Ухвала

від 07.06.2024 по справі 216/1980/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/1980/24

провадження 1-кп/216/440/24

УХВАЛА

іменем України

07 червня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019041750000050 від 17.05.2019 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У Центрально-Міському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Питання, що вирішується.

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження №42019041750000050 від 17.05.2019 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2024. У вказаному клопотанні обвинувачений просив: скасувати частково арешт на майно, а саме: транспортний засіб BMW 520I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 ; транспортний засіб DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2024 по справі №202/10598/23 (провадження № 1- кс/202/407/2024) в частини позбавлення права користування зазначеним майном; повернути зазначені транспортні засоби ОСОБА_4 під відповідальне зберігання.

Клопотання обґрунтовано тим, що:

метою застосування арешту майна слідчий суддя визначив забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, що на думку обвинуваченого, можливо без застосування заборони користування арештованим майном.

вважав, що відсутні причини, які б заважали державі реалізувати карну мету у випадку призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді конфіскації майна при залишенні заборони відчуження та розпорядження майном, навіть у випадку фізичного знаходження цього майна не на штрафмайданчику, оскільки в цьому питанні вирішальним є зафіксоване право власності на майно, яке може бути піддано конфіскації.

зазначав, що за відсутності обвинувального вироку суду, позбавлення обвинуваченого права користування арештованим майном є необґрунтованим та занадто обтяжливим.

Позиція учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали клопотання, посилаючись на обставини, наведені у ньому.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , а також обвинувачена ОСОБА_6 клопотання підтримали.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, посилався на необхідність збереження арештованого майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, що не буде ефективним у разі скасування арешту навіть в частині заборони користування транспортними засобами.

Встановлені судом обставини.

04.01.2024 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2024 задоволено клопотання прокурора, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: транспортний засіб BMW 520I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ,; транспортний засіб DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ; ключі від запалювання вказаних транспортних засобів. Правовою підставою для застосування арешту майна слідчий суддя визначив забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2023р. вказана ухвала слідчого судді залишена без змін.

21.03.2024р. обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42019041750000050 направлено до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст.2КПКУкраїни завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідностідо ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Факт належності арештованого майна ОСОБА_4 був встановлений ухвалою слідчого судді від 10.01.2024р. та не заперечується стороною захисту.

04.01.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Частина 5 статті 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто у слідчого судді були наявні правові підстави для застосування арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, суд зазначає, що забезпечення конфіскації майна як виду покарання є самостійною та достатньою підставою для застосування арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Відповідно до п. 15 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 985 кошти, які надійшли на рахунок органу державної виконавчої служби від реалізації майна, після відшкодування витрат виконавчого провадження підлягають перерахуванню до державного бюджету протягом трьох банківських днів.

Таким чином, помилковим є твердження обвинуваченого про те, що для належного забезпечення конфіскації майна як виду покарання достатньо лише фактичної наявності майна, а імовірне пошкодження або зниження товарної вартості значення не має.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було долучено акти приймання передачі тимчасово затриманого (вилученого) транспортного засобу для зберігання від 05.01.2024 року. З вказаних актів вбачається, що транспортний засіб BMW 520I, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , та транспортний засіб DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 прийнятий на тимчасове зберігання на спеціальному майданчику ГУНП в Дніпропетровській області за адресою АДРЕСА_1 старшим сержантом ОСОБА_8 .

Таким чином, стороною обвинувачення забезпечені належні умови зберігання арештованого майна.

Разом з тим, скасування арешту повністю, або в частині заборони користування вказаними транспортними засобами може призвести до пошкодження арештованого майна, у тому числі неумисного. Щодо ризику пошкодження майна внаслідок ведення бойових дій, суд зазначає, що м. Кривий Ріг не відноситься до населених пунктів в яких ведуться активні бойові дії, а ризик пошкодження майна в наслідок обстрілів країною агресором існує на будь-якій території України.

Посилання обвинуваченого на публікації неверифікованих інтернет видань про пожежі та ворожі атаки на паркувальних майданчиках у АДРЕСА_1 не спростовують вищенаведених висновків суду.

Одночасно експлуатація транспортного засобу призводить до природнього зносу вузлів та механізмів, що має наслідком зменшення його вартості.

На переконання суду, на даному етапі судового провадження, накладення арешту на вилучене майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, не втратило своєї актуальності та є необхідним для виконання завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання суду, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у судовому розгляді корупційних кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, збереження якого має важливе значення для судового розгляду, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З урахуванням викладеного вище, зважаючи на те, що на теперішній час судове провадження у вказаній справі, триває, суд вважає, що арешт вказаного майна не втратив своєї актуальності, а тому клопотання є передчасним та задоволенню на теперішній час не підлягає.

Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 131, 174, 314-316, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 від 06.06.2024 про часткове скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 11 червня 2024 року о 16-40 год.

Суддя ОСОБА_1