Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/577/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2024Справа № 910/577/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд"

до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про визнання договорів укладеними

Суддя Сташків Р.Б. Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Чернюк О.О.,

від відповідача - Повх А.В., Шевцов С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому позивач просить суд визнати укладеними:

- договір про будівництво житла між Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд";

- договір доручення на виконання функцій замовника будівництва між Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/577/20.

Ухвалою суду від 01.07.2020 задоволено заяву Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі № 910/577/20 до набрання законної сили рішення у справі №911/1338/20.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1121/23 від 16.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/577/20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу №910/577/20 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 18.10.2023 провадження у справі №910/577/20 поновлено, підготовче судове засідання призначено на 22.11.2023.

Ухвалою суду 22.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання договорів укладеними залишено без розгляду.

Відповідну ухвалу суду було скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 05.03.2024 призначено підготовче судове засідання на 03.04.2024.

Протокольною ухвалою від 03.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.04.2024.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 22.04.2024, 22.05.2024 та 29.05.2024 представники сторін надали усні пояснення, представник позивача вимоги позову підтримав повністю, представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити й його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Броварської міської ради 27 сесії 6 скликання №784 від 20.12.2012 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 серії ЯЯ № 383936 Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України є постійним користувачем земельної ділянки площею 6,3005 га за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, 225, кадастровий номер 3210600000:01:015:0710 (земельній ділянці присвоєний новий кадастровий номер: 3210600000:00:015:0114).

Відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (далі - Порядок), Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України було проведено конкурс серед підприємств - забудовників з визначення переможця будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку на земельній ділянці площею 6,3005 га по вул. Київській, 225 у м. Бровари, Київської області (далі - Земельна ділянка).

За результатами конкурсу 05.02.2014 його переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд».

За результатами проведеного конкурсу між відповідачем та позивачем як переможцем конкурсу було підписано Договір про будівництво житла, предметом якого є проведення будівництва житла за результатами, якого позивач передає відповідачу житло (квартири) в Об`єкті (Елементі Об`єкту) після введення його в експлуатацію.

Також між позивачем та відповідачем було підписано Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва з метою виконання та на час дії Договору про будівництво житла, укладеного між сторонами.

У березні 2014 року відповідач подав підписаний договір про будівництво житла на погодження до Кабінету Міністрів України, як було визначено умовами проведення конкурсу, але як зазначає позивач, до даного часу погоджений Договір про будівництво житла отримано не було. Відповідач до теперішнього часу зобов`язання за договорами не виконує, у зв`язку з чим позивач не може приступити до початку здійснення робіт, передбачених договорами.

Позивач зауважує, що Порядком, на підставі якого було проведено відповідний конкурс, законодавчо не закріплений обов`язок погодження договорів з Кабінетом Міністрів України, а тому, на думку позивача, вказана у п. 9.7 Інформації про проведення конкурсу умова про погодження Договору про будівництво житла з Кабінетом Міністрів України носить виключно рекомендаційний характер, оскільки не відповідає пункту 28 Порядку.

Позивач вважає, що при підписанні сторонами Договору про будівництво житла та Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва було досягнуто згоди щодо їх істотних умов, що є підставою для визнання таких договорів укладеними, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у 2014 році діяло розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2013 № 903-р, яким Адміністрацію Держспецзв`язку було зобов`язано подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках. Відповідно, на виконання цього розпорядження відповідачем листами від 24.02.2014 № 61/05-417 та від 31.03.2014 № 61/05-678 на погодження до Кабінету Міністрів України надіслано проекти відповідних договорів. Однак листами Кабінету Міністрів України від 10.03.2014 № 2370/0/2-14 та від 02.06.2014 № 6976/0/2-14 вказані проекти договорів повернуто.

Відповідач зазначає, що подаючи документи на участь у вказаному конкурсі позивачу було відомо про обов`язковість погодження договорів з Кабінетом Міністрів України, однак жодних заперечень, заяв, звернень від позивача до відповідача щодо відсутності нормативно-правових підстав для погодження договорів з Кабінетом Міністрів України не надходило.

Крім цього, Адміністрація Держспецзв`язку звертає увагу суду на те, що позивачем подано позовну заяву поза межами строку на звернення до суду з даним позовом, враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізнався після спливу місячного строку після оголошення результатів конкурсу, тоді як до суду звернувся лише у січні 2020 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності.

Дослідивши матеріали даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (стаття 181 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що конкурс, переможцем якого став позивач, проводився відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (в редакції чинній на момент проведення конкурсу).

Відповідно до пункту 28 Порядку після оголошення результатів конкурсу його організатор укладає в місячний строк з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції.

Поряд з цим, у п. 9.7 Інформації про проведення конкурсу вказано, що після оголошення результатів конкурсу Адміністрація Держспецзв`язку в місячний термін укладає з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції. До договору обов`язково вноситься умова про те, що в ході його виконання не допускається зменшення максимальної кількості житла (кількість квартир та загальної площі житла), що може отримати організатор конкурсу. Договір погоджується з Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2013 № 903-р (далі - розпорядження КМУ № 903-р) затверджено перелік земельних ділянок, що пропонуються для спільного будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, членів їх сімей, згідно з додатком. Пунктом 2 зазначеного розпорядження (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Адміністрацію Держспецзв`язку було зобов`язано подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках.

Відповідно до Додатку до розпорядження КМУ № 903-р вказано також і Земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:015:0710.

Відповідач листом від 24.02.2014 № 61/05-417 на погодження до Кабінету Міністрів України надіслав проекти відповідних договорів.

У відповідь листом Кабінету Міністрів України від 10.03.2014 № 2370/0/2-14 вказані проекти договорів повернуто у зв`язку зі зміною керівництва Держспецзв`язку.

Відповідач повторно направив листом від 31.03.2014 № 61/05-678 на погодження до Кабінету Міністрів України проекти відповідних договорів.

Листом Кабінету Міністрів України від 02.06.2014 № 6976/0/2-14 проекти договорів повернуті відповідачу для врахування вимог протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 (протокол № 25). Цим рішенням Міністерству економічного розвитку і торгівлі України доручено в тижневий строк розробити і внести на розгляд Уряду проект акта Кабінету Міністрів України щодо врегулювання механізму організації будівництва житла для військовослужбовців, у якому зокрема передбачити визначення центрального органу виконавчої влади, на який покладатиметься погодження проектів договорів (додаткових договорів до них) про будівництво житла, а також внесення відповідних змін до актів законодавства. При цьому відповідного акта Урядом прийнято не було.

З наведеного вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин розпорядженням Кабінету Міністрів України № 903-р було зобов`язано Адміністрацію Держспецзв`язку подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках та лише 19.10.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 755-р «Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» пункт 2 вказаного вище розпорядження було виключено.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

З наведених вище обставин вбачається, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (оголошення та проведення конкурсу, погодження спірних договорів) у 2014 році діяло розпорядження Кабінету Міністрів України № 903-р, яке зобов`язувало відповідача подавати проекти договорів про будівництво житла на погодження до Кабінету Міністрів України. А отже, відповідач фактично без згоди Кабінету Міністрів України не міг укласти спірні договори щодо забудови Земельної ділянки.

Крім того, в Інформації про проведення конкурсу було зазначено, про необхідність погодження договору з Кабінетом Міністрів України.

У матеріалах справи наявний Договір про будівництво житла який на кожному аркуші містить підписи представників обох сторін правочину, однак підписи відсутні під прізвищами та ініціалами представників обох сторін уповноважених на підписання, крім того договір не містить дати його підписання. Відповідно до п. 11.1 Договору про будівництво житла договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, за результатами чого складається відповідний акт.

Також в справі міститься Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва який так само не містить дати, на кожному аркуші містить підписи представників обох сторін правочину, проте також не містить підписів під прізвищами та ініціалами представників сторін уповноважених на підписання. За умовами п. 11.1 Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва цей договір набуває чинності та вступає в дію з моменту його укладення. Договір вважається укладеним з моменту підписання повноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Суд приймає до уваги ще той факт, що на обох договорах відсутні печатки сторін, враховуючи, що станом на 2014 рік було обов`язковою умовою проставлення печатки на договорі.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 було затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які підлягають застосовуванню до спірних договорів.

Договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками, а також нотаріального посвідчення, якщо це передбачено законом або домовленістю сторін (п. 10 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є, зокрема, місце і дата укладення договору підряду.

Проте, з долучених до справи примірників спірних договорів, останні не містять дати та місця їх укладення.

Суд дійшов висновку, що фактично спірні договори є саме проектами, зважаючи на відсутність остаточних підписів уповноважених представників обох сторін під їх реквізитами та печаток юридичних осіб, а також не мають дати їх підписання. Крім того, спірні договори не були затверджені Кабінетом Міністрів України, як того вимагалось на час виникнення спірних правовідносин, не з вини відповідача.

19.10.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 755-р «Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» пункт 2 Розпорядження КМУ №903-р від 07.11.2013 було виключено.

У частині 1 статті 58 Конституції України вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі пояснюється, що «суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності...». Тому заборона зворотної дії в часі означає, що приписи законів та інших нормативно-правових актів не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.

Суд зауважує на тому, що спірні договори мали бути укладені в місячний термін після оголошення результатів конкурсу, а у даному випадку до 05.03.2014, враховуючи, що 05.02.2014 було оголошено позивача переможцем конкурсу.

Натомість, Договір про будівництво житла та Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва так і не були укладені, як того вимагає спеціальна процедура, у визначений строк.

Позивач за цей час жодного разу не звертався до відповідача із листами чи претензіями стосовно питання погодження спірних договорів.

Суд окремо звертає увагу на те, що умовами спірних договорів також покладено на сторін певні обов`язки.

За умовами п. 3.1.1 Договору про будівництва житла відповідач мав надати позивачу у десятиденний термін після укладення цього Договору Земельну ділянку для влаштування будівельного майданчика для виконання робіт з будівництва об`єкта, і передати наявну та необхідну для виконання цього договору документацію.

Разом з тим, Земельну ділянку та необхідну документацію позивачу не було передано для виконання робіт, що підтверджує факт того, що відповідач не міг це зробити через відсутність остаточного погодження та затвердження спірних договорів.

Крім того, відповідач певний час був позбавлений права користуватися Земельною ділянкою враховуючи те, що у 2014 році за Броварською міською радою Київської області зареєстровано на праві комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 487992032106), площею 0,1080 га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), (для обслуговування котельні), яка розташована за адресою: м. Бровари, вулиця Київська, 225/16.

Пунктом 6.2 рішення Броварської міської ради Київської області "Про припинення права користування земельними ділянками" від 09.10.2014 № 1329-48-06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано в постійне користування Комунальному підприємству Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:015:0037, площею 0,1080 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води (обслуговування котельні) - землі промисловості, по вул. Київській, 225/16.

Межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037, яка початково набувалась у комунальну власність Броварською міською радою, а згодом була нею передана у постійне користування КП "Броваритепловодоенергія", накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:015:0710, яка перебуває в постійному користуванні відповідача.

Проте, рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі № 911/1338/20 позов Адміністрації Держспецзв`язку до Броварської міської ради Київської області, м. Бровари Київської області, Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" було задоволено та визнано недійсним вказаний вище пункт 6.2 рішення Броварської міської ради Київської області"Про припинення права користування земельними ділянками" від 09.10.2014 № 1329-48-06.

Що ж стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, на його думку, позивачем при зверненні з даним позовом були пропущені строки позовної давності, то суд зазначає наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 264 ЦК України).

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду для захисту своїх прав у цивільно-правових відносинах або ж реалізації владних повноважень.

Початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з моментом порушення прав особи, так і з моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в господарському судочинстві має, по-перше, установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Так, відповідно до пункту 28 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), після оголошення результатів конкурсу його організатор укладає в місячний строк з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції.

Результати конкурсу були оголошені 05.02.2014, а отже спірні договори мали бути укладені до 05.03.2014. Відповідно за умовами спірних договорів у випадку їх укладення відповідач мав протягом 10 календарних днів після набрання чинності договорами передати позивачу Земельну ділянку та необхідну документацію для виконання робіт.

Натомість із позовом, предметом якого є визнання спірних Договорів укладеними (у редакції викладеній в прохальній частині позову) позивач звернувся у січні 2020 року, що підтверджує факт пропущення позивачем строків позовної давності.

Суд відхиляє твердження позивача, що початок перебігу строку на пред`явлення вимоги автоматично відкладається, оскільки підставою для подання позову стала бездіяльність відповідача, що виразилась у невизнанні договорів укладеними та ухиленні від їх виконання, а отже є триваючим правопорушенням, позаяк, як вже зазначено вище, позивач як переможець конкурсу знав, що спірні договори мали бути укладені протягом м`ясця після оголошення результатів конкурсу, а отже початком перебігу строків є дата, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, у даному випадку шляхом не укладення спірних договорів та невиконання їх умов відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на пропуск позивачем строків на пред`явлення позову, є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текс рішення підписано 13.06.2024.

Суддя Р.Б. Сташків