Постанова

від 13.06.2024 по справі 128/179/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/179/22

Провадження № 22-ц/801/1315/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 рокуСправа № 128/179/22м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСалаТ.Б.,суддів БереговогоО.Ю.,Ковальчука О.В.,розглянувши впорядку письмовогопровадження апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, постановлену суддею Шевчук Л.П. в м. Вінниці, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Галини Миколаївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунального підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі,

встановив:

27 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконними та скасувати: розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №390-ОС від 24 грудня2021року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області із займаної посади з 24 грудня2021 року з підстав передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України); розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №391-ОС від 24 грудня2021року про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року№390-ОС «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Вікторії Гук»;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня».

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила що її було призначено директором КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» згідно рішення 33 сесії 7 скликання Мурованокуриловецької районної ради від 07 лютого2020року №445.

На підставі зазначеного рішення, 11 лютого 2020року між нею та Мурованокуриловецькою РДА укладено контракт з метою забезпечення належного управління КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», з 11 лютого 2020року по 11 лютого 2023року (на 3 роки).

13 липня 2020року укладено додаткову угоду №1 до контракту (внесені зміни щодо матеріального забезпечення директора).

У зв`язку з процедурою припинення Мурованокуриловецької РДА спільне комунальне майно, в тому числі КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» передано Мурованокуриловецькій селищній раді та затверджено нову редакцію статуту лікарні.

23 лютого 2021року укладено додаткову угоду до контракту (внесені у текст контракту зміни щодо визначення засновника та матеріального забезпечення директора).

Рішенням 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області від 06 грудня2021року №1818достроково розірвано контракт та звільнено директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 ..

У вказаному рішенні селищної ради зазначено про розірвання достроково контракту від 11 лютого 2020року та звільнення її з посади директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» 07 грудня2021року. Доручено селищному голові видати відповідне розпорядження.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2021року відкрито провадження у справі №128/3534/21 за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради №1818про дострокове розірвання контракту та звільнення.

05 січня 2022року позивачка звернулася до Мурованокуриловецького селищного голови ОСОБА_3 про видачу розпорядження про її звільнення, оскільки з 07 грудня 2021року вона була тимчасово непрацездатна і не була на роботі. Листом від 10 січня 2022року №02-13/94 селищним головою вручені копії спірних розпоряджень про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» 24 грудня2021року з підстав, передбачених контрактом, пункт 8 стаття 36 КЗпП України.

Також, з копії розпорядження селищного голови №391-ОС від 24 грудня 2021 року слідувало, що цього ж дня були внесені зміни до розпорядження від 24 грудня 2021 року №390-ОС, викладено пункт 1 розпорядження в новій редакції про звільнення ОСОБА_1 , а саме визначено датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, з підстав, передбачених контрактом, пункт 8 стаття 36 К3пП України.

Тимчасова непрацездатність позивача закінчилась 12 січня 2022року і відповідно першим робочим днем було 13 січня 2022року, що згідно розпорядження селищного голови №391-ОС є днем звільнення і останнім робочим днем.

Не зважаючи на перебування 13 січня 2022року на робочому місці, позивачу не видали копію наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку, не видали трудову книжку і остаточний розрахунок не здійснили.

Незважаючи на оскарження в суді незаконного рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 06 грудня 2021року №1818про дострокове розірвання контракту та звільнення, селищний голова незаконно винесла спірні розпорядження від 24 грудня 2021року, а 13 січня 2022року (в останній день роботи) безпідставно призначила іншу особу з повноваженнями т.в.о. директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ». Саме т.в.о. директора ОСОБА_4 зобов`язаний був видати копію наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку, трудову книжку з відповідним записом про звільнення (а.с.2-6 т.1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року прийнято даний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.16 т.1).

19 грудня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла позовна заява в новій редакції, в якій вона просила:

1. Залучити до розгляду справи в якості співвідповідача Мурованокуриловецьку селищну раду.

2. Прийняти до розгляду позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення №1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 ;

- визнати незаконними та скасувати: розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №390-ОС від 24 грудня2021року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області із займаної посади з 24 грудня2021 року з підстав передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України); розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №391-ОС від 24 грудня2021року про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року№390-ОС «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Вікторії Гук»;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня»;

- стягнути з КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування цієї позовної заяви ОСОБА_1 зазначила ті ж самі обставини з приводу призначення її на посаду. При цьому зазначила, що рішення 17 сесії 8 скликання Мурованокуриповецької селищної ради Вінницької області від 06 грудня2021року №1818про дострокове розірвання контракту видане відповідачем з порушенням норм трудового законодавства, не відповідає умовам контракту, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку. Її було звільнено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У пункті 24 контракту від 11 лютого 2020 року міститься вичерпний перелік підстав для його розірвання та звільнення директора з посади до закінчення строку дії контракту, однак, жодної з перелічених підстав не було для дострокового розірвання з нею контракту. В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на неналежне виконання завдань, передбачених статутом підприємства та контрактом, але підставою розірвання контракту може бути лише систематичне невиконання обов`язків. Помилковим є посилання на довідку про перевірку діяльності лікарні від 25 листопада 2021 року, оскільки довідка не встановлює обставин, які можливо кваліфікувати чи розглянути як підставу для припинення контракту, недоцільно навіть надавати їй оцінку, оскільки ті чи інші порушення у роботі працівника мають бути доведені у відповідний спосіб. Вказану довідку їй не надавали для ознайомлення, але рішенням 17 сесії 8 скликання селищної ради від 30 листопада 2021 року №1410 взято до відома без зауважень звіт директора лікарні, зміст якого не викликав зауважень відповідача і за неналежне виконання своїх обов`язків вона не піддавалася раніше санкціям чи стягненням. Її було звільнено без відібрання пояснень чи заперечень, не було попереджено про можливе звільнення. При прийнятті оскаржуваного рішення селищної ради не було дотримано регламенту селищної ради. Також вказано, що обґрунтування за первісними позовними вимогами викладені у первісній позовній заяві. Крім того, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення працівника є похідною вимогою (а.с.160-164 т.1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року відмовлено в прийнятті заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Куцого Р.А. про збільшення позовних вимог, а також відмовлено в залученні до участі у справі в якості співвідповідача Мурованокуриловецької селищної ради.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У скарзі зазначає, що суд дійшов висновку, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог наявна одночасна зміна і предмета, і підстав позову, що цивільним процесуальним кодексом не допускається, однак, така позиція суду є помилковою. У позовній заяві про збільшення позовних вимог предмет позову не змінився, а лише збільшилися підстави позову. Вказівка суду про те, що в позовній заяві змінений предмет, а саме про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковою, бо ці вимоги є похідними, задоволення яких залежить від задоволення іншої (основної) позовної вимоги. Для ефективного захисту та поновлення порушеного права позивача вирішення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту повинні бути поєднанні з похідними вимогами про визнання незаконним і скасування розпоряджень селищного голови про звільнення позивачки та поновлення на роботі. У постанові Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі №128/3534/21 зазначено, що сама по собі вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту без застосування установлених статтею 235 КЗпП України способів захисту працівника від незаконного звільнення не є ефективним способом захисту прав такого працівника, оскільки її задоволення автоматично не призводить до поновлення порушеного права.

У відзиві на апеляційну скаргу Мурованокуриловецька селищна рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

За змістом ч. 2ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви заявникові (п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13статті 7 ЦПК Українивстановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказані норми, оскільки відмова у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог фактично свідчить про її повернення, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, встановивши, що заява представника позивачки, іменована як збільшення позовних вимог, не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, оскільки це не є збільшенням позовних вимог, так як доповненими вимогами змінюється не тільки предмет, але й підстави позову, дійшов висновку, що її слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами, які позивач має права реалізувати у відповідності з ЦПК України, у зв`язку з чим відмовив в її прийняті.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так,відповідно доп.2ч.2ст.49ЦПК України,крім правта обов`язків,визначених устатті43цьогоКодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У частині третій вказаної статті зазначено, що до закінченняпідготовчого засіданняпозивач маєправо змінитипредмет абопідстави позовушляхом поданняписьмової заяви.У справі,що розглядаєтьсяза правиламиспрощеного позовногопровадження,зміна предметаабо підставпозову допускаєтьсяне пізнішеніж зап`ять днівдо початкупершого судовогозасідання усправі.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.

Згідно із частиною першою вказаної статті, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23).

У даному випадку, в порівнянні з позовною заявою ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу суду 27 січня 2022 року, «позовна заява про збільшення позовних вимог», яка була подана 19 грудня 2023 року, містить дві нові вимоги:

1) визнати незаконним та скасувати рішення №1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 ;

2) стягнути з КНП «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Тобто, ОСОБА_1 заявила нові позовні вимоги, які не заявлялись при поданні позову, та мотивувалися іншими обставинами.

Подана ОСОБА_1 заява про збільшення позовних вимог, незважаючи на таку її назву, фактично такою не є, оскільки у цій заяві не порушується питання про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру, яка, в свою чергу, серед первісних позовних вимог відсутня (позивачка звернулася з двома вимогами немайнового характеру).

Подана в новій редакції позовна заява із «збільшеними позовними вимогами» є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість прийняття до розгляду судом першої інстанції вказаної заяви.

Збільшення розміру позовних вимог не передбачає пред`явлення однієї чи кількох нових вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради №390-ОС та №391-ОС від 24 грудня 2021 року і визнання незаконним та скасування рішення Мурованокуриловецької селищної ради №1818 від 06 грудня 2021 року обґрунтовуються різними підставами та підтверджуються різними доказами.

Про те, що це інші окремі вимоги свідчить те, що ОСОБА_1 вже зверталася до Вінницького районного суду Вінницької області з окремим позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про дострокове розірвання контракту і звільнення (справа №128/3534/21). Спір був розглянутий і за результатами розгляду цієї справи в задоволені позову було відмовлено. Після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог у даній справі, в якій вказала вимоги, які вже були предметом судового розгляду.

Апеляційний суд вважає, що вимоги позову, які вже розглянуті судом, не можуть повторно подаватися до суду, в провадженні якого є інша справа, шляхом звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Це в категоричній формі суперечить всім засадам процесуального законодавства.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пред`явила нові позовні вимоги, з іншим предметом та підставамипозову.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 не змінювала предмет позову, а лише збільшила підстави позову є голослівними, оскільки не відповідають змісту поданої нею позовної заяви (про збільшення позовних вимог).

Твердження скаржника з приводу того, що для ефективного захисту та поновлення порушеного права позивача вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту повинні бути поєднані з похідними вимогами про визнання незаконними і скасування розпоряджень селищного голови про звільнення позивачки та поновлення на роботі не заслуговують на увагу, оскільки згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 364, 367, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від30квітня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук