Ухвала

від 13.06.2024 по справі 520/12887/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/144/24

Справа № 520/12887/18

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.

при секретарі: Узун Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орез Валентин Павлович про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Різдва Богородиці, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяни Миколаївни, Релігійної організації православна парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської єпархії Української православної церкви м. Одеса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАВНОВИВ:

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив, до Релігійної громади Різдва Богородиці, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., Релігійної організації православна парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської єпархії Української православної церкви м. Одеса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_4 , посвідчений 22.11.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером №4026.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року та 12 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року. Справу призначено до судового розгляду.

22 травня 2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Орез В.П. надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а саме на період перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. На підтвердження клопотання додано копію військового квитка ОСОБА_1 ..

Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження та додані до нього докази, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

В клопотанні про зупинення провадження адвокат Орез В.П. посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та вказує, що позивач ОСОБА_1 11 травня 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації, та 12 травня 2024 року зарахований курсантом до військової частини НОМЕР_1 , за наказом №153. На підтвердження чого надано копію військового квитка НОМЕР_2 (відповідно п. 9, п. 17), виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 11.05.2024.

Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення, зокрема, в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19, від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 тощо.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

До клопотання про зупинення провадження додано лише копію військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно якого він 12 травня 2024 року зарахований курсантом до військової частини НОМЕР_1 , за наказом №153.

На думку колегія суддів, до клопотання про зупинення провадження у справі не додано достовірних доказів на підтвердження того, що скаржник перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки не надано відповідного наказу по особовому складу.

Позивачем також не надано доказів про переведення військової частини на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Так, самі по собі факт перебування учасника справи на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатнім для зупинення провадження по справі.

Так, скаржником не надано: наказу по особовому складу; доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони; доказів переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_1 тривалий час знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з квітня 2020 року, тому зупинення провадження у справі в даному випадку може порушувати одну з основних засад цивільного судочинства розумності строку розгляду справи.

ОСОБА_1 мав достатньо часу, реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі, при цьому збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Також враховується, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 представляє адвокат Орез В.П., та те, що явка позивача ОСОБА_1 не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

На підставі вищевикладеного, враховуючи норми ЦПК України, якими врегульовано підстави для зупинення провадження у справі, та діючу практику Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орез В.П. про зупинення провадження в справі.

Згідно ч. 2 ст. 381 ЦПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251-253, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Орез Валентин Павлович про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Різдва Богородиці, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяни Миколаївни, Релігійної організації православна парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської єпархії Української православної церкви м. Одеса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстсудового рішенняскладено 14 червня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда