Постанова

від 23.05.2024 по справі 904/1309/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1309/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 (суддя Золотарьова Я.С.)

у справі № 904/1309/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд", в якій просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» 72 тони олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку, що була перероблена на замовлення ТОВ «НВФ «Альянс» Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на підставі договору № 2708/20 від 27.08.2020, укладеного між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альянс».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/1309/23 позов залишено без задоволення. Судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 33 000,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 342,00 грн залишено за позивачем.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/1309/23 та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- договір відступлення права вимоги (цесії) не розірваний, не визнаний не укладеним, чи в інший спосіб не продемонстрована його не чинність. ТОВ "Оптімусагро Трейд" не є стороною договору, його права ніяким чином не порушено. Він не є власником та не має ніякого відношення до об`єкту договору. Більше того, у суді питання дійсності чи не дійсності договорів відступлення не ставилося;

- судом розглянуто спір, щодо прав та обов`язків особи - ТОВ ''Мініс, чиї права порушено, що не було учасником провадження по справі;

- для правильного вирішення цієї справи перш за все необхідно встановити, чи набув позивач право власності на майно, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння;

- Боржник ТОВ НВФ Альянс виконав добровільно та добросовісно своє зобов`язання до нового кредитора, тому позивач, як новий власник, заявив про свої права та просив захистити його шляхом витребування з чужого незаконного володіння, а суд безпідставно відмовив власнику олії - Позивачу у витребування з чужого незаконного володіння своєї власності.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

15.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача (апелянта) надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, в якому він підтримав доводи свої апеляційної скарги та наполіг на її задоволенні.

В судовому засіданні 23.05.2024 приймав участь представник відповідача. Позивач (апелянт) та третя особа, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ Агрофірма "Українські Лани" апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що позивач як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 23.05.2024 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача (апелянта) та третьої особи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наголосив на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс (постачальник) було укладено договір поставки № 0807-3.

Відповідно до умов цього договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукція (Товар), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі і Додаткових угодах, які з моменту їх підписання, стають невід`ємними частинами цього Договору.

Ціну Договору становить загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором і підтверджується товаро-супровідною документацією до кожної партії Товару.

Вартість Товару по кожній конкретній партії Товару, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами у Додатковій угоді до цього Договору (п.2.1-2.2 договору №0807-3).

Поставка здійснюється на умовах, які встановлені в Додатковій(их) угоді(ах) до Договору. Постачальник зобов`язаний повідомити Покупця по факсимільному зв`язку про готовність передачі парті Товару. Плату за зберігання та всі ризики відносно Товару до моменту передачі Товару Покупцю відповідно до складської квитанції здійснює Постачальник. Приймання Товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до чинного законодавства України (п.3.1 3.4 договору №0807-3).

Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у рахунку - фактурі Продавця. Покупець здійснює оплату на умовах передоплати. Конкретні умови і строки оплати, визначаються сторонами й Додатковій угоді Моментом поставки Товару Постачальником вважається фактична його передача Покупцю в місці поставки визначеного, згідно Додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього договору та згідно видаткової накладної (п.4.1 4.3 договору №0807-3).

На виконання умов цього договору між сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 08 липня 2019 року та №2 від 27 грудня 2019 року.

Додатковою угодою № 1 від 08 липня 2019 року сторони визначили, що строк поставки товару до 31 грудня 2019 року.

Видаткові накладні та товарно транспортні накладні, що підтверджують виконання сторонами цього договору до матеріалів справи не надано.

Третьою особою надано до матеріалів справи податкову накладну (т. 2 а.с. 17) та виписку за рахунками за період з 10.07.2019 по 11.07.2019 на суму 2 199 996,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно р/ф № у0807-1 від 08.07.2019 (т. 2 а.с. 21).

31.05.2021 ТОВ «Мініс» направило ТОВ «НВФ «Альянс» претензію відповідно до договору поставки №0807/3 від 8 липня 2019 року, в якій вимагало негайно здійснити поставку товару (пшениця) за договором на суму 2 199 996,00 грн (т. 1 а.с. 100).

30.06.2021 ТОВ «НВФ «Альянс» направило ТОВ «Мініс» відповідь на претензію, в якій вказало, що станом на даний час у ТОВ «НВФ «Альянс» не має достатньої кількості пшениці належної якості для виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №0807/3 від 8 липня 2019 року, водночас повідомило про наявність можливості поставки олії.

27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альянс» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» (далі - виконавець) укладено договір № 2708/20 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого предметом цього договору є виконання робіт з переробки сировини, що поставляється замовником, в продукцію.

Предметом цього договору є виконання робіт з переробки сировини, що поставляється замовником, в продукцію.

Відповідно до п. 1.3 договору № 2708/20, сировина і вся вироблена відповідно до умов цього договору продукція є власністю замовника.

Відходи виробництва (сміття насіння соняшнику) є власністю виконавця (п. 1.7 договору № 2708/20).

Виконавець за кожен день, коли відбувається відвантаження Продукції, надає Замовникові звіт про відвантаження Продукції (додаток 5) (п. 4.5 договору № 2708/20).

Оплата виконаних робіт з переробки партії сировини проводиться замовником шляхом перерахування на рахунок виконавця грошових коштів протягом (трьох) банківських днів з дати виставлення виконавцем рахунку з зазначенням суми, обчисленої виходячи з кількості переробленої сировини вказаної в актах про надання послуги, які підписані сторонами або набули чинності. В будь якому разі, повна оплата робіт з переробки партії сировини проводиться замовником до моменту постачання продукції.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів та розрахунковий рахунок виконавця (п. 5.4 договору № 2708/20).

На кожен транспортний засіб з продукцією виконавець надає замовникові наступну товаросупровідну документацію:

- акт прийманняпередачі;

- товарно-транспортна накладна (залізнична накладна);

- посвідчення/сертифікат якості, складене виконавцем та/або іншою акредитованою на підтвердження відповідно продукції установи за рахунок виконавця.

16 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альянс» (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.

За змістом цього договору убачається, що боржник має заборгованість перед Кредитором на суму 2 199 996,00 грн з ПДВ що виникла на підставі Договору поставки № 0807-3 від 08 липня 2019 р. Боржник підтверджує обсяг та підстави Боргу. Кредитор переводить Борг на Нового кредитора в повному обсязі. Боржник не заперечує проти переведення Боргу. Борг вважається переведеним на Нового кредитора, з моменту підписання цього Договору (п.п. 1.1-1.5 договору).

Борг боржника повинен бути погашений новому Кредитору в порядку та строки визначені Договором поставки № 0807-3 від 08 липня 2019 р (п. 2.1 договору).

Боржник зобов`язується у вказані строки виконати всі взяті на себе зобов`язання по Договору поставки № 0807-3 від 08 липня 2019 р (п. 2.2 договору).

Кредитор зобов`язується протягом 5 (п`яти) днів з моменту підписання Даного Договору передати Новому кредитору належним чином завірену копію Договору поставки № 0807-3 від 08 липня 2019 р. та інших документів, що відображають обсяги, характер та підстави Боргу, а також надати відомості, що стосуються Боргу (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору боржник зобов`язується належним чином виконати грошові зобов`язання, визначені пунктом 2.1 та 2.2. договору.

Даний Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань (п. 6.3 договору).

Договір підписано між сторонами та скріплено печатками.

Акт приймання-передачі договору та інших первісних документів (підписання якого передбачено пунктом 3.1 договору відступлення прав вимоги) позивачем та третьою особою до матеріалів справи не надано.

26 серпня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" (покупець) укладено договір, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти у рахунок заборгованості за Договором постачання №0807-3 від 08 липня 2019р. (заборгованість на суму: 2 199 996,00 грн.) олію соняшникову нерафіновану, 1 сорт, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3 (виробничий підрозділ ТОВ "ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД"). Переробка сировини на соняшникову олію нерафіновану невиморожену першого сорту здійснюється на замовлення ТОВ «НВФ «Альянс» - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД» (ЄДРПОУ: 41161689). Згідно з Договором № 2708/20 року від 27 серпня 2020 року (п1.1 договору від 26 серпня 2021 року).

Загальна сума Договору 2 199 996,00 грн (два мільйони сто дев`яносто десять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень) з ПДВ (п. 1.3 договору від 26 серпня 2021 року).

Продавець гарантує, що Товар згідно з цим Договором є власністю Продавця, не перебуває у власності третіх осіб, не перебуває під забороною відчуження або під будь-яким іншим видом обтяження та щодо нього не існує жодних суперечок з боку третіх осіб (п.1.5 договору від 26 серпня 2021 року).

Постачання Товару здійснюється Продавцем на умовах EXW - пункт поставки м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови постачання Товару не погоджені Сторонами у відповідних специфікаціях. Вантажоодержувачем Товару, що поставляється за цим Договором, є ТОВ Агрофірма «Українські Лани» (п. 2.1 договору від 26 серпня 2021 року)

Продавець надає разом із Товаром такі документи:

видаткова накладна;

документ, що підтверджує відповідність Товару вимогам, зазначеним у п. 1.4 цього Договору.

Продавець зобов`язаний здійснювати реєстрацію податкової накладної/коригування податкової накладної у строки, передбачені чинними на момент реєстрації нормами Податкового кодексу України (п. 2.2 договору від 26 серпня 2021 року).

Терміни поставки партій Товару обумовлюються специфікаціями до цього Договору (п. 2.3 договору від 26 серпня 2021 року).

Строк дії Договору встановлюється по 31.12.2021 р. Включно, але не раніше ніж до виконання всіх зобов`язань сторін договору (п. 3.7 договору від 26 серпня 2021 року) .

Також 26 серпня 2021 року, між третьою особою та позивачем була укладена специфікація №1 до договору від 26 серпня 2021, де серед іншого визначено, що продавець зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти такий товар на умовах договору від 26 серпня 2021 та цієї специфікації. Загальна сума за товар становить 2 199 996,00 грн з визначеним строком поставки до 31.12.2021 на адресу - м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, а покупець оплачує товар у порядку, визначеному пунктом 1.1 договору на суму 2 199 996,00 грн. Товар масло соняшникове нерафіноване 1 гатунку.

Також між сторонами підписано видаткову накладну № 2708/1 від 27 серпня 2021 року де вартість соняшникової олії нерафінованої у кількості 72 т становить 2 199 996,00 грн. та акт прийому передачі до договору від 26.08.2021 (складено у місті Львів) про те, що продавець передав (продав), а покупець прийняв (купив) олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого ґатунку в кількості 72,00 т. на загальну суму: 2 199 996,00 грн у тому числі ПДВ, що знаходиться (перебуває) в Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на підставі договору « 2708/20 від 27.08.2020 року укладеного між останнім та продавцем.

Продавець зазначає, що до підписання цього акту олія соняшникова нерафінована невиморожена першого ґатунку в кількості 72,000 т належала йому на праві власності.

Перехід права власності від продавця до покупця переходить в момент підписання даного акту.

До моменту відвантаження, доставки вищезазначеної олії повністю чи частково на адресу зазначену (за вказівкою) покупця, продавець забезпечує належне зберігання олії вказаному об`ємі та зазначеної якості в Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на підставі договору №2708/20 від 27.08.2020 року укладеного між останнім та продавцем.

Продавець зобов`язується повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» про перехід права власності (зміна власника відчуження) від продавця до покупця.

Цей акт підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани", скріплений печатками.

Також до матеріалів справи надано листування, яке відбувалось між третьою особою та відповідачем в межах договору №2708/20 на переробку.

Третя особа направила лист від 14.09.2021 №1409/1 на адресу відповідача та просила розглянути пропозицію відвантажити 72 тони олії соняшникової, що знаходиться у відповідача, повністю чи партіями, в адрес торгового партнера, як варіант ТОВ «Щедро».

Листом від 04.01.2022 третя особа звернулась до відповідача, в якому просила відвантажити 12.01.2022 готову продукцію, що належить їй на підставі договору №2708/20 від 27 серпня 2020, а саме: олію соняшникову в кількості 72 тони.

Листом від 13 січня 2022 року відповідач повідомив третю особу про таке:

«У зв`язку з невиконанням договору №2708/20 від 27 серпня 2020 року (в частині поставки сировини) ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД заявило ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» претензію на суму 2 780 263, 36 гривень. ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» не оплатило її навіть частково (хоча ще у вересні пропонувало здійснити перший транш в сумі 500 000 гривень).

ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» обізнано, що господарським судом Запорізької області з 11.10.2021 року розглядається справа №908/2871/21 за позовом ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД до ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» з підстав з невиконання договору №2708/20 від 27 серпня 2020 року.

ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД заявляє про притримання олії соняшникової ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» до набрання рішенням у справі №908/2871/21 законної сили або до мирного врегулювання.» (т. 1 а.с. 163).

Листом від 05 грудня 2023 третя особа повідомила відповідача про відступлення права вимоги.

Так, у листа зазначається: «Згідно з договором про відступлення права вимоги, було відступлено борг у розмірі 2 199 996,00 грн. з ПДВ що виник на підставі Договору поставки № 0807-3 від 08 липня 2019 р.

Згідно Договору від 26 серпня 2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» прийнято в рахунок заборгованості по Договору поставки №0807-3 от 08 липня 2019 р. олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого ґатунку в кількості 72 тони, що знаходиться в виробничому підрозділі ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3.

Згідно умов вищезазначеного Договору поставка Товару та перехід права власності на товар вважається дата підпису Покупцем видаткової накладної Товару, але не пізніше 31.12.2021 року.

У зв`язку із вищевикладеним, відвантаження продукції, що була перероблена вашим підприємством за договором №2708/20 від 27 серпня 2020 року (72 тони олії соняшникової) здійснюється Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські лани»» (т. 1 а.с. 167-168).

У відповідь на вищевказаний лист відповідач направив третій особі повідомлення, в якому зазначив, що вважає відступлення права вимоги незаконним і не буде виконувати зобов`язання перед ТОВ «Українські лани».

У повідомленні вказується, що ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» обізнано, що господарським судом Запорізької області з 11.10.2021 року розглядалася справа №908/2871/21 за позовом ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД до ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» про стягнення 2 780 263, 36 гривень грошових коштів з підстав з невиконання договору №2708/20 від 27 серпня 2020 року. ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД на підставі статті 856 («Право підрядника на притримування») ЦК України заявляло про притримання олії соняшникової ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» (Вих. №19 від « 13» січня 2022 року на ваш Вих.№1201/5 від 12.01.2022 р). Позов ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД було задоволено 30.06.2022 року, а 30.11.2022 року рішення набрало законної сили.

2 лютого 2023 року позивач направив відповідачу вимогу (т. 1 а.с. 75-76), в якій вимагає негайно надати дозвіл на вивезення майна позивача, що належить йому на праві власності в кількості 72 тони олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку.

Відповіді відповідача на вимогу позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 30.06.2022 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2871/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА АЛЬЯНС про стягнення коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА АЛЬЯНС до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД про визнання договору частково прийнято рішення про задоволення первісного позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА АЛЬЯНС (вул. Рубчака І., б. 21-В, приміщ. 118, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 23458534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД (пр. Б.Хмельницького, б. 122, кор. Е-5, кім. 11, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код юридичної особи 41161689) неустойку у розмірі 2 780 263 (два мільйони сімсот вісімдесят тисяч двісті шістдесят три) грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 41 703 (сорок одна тисяча сімсот три) грн. 95 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

За змістом рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2022 встановлено таке:

«Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 2708/20 від 27.08.2020, відповідно до п.п. 1.1. якого предметом цього договору є виконання робіт з переробки сировини, що поставляється замовником, в продукцію.

Факт виконання договору підтверджується Актами наданих послуг (робіт), які підписані обома сторонами, скріплені печатками та містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 36 - 86). Також, в матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі сировини (т. 1 а.с. 87 - 217).

ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС» порушило графік поставки сировини.

14.07.2021 ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» направило на адресу ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС» претензію № 362 від 13.07.2021 на суму 2 780 263,36 грн. разом з рахунком на оплату № 174 від 13.07.2021.

ТОВ «НФВ «АЛЬЯНС» неустойку не сплатило.

Перевіривши розрахунок неустойки ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок є правильним та неустойка у розмірі 2 780 263,36 грн. підлягає стягненню у повному обсязі».

В матеріалах справи відсутні докази відвантаження відповідачем позивачу 72 тони олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку, що була перероблена на замовлення ТОВ «НВФ «Альянс» Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд»

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивачем до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 26.08.2021, укладений між позивачем та третьою особою, не свідчить про виникнення за ним зобов`язань у третьої особи, оскільки третя особа не мала заборгованості перед позивачем, й відповідно не була зобов`язана передавати в рахунок такої заборгованості майно (олію соняшникову), яка й є предметом цього спору. Зважаючи на це, зобов`язання передати в рахунок заборгованості (яка відсутня) товар (олію нерафіновану) також не виникло. Тому й право власності на цей товар, до позивача не перейшло, оскільки перехід такого права власності сторони обумовили погашенням заборгованості, яка у продавця була відсутня.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд", в якій просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» 72 тони олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку, що була перероблена на замовлення ТОВ «НВФ «Альянс» Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» на підставі договору № 2708/20 від 27.08.2020, укладеного між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Альянс».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він набув права власності на предмет спору на підставі договору про відступлення йому права вимоги до третьої особи та договору поставки, укладеного з третьою особою, оскільки ним було прийнято в рахунок заборгованості по Договору поставки №0807-3 від 08 липня 2019 року олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого ґатунку в кількості 72 тони, що знаходиться (перебуває) у відповідача на підставі Договору № 2708/20 від 27.08.2020 про переробку, який було укладено між відповідачем та третьою особою.

Однак відповідач не відвантажив позивачу соняшникову олію, тому позивач вважає, що відповідач незаконно володіє соняшниковою олією, яка належить йому.

Позивач правовою підставою витребування майна зазначив статті 316, 317, 319, ч.ч. 1, 2 статті 321, 328, 330, 387, 388, 391, 400, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову та зазначив, що доказів виникнення та наявності заборгованості, в рахунок якої підлягала поставці олія, а саме первинних документів (платіжних доручень про оплату товару за Договором поставки №0807-3 від 08 липня 2019) позивач не надав. Відповідач також вказує на відсутність доказів переходу до позивача права власності на товар.

Відповідач також посилається на справу № 908/2871/21 Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД до ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» про стягнення 2 780 263,36 гривень грошових коштів, з підстав з невиконання договору №2708/20 від 27 серпня 2020 року в межах якої встановлено, що у ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС» існували грошові зобов`язання в сумі 2 780 263,36 грн перед ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД, а також те, що в листах ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС»» за 2021-2022 роки жодного разу (до повідомлення про відступлення права вимоги від 05.12.2023 р., яке Товариство отримало 17.02.2023 року) не йшлося про продаж та / або будь-яку іншу передачу прав на соняшникову олію позивачу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надала пояснення по суті спору, в яких погоджується з позовними вимогами позивача та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Таким чином, предметом розгляду даної судової справи є вимоги позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Так, обставини існування у ТОВ «НВФ «АЛЬЯНС» грошових зобов`язань в сумі 2780263,36 грн перед ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2022 у справі № 908/2871/21, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція при встановленні фактів судовим рішенням у іншій справі має місце лише тоді, коли в у ній брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, законодавство визнає преюдиційними тільки фактичні обставини справи (факти), установлені судом в результаті оцінки доказів, що знайшли відображення в тексті судового рішення. Преюдиційне значення можуть мати лише факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені в резолютивній частині рішення. Тому не мають преюдиційного значення правова кваліфікація встановлених судом обставин, оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж самі особи, які брали участь у попередній справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №904/8484/16 та від 03.03.2020 у справі №904/7905/16.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору, обставини спірних правовідносин щодо виконання договору № 2708/20 від 27.08.2020 є преюдиційними для ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД та ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА АЛЬЯНС.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Тобто способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 ст. 388 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

При цьому у п. 39 зазначеної постанови зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.

Так, апелянт зазначає, що для правильного вирішення цієї справи перш за все необхідно встановити, чи набув позивач право власності на майно, яке він просить витребувати з чужого незаконного володіння.

У даному випадку судом враховується, що спірне майно було перероблено відповідачем із сировини Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс" на підставі договору № 2708/20 від 27.08.2020 та знаходилось у відповідача.

13.01.2022 відповідачем було складено на направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс" повідомлення № 19 про притримання олії соняшникової до набрання рішенням у справі № 908/2871/21 законної сили або до мирного врегулювання.

Підставою такого притримання, відповідно до цього повідомлення, стала несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" штрафу у розмірі 2 780 263,36 грн. за договором № 2708/20 від 27.08.2020.

Відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов`язань визначається статтями 594-597 Цивільного кодексу України та має такі суттєві ознаки: - підрядник повинен правомірно володіти майном замовника; - порушення замовником строків виконання своїх зобов`язань за договором підряду; - підрядник повинен повідомити замовника про притримання певних речей чи майна (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/2187/18).

За приписами ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

З матеріалів справи та встановлених обставин слідує, що відповідач володів спірним майном правомірно: самостійно виготовив спірну олію із сировини Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс", що була передана на підставі договору № 2708/20 від 27.08.2020.

Замовником було порушено свої зобов`язання перед виконавцем за договором №2708/20 від 27.08.2020. Цей факт встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2022 у справі № 908/2871/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2022.

Виконавець повідомив замовника про притримання олії соняшникової до виконання останнім свого обов`язку зі сплати штрафу у розмірі 2 780 263,36 грн. за договором № 2708/20 від 27.08.2020.

Після отримання повідомлення № 19 про притримання замовником було направлено на адресу виконавця повідомлення від 05.12.2023 про відступлення права вимоги олії соняшникової у кількості 72 тони Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" на підставі договору 26.08.2021 (поштове відправлення № 0407141900636 від 13.02.2023).

Як вже було зазначено, третя особа у даній справі перебувала у договірних відносинах з ТОВ «Мініс». Між цими товариствами було укладено договір поставки №0807-3 від 08.07.2019, за яким ТОВ Науково-виробнича фірма Альянс повинна була поставити товар (сільськогосподарську продукцію).

Тобто за цим договором третя особа була постачальником продукції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Отже, в силу наведених норм Закону, на підставі договору поставки № 0807-3 від 08.07.2019 у ТОВ "Науково-виробнича фірма "Альянс" виникло зобов`язання з поставки товару, а у ТОВ "Мініс" виникло зустрічне зобов`язання з його оплати.

При цьому жодних грошових зобов`язань на підставі цього договору у ТОВ "Науково-виробнича фірма "Альянс" перед ТОВ «Мініс» не виникало.

В матеріалах справи міститься банківська виписка (т. 2 а.с. 21) відповідно до якої ТОВ «Мініс» перерахувало на користь третьої особи 2 199 996,00 грн, натомість докази поставки товару суду не надано.

16.08.2021 між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Альянс" (боржник), ТОВ «Мініс» (кредитор) та ТОВ Агрофірма "Українські Лани" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за яким новому кредитору було передано право вимоги грошового зобов`язання на суму 2 199 996,00 грн.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 517 ЦК України унормовано, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що доказів виконання ТОВ «Мініс» вимог ст. 517 ЦК України матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Оскільки первісний кредитор ТОВ «Мініс» мав право вимагати від третьої особи поставки товару, на момент укладення договору відступлення права вимоги не відмовився від поставки товару та не вимагав повернення передплати, відповідно ТОВ «Мініс» мав право передати новому кредитору тільки право вимоги поставити товар.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, ТОВ «Мініс» за договором відступлення права вимоги передало ТОВ Агрофірма "Українські Лани" вимогу, якої не існувало, оскільки третя особа не мала жодного грошового зобов`язання за договором поставки №0807-3 від 08.07.2019.

Враховуючи викладене, правильним видається висновок господарського суду, що договір від 26.08.2021, укладений між позивачем та третьою особою також не свідчить про виникнення за ним зобов`язань у третьої особи, оскільки третя особа не мала заборгованості перед позивачем, й відповідно не була зобов`язана передавати в рахунок такої заборгованості майно (олію соняшникову), яка й є предметом цього спору.

Відповідно до умов п. 1.1 цього договору продавець (третя особа) зобов`язується поставити олію соняшникову (спірне майно) у рахунок заборгованості за договором постачання №0807-3 від 08.07.2019.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Тобто права однієї сторони у зобов`язанні кореспондуються з обов`язками іншої сторони.

Зі змісту договору від 26.08.2021 вбачається, що поставка товару має здійснюватися в рахунок вже існуючої заборгованості, яка виникла за іншим договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зважаючи на зміст договору від 26.08.2021, він є змішаним, оскільки має елементи різних договорів договору поставки та договору новації.

Статтею 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Але, для того, щоб реалізувати припинення зобов`язання в порядку статті 604 ЦК України, потрібно щоб первісне зобов`язання було існуючим.

Однак як встановлено судом, позивачу було передано ТОВ «Мініс» неіснуюче грошове зобов`язання третьої особи.

А відтак, колегія суддів погоджується з тим, що в рахунок відсутньої заборгованості не могло виникнути зобов`язання з передачі товару (олії нерафінованої), відповідно право власності на цей товар, до позивача не перейшло, оскільки перехід такого права власності сторони обумовили погашенням заборгованості, яка у продавця була відсутня.

Скаржником цих висновків не спростовано, з огляду на що є необґрунтованим та безпідставним посилання на те, що договір відступлення права вимоги (цесії) не розірваний, не визнаний не укладеним, чи в інший спосіб не продемонстрована його не чинність.

В даному випадку договір відступлення права вимоги є одним із доказів, який оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього його дослідження та аналізу в комплексі та логічному взаємозв`язку з іншими доказами.

Господарський суд не виходив за межі позовних вимог та предмету спору аналізуючи зміст та обставини виконання цього договору, його вплив на права та обов`язки ТОВ Оптімусагро Трейд.

Усім вищенаведеним також спростовуються аргументи скаржника що, Боржник ТОВ НВФ Альянс виконав добровільно та добросовісно своє зобов`язання до нового кредитора, тому позивач, як новий власник, заявив про свої права та просив захистити його шляхом витребування з чужого незаконного володіння, а суд безпідставно відмовив власнику олії - Позивачу у витребування з чужого незаконного володіння своєї власності.

Крім того, апеляційним судом приймається до уваги наявність між сторонами спору щодо права власності на спірне майно, який передано на розгляд компетентного суду та який на даний час ще не вирішено (справа № 908/2399/23 за позовом ТОВ Агрофірма "Українські Лани" до ТОВ "Оптімусагро Трейд" про визнання права власності на 72 тони олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку загальною вартістю 2 199 996,00 грн).

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2022 у справі № 908/2871/21 визнано обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс неустойку у розмірі 2780263,36 грн.

Відповідачем повідомлено суд з посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 908/2399/23 про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом Олександром Сергійовичем, 01.06.2023 було відкрито виконавче провадження № 71929246 з виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2022 у справі № 908/2871/21.

В ході примусового виконання рішення, 06.06.2023 постановою приватного виконавця проведено опис та арешт майна (коштів) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Альянс, було описано та арештоване належне боржнику майно, а саме: олія соняшникова у кількості 72 тони нерафінована, невиморожена, що перебувала у Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд.

31.08.2023 вказане майно було реалізовано на повторних електронних торгах (аукціоні) у виконавчому провадженні № 71929246 за ціною 1 701 899,10 грн. Переможець торгів - ТОВ "Щедро". За результатами торгів майно було передано ТОВ "Щедро".

Таким чином, спірне майно наразі не знаходиться у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд", при цьому вибуло воно з володіння останнього у законний спосіб, а саме: внаслідок накладення на нього арешту та реалізації приватним виконавцем під час виконавчого провадження.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом (правові висновки Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 23.04.2019 у справі № 911/1602/18 (п. 7.9).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зазначено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В свою чергу Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 викладено позицію, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належними сторонами у судовому процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Таким чином, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011, провадження № 61-5425св20).

З`ясувавши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на відсутність майна у фактичному володінні відповідача ТОВ "Оптімусагро Трейд" та його набуття у власність згідно встановленого законом порядку ТОВ "Щедро", яке не є відповідачем у справі, що не спростовано скаржником, вимога про витребування майна до неволодіючої цим майном особи не може бути задоволена судом. Проте це не позбавляє позивача можливості заявити новий позов до належного відповідача.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом розглянуто спір, щодо прав та обов`язків особи - ТОВ ''Мініс, чиї права порушено, що не було учасником провадження по справі, слід зазначити, що спір ініційовано саме ТОВ Агрофірма "Українські Лани" до ТОВ "Оптімусагро Трейд", предметом спору є витребування майна із чужого незаконного володіння відповідача, позивач самостійно розпоряджається своїми процесуальним правами, в тому числі щодо визначення предмету та підстав позову, натомість суд розглядає справу саме в межах заявлених вимог та їх обґрунтування. Вимог до ТОВ ''Мініс заявлено не було, а судом не вирішувався спір щодо прав та обов`язків ТОВ ''Мініс. При цьому останнє вправі самостійно захищати свої права у випадку їх порушення, в тому числі шляхом оскарження судового рішення з підстав, визначених ст. 254 ГПК України, як особа, про чиї права, інтереси та (або) обов`язки суд вирішив питання в судовому акті, навівши відповідне обґрунтування власного інтересу.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ними в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі № 904/2355/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/1309/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/1309/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Українські Лани".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.06.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко