Постанова

від 12.06.2024 по справі 908/2512/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2512/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Кубрак В.В. - адвокат, посвідчення адвоката №2020 від 17.05.2019р.

від позивача: Копичай О.М.- керівник, паспорт серії АН №359514 від 05.04.2005р.

від відповідача: Фоміна М.В. - довіреність №20/03/24-1 від 20.03.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р.

( суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 09.02.2024 р.)

у справі

за позовом:

Приватного сільськогосподарського підприємства "Копичай"

( с. Орди, Синельниківський район, Дніпропетровська область )

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ"

( м. Миколаїв, Миколаївська область )

про витребування зерна соняшника із зберігання

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Копичай" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" про зобов`язання повернути 165 тон 400 кілограм зерна насіння соняшнику із зберігання такої самої якості та в такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з середніми показниками: вологістю 10,3%, засміченістю 4,1%; жирністю 45,7%.

Відповідач заперечив проти позову, пославшись на те, що між сторонами дійсно був укладений Договір складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., відповідно до якого Позивач передав зерно соняшнику на зерновий склад відповідача за адресою: вул. Елеваторна, 4, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область на зберігання. 23.07.2023 р. Відповідачем було повідомлено Позивача про настання форс-мажорних обставин щодо виконання Договору, а саме, що 20.07.2023 р. внаслідок ракетного обстрілу відбулась пожежа, якою пошкоджено та знищено ряд складських приміщень майнового комплексу, в тому числі, зернові склади, що знаходяться за адресою: вул. Елеваторна, 4, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область. Внаслідок обстрілу було знищено складські приміщення № 7,8 на площі 1 000 кв.м., пошкоджено складські сушила, силосні корпуси, автопогрузочний комплекс на площі 2 000 кв.м. Внаслідок цієї події, Відповідач поніс значних збитків, в тому числі, знищення майна, яке передавалось йому на зберігання Поклажодавцями. Збитки сягнули більше 151 000 000,00 грн. Працівниками ТОВ "ГРВ КАПИТАЛ" невідкладно було викликано представників ДСНС і вищевказані обставини зафіксовано Актом про пожежу від 20.07.2022 р.. Згідно п. 7.1 Додаткової угоди № 3 від 10.06.2022 р. до Договору складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., сторони погодили, що підписуючи Договір, Сторони підтверджують, що ознайомлені та розуміють, що Договір укладено під час воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., у зв`язку із війною, та розуміють всі можливі ризики (знищення або захоплення вантажу; знищення або захоплення зернового складу; смерті та/або травмування працівників/уповноважених представників Сторін, які безпосередньо виконують умови Договору тощо), що можуть перешкоджати Сторонам у виконанні своїх обов`язків за Договором. У зв`язку із зазначеним, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі, якщо вказане невиконання є результатом безпосередньої дії військових дій або їх наслідків (знищення або захоплення вантажу; знищення або захоплення зернового складу; смерті та/або травмування працівників/уповноважених представників Сторін, які безпосередньо виконують умови Договору тощо). Пожежа внаслідок ракетного обстрілу на складських приміщеннях майнового комплексу, в тому числі, зернових складах, що знаходяться за адресою: вул. Елеваторна, 4, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область є форс-мажорною обставиною, яку відповідач не міг ні передбачити, ні запобігти доступними засобами. 23.07.2022 р. на офіційну електронну адресу ПСП "КОПИЧАЙ" ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачем надіслано лист № 23/07 про інформування щодо факту настання форс-мажорних обставин. Знищення майна ПСП "КОПИЧАЙ" відбулось в результаті безпосередньої дії військових дій та їх наслідків, тобто, в результаті екстраординарних подій, які відповідач не міг ні передбачити, ні запобігти доступними засобами. Для засвідчення факту форс-мажорних обставин, які сталися 20.07.2022 р., ТОВ "ГРВ КАПИТАЛ" звернулось до Запорізької Торгово-промислової палати для засвідчення факту форс-мажорних обставин і надало до суду сертифікат № 2300-23-1304 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ), виданий Запорізькою Торгово-промисловою палатою. Цим сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ) для ТОВ "ГРВ КАПИТАЛ", а, саме - пожежа зернових складських приміщень внаслідок ракетного обстрілу 20.07.2022 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. у справі № 908/2512/23 позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Копичай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" повернути Приватному сільськогосподарському підприємству "Копичай" 165 тон 400 кілограм зерна насіння соняшнику із зберігання такої самої якості та в такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з середніми показниками: вологістю 10,3 %, засміченістю 4,1 %; жирністю 45,7 %. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Копичай" 29 779 грн. 20 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ", в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. по справі № 908/2512/23 прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не було з`ясовано питання щодо форс-мажорних обставин та можливість повернення зерна насіння соняшнику із зберігання відповідно до умов Договору складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р..

При цьому Скаржник зазначає, що укладаючи Додаткову угоду № 3 від 10.06.2022 р. та продовжуючи на підставі цієї угоди, дію Договору складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., і включаючи до її умов пункт 7.1., Сторони усвідомлювали всі можливі ризики, пов`язані із дією воєнного стану на території України, і, зокрема, ризики знищення вантажу, і, в той же час, погодили звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі, якщо вказане невиконання є результатом безпосередньої дії військових дій або їх наслідків.

Скаржник наголошує на тому, що Запорізькою ТПП підтверджено неможливість виконанню зобов`язання із повернення зерна соняшника зі зберігання у кількості 165 440,00 кг, переданим на зберігання за Договором складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., у зв`язку із знищенням цього майна. Дані обставини судом під час судового розгляду справи № 908/2512/23 не з`ясовувались, хоча вказані обставини є важливими для вирішення цього спору, адже відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Скаржник зазначає, що пожежа внаслідок ракетного обстрілу на складських приміщеннях майнового комплексу, в тому числі, зернових складах, що знаходяться за адресою: вул. Елеваторна, 4, смт. Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізька область є форс-мажорною обставиною, яку Відповідач не міг ні передбачити, ні запобігти доступними засобами, що унеможливила виконання обов`язку, із повернення майна зі зберігання у зв`язку із знищенням цього майна.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, а саме доводи Відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання (повернення зерна соняшника із зберігання) у зв`язку із знищення майна Позивача внаслідок настання форс-мажорних обставин.

ТОВ «ГРВ КАПИТАЛ» звертає увагу, що у правовідносинах, що існували між сторонами відповідно до Договору складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., обов`язок щодо оплати послуг зберігання зерна зерновим складом Відповідача належав саме Позивачу. Щодо цього слід, зазначити, що оплата Позивачем послуг зберігання зерна була припинена після повідомлення щодо виникнення форс-мажорних обставин внаслідок, яких було знищено майно ( дане підтверджується актами наданих послуг наданих до суду Позивачем ).

Крім того, суд першої інстанції, всупереч приписам ст. 86, ч. 1 ст. 209 ГПК України не звернув уваги та не надав оцінку у сукупності наявним у матеріалах справи доказам, а саме: Акту про пожежу від 20.07.2022 р., листу № 23/07 від 23.07.2022 р., Скріншоту з електронної пошти Відповідача, сертифікату Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-23-1304 від 17.03.2023 р., заяві про вчинення кримінальних правопорушень від 20.09.2022 р.

На переконання Скаржника належними доказами доведено, а, саме, сертифікатом Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-23-1304 про форс-мажорні обставини та доданими до нього документами, наявність та надзвичайний характер непереборної сили, неможливість попередити за даних умов знищення майна ПСП «КОПИЧАЙ» та причинний зв`язок між цими обставинами і наслідками: а, саме, що внаслідок форс-мажорних обставин знищено майно, передане на зберігання, тобто, це майно фізично знищено. Відповідач належним чином виконував свої обов`язки із зберігання майна за Договором складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., докладав всіх зусиль задля збереження схоронності переданого на зберігання майна ПСП «КОПИЧАЙ», проте, дія форс-мажорних обставин, унеможливила виконання обов`язку, «ГРВ КАПИТАЛ», із повернення майна зі зберігання.

Відтак, на думку Скаржника, наявність форс-мажорних обставин унеможливлює виконання зобов`язання протягом того часу поки вони діють. Сторони ( Позивач та Відповідач ) в Договорі складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р. та Додатковій угоді № 3 від 10.06.2022 р. погодили порядок засвідчення форс-мажорних обставин та повідомлення про їх настання або припинення, а Скаржником ( Відповідачем ) було дотримано відповідний порядок та надано Сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-23-1304 від 17.03.2023 р. про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ), в якому зазначено, що форс-мажорні обставини настали 20.07.2022 р. та ще тривають. З огляду на те, що форс-мажорні обставини ще тривають та ТОВ «ГРВ КАПИТАЛ» не повідомляло ПСП «КОПИЧАЙ» про їх закінчення, виконання зобов`язання ( протягом дії форс-мажорних обставин ) є об`єктивно неможливим.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" зазначено, що судом першої інстанції не було з`ясовано питання щодо форс-мажорних обставин та можливість повернення зерна насіння соняшнику із зберігання відповідно до умов Договору складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р.. Вказані обставини є важливими для вирішення цього спору, адже відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач не міг ні передбачити, ні запобігти доступними засобами, що унеможливила виконання обов`язку, «ГРВ КАПИТАЛ», із повернення майна зі зберігання у зв`язку із знищенням цього майна.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного сільськогосподарського підприємства "Копичай" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, підприємство посилається на те, що безпідставним є посилання Віповідача на неможливість виконання зобов`язань за договором складського зберігання № 58/Ж через форс-мажорні обставини, а саме через пожежу внаслідок ракетного обстрілу на складських приміщеннях майнового комплексу, в тому числі, зернових складах та твердження про знищення майна ПСП «КОПИЧАЙ» внаслідок ракетного обстрілу 20.07.2022 р., оскільки доказів знищення самого майна ПСП «КОПИЧАЙ» суду надано не було. Акт про пожежу, що міститься в матеріалах справи не підтверджує знищення будь-якого майна. Інших доказів, які підтверджували факт знищення майна ПСП «Копичай», Відповідач не надав.

Підприємство також вказує на те, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Крім того, підприємство зазначає про те, що оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р., і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 р. у справі № 911/3067/20.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2512/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. у справі № 908/2512/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

13.03.2024 р. матеріали справи № 908/2512/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. у справі № 908/2512/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 12.06.2024 р.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024р., судове засідання у справі № 908/2512/23, призначене на 12.06.2024р. о 15:30 год., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 12.06.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

15.07.2021р. між Приватним сільськогосподарським підприємством "Копичай" (Поклажодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" (Зерновий склад ) укладено договір складського зберігання № 58/Ж, відповідно до п. 1.1 якого, Поклажодавець зобов`язується передати зерно за заліковою вагою на Зерновий склад за адресою: Новомиколаївський р-н, смт Тернувате, вул. Елеваторна, 4, який зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажождавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно п. 3.1 договору, Зерновий склад зобов`язаний, зокрема: …6) зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; …10) повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився; 11) в момент відвантаження зерна видати поклажедавцю (ПСП "Копичай") акт-розрахунок, в якому проводиться розрахунок кількості зерна, яке належить замовнику та відрахувати втрати та збитки відповідно до норм.

Відповідно до п. 3.2 договору Зерновий склад має право … 2) вимагати від поклажодавця забрати зерно у разі закінчення строку його зберігання; 3) вимагами від поклажодавця відшкодування витрат пов`язаних з достроковим припиненням зобов`язань відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.3 договору, поклажодавець зобов`язаний, зокрема, … 3) витребувати зерно після закінчення строку його зберігання; 4) відшкодувати зерновому складу витрати пов`язані з достроковим припиненням зобов`язань відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця.

Відповідно до п. 7.1 договору, строк зберігання зернових культур та кукурудзи, сої, ріпаку, гороху та сорго становить до 01.10.2021 р., олійних - до 01.04.2022.

Згідно із п. 7.2 договору, зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Пунктом 7.3 договору визначено, що зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування.

Відповідно до п. 7.4 договору у разі коли, Поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю, крім сум, що належать зерновому складу.

Згідно п. 7.5 договору, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред`явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Пунктом 8.2 договору визначено, що умови, не передбачені цим договором, регламентуються законодавством.

Додатковою угодою від 01.10.2021 р. № 1, сторонами внесено зміни в п. 4.2 договору «Взаєморозрахунки сторін» щодо розміру плати (тарифу) за надання послуг.

Додатковою угодою від 01.04.2022 р. № 2 сторонами внесено зміни до п. 7.1. договору, а саме: строк зберігання олійних культур становить до 10.06.2022 р..

10.06.2022 р. між сторонами підписано Додаткову угоду № 3 до договору складського зберігання від 15.07.2021 р. № 58/Ж, яким сторони вирішили внести зміни до вказаного договору, зокрема:

П. 7.1 договору - підписуючи Договір, Сторони підтверджують, що ознайомлені та розуміють, що Договір укладено під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2011 р., у зв`язку із війною, та розуміють всі можливі ризики (знищення або захоплення вантажу, знищення або захоплення зернового складу; смерті та/або травмування працівників/уповноваж» представників Сторін, які безпосередньо виконують умови Договору тощо), що можуть перешкоджати Сторонам у виконанні своїх обов`язків за Договором.

У зв`язку із зазначеним, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або ті невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі якщо вказане невиконання є результат безпосередньої дії військових дій або їх наслідків (знищення або захоплення вантажу; знищення або захоплення зернового складу; смерті та/або травмування працівників/уповноважених представим Сторін, які безпосередньо виконують умови Договору тощо).

П. 7.2 договору - Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі якщо вказане невиконання є результатом дії форс-мажорних обставин, які матимуть місце після того, як Договір буде підписаний, тобто в результаті екстраординарних подій, які відповідна Сторона не може ні передбачити, ні запобігти доступними засобами (форс-мажор).

Відповідно до п. 7.3 договору форс-мажорні обставини включають: повені, землетруси, вибухи/шторми, зсуви, епідемії та інші природні лиха, війни, військові дії, введення надзвичайного стану або воєнного стану ( крім тих, що вже введені та діють ) на відповідній території, інші події непередбачуваного характеру, які не можуть бути попереджені силами і засобами, які наявні у Сторін.

Згідно з п. 7.4. догоовру Сторона, у якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно ( не пізніше 5 ) робочих днів з дня виникнення) сповістити іншу Сторону про настання і/або припинення форс- мажорних обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є документи, видані Торгово-промисловою палатою тієї країни, де сталися ці форс-мажорні обставини, або іншими органами, уповноваженими засвідчити форс-мажорні обставини. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них.

Відповідно до п. 8.1 договору, строк зберігання олійних культур становить до 01.04.2023 р..

Згідно із п. 8.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 10.06.2022 р. № 3), зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Пунктом 8.3 договору визначено, що Зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна попередити Поклажодавця і визначити строк його витребування.

У разі коли Поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, Зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти одержані від продажу зерна, передаються Поклажодавцю, крім сум, що належать зерновому складу ( п. 8.4 договору).

У відповідності до п. 8.5 договору, Зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред`явлення Поклажодавцем вимоги про його повернення.

Згідно із п. 9.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

П. 9.2 договору визначено, що умови, не передбачені цим договором, регламентуються законодавством.…".

Згідно із товарно-транспортними накладними ПСП "Копичай" ( замовник та вантажовідправник ) здійснювалось перевезення насипом насіння соняшнику (брутто) до ТОВ "ГРВ Капитал" автомобілями ( без зазначення марки автомобіля ) НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1 , а саме: відповідно до товарно-транспортної накладної № 331878 від 13.09.2021 Відповідачу було відвантажено 20 190 кілограмів насіння соняшнику (вологість 8,0%, засміченість 3,4%, жирність - 46,0%); відповідно до товарно-транспортної накладної № 331917 від 14.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 20 230 кілограмів насіння соняшнику (вологість 9,2%, засміченість 3,4%, жирність - 46,0%); відповідно до товарно-транспортної накладної № 331933 від 14.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 16 400 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 10,2%, засміченість 3,6%, жирність - 46,0%); відповідно до товарно-транспортної накладної № 331964 від 15.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 27 550 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 10,4%, засміченість 3,4%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 331990 від 15.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 20 330 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 8,0%, засміченість 3,4%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 328454 від 16.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 20 490 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 9,5%, засміченість 4,8%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 328432 від 17.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 10 710 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 9,2%, засміченість 6,2%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 366760 від 17.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 27 300 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 8,2%, засміченість 5,8%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 366772 від 17.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 26 100 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 10,2%, засміченість 4,8%, жирність - 45,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 328399 від 22.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 23 050 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 10,8%, засміченість 3,5%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 367134 від 23.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 19 390 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 13,2%, засміченість 4,8%, жирність - 44,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 367146 від 24.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 18 210 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 11,2%, засміченість 3,8%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 367142 від 24.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 27 550 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 12,8%, засміченість 3,4%, жирність - 46,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 367179 від 27.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 20 430 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 11,8%, засміченість 3,4%, жирність - 45,0% ); відповідно до товарно-транспортної накладної № 367190 від 28.09.2021 р. Відповідачу було відвантажено 27 520 кілограмів насіння соняшнику ( вологість 12,2%, засміченість 3,8%, жирність - 46,0% ).

Всього Поклажодавцем передано на зберігання Відповідачу зерно соняшнику у кількості 325 400 кг за період з 13.09.2021 р. по 28.09.2021 р. з середніми показниками: вологістю 10,3%, засміченістю 4,1%, жирністю - 45,7 %.

Враховуючи, що дія вказаного вище договору щодо зберігання зерна олійних культур (насіння соняшника) закінчилася, Позивачем 07.04.2023 р. на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу від 05.04.2023 р. вих. 05/04-2023 в семиденний строк з дня отримання вимоги повернути насіння соняшнику в кількості 165 тонн 400 кг. залишку, такої самої якості та в такому стані, у якому воно було прийнято на зберігання.

У зв`язку з тим, що Відповідач не надав відповіді на вимогу та не повернув насіння соняшника, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є вимога про зобов`язання повернути 165 тон 400 кілограм зерна насіння соняшнику із зберігання такої самої якості та в такому стані, відповідно до умов договору складського зберігання від 15.07.2021 р. № 58/Ж, укладеного між сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд попередньої інстанції виходив з того, що Відповідач, всупереч умовам договору, порушив зобов`язання щодо повернення Позивачу прийнятого на зберігання насіння соняшнику.

До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

У частині 1 ст. 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 ст. 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

За приписами ст. 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Аналогічна норма міститься в ст. 953 ЦК України, згідно якої зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як зазначалося раніше, ПСП "Копичай" на виконання умов договору складського зберігання від 15.07.2021 р. № 58/Ж передано Відповідачу на зберігання майно, а саме зерно насіння соняшнику.

Відповідно до п. 3.3 договору, Поклажодавець зобов`язаний, зокрема витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

Згідно п. 8.1 договору ( з урахуванням додаткової угоди від 10.06.2022 р. № 3 ), строк зберігання олійних культур становить до 01.04.2023 р..

07.04.2023 р. Позивач на адресу Відповідача направив лист-вимогу від 05.04.2023 р. вих. 05/04-2023 в семиденний строк з дня отримання вимоги повернути насіння соняшнику в кількості 165 тонн 400 кг. залишку, такої самої якості та в такому стані, у якому воно було прийнято на зберігання.

Відповіді на лист-вимогу матеріали справи не містять.

Відповідач у відзиві на позов та Скаржник в апеляційній скарзі посилається на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2024 р. у справі N 686/16312/22 ( провадження N 61-11710св23) зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. N 64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24.02.2022 р.. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану ( пункт 3 Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 ).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень ( ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 р. в справі № 922/2394/21 вказано, що: "статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 р. у справі N 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 р. у справі N 913/20/21".

Отже як вбачається з умов укладеного між сторонами договору з урахуванням додаткової угоди № 3, сторони з врахуванням принципу свободи договору, узгодили, що форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності.

При цьому, предметом спороу є вимога Позивача до Відповідача про виконання зобов`язання за договором, без застосування відповідачльності за порушення виконання такого зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого Законом України №132-IX від 20.09.2019 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 914/847/19, від 16.02.2021 р. у справі № 927/645/19.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) ( ст. 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Скаржник наголошує на тому, що Запорізькою ТПП підтверджено неможливість виконанню зобов`язання із повернення зерна соняшника зі зберігання у кількості 165 440,00 кг, переданим на зберігання за Договором складського зберігання № 58/Ж від 15.07.2021 р., у зв`язку із знищенням цього майна.

В якості доказу неможливість виконанню зобов`язання із повернення зерна соняшника зі зберігання Відповідачем наданий Сертифікат № 2300-23-1304 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Запорізької торгово-промислової палати, яким засвідчені форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили ): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану ( пожежа зернових складських приміщень внаслідок ракетного обстрілу).

При цьому, у доданому до матеріалів справи Акті про пожежу від 20.07.2022 р. зазначено про знищення пожежою частини складських приміщень і відсутня інформація щодо знищення зерна соняшника, яке підлягає поверненню.

Як вірно зазначив суд першої інстанції - форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 р. у справі № 911/3067/20.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимоги Позивача про витребування у Відповідача насіння соняшнику в обсязі 165 тон 400 кілограм.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРВ КАПИТАЛ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 р. у справі № 908/2512/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2024 р.

Головуючийсуддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін