ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2024м. ДніпроСправа № 904/911/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс", м. Київ
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 51 249 грн 16 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 22.02.2024 б/н, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради надлишково сплачені кошти (заборгованість попередніх власників квартири за період до 29 вересня 2023 року) у сумі 58 024 грн 36 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набуття позивачем у власність квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , була наявна непогашена заборгованість минулих власників за послуги постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" ДМР, розмір якої відповідач не повідомив позивачу, а позивач не надав згоди на переведення такого боргу на себе.
29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" перерахувало Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 57 540 грн 00 коп. та 484 грн 36 коп., в рахунок оплати за послуги з теплопостачання за квартиру по особовому рахунку № 680-50406.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав сплачені позивачем кошти сумі 58 024 грн 36 коп., в рахунок оплати за послуги з теплопостачання за спірну квартиру.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 вказану вище позовну заяву залишено без руху.
12.03.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
02.04.2024 від відповідача поштовим засобом зв`язку до канцелярії суду надійшов відзив на позов, в якому останній вказує про те, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради надало послуги з постачання теплової енергії відповідно до встановлених норм та обсягу, що передбачає відповідні витрати відповідача, тому сплата боргу за спожиті комунальні послуги, які є компенсацією витрат відповідача при наданні цих послуг, не можуть вважатися безпідставно набутим майном.
На думку відповідача, позивач сплатив борг за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі, чим визнав за собою борг, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути сплачену позивачем суму боргу.
Крім того, відповідач заперечує щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2024 відповідачем надано до матеріалів справи розрахунок вартості послуг з 29 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року з теплопостачання за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 на загальну суму 58 024 грн 36 коп.
17.05.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справ до яких останнім долучено незавірену копію рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 по справі № 910/2867/24, та зазначено про те, що вказане рішення є судовим рішенням в подібних правовідносинах, що розглядаються у справі № 904/911/24.
20.05.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позов, в якому останній вказує про те, що відповідач, діючи недобросовісно, не скориставшись можливістю стягнути заборгованість з ОСОБА_1 та попереднього власника за надані послуги, фактично безпідставно поклав цей обов`язок на позивача без його згоди.
Враховуючи наданий відповідачем розрахунок вартості послуг можна визначити вартість послуг за період з 29.09.2023 по 29.12.2023, що становить 6 775 грн 20 коп.
У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач збагатився на 51 249 грн 16 коп. за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, у відповідні на відзиві на позов позивачем заявлено заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" просить суд стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради заборгованість у сумі 51 249 грн 16 коп.
Вказана заява прийнята судом, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у справі є факт отримання коштів відповідачем, встановлення наявності /відсутності правових підстав для повернення коштів позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» набуло право власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дешко Н.М. за №820.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» зареєструвало право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.
29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» продало нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири від 26.12.2023, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. за № 16110.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 29.12.2023 року.
У той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» перерахувало 29.12.2023 57 540 грн 00 коп. та 484 грн 39 коп. у рахунок оплати за надані послуги з теплопостачання за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжними інструкціями від 29.12.2023 № 13533, 13534.
У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» 05.01.2024 направило заяву до Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про повернення безпідставно отриманих коштів, в якій зазначило, що товариство було власником квартири з 29 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року, тому КП "Теплоенерго" ДМР слід здійснити перерахунок за цей період та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» надлишково сплачені кошти на розрахунковий рахунок останнього.
Оскільки Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради відповідний перерахунок не здійснило та не повернуло на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» спірну суму грошових коштів, останнє звернулося з даним позовом до суду.
У свою чергу Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2024 про витребування доказів надало до матеріалів справи розрахунок вартості послуг з 29 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року з теплопостачання за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 на загальну суму 58 024 грн 36 коп., з якого вбачається, що за період з 29 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року сума боргу складала 6 775 грн 20 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами було укладено договір з постачання теплової енергії за спірним об`єктом.
Втім, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» на праві власності в період із 29.09.2023 до 29.12.2023 року.
Частиною 4 статті 319 ЦК України унормовано, що власність зобов`язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, із моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" права власності на вищезазначене нерухоме майно, на останнього покладається обов`язок з оплати спожитих комунальних послуг, зокрема, за надані послуги з теплопостачання.
Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 у період з 29.09.2023 до 29.12.2023 було надано послуги з теплопостачання за спірним об`єктом у загальні сумі 6 775 грн 20 коп., у той час як позивачем було сплачено 58 024 грн 36 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 29.12.2023 № 13533 на суму 57 540 грн 00 коп. та № 13534 на суму 484 грн 36 коп. (а.с. 22-23).
В свою чергу, господарським судом врахована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2020 по справі № 686/6276/19, відповідно до якої новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Як вбачається зі змісту договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.09.2023, згідно з яким позивач став власником спірної квартири, останній не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, суд зауважує, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статті 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна."
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на те, що у позивач як новий власник спірного майна не був зобов`язаний повертати борги попереднього власника, оскільки він не брав на себе обов`язку з їх сплати, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно набутих коштів у порядку глави 83 ЦК України, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" перераховано на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради грошові кошти понад вартість спожитої теплової енергії за період, в який позивач виступав власником відповідного нерухомого майна.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позов, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504, код ЄДРПОУ 32688148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, код ЄДРПОУ 42305986) 51 249 грн 16 коп., а також 3 028 грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.06.2024.
Суддя І.А. Рудь
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2024 |
Оприлюднено | 17.06.2024 |
Номер документу | 119739432 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів) |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Парусніков Юрій Борисович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні