Ухвала

від 11.12.2024 по справі 910/577/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/577/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Альянс Новобуд?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Кравчука Г. А., Коробенка Г. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Альянс Новобуд?

до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про визнання договорів укладеними

за участю:

позивача: Покотило В. М. (адвокат)

відповідача: Шевцов С. О. (самопредставництво), Повх А. В. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю ?Альянс Новобуд? (далі - ТОВ ?Альянс Новобуд?) звернулося з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація), в якому просло визнати укладеними:

- договір про будівництво житла між Адміністрацією та ТОВ ?Альянс Новобуд?;

- договір доручення на виконання функцій замовника будівництва між Адміністрацією та ТОВ ?Альянс Новобуд?.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при підписанні сторонами договорів було досягнуто згоди щодо їх істотних умов, що є підставою для визнання таких договорів укладеними.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024, залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 без змін, у позові відмовлено.

2.2 Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у позові через пропуск позовної давності, заявленої відповідачем.

2.3 Суд зазначив, що фактично спірні договори є саме проєктами, зважаючи на відсутність остаточних підписів уповноважених представників обох сторін під їх реквізитами та печаток юридичних осіб, а також не мають дати їх підписання та їх зміст не узгоджувався із положеннями законодавчих актів, як того вимагалося на час виникнення спірних правовідносин, не з вини відповідача. Тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у позові через пропуск позовної давності, заявленої відповідачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить судові рішення скасувати, а позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3 На думку скаржника, суди неправильно застосували статтю 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, а також в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 30.11.2021 у справі № 431/6416/19, від 11.09.2024 у справі № 757/68189/21-ц про те, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

3.4 Також скаржник посилається на те, що суди не дослідили питання визначення місця та дати укладення спірних договорів з урахуванням положень частини 1 статті 647 ЦК України та частини 2 статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), неправильно застосували статтю 17 Закону України ?Про державно-приватне партнерство?, та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2024 у справі № 910/268/20, від 18.06.2024 у справі № 910/10122/23.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що на підставі рішення Броварської міськради від 20.12.2012 та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 серії ЯЯ № 383936 Адміністрація є постійним користувачем земельної ділянки площею 6,3005 га за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, 225, кадастровий номер 3210600000:01:015:0710 (земельній ділянці присвоєний новий кадастровий номер 3210600000:00:015:0114).

4.2. Відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 03.06.2013 № 481 (далі - Порядок), Адміністрацією проведено конкурс серед підприємств - забудовників з визначення переможця будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку на земельній ділянці площею 6,3005 га на вул. Київській, 225 у м. Бровари, Київської області.

4.3. Переможцем конкурсу 05.02.2014 стало ТОВ ?Альянс Новобуд?.

4.4. Між відповідачем та позивачем підписано окремі аркуші Договору про будівництво житла, предметом якого є проведення будівництва житла, за результатами якого позивач передає відповідачу житло (квартири) в Об`єкті (Елементі Об`єкту) після введення його в експлуатацію та Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва, які суди вважали фактично проєктами, зважаючи на відсутність остаточних підписів уповноважених представників обох сторін під їх реквізитами та печаток юридичних осіб, а також їх дати.

4.5. Розпорядженням КМУ від 07.11.2013 № 903-р затверджено перелік земельних ділянок, що пропонуються для спільного будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, членів їх сімей, згідно з додатком. Пунктом 2 зазначеного розпорядження (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Адміністрацію зобов`язано подавати КМУ для погодження проєкти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках. Відповідно до додатку до розпорядження КМУ № 903-р вказано також і земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:015:0710.

4.6. Відповідач листом від 24.02.2014 № 61/05-417 на погодження до КМУ надіслав проєкти відповідних договорів.

4.7. У відповідь листом КМУ від 10.03.2014 № 2370/0/2-14 вказані проєкти договорів повернуто у зв`язку зі зміною керівництва Держспецзв`язку.

4.8. Відповідач повторно направив листом від 31.03.2014 № 61/05-678 на погодження КМУ проєкти відповідних договорів.

4.9. Листом КМУ від 02.06.2014 № 6976/0/2-14 проєкти договорів повернуті відповідачу для врахування вимог протокольного рішення засідання КМУ від 30.04.2014 (протокол № 25). Цим рішенням Міністерству економічного розвитку і торгівлі України доручено в тижневий строк розробити і внести на розгляд Уряду проєкт акта КМУ щодо врегулювання механізму організації будівництва житла для військовослужбовців, в якому зокрема передбачити визначення центрального органу виконавчої влади, на який покладатиметься погодження проектів договорів (додаткових договорів до них) про будівництво житла, а також внесення відповідних змін до актів законодавства. При цьому відповідного акта Урядом прийнято не було.

4.10. На момент виникнення спірних правовідносин розпорядженням КМУ № 903-було зобов`язано Адміністрацію подавати КМУ для погодження проєкти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках та лише 19.10.2016 розпорядженням КМУ № 755-р ?Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України? пункт 2 вказаного вище розпорядження було виключено.

4.11. Спірні договори мали бути укладені в місячний термін після оголошення результатів конкурсу, а у цьому випадку до 05.03.2014, враховуючи, що 05.02.2014 було оголошено позивача переможцем конкурсу. Однак, договори так і не були укладені, як того вимагає спеціальна процедура, у визначений строк.

4.12. Відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності.

4.13. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.14. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.15. Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.16. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахував висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, а також в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 30.11.2021 у справі № 431/6416/19, від 11.09.2024 у справі № 757/68189/21-ц про те, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

4.17. Однак колегія суддів зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, зазначили, що спірні договори мали бути укладені в місячний термін після оголошення результатів конкурсу, а у цьому випадку до 05.03.2014. Таким чином, суди висловилися про те, що право позивача порушене, проте, останній за цей час жодного разу не звертався до відповідача із листами чи претензіями стосовно питання погодження спірних договорів, натомість звернувся із позовом, предметом якого є визнання спірних договорів укладеними, лише у січні 2020 року, що підтверджує факт пропущення позивачем позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

4.18. Таким чином, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, на які він посилається як на виключний випадок касаційного оскарження, не підтвердилися.

4.19. Водночас у касаційній скарзі скаржник також покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 3 статті 311 ГПК України, оскільки застосував постанову КМУ від 01.08.2005 № 668, яка не підлягала застосуванню, а також не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме статтю 647 ЦК України та статтю 187 ГК України та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2024 у справі № 910/268/20, від 18.06.2024 у справі № 910/10122/23.

4.20. Скаржник на підтвердження своїх доводів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 910/268/20 вказав про те, що якщо особа, яка зобов`язана укласти договір, ухиляючись від підписання договору, який є для неї обов`язковим, під час розгляду справи зазначила про розбіжності з умовами запропонованого проєкту, то суд, зобов`язаний їх розглянути. Фактично вирішення судом спору про спонукання до укладення договору як при ухиленні від укладення договору, так і при виникненні розбіжностей щодо його умов, зводиться по суті до внесення визначеності в правовідносини сторін і встановлення судом умов, що не врегульовані сторонами в досудовому порядку. При цьому колегія суддів наголосила, що у цьому випадку, саме на суд покладається обов`язок оцінити умови договору на предмет наявності в ньому всіх істотних умов та всіх доводів сторін, а також вирішити по суті наявні розбіжності сторін і сформулювати умови договору відповідно до вимог законодавства.

4.21. Однак колегія суддів зазначає, що у наведеній скаржником справі № 910/268/20 правовідносини стосувалися питань щодо обов`язковості укладення договору купівлі-продажу (обов`язкового викупу) акцій відповідно до вимог Закону України ?Про акціонерні товариства?, невиконання відповідачем свого обов`язку з викупу акцій у акціонера, а також спору щодо ціни акцій (предмета договору), що відрізняються від правовідносин у справі, що розглядається. Так, під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 910/268/20 не формував висновок щодо застосування наведених скаржником норм права, натомість погодився із висновками судів попередніх інстанцій, зокрема про затвердження умови договору щодо ціни акцій у редакції позивача з урахуванням конкретних обставин тієї справи.

4.22. При цьому суд зазначає, що у справі № 910/268/20 Верховним Судом положення статті 647 ЦК України, а також статті17 Закону України «Про державно-приватне партнерство», про які скаржник зазначає у касаційній скарзі, не застосовувалися.

4.23. Також колегія суддів зазначає, що у касаційній скарзі скаржник не навів висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.06.2024 у справі № 910/10122/23, і який суди не врахували під час розгляду справи, неправильно застосовуючи наведені скаржником норми матеріального права. При цьому саме скаржниками у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження у виключному випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на нього. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, посилання скаржника на неправильне застосування інших норм права не обґрунтоване з посилання на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які б суди не врахували.

4.24. Враховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.25. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Альянс Новобуд? у справі № 910/577/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач