Постанова

від 21.01.2025 по справі 904/911/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 м. Дніпро Справа № 904/911/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 у справі (суддя Рудь І.А.), повний текст рішення складено 14.06.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», м. Київ

до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, м.Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 51249,16 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

01.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (далі -ТОВ «Гелексі Фінанс») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 22.02.2024 б/н, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго» ДМР) надлишково сплачені кошти (заборгованість попередніх власників квартири за період до 29.09.2023) у сумі 51249,16 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з КП «Теплоенерго» ДМР на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» 51249,16 грн, а також 3028,00 грн витрат по сплати судового збору.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач - КП «Теплоенерго» ДМР оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі ЦАГС) та просить скасувати оскаржуване ним рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги важливі факти, зокрема, що позивач не врегулював питання сплати боргу за отримані послуги теплопостачання до укладання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У договорі від 29.09.2023 не зазначено, хто несе відповідальність за сплату боргу за комунальні послуги, що виникли до набуття права власності на квартиру.

З набуттям позивачем права власності на нерухоме майно, позивач отримав заборгованість, яка обліковується на особистому рахунку № 680-50406, закріпленому за житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Коксова, буд. 4, кв. 6.

Позивачем не надані докази досудового, або судового врегулювання з іпотекодавцем питання щодо погашення заборгованості по особовому рахунку № 680-50406. Таким чином, позивач свідомо погодився з наявністю боргу іпотекодавця за постачання теплової енергії та уклав договір.

Позивач після укладання договору і набуття права власності на квартиру, не міг не знати про наявність заборгованості по особистому рахунку № 680-50406, але не скористався правом звернення до суду з вимогами до іпотекодавця сплатити борг, чим підтвердив його визнання за собою.

Позивач добровільно сплатив заборгованість у сумі 58024,36 грн у день укладення договору купівлі-продажу, що свідчить про визнання за собою боргу, проте суд першої інстанції не врахував цього факту при ухваленні рішення.

Сплативши борг, позивач не може вимагати повернення сплаченої суми, оскільки діяв у межах правових норм, які регулюють сплату за комунальні послуги.

Суд не врахував, що відповідач не мав підстав вимагати сплату боргу позивачем за попереднього власника квартири, згідно з постановою Верховного Суду України.

Суд помилково застосував положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо безпідставно набутого майна, хоча насправді позивач приєднався до публічного договору про постачання теплової енергії, і таким чином правовідносини між позивачем та відповідачем існували.

З урахуванням цих доводів, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та її узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Гелексі Фінанс» просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач підтримує рішення суду, яким стягнуто з КП «Теплоенерго» ДМР суму заборгованості, оскільки позивач сплатив більше, ніж належало за спожиті послуги теплопостачання. Натомість відповідачем неправомірно покладено обов`язок з оплати боргу на позивача, без здійснення належних заходів для стягнення заборгованості з попереднього власника квартири.

Основні доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають у наступному.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між позивачем та відповідачем не було укладено прямого договору, що підтверджується відсутністю відповідних доказів, а тому відповідачем грошові кошти отримані без правових підстав, оскільки позивач не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, про що свідчить правова позиція Верховного Суду у справі № 462/1232/23 від 25.03.2024, яка підтверджує, що новий власник майна не зобов`язаний оплачувати борги попереднього власника за умови відсутності договору чи іншої домовленості про переведення боргу.

ТОВ «Гелексі Фінанс» діяло відповідно до законодавства, перерахувавши кошти за спожиті послуги, і суд правильно встановив, що наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Місцевим господарським судом встановлено, що 29.09.2023 ТОВ «Гелексі Фінанс» набуло право власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дешко Н.М. за № 820.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 29.09.2023 ТОВ «Гелексі Фінанс» зареєструвало право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

29.12.2023 ТОВ «Гелексі Фінанс» продало нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири від 26.12.2023, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. за № 16110.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 29.12.2023.

29.12.2023 ТОВ «Гелексі Фінанс» перерахувало 57540,00 грн та 484,39 грн у рахунок оплати за надані послуги з теплопостачання за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № 680-50406, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.12.2023 № 13533, 13534.

05.01.2024 ТОВ «Гелексі Фінанс» направило заяву до КП «Теплоенерго» ДМР з вимогою повернення безпідставно отриманих коштів. У заяві зазначено, що товариство було власником квартири з 29.09.2023 по 29.12.2023, тому КП «Теплоенерго» ДМР повинно здійснити перерахунок за цей період та повернути надлишково сплачені кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Гелексі Фінанс».

Оскільки КП «Теплоенерго» ДМР відповідний перерахунок не здійснило та не повернуло на рахунок ТОВ «Гелексі Фінанс» спірну суму грошових коштів, останнє звернулося з даним позовом до суду.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що договори є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, а сам договір є обов`язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору на постачання теплової енергії для спірної квартири. Проте, основні принципи надання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з цим законом, споживач має право отримувати послуги своєчасно та належної якості за укладеними договорами (ст. 7). Споживач зобов`язаний оплачувати послуги, навіть якщо договір не укладений, якщо він фактично користувався послугами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ТОВ «Гелексі Фінанс» на праві власності в період із 29.09.2023 до 29.12.2023.

З моменту набуття ТОВ «Гелексі Фінанс» права власності на вищезазначене нерухоме майно, на останнього покладається обов`язок з оплати спожитих комунальних послуг, зокрема, за надані послуги з теплопостачання.

Місцевим господарським судом досліджено наданий відповідачем розрахунок заборгованості по особовому рахунку № 680-50406 у період з 29.09.2023 до 29.12.2023, згідно якого ТОВ «Гелексі Фінанс» отримало від КП «Теплоенерго» ДМР послуги з теплопостачання за спірним об`єктом на загальну суму 6775,20 грн. У той же час, позивач, платіжними інструкціями від 29.12.2023 № 13533 та № 13534 здійснив оплату за спожиті комунальні послуги на загальну суму 58024,36 грн (а. с. 22-23).

Судом першої інстанції врахована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2020 по справі № 686/6276/19, відповідно до якої новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

За змістом договору від 29.09.2023 про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким позивач став власником спірної квартири відсутні застереження про переведення боргу попереднього власника, а також немає згоди кредитора на таку заміну, що відповідає вимогам ст. 520 ЦК України (заміна боржника в зобов`язанні).

Зобов`язання, що виникають через набуття або збереження майна без належної правової підстави, регулюються нормами глави 83 ЦК України. Ці правила застосовуються незалежно від того, чи було таке набуття чи збереження майна результатом дій самого набувача, потерпілого, інших осіб або випадкової події.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка без достатньої правової підстави набула або зберегла майно за рахунок іншої особи (потерпілого), зобов`язана повернути це майно або відшкодувати його вартість. Таке зобов`язання виникає навіть у випадку, якщо підстава для набуття майна згодом відпала.

При цьому, для застосування положень ст. 1212 ЦК України необхідно встановити, що набуття чи збереження майна дійсно сталося без правової підстави, а також наявність причинного зв`язку між збільшенням майна у набувача та втратами потерпілого. Якщо поведінка сторін чи подія утворюють правову підставу для набуття майна, ст. 1212 може бути застосована лише після скасування, визнання недійсною чи припинення цієї підстави.

Також, положення цієї глави стосуються вимог про повернення майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення виконаного за недійсним правочином та відшкодування шкоди за незаконне набуття майна.

Для виникнення зобов`язання про безпідставне збагачення необхідні такі умови: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв`язок між збільшенням майна у однієї особи і втратами іншої особи; відсутність правової підстави для збільшення майна у набувача за рахунок потерпілого.

Безпідставне набуття майна може виникнути через помилку, обман або інші підстави, що не є підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

Відсутність правової підстави означає, що набуття майна не має належної юридичної підстави, тобто воно суперечить закону чи меті правовідносин. Це може бути ситуація, коли підстава для набуття майна була, але згодом відпала.

Згідно з постановою Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, до позадоговірних зобов`язань за ст. 1212 ЦК належать випадки, коли особа набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без правової підстави або в разі, якщо така підстава згодом відпала.

Отже, обов`язок повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є відповідальністю, а є відновленням справедливості між сторонами, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції обставин, пов`язаних з неврегулюванням позивачем питання сплати боргу за отримані послуги теплопостачання до укладання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки це не спростовує встановлених судом фактів, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо не взяв на себе зобов`язання щодо їх сплати, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19.

Доводи апелянта про те, що позивач не надав доказів досудового, або судового врегулювання з іпотекодавцем питання щодо погашення заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що свідчить про свідоме визнання позивачем боргу іпотекодавця за постачання теплової енергії, колегія суддів відхиляє, оскільки у такий спосіб (посилаючись на такі обставини), відповідач намагається перекласти обов`язок сплати боргу на позивача, стверджуючи, що позивач погодився з наявністю боргу та уклав договір без вжиття заходів для врегулювання цього боргу з іпотекодавцем. Однак, якщо відповідач сам не вживав заходів для врегулювання заборгованості та не довів, що питання щодо сплати боргу було вирішено до укладання договору, це може свідчити про спробу перекласти відповідальність за борг на позивача без належних підстав.

Доказів досудового врегулювання відповідачем спору про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання тепла з особою іпотекодавцем ( ОСОБА_2 ) матеріали справи не містять.

Як зазначалося вище, позивач має обов`язок сплачувати за фактично спожиті комунальні послуги за спірним об`єктом, і цей обов`язок був виконаний. Так, позивач сплатив 6775,20 грн за фактично спожите тепло, при цьому ця сума була правомірно вирахувана із безпідставно сплаченої суми 58024,36 грн, яка представляє собою борг попереднього власника квартири ( ОСОБА_2 ).

Доводи апелянта стосовно того, що позивач після укладання договору і набуття права власності на квартиру, не міг не знати про наявність заборгованості по особистому рахунку № 680-50406, але не скористався правом звернення до суду з вимогами до іпотекодавця сплатити борг, чим підтвердив його визнання за собою, колегія суддів також відхиляє, адже у даній справі позивач не має обов`язку звертатися до суду з вимогами до іпотекодавця для сплати боргу, оскільки, як зазначалося раніше, новий власник майна не автоматично стає відповідальним за борги попереднього власника, якщо не брав на себе зобов`язання з їх сплати.

Таким чином, позивач не зобов`язаний був звертатися до суду з вимогами до іпотекодавця щодо сплати боргу, якщо йому не було передано такого обов`язку на момент укладення договору або набуття права власності на квартиру. Відповідно, позиція відповідача в апеляційній скарзі не має підстав.

Вищезазначене, на думку колегії суддів ЦАГС, є визначальним для вирішення спору в даній справі. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його зміни або скасування.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються у повному обсязі на відповідача у даній справі КП «Теплоенерго» ДМР.

Керуючись ст. ст. 275 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 у справі 904/911/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача - Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов