала заперечення щодо поновлення Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року, а тому підстави для такого поновлення відсутні. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
Доводи представника позивача про суперечливу поведінку відповідача щодо повідомлення про намір самостійно обробляти землю, а згодом укладення договору оренди з іншим товариством не відповідають дійсності, обставинам справи та доказам по справі. Вказує, що право орендаря на поновлення строку дії договору оренди землі не є безкінечним, право на поновлення договору оренди може бути наявне у орендаря виключно при дотриманні процедури, вказаної у ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», Позивачем не дотримано такої процедури, а Відповідач 1 належним чином повідомив Позивача про своє небажання поновлювати договір оренди землі, таким чином, у Позивача відсутнє право на визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі № 122 від 19.10.2013 року.
31 січня 2024 року від представника відповідача адвоката Косяк В.М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів з технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, копію договору № 74 оренди земельної ділянки.
31 січня від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяву про внесення на депозит грошових коштів від 22.12.2023 № 01-3-237 від 22 грудня 2023, квитанції № 17 від 22 грудня 2023 року.
02 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_5 про долучення доказів до матеріалів справи копії документів з технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, копію договору № 74 оренди земельної ділянки.
20 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Марценюк Л.А. про витребування доказів.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року клопотання представника відповідача адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Укрпошта» належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_2 за період 2019-2023 років, які надійшли від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в якості орендної плати та копії документів, які підтверджують повернення ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не отриманих грошових коштів.
26.03.2024 до суду надійшла відповідь від АТ «Укрпошта» про те, що Укрпошта проводить перевірку та надає інформацію/копії документів щодо пересилання поштових переказів за наявності його номеру та не здійснює ідентифікацію поштових переказів за прізвищем/назвою юридичної особи, адресою користувачів поштових послуг. Враховуючи вищевикладене, Укрпошта готова надати інформацію/засвідчені копії документів щодо отримання ОСОБА_6 поштових переказів від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» у разі надання їх номерів.
12.04 2024 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Марценюк Л.А. про витребування доказів.
Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про витребування доказів та відкладення розгляду справи задоволено. Витребувано у АТ «Укрпошта» належним чином засвідчені копії документів з підписом отримувача, що підтверджують вручення грошових коштів ОСОБА_2 за період 2019-2023 років, які
надійшли від ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в якості орендної плати за поштовими переказами № 0239784466 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 15.11.2019 року 18.01 год.; № 0251691443 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 27.11.2020 року 18.56 год.; № 0264396465 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 15.11.2021 року 17.24 год.; № 0272961023 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 27.09.2022 року 09.35 год.; № 0284593720 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 18.09.2023 року 13.26 год.
06 травня 2024 року на адресу суду від АТ «Укрпошта» надішли витребувані матеріали згідно ухвали суду.
15 травня 2024 року на адресу суду від представників сторін надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання у справі призначеного на 16 травня 2024 року, за їх відсутності, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 червня 2024 року.
22 травня 2024 року на адресу суду від представника позивача адвоката Кравець О.І. надійшло клопотання про долучення доказів, визнавши поважними причини їх неподання у строк, встановлений статтею 83 ЦПК України.
05 червня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача 1 адвоката Марценюк Л.А. про відмову позивачу у задоволенні клопотання про приєднання доказів у справі. У випадку задоволення клопотання позивача, представник відповідача 1 просить суд відкласти судове засідання на строк не менше 15 днів для підготовки відзиву.
05 червня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача 1 адвоката Марценюк Л.А. проте, щоб у випадку задоволення позовних вимог, судом було зменшено розмір витрат позивача на правничу допомогу до розміру 15000,00 грн. у суді першої інстанції та 5000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.
Клопотання обґрунтоване тим, що розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає критеріям розумності, співмірності. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 66849,32 грн., а витрати позивача на правничу допомогу становлять 52754,86 грн. в суді першої інстанції та 190767,28 грн. в суді апеляційної інстанції.
07 червня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвоката Косяк В.М. надійшли письмові пояснення, згідно з якими початок дії строку договору оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року слід відраховувати з дати 24 листопада 2015 року (державна реєстрація права оренди земельної ділянки за позивачем є датою початку перебігу строку дії договору), а відповідно до п.5 Договору № 122 датою закінчення дії його строку є 24 листопада 2022 року, оскільки п.4 договору сторони не вказали/не визначити про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, у зв`язку з чим початок перебігу строку дії договору починається з події державної реєстрації права оренди за поривачем. Оскільки договір оренди № 122 діяв до 24 листопада 2022 року, він не підлягав поновленню на 1 рік без волевиявлення сторін відповідно до пунктів 27 і 28 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, які діяли у період з 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, дата, час державної реєстрації 23.12.2022 17.26.57. Запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди землі від 19 вересня 2022 року, яка додавалася до листа-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 19 вересня 2022 року. викладена на менш вигідних умовах для відповідача 1 ніж договір оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року, оскільки додатковою угодою погіршені права та обов`язки відповідача 1. Договір оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд-2000» укладено на більш вигідних умовах, ніж були запропоновані позивачем у додатковій угоді до договору оренди землі від 19 вересня 2022 року, що свідчить про відсутність переважного права позивача на поновлення договору оренди відповдіно до п.26 договору № 122.
07 червня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвоката Косяк В.М. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, які завлено в розмірі 52754,86 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що орендна плата, яку позивач мав сплатити відповідачу 1 по договору оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року за 7 років користування спірною земельною ділянкою становить 26533,95 грн., тобто розмір витрат позивача на оплату послуг адвокатів за розгляд справи в суді першої інстанції складає майже 200% від загальної суми орендної плати, яку позивач повинен був сплатити відповідачу 1 за користування земельною ділянкою по договору № 122, що є неспівмірним та протирічить принципу розумності. Тому, в разі задоволення позовної заяви ТОВ «Агрофірма Білоцерківська», представник відповідача адвокат Косяк В.М. просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 12000,00 грн.
11 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача адвоката Кравець О.І. надійшло клопотання про долучення доказів витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, зокрема на суму 18421,15 грн. за надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом Київським апеляційним судом ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 12 вересня 2023 року по забезпеченню позову.
12 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача адвоката Тетері С.І. надійшло клопотання про долучення пояснення по суті спору.
Пояснення обґрунтовано тим, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» згідно договору оренди землі від 19 жовтня 2015 року набуло права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:002. Реєстрація речових прав за договором відбулася 24 листопада 2015 року. Строк дії договору оренди було автоматично пролонговано на один рік, тобто до 19 жовтня 2023 року відповідно до підп.1 п.27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. 21 вересня 2022 року ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» користуючись переважним право на укладення договору оренди на новий строку, направило ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, у якому пропонувало поновити його ще на 7 років, разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі, проте ОСОБА_2 не відповідала на нього у місячний строк всупереч ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». 23 грудня 20232 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни із заявою про реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку через припинення дії договору оренди землі на підставі якої 27 грудня 2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. провела у ДРРПНИ державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча підстав для припинення права не було. У позивача наявне порушення права оренди спірної земельної ділянки в силу автоматичного поновлення договору оренди на один рік. У позивача наявне переважене право на укладення договору оренди землі на новий строк і це право було порушене внаслідок недобросовісної поведінки орендодавця щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу 2. Процедура поновлення договору оренди землі, передбачена ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі" не була завершена внаслідок невиконання орендодавцем обов`язку укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та подальшої передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2. Повідомлення ОСОБА_4 надіслане в порядку п.5 Договору оренди землі, за своєю правовою природою не може вважатися запереченнями у розумінні ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». ОСОБА_2 направила вказане повідомлення позивачу 12 квітня 2022 року, а позивач направив їй листа-повідомлення з проектом додаткової угоди 21 вересня 2022 року, тобто через 5 місяців, що виключає оцінку ОСОБА_2 як заперечення на отриманий лист від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» у розумінні ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Направлення такого листа позивачу від 12 квітня 2022 року щодо небажання продовжувати договір оренди землі не припинило переважне право позивача на укладення договору на новий строк.
В судовому засіданні 13 червня 2024 року представник позивача адвокат Кравець О.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому поясненні. Просила суд розподілити судові витрати у справі, поклавши на відповідачів судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору та по наданню правничої допомоги. Додатково пояснила, що договір оренди землі набув чинності з моменту його підписання та був автоматично пролонгований терміном на один рік. У позивача було переважне право на укладення договору оренди відповдіно до статті 33 Закону України «Про оренду землі». У листі-повідомленні позивача був підпис та печатка і орендодавець мала або підписати додаткову угоду, або викласти свої заперечення щодо неї.
В судовому засіданні представник відповідача 1 ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, а у випадку задоволення позовних вимог судом, просила суд зменшити витрати на правничу допомогу, понесені позивачем через їх неспівмірність. Додатково пояснила, що вважає, що договір оренди землі набув чинності із моменту його державної реєстрації права оренди. Навіть, якщо припустити, що договір набув чинності з моменту його укладення та був автоматично пролонгований на один рік, то вважає, що у позивача відсутнє порушене право, так як закінчився термін дії попереднього договору оренди. Проект додаткової угоди позивача не містить підпису та печатки позивача, тому не є його волевиявленням і ОСОБА_2 не мала обов`язку відповідати на вказану додаткову угоду.
В судовому засіданні представник відповідача 2 ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та в письмових поясненнях. Просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, а у випадку задоволення позовних вимог судом, просив суд зменшити витрати на правничу допомогу, понесені позивачем через їх неспівмірність. Додатково пояснив, що вважає, що договір оренди землі набув чинності із моменту державної реєстрації права оренди. Однією з умов реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі є не тільки лист-повідомлення, а підписаний додатковий договір оренди землі. Додаткова угода, запропонована позивачем порушує право відповідача ОСОБА_2 , так у ній викладені умови, що є гіршими в порівнянні з первісною угодою про оренду землі. Крім цього відповідачем ТОВ «Агротрейд 2000» були запропоновані відповідачу ОСОБА_2 , умови договору оренди, що є кращими ніж запропоновані ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», тому у позивача відсутнє переважне право оренди в розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:
Земельна ділянка, площею 1,4632 га з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належить ОСОБА_2
19 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 122, згідно п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 604019, виданого 18.10.2005.
Згідно п. 5 договору оренди землі № 122, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).
У пункті 37 сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.11.2015 року Орендодавець ОСОБА_2 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_8 , з другого приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:025:0002, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4632 га, у тому числі рілля 1,4632 га.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 48306252, вбачається, що 24.11.2015 року 17:21:59, державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.10.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26432793 від 24.11.2015 17:20:02; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_2 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,4632 га, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:025:0002.
Встановлено, що 21.09.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про укладання договору оренди землі на новий строк за вих. № 01-3-133 до якого долучено проект додаткової угоди.
Встановлено, що 19 квітня 2022 року ОСОБА_2 направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомила, що термін дії договору закінчується 24.11.2022 року, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення, та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначив, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд і просила утриматись від вчинення дій які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 23.12.2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська", на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_2
27 грудня 2022 року між Орендодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд-2000 та було укладено Договір оренди земельної ділянки № 74, за яким орендодавець і передала орендарю оренду земельну ділянку, площею 1,4632 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:025:0002, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років.
27 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48877288, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 74, виданий 27.12.2022 підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65978770 від 29.12.2022; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 27.12.2022, строк: 7років, дата закінчення дії: 27.12.2029, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000».
Згідно даних АТ «Укрпошта», поштові перекази на ім`я ОСОБА_2 від ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» виплачені адресату під підпис: 05 грудня 2020 року на суму 3685,14 грн., 16 листопада 2021 року на суму 3685,14 грн., 26 вересня 2022 року на суму 3685,14 грн.
Суд не бере до уваги та відповдіно не досліджує докази, подані 22 травня 2024 року через електронний суд представником позивача адвокатом Кравець О.І. після закриття підготовчого провадження у справі, так як представником позивача не доведена можливість їх подання до закінчення підготовчого провадження у справі 16 червня 2024 року, з урахуванням того, що зміст вказаних доказів (Акту проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О.) був виготовлений 23 лютого 2024 року і представник позивача, шляхом ознайомлення з ними на сайті Міністерства юстиції, могла подати вказані докази до закінчення підготовчого провадження у справі.
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
З приводу строку укладення договору оренди суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.
Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону про оренду землі, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі"(далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 , ч. 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.
За ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Отже, позивач стверджує, що за вищевказаним Договором оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати підписання сторонами цього договору 19 жовтня 2015 року, а відповідач наполягає, що право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати державної реєстрації права оренди 24 листопада 2015 року і фактичного передання земельної ділянки за Актом прийому-передачі.
Так, у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, якою, виходячи з системногоаналізу норм ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - "ЦК України"), ст. 14 Закону України "Про оренду землі", вважається дата, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі та підписали його у письмовій формі, якщо тільки сторони не узгодили нотаріальне посвідчення такого договору (у такому випадку договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення відповідно до ч. 4 ст. 639, ч. 3 ст. 640 ЦК України). Ця норма не містить гіпотез "якщо інше не передбачено договором" або "якщо інше не передбачено законом або договором", які, водночас, наявні у ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11, ч. З ст. 21, ст. 26, ч. 5 ст. 28, ч. 4 ст. 31, ч. 6 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про її імперативний характер.
Те, що Договір оренди землі набирав чинності з моменту його укладення сторонами, також узгоджується з висновками ВП ВС, викладеними у постанові від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19 та у постанові від 06.03.2024 року у справі № 902/1207/22, в якій зазначено, що договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, є укладеними і набирають чинності з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору шляхом складання і підписання відповідного письмового документу. Для вирішення справи № 357/8277/19 та № 902/1207/22, так само як і цієї справи, мав вирішальне значення момент укладення і набрання чинності договором оренди землі, на підставі якого грунтуються позовні вимоги, згідно з законодавчим регулюванням, що діє після 01.01.2013 року, коли змінилося регулювання цього моменту. Висновки, сформульовані ВП ВС у справі № 357/8277/19 та у справі № 902/1207/22, стосуються моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01.01.2013 року, і договори оренди землі були укладені позивачами в обох справах після вказаної дати. Наведене свідчить про подібність спірних правовідносин у цій справі та справі № 357/8277/19 та у справі № 902/1207/22 і, відповідно, необхідність їх врахування судом під час вирішення цієї справи згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України та спростовує заперечення представників відповідачів щодо їх врахування.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23), виклала позицію, що договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, є укладеними і набирають чинності з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору шляхом складання і підписання відповідного письмового документу, тому при вирішенні даної справи, суд застосовує саме останні позиції Верховного Суду на час розгляду вищевказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у своїй постанові від 30 січня 2019 рокузазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Отже, з урахуванням наведеного, строк дії Договору оренди землі має обчислюватися саме від дати його укладення 19 жовтня 2015 року року та, відповідно, мав би закінчитися через сім років, тобто 19 жовтня 2022 року.
Відтак, до нього підлягали застосуванню норми підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України і його дію в силу цих норм було автоматично поновлено на один рік до 19 жовтня 2023 року.
Цим Законом до Перехідних положень ЗК України було додано п. 27 для врегулювання особливостей земельних відносин під час дії воєнного стану. У підп. 1 цього пункту було передбачено, що вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до ДРРПНМ, зокрема, договори оренди щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, строк оренди за якими закінчився після введення воєнного стану. Ця норма набрала чинностіразом з вказаним Законом 07.04.2022 року і діяла у такійредакції до 19.11.2022 року, коли набрав чинності Закон України від 19.10.2022 року № 2698-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", яким абзац перший підп 1 п. 2 після слів "воєнного стану" було доповнено словами "до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", тобто цим Законом.
У постанові від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22-ц Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди землі, строк яких сплинув у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору і внесення відповідної інформації до ДРРПНМ.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що договір від 19 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, але до нього підлягали застосуванню норми підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України і його дію в силу цих норм було автоматично поновлено на один рік до 19 жовтня 2023 року.
Однак, як встановлено вище, в період дії вищевказаного договору, 23 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Білоцерківського раойну Київської області Майорко Тетяною Олександрівною було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська", а 27 грудня 2022 року вказаним державним реєстратором було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000».
З приводу визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі № 122 від 19 жовтня 2015 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» суд зазначає наступне:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Судом установлено, що позивач 19 вересня 2022 року направив ОСОБА_2 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з додатковою угодою до догоовру оренди землі від 19 вересня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Також судом встановлено, що листом від 12 квітня 2022 року, яке було вручено позивачу 21 квітня 2022 року, тобто за шість місяців перед закінченням строку дії договору оренди, як це було передбачено абзацом другим пункту 5 договору оренди від 19 жовтня 2022 року, орендодавець ОСОБА_2 повідомила ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», що не оспорюється позивачем, про небажання укладати новий договір оренди з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вищезазначеного договору.
Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267 св 21), від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813 св 23).
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.
Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суд вважає, що реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору,
ОСОБА_2 , як орендодавець, заперечувала проти поновлення договору оренди, виклавши це в повідомленні про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі із ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська».
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Агромірма «Білоцерківська», як орендарем, і ОСОБА_2 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_2 у запропонованій позивачем редакції, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати дію вказаного договору оренди.
Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).
Доводи позивача про те, що орендодавець направила лист про відмову від продовження строку дії договору оренди землі за 5 місяців до його закінчення, і не відповіла на лист-повдіомлення орендаря про намір продовжити строк дії договору оренди, на увагу не заслуговують, так як не спростовують відсутність у відповідача ОСОБА_2 наміру продовжувати договірні правовідносини з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», як орендарем. Крім того, такі доводи свідчать про надмірний формалізм позивача, оскільки ОСОБА_2 висловила свої заперечення проти поновлення договору оренди землі, чи укладення його на новий строк.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном».
Відповідно до статті 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Правомочність власника - в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом (випливає зі статті 317 ЦК України).
Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).
Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).
Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі, суд вважає, що у ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» припинилося переважне право орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2024 року у справі № 131/970/23 та від 16 травня 2024 року у справі № 604/480/23.
З приводу позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення права оренди Товариства з обмеженю відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 та визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» права оренди вказаної земельної ділянки суд зазначає наступне:
На момент судового розгляду даної цивільної справи та ухвалення у ній рішення (13 червня 2024 року), закінчився термін дії договору оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Білоцерківська» та ОСОБА_2 19 жовтня 2015 року, строк якого автоматично продовжувався до 19 жовтня 2023 року, тому суд приходить до висновку про те, що у позивача відсутнє чинне право оренди, тому в задоволенні вкзаної позовної вимоги необхідно відмовити.
Правова позиція з даного питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18-ц.
За таких обставин, враховуючи закінчення у позивача строку дії права оренди спірної земельної ділянки, відсутність згоди відповідача ОСОБА_2 на поновлення договору оренди землі від 19 жовтня 2024 року шляхом укладення додаткової угоди оренди землі, з метою недопущення порушення права користування земельною ділянкою, гналежною останній на праві привтаної власності, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Представники відповідачів у судовому засдінна клопотали перед судом про скасуання заходів забезпечення позову.
Так як судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, щодо заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 785291932204).
З приводу судових витрат у справі суд зазначає наступне:
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У даній справі сторони при зверненні до суду із заявами по суті визначили розмір правничної допомоги. Так позивачем було зазначено, що витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції становлять 52 754,86 грн. та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції при оскарженні відповідачами заходів забезпечення позову становлять 19 067,28 грн., що всього складає 62 148,86 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Марценюк Л.А. одночасно з відзивом подала до суду докази витрат на правничу допомогу на суму 20 000,00 грн., з яких 15 000,00 грн. складає гонорар адвоката за послуги та 5 000,00 грн. гонорар успіху. На пітвердження своїх доводів представник відповідача надала до суду: 1) договір про надання правничої допомоги № 32/23 від 14.09.2023; 2) додаток № 1 до договору від 14.09.2023; 3) акт виконаних робіт № 2 до договору від 14.09.2023 на суму 15 000,00 грн.
Представник відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В.М. одночасно з відзивом подав до суду докази витрат на правничу допомогу на суму 22 000,00 грн., з яких 11 000,00 грн. складають витрати у суді І інстанції та 11 000,00 грн. гонорар успіху. На пітвердження своїх доводів представник відповідача надав до суду: 1) договір про надання правничої допомоги № 68 від 20.10.2023; 2) акт приймання-передачі допомоги від 26.10.2023 на суму 11 000,00 грн.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
В судовому засдіанні сторони просили суд розподілити судові витрати при ухваленні рішення. Представники відповідачів звернулися до суду з клопотаннями про зменшення витрат на правничу допомогу, понеених стороною позивача, у той час як представник позивача з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, понесену відповідачами, в судовому засіданні не зверталася та просила розглянути питання щодо стягнення судових витрат, зокрема і по наданню правничої допомоги, під час ухвалення судового рішення.
Враховуючи те, що судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, як по сплаті судового збору, так і по наданню правничої домоги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача.
Так як відповідачами понесені витрати по наданню правничої допомоги, зокрема ОСОБА_2 на суму 20 000,00 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Агротрейд-2000» на суму 22 000,00 грн., а представником позивача не заявлено клопотання про зменшення вказаних витрат, а суд самостійно не вправі зменшувати вказані судові витрати, суд приходить до висновку про задоволення судових витрат, понесених відповідачами в повному обсязі. Таким чином із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 підлягають до стягнення судові витрати по наданню правничої допомоги в сумі 20 000,00 грн., а на користь Товариства з обмеженою відповдальністю «Агротрейд-2000» - в сумі 22 000,00 грн.
Правова позиція з приводу неможливості суду самостійно зменшити судові витрати на правничу допомогу викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 723/3547/22.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд -2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки відмовити.
Судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору та витратами на професійну правничу допомогу, покласти на позивача.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд -2000» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, щодо заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 785291932204).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», місцезнаходження: вулиця Центральна, будинок 1, село Олійникова Слобода, Білоцерківський район, Київська область, 09137, ЄДРПОУ: 03755348.
Відповідач 1: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», місце знаходження: Автодорога Київ-Одеса 82 км+500 м, Білоцерківський район, Київська область, 09133. Код ЄДРПОУ: 36445855.
Суддя М. М. Бебешко
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2024 |
Оприлюднено | 17.06.2024 |
Номер документу | 119725522 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Бебешко М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні