Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/4003/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/4003/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2019

про закриття провадження у справі

у справі №910/4003/19 (суддя Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс"

до: 1. Товарної біржі "Київська універсальна біржа"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоренс Фінанс"

про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товарної біржі "Київська універсальна біржа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоренс Фінанс" про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову мотивовані тим, що представник позивача діяв всупереч інтересам позивача внаслідок чого був порушений принцип змагальності потенційних покупців на аукціоні. Переможцем аукціону незаконно визнано ТОВ "Лоренс Фінанс" без правових підстав та з порушенням принципу торгів та принципу змагальності, встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки останнім придбано майно боржника за заниженою ціною. Враховуючи викладене позивач зазначає про те, що порушено не тільки його права, а і права кредиторів боржника, які недоотримали велику суму грошових коштів за результатом проведення оскаржуваного аукціону по лоту №1. Позивач посилається на ч. 3 ст. 55 Закону, якою визначено, що результати аукціону проведеного з порушенням вимог закону можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що законодавством визначено, що розгляд справ, що стосуються ліквідаційної процедури, яка включає в себе реалізацію майна банкрута на аукціоні, здійснюється в межах справи про банкрутство, обов`язковим учасником даного провадження має бути саме підприємство-банкрут, власник майна, яке як встановлено судом на сьогоднішній день є припиненим, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі №910/4003/19 слід закрити.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі №910/4003/19 та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, є безпідставною, необґрунтованою, яка винесена з порушенням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, як зазначає скаржник, позовна заява не містить вимог, як майнового, так і немайнового характеру до підприємства-банкурта (ВАТ "Київхімволокно"), а тому пред`явлена ним вимога не може розглядатись в межах справи про банкрутство та до даних вимог не може бути застосована ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на яку послався суд першої інстанції, а закриття провадження у справі позбавляє позивача права на захист свої порушених прав та законних інтересів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді ОСОБА_1, Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі №910/4003/19, розгляд справи призначено на 05.09.2019 року.

09.08.2019 року від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/4003/19 до вступу в законну силу рішення у справі №910/18271/16.

02.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоренс Фінанс", від відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 05.09.2019 року колегія суддів заслухала представників сторін щодо клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.20219 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" про зупинення провадження у справі №910/4003/19 задоволено, провадження у справі №910/4003/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/18271/16, зобов`язано сторін у справі повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №910/18271/16.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 910/18271/16 (оприлюднену у ЄДРСР від 25.05.2020 року) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛАДСЕРВІС" залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року у справі № 910/18271/16 залишено без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/4003/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року поновлено провадження у справі №910/4003/19, розгляд справи призначено на 08.05.2024 року.

Судове засідання, призначене на 08.05.2024 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. у відпустці з 07.05.2024 року по 10.05.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 року розгляд справи призначено на 29.05.2024 року.

В судове засідання 29.05.2024 року представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 не з`явилися.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 року розгляд справи відкладено на 11.06.2024 року.

В судовому засіданні 11.06.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 1, ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2, ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі №910/18271/16 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.17 у справі №910/18271/16 визнано Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно", банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/18271/16 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Відкрите акціонерне товариство "Київхімволокно" як юридичну особу в зв`язку з банкрутством, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. (а.с. 112-113).

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час звернення позивача з даним позовом до суду судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/18271/16 припинено ВАТ "Київхімволокно". (а.с. 114-115).

Колегією суддів встановлено, що зі змісту позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), позивач просить визнати недійсним другий повторний аукціон з продажу майна ВАТ "Київхімволокно": лот №1: будівля Х/цеху, літера CVI, інв. №0073002 (реєстраційний номер 450186800000), місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, 1, заг. площею 42 519,8 кв.м., який був проведений 30.08.2018 товарною біржею "Київська Універсальна Біржа".

Також в матеріалах справи наявна копія оголошення товарної біржі "Київська Універсальна Біржа" щодо проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ВАТ "Київхімволокно". (а.с. 38-39).

Зі змісту вказаного оголошення вбачається, що аукціон про визнання недійсним результатів проведення якого просить позивач проводився з продажу майна банкрута - ВАТ "Київхімволокно".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (аналогічний висновок про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 922/928/17, п. 27 постанови від 14.06.2018 р. у справі №904/10375/17, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13 та від 21.11.2018 р. у справі № 28/29-б-43/212-2012).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені функції господарського суду в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, зокрема, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що спір у даній справі виник при проведенні/виконанні результату аукціону з продажу майна банкрута та в силу положень ч.8 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має розглядатись в межах справи про банкрутство, а не в межах окремого провадження, чим спростовуються твердження скаржника про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо того, що у даному спорі відсутня вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, яке було реалізоване на аукціоні 30.08.2018 року, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції з підстав того, що у ч. 8, ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не вказано, що виключно спори про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Крім того, колегія суддів наголошує, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Частинку 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідно застосовувати у системному зв`язку з іншими положеннями Закону, зокрема тими, якими передбачено, що усі майнові спори з вимогами до боржника, спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником вирішує господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ст. 10 Закону про банкрутство).

Порядок продажу майна боржника, розподіл коштів, врегульований Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак спори, безпосередньо пов`язані із здійсненням провадження в цій справі розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство за правилами господарського процесу.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі N 635/6730/15-ц.

Таким чином, в силу Закону про банкрутство (ст. ст. 10, 44, 55 Закону про банкрутство), спори, що виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника, не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатись в межах справи про банкрутство, з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства за для більш ефективного захисту прав та законних інтересів кредиторів. Така ж правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі N 908/4057/14.

Тобто, приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо розгляду заяв про визнання результатів аукціону недійсними лише в межах справи про банкрутство є імперативними.

Колегія суддів звертає увагу, що законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій щодо здійснення ліквідаційної процедури, а також після розгляду усіх скарг та майнових спорів, зокрема і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 року у справі № 915/112/15.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Також, колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у справі № 922/3040/17 вказав на обов`язковість розгляду заявленого позову виключно у межах справи про банкрутство, виходячи з норм ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та ст. 20 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) та підтримала висновки суду апеляційної інстанції про те, що аукціон безпосередньо пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено, оскільки встановивши незаконність аукціону щодо порушення порядку його організації та проведення, в подальшому слідує необхідність повторного проведення аукціону у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06). Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що даний спір повинно здійснюватися в межах справи про банкрутство.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що серед підстав для закриття провадження у даній справі на які посилається ТОВ «Лоренс Фінанс» у своїй заяві від 07.06.2019 року та суд першої інстанції, відсутні підстави, встановлені законодавством та передбачені у ст. 231 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Закриття (припинення) провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У даній справі предметом позову є другий повторний аукціон з продажу майна ВАТ "Київхімволокно": лот №1: будівля Х/цеху, літера CVI, інв. №0073002 (реєстраційний номер 450186800000), місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, 1, заг. площею 42 519,8 кв.м., який був проведений 30.08.2018 товарною біржею "Київська Універсальна Біржа".

Оскаржений аукціон був проведений на виконання приписів і в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у межах справи № 910/18271/16 про банкрутство ВАТ "Київхімволокно".

Провадження у справі № 910/18271/16 припинене повним завершенням процедур банкрутства та ліквідацією боржника як юридичної особи.

У разі припинення провадження у справі про банкрутство повним завершенням усіх процедур, затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, та припиненням боржника як юридичної особи (суб`єкта господарювання), всі процедурні інструменти, можливість застосування яких передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є вичерпаними, а боржник має вважатися таким, грошові та інші зобов`язання якого врегульовані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом першої інстанції правомірно застосовано ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Втім колегія суддів вважає звернути увагу, що в даному випадку необхідно застосовувати саме п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмету спору. Даної позиції також дотримується Верховний суд у справі №906/864/17 в постанові від 25.02.2019 року.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.20219 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" про зупинення провадження у справі №910/4003/19 задоволено, провадження у справі №910/4003/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/18271/16, зобов`язано сторін у справі повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №910/18271/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року у справі №910/18271/16 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року.

Закриваючи апеляційне провадження у справі №910/18271/16, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не набув статусу сторони чи учасника у справі № 910/18271/16 про банкрутство ВАТ "Київхімволокно" і права апелянта, як потенційного покупця майна, відчуженого за результатами проведення повторного аукціону 30.08.2018 року, та його майнові інтересі оскаржуваною ухвалою не порушені, рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, а тому він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 року у справі № 910/18271/16 (оприлюднену у ЄДРСР від 25.05.2020 року) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛАДСЕРВІС" залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року у справі № 910/18271/16 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року поновлено провадження у справі №910/4003/19.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, а звідси - про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано апелянту вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі № 910/4003/19 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі №910/4003/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року у справі №910/4003/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4003/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

Т.П. Козир