Ухвала

від 11.07.2024 по справі 904/1309/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1309/23

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенко І. С.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (головуючий - Мороз В.Ф., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Українські Лани"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс",

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (повний текст складено 13.06.2024) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/1309/23, подана 02.07.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке.

Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України - ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 287 ГПК передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 290 ГПК).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою і третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу «правової визначеності», що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Оскільки у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК її слід залишити без руху.

Для усунення недоліків скаржнику необхідно уточнити передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК підставу (підстави), належним чином обґрунтувати наявність такої підстави (підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Також, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої цієї статті при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом позову у справі є витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто майнова вимога.

Згідно з пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на день звернення з позовом, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Отже, за подання касаційної скарги на рішення суду у справі № 904/1309/23 необхідно сплатити 200 % * 2 199 996,00 * 1.5 % * 0,8 = 52 799,90 грн.

Натомість скаржник не додав до касаційної скарги платіжної інструкції, яка підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» необхідно сплатити 52 799,90 грн за наведеними нижче реквізитами та надати докази на підтвердження сплати.

отримувач коштів:ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783банк отримувача:Казначейство України (ЕАП)рахунок отримувача:UA288999980313151207000026007код банку отримувача (МФО):899998код класифікації доходів бюджету:22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»)призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа)При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. За таких обставин, Суд дійшов висновку про залишення без руху касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» з підстав, що визначені частиною другою статті 292 ГПК (недотримання вимог статті 290 цього ж Кодексу).

Зважаючи на зазначене, способом усунення недоліків касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/1309/23 є:

1. викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства;

2. надання Суду документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 52 799,90 грн.

При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 290, 292, 314 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Українські Лани» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/1309/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. С. Міщенко