Рішення

від 03.06.2024 по справі 754/420/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1821/24

Справа №754/420/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Довгань Г.А.

за участі:

представників позивача: ОСОБА_1 ,

адвоката Рагімової Т.О.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Іванової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустік Консалтінг» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги

В С Т А Н О В И В :

11.01.2024 року, позивач ТОВ «Акустік Консалтінг» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №б/н від 27 вересня 2019 року, пені, трьох відсотків річних в загальному розмірі 136 853,84грн. В обґрунтування позовних вимог вказано, що ТОВ «Акустік Консалтінг» було виявлено рух коштів по банківському рахунку за період з 27.09.2021 по 31.10.2022 - ОСОБА_2 (відповідач), який на той час був директором ТОВ «Акустік Консалтінг» на його рахунок НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» було перераховано безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 129 600,60 грн. 28.08.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Акустік Консалтінг», яка відповідачем не виконана. Відповідну вимогу відповідач отримав 30.08.2023 особисто, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта. З огляду на викладені обставини позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. АТ «Укрсиббанк» на усну вимогу ТОВ «Акустік Консалтінг» було надано належним чином завірену виписку з банка по рахунку також належним чином завірені відомості нарахування коштів, а саме видача безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на карткові рахунки співробітників ТОВ «Акустік Консалтінг» за період з 27.09.2021 по 31.10.2022. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.2013 № 254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до ч. 1 ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Отже, повернути надану безвідсоткову фінансову допомогу ОСОБА_2 повинен був шляхом перерахування грошових коштів на відкриті банківські рахунки ТОВ «Акустік Консалтінг».

Ухвалою суду від 17.01.2024 року, відкрито провадження, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

03.02.2024 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача в якому вказала, що відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнають, вважають їх не обгрунтованими, не підкріплиними належними та допустимими доказами та такими що не підлягають задоволенню, з наступних підстав, а саме: як вбачається з позову, відповідачу було надано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 129 600,60 грн. шляхом перерахування на рахунок відповідача цієї суми частинами в період 01.03.2022 по 31.03.2022. Видача поворотної безвідсоткової фінансової допомоги працівникам , відповідач яким являвся ОСОБА_2 здійснювалась на підставі Наказів директора Товариства. Метою видачі допомоги була матеріальна допомога працівникам, які опинились у скрутному фінансовому становищі у зв`язку з раптовим початком повномасштабного вторгнення росії на територію України змушені були виїжджати в інші більш безпечні місця для проживання. З метою забезпечення матеріальної спроможності винайняти житло для себе та своєї сім`ї на новому місці проживання, а також, забезпечення себе їжею та необхідними побутовими речами. Товариство вирішило допомогти своїм працівникам, або чи якнайшвидше адаптувались на новому місці й змогли продовжувати дистанційно виконувати свої трудові обов`язки та працювати для продовження господарської діяльності Товариства. Відповідно до наказу № 280222-1 від 28.02.2022 було вирішено надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу ОСОБА_2 у загальній сумі 129 600,60 грн. Відповідно до п. 3 вищезазначеного наказу строк повернення допомоги - 28.02.2029. Таким чином, позивач звертаючись з вимогою про дострокове повернення поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги жодним чином не аргументовано підстави за яких відповідач має повернути надані йому кошти Товариством у позику. Ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, позивач направив листа про дострокове повернення поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги відповідачеві у супереч вимогам діючого законодавства так як строк повернення позики не настав. Позивач помилково зазначаючи, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави та не правильно застосовує положення ст. 1212 ЦК України, оскільки Позивач надавало допомогу працівникам на підставі Наказів директора Товариства. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечать меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підстав передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

16.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якому представником позивача вказувалось, що вважає, що відповідачем не доведено факту правомірності отримання грошових коштів в розмірі 129 600,60 грн. на підставі наказу. Доводи позивача, відповідач допустимими та належними доказами не спростував, вимоги відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, нами не визнаються. Так відповідач надаючи,, як доказ на підтвердження отримання грошових коштів, завірену копію наказу № 280222-1 від 28.02.2022 про нарахування поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги, не спростовує тверджень позивача щодо нарахування коштів, також не спростовує зазначених у позовній заяві тверджень, що печатка товариства не повернута, відповідного акту- приймання передачі печатки товариства відповідачем до суду не надано. Печатка товариства до цього часу не повернута та може використовуватися третіми особами з метою підписання або вчинення незаконних правочинів. Наданий відповідачем до відзиву завірений наказ № 280222-1 від 28.02.2022 не відповідає вимогам закону до первинних документів. З завіреної копії наказу неможливо встановити час видачі копії наказу, що ставить під сумнів час винесення наказу або виготовлення завіреної копії, а саме 28.02.2022. Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Будь-яких договорів у формі єдиного письмового документу сторонами не укладалося, відсутні й окремі листи-домовленості щодо наявності зобов`язань, які б носили цивільно-правовий характер. Отже, відсутність укладеного між сторонами договору про надання поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги породжує у відповідача зобов`язання повернути перераховані позивачем кошти у розмірі 129 600,60 грн. на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, які були отримані без достатньої правової підстави. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

20.02.2024 на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача, яка вказала, що доводи викладені у відповіді на відзив позивача, вважають, що вони є безпідставними та не заслуговують на увагу. Оскільки позивач у своїй позовній заяві взагалі не ставить питання про незаконність надання безвідсоткової поворотнної фінансової допомоги, предметом позовних вимог є лише стягнення заборгованості в розмірі 129 600,60 грн. Статтею 204 ЦК України, визначено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, для спростування презумпції правомірності правочину права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись створені обов`язки підлягають виконанню. Отже, надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позивачем відповідачу є за своєю сутністю правочином, який є дійсним та правомірним за яким у кожної сторони виникли свої права і обов`язки. Так, позивач надав, а відповідач отримав безвідсоткову повортну фінансову допомогу і має її повернути у строк обумовлений сторонами - 28.02.2029. Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про те, що в них відсутня документація та печатка. Позивач звертаючись з вимогою про дострокове повернення суми поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги жодним чином не аргументував підстави за яких відповідач має повернути надані йому кошти Товариством у позику.

Представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у задоволенні відмовити.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директор Товариства (представник позивача), який повідомив, що приступив до обов`язків 02.09.2022, на офіс попав 03.09.2022 в суботу, ключі, які передала власник, не підійшли. Зв`язався з охороною щоб взяти дублікат ключів, що знаходилися у охорони теж не підійшли, з охороною опечатали кабінет. У зв`язку з цим відклали вирішення питання входу до офісу до 05.09.2022. Інвентаризація була проведена 05.09.2022, слідчий телефонував Фрідлібу (відповідачу) і запрошував на огляд. Відповідач вийшов на зв`язок і запропонував зустрітись і велися перемовини щодо передачі документів, печатки і матеріальних цінностей. Документи, печатку і т. і. не передали. Адвокат, яка присутня у засіданні обіцяла, що всю документацію передадуть, але не передали. Фрідліба повідомляли про зміну керівника. Щодо надання фінансової допомоги, не відомо нічого, до 02.09.2022 працював в ТОВ «Акустік Консалтінг».

В якості свідка був допитаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказав, що працював на ТОВ «Акустік Консалтінг». 27.02.22 директором ОСОБА_2 було запропоновано поворотну фінансову допомогу на сім років, пропозиція була у вигляді смс в телеграм групи, в такому ж вигляді ми писали заяви, нам скидали накази. В кінці травня 2022 звільнився з компанії, претензій не було. Теперішній директор раніше працював на підсанкційній компанії власником якої є громадяни росії. Отримував вимоги від товариства про повернення допомоги, але вважав їх необгрунтованими. Договору позики не було, була заява і наказ.

В якості свідка був допитаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вказав, що працював головним інженером на момент отримання безвідсоткової поворотньої фінансової допомоги за пропозицією ОСОБА_2 і 28.02.2022 він писав заяву та скидав сканкопію в групу. Фізично віддав в офісі в квітні 2022. Звільнився в серпні 2022. Щодо дострокового повернення від підприємств вимог не було. Умови позики у всіх були однакові.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 80 ГК України встановлено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Судом встановлено, що у ТОВ «Акустік Консалтінг» був рух коштів по банківському рахунку за період з 27.09.2021 по 31.10.2022 - ОСОБА_2 (відповідач), який на той час був директором ТОВ «Акустік Консалтінг» на його рахунок НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» було перераховано безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у загальному розмірі 129 600,00 грн.

28.08.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Акустік Консалтінг», яка відповідачем не виконана. Відповідну вимогу відповідач отримав 30.08.2023 особисто, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.2013 № 254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до ч. 1 ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Згідно із ч.1 ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 - 1053 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) із змінами.

Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 631 ЦКУ визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Так, ч. 3 ст. 238 ЦКУ передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Згідно з чч.1, 2 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) зазначено таке: "Відповідно до Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509); зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526); виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Постанова КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Постанова ВП ВС від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).

Як зазначив відповідач між ним як фізичною особою та одночасно ним як представником юридичної особи укладено договір позики у формі видання наказу, який ним же особисто підписаний. Даним наказом виданим від імені товариства встановлено строк повернення позики, а тому вимога позивача повернути кошти до спливу даного строку, є безпідставною.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки правочин безвідсоткової фінансової допомоги є нікчемним в силу закону, враховуючи, що укладений відповідачем як позичальником з однієї сторони та відповідачем від імені юридичної особи як позикодавцем з іншої сторони, а тому не може вважатись укладеним у відповідності до чинного законодавства, отже отримані за даним договором кошти підлягають поверненню за вимогою позивача.

Судом встановлено, що з наданої фінансової допомоги в 129 600,00 грн. відповідач суму не повернув на вимогу позивача, і таким чином не повернутою залишилась сума в 129 600,00 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу суд зазначає, що у відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ - у в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже в частині стягнення пені та трьох відсотків річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 89, 141, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустік Консалтінг» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустік Консалтінг» 129600,00 грн. отриманих як безвідсоткова поворотна фінансова допомога та 2684,00 грн. сплачену суму судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення та підписання повного тексту судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустік Консалтінг» (код ЄДРПОУ 44585391, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул.. Сирецька, 33-а)

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 14.06.2024 року.

Суддя: Н.Г.Таран