Постанова

від 26.09.2024 по справі 910/577/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа№ 910/577/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Покотило В.М.

від відповідача - Повх А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 (повний текст рішення підписано 13.06.2024)

у справі №910/577/20 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд»

до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про визнання договорів укладеними

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому позивач просить суд визнати укладеними:

- договір про будівництво житла між Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд»;

- договір доручення на виконання функцій замовника будівництва між Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при підписанні сторонами Договору про будівництво житла та Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва було досягнуто згоди щодо їх істотних умов, що є підставою для визнання таких договорів укладеними.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/577/20 у позові відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строків на пред`явлення позову.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/577/20 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А, Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/577/20 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/577/20.

22.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/577/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/577/20 та призначено до розгляду на 18.09.2024.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у зв`язку з участю судді учасника колегії Кравчука Г.А. у роботі ХХ чергового з`їзду суддів 18.09.2024 розгляд справи №910/577/20 було призначено на 19.09.2024.

19.09.2024 засідання не відбулось, оскільки суддя - учасник колегії Кравчук Г.А. брав участь у роботі ХХ чергового з`їзду суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 розгляд справи №910/577/20 призначено на 26.09.2024.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що судом не було досліджено питання спливу позовної давності щодо позовних вимог та залишено поза увагою обставини, які б свідчили про переривання строку позовної давності.

За доводами позивача, суд не застосував норму частини першої ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності через вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, оскільки відповідач своїми діями не ухилявся від виконання свого зобов`язання по укладенню відповідних договорів, а навпаки всіляко намагався вирішити цю проблему, що свідчить про визнання ним свого обов`язку в розумінні частини першої ст. 264 ЦК України.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач зазначає, що про ймовірне порушення своїх прав позивач дізнався після спливу місячного строку після оголошення результатів конкурсу, тоді як до суду звернувся лише у січні 2020 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності.

Також відповідач стверджує, що проекти договорів між Адміністрацією Держспецзв`язку та ТОВ «Альянс Новобуд» не були скріплені печатками, що доводить факт їх не укладання.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

2.4. інші процесуальні дії у справі

У судове засідання 26.09.2024 з`явилися представники учасників справи та надали свої пояснення.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

У свою чергу представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

На підставі рішення Броварської міської ради 27 сесії 6 скликання №784 від 20.12.2012 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2012 серії ЯЯ № 383936 Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України є постійним користувачем земельної ділянки площею 6,3005 га за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, 225, кадастровий номер 3210600000:01:015:0710 (земельній ділянці присвоєний новий кадастровий номер: 3210600000:00:015:0114).

Відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (далі - Порядок), Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України було проведено конкурс серед підприємств - забудовників з визначення переможця будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку на земельній ділянці площею 6,3005 га по вул. Київській, 225 у м. Бровари, Київської області (далі - Земельна ділянка).

За результатами конкурсу 05.02.2014 його переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд».

За результатами проведеного конкурсу між відповідачем та позивачем як переможцем конкурсу було підписано Договір про будівництво житла, предметом якого є проведення будівництва житла за результатами, якого позивач передає відповідачу житло (квартири) в Об`єкті (Елементі Об`єкту) після введення його в експлуатацію.

Також між позивачем та відповідачем було підписано Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва з метою виконання та на час дії Договору про будівництво житла, укладеного між сторонами.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

У березні 2014 року відповідач подав підписаний договір про будівництво житла на погодження до Кабінету Міністрів України, як було визначено умовами проведення конкурсу, але як зазначає позивач, до даного часу погоджений Договір про будівництво житла отримано не було, відповідач до теперішнього часу зобов`язання за договорами не виконує, у зв`язку з чим позивач не може приступити до початку здійснення робіт, передбачених договорами.

Позивач зауважує, що Порядком, на підставі якого було проведено відповідний конкурс, законодавчо не закріплений обов`язок погодження договорів з Кабінетом Міністрів України, а тому, на думку позивача, вказана у п. 9.7 Інформації про проведення конкурсу умова про погодження Договору про будівництво житла з Кабінетом Міністрів України носить виключно рекомендаційний характер, оскільки не відповідає пункту 28 Порядку.

Позивач вважає, що при підписанні сторонами Договору про будівництво житла та Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва було досягнуто згоди щодо їх істотних умов, що є підставою для визнання таких договорів укладеними, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у 2014 році діяло розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2013 № 903-р, яким Адміністрацію Держспецзв`язку було зобов`язано подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках. Відповідно, на виконання цього розпорядження відповідачем листами від 24.02.2014 № 61/05-417 та від 31.03.2014 № 61/05-678 на погодження до Кабінету Міністрів України надіслано проекти відповідних договорів. Однак листами Кабінету Міністрів України від 10.03.2014 № 2370/0/2-14 та від 02.06.2014 № 6976/0/2-14 вказані проекти договорів повернуто.

Відповідач зазначає, що подаючи документи на участь у вказаному конкурсі позивачу було відомо про обов`язковість погодження договорів з Кабінетом Міністрів України, однак жодних заперечень, заяв, звернень від позивача до відповідача щодо відсутності нормативно-правових підстав для погодження договорів з Кабінетом Міністрів України не надходило.

Крім цього, Адміністрація Держспецзв`язку звертає увагу суду на те, що позивачем подано позовну заяву поза межами строку на звернення до суду з даним позовом, враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізнався після спливу місячного строку після оголошення результатів конкурсу, тоді як до суду звернувся лише у січні 2020 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що конкурс, переможцем якого став позивач, проводився відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (в редакції чинній на момент проведення конкурсу).

Відповідно до пункту 28 Порядку після оголошення результатів конкурсу його організатор укладає в місячний строк з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції.

Поряд з цим, у п. 9.7 Інформації про проведення конкурсу вказано, що після оголошення результатів конкурсу Адміністрація Держспецзв`язку в місячний термін укладає з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції. До договору обов`язково вноситься умова про те, що в ході його виконання не допускається зменшення максимальної кількості житла (кількість квартир та загальної площі житла), що може отримати організатор конкурсу. Договір погоджується з Кабінетом Міністрів України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2013 № 903-р (далі - розпорядження КМУ № 903-р) затверджено перелік земельних ділянок, що пропонуються для спільного будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, членів їх сімей, згідно з додатком. Пунктом 2 зазначеного розпорядження (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Адміністрацію Держспецзв`язку було зобов`язано подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках.

Відповідно до Додатку до розпорядження КМУ № 903-р вказано також і Земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:015:0710.

Відповідач листом від 24.02.2014 № 61/05-417 на погодження до Кабінету Міністрів України надіслав проекти відповідних договорів.

У відповідь листом Кабінету Міністрів України від 10.03.2014 № 2370/0/2-14 вказані проекти договорів повернуто у зв`язку зі зміною керівництва Держспецзв`язку.

Відповідач повторно направив листом від 31.03.2014 № 61/05-678 на погодження до Кабінету Міністрів України проекти відповідних договорів.

Листом Кабінету Міністрів України від 02.06.2014 № 6976/0/2-14 проекти договорів повернуті відповідачу для врахування вимог протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 (протокол № 25). Цим рішенням Міністерству економічного розвитку і торгівлі України доручено в тижневий строк розробити і внести на розгляд Уряду проект акта Кабінету Міністрів України щодо врегулювання механізму організації будівництва житла для військовослужбовців, у якому зокрема передбачити визначення центрального органу виконавчої влади, на який покладатиметься погодження проектів договорів (додаткових договорів до них) про будівництво житла, а також внесення відповідних змін до актів законодавства. При цьому відповідного акта Урядом прийнято не було.

З наведеного вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин розпорядженням Кабінету Міністрів України № 903-р було зобов`язано Адміністрацію Держспецзв`язку подавати Кабінету Міністрів України для погодження проекти договорів (додаткових угод до них) про будівництво житла на зазначених у пункті 1 цього розпорядження земельних ділянках та лише 19.10.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 755-р «Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» пункт 2 вказаного вище розпорядження було виключено.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Тобто з вказаного вбачається, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (оголошення та проведення конкурсу, погодження спірних договорів) у 2014 році діяло розпорядження Кабінету Міністрів України № 903-р, яке зобов`язувало відповідача подавати проекти договорів про будівництво житла на погодження до Кабінету Міністрів України. А отже, відповідач фактично без згоди Кабінету Міністрів України не міг укласти спірні договори щодо забудови Земельної ділянки.

Крім того, в Інформації про проведення конкурсу було зазначено, про необхідність погодження договору з Кабінетом Міністрів України.

У матеріалах справи наявний Договір про будівництво житла який на кожному аркуші містить підписи представників обох сторін правочину, однак підписи відсутні під прізвищами та ініціалами представників обох сторін уповноважених на підписання, крім того договір не містить дати його підписання. Відповідно до п. 11.1 Договору про будівництво житла договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором, за результатами чого складається відповідний акт.

Також в справі міститься Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва який так само не містить дати, на кожному аркуші містить підписи представників обох сторін правочину, проте також не містить підписів під прізвищами та ініціалами представників сторін уповноважених на підписання. За умовами п. 11.1 Договору доручення на виконання функцій замовника будівництва цей договір набуває чинності та вступає в дію з моменту його укладення. Договір вважається укладеним з моменту підписання повноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Водночас, як встановлено судом, на обох договорах відсутні печатки сторін, враховуючи, що станом на 2014 рік було обов`язковою умовою проставлення печатки на договорі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 було затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які підлягають застосовуванню до спірних договорів.

Договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками, а також нотаріального посвідчення, якщо це передбачено законом або домовленістю сторін (п. 10 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є, зокрема, місце і дата укладення договору підряду.

З наявних в матеріалах справи примірників спірних договорів вбачається, що останні не містять дати та місця їх укладення.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично спірні договори є саме проектами, зважаючи на відсутність остаточних підписів уповноважених представників обох сторін під їх реквізитами та печаток юридичних осіб, а також не мають дати їх підписання. Крім того, спірні договори не були затверджені Кабінетом Міністрів України, як того вимагалось на час виникнення спірних правовідносин, не з вини відповідача.

19.10.2016 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 755-р «Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» пункт 2 Розпорядження КМУ №903-р від 07.11.2013 було виключено.

У частині 1 статті 58 Конституції України вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі пояснюється, що «суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності...». Тому заборона зворотної дії в часі означає, що приписи законів та інших нормативно-правових актів не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.

Судом враховується, що спірні договори мали бути укладені в місячний термін після оголошення результатів конкурсу, а у даному випадку до 05.03.2014, враховуючи, що 05.02.2014 було оголошено позивача переможцем конкурсу.

Однак, Договір про будівництво житла та Договір доручення на виконання функцій замовника будівництва так і не були укладені, як того вимагає спеціальна процедура, у визначений строк.

Разом з тим, позивач за цей час жодного разу не звертався до відповідача із листами чи претензіями стосовно питання погодження спірних договорів.

Окремо слід звернути увагу на те, що умовами спірних договорів також покладено на сторін певні обов`язки.

За умовами п. 3.1.1 Договору про будівництва житла відповідач мав надати позивачу у десятиденний термін після укладення цього Договору Земельну ділянку для влаштування будівельного майданчика для виконання робіт з будівництва об`єкта, і передати наявну та необхідну для виконання цього договору документацію.

Разом з тим, Земельну ділянку та необхідну документацію позивачу не було передано для виконання робіт, що підтверджує факт того, що відповідач не міг це зробити через відсутність остаточного погодження та затвердження спірних договорів.

Крім того, відповідач певний час був позбавлений права користуватися Земельною ділянкою враховуючи те, що у 2014 році за Броварською міською радою Київської області зареєстровано на праві комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 487992032106), площею 0,1080 га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), (для обслуговування котельні), яка розташована за адресою: м. Бровари, вулиця Київська, 225/16.

Пунктом 6.2 рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками» від 09.10.2014 № 1329-48-06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано в постійне користування Комунальному підприємству Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:015:0037, площею 0,1080 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води (обслуговування котельні) - землі промисловості, по вул. Київській, 225/16.

Межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037, яка початково набувалась у комунальну власність Броварською міською радою, а згодом була нею передана у постійне користування КП «Броваритепловодоенергія», накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:015:0710, яка перебуває в постійному користуванні відповідача.

Проте, рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі № 911/1338/20 позов Адміністрації Держспецзв`язку до Броварської міської ради Київської області, м. Бровари Київської області, Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» було задоволено та визнано недійсним вказаний вище пункт 6.2 рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками» від 09.10.2014 № 1329-48-06.

Разом з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки, на його думку, позивачем при зверненні з даним позовом були пропущені строки позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з позовом, що і стало підставою для відмови в його задоволенні.

Строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду для захисту своїх прав у цивільно-правових відносинах або ж реалізації владних повноважень.

Положеннями статті 257 ЦК України зокрема передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з моментом порушення прав особи, так і з моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в господарському судочинстві має, по-перше, установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Відповідно до пункту 28 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 481 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), після оголошення результатів конкурсу його організатор укладає в місячний строк з переможцем договір про будівництво житла на умовах, визначених у конкурсній пропозиції.

Судом встановлено, що результати конкурсу були оголошені 05.02.2014, а отже спірні договори мали бути укладені до 05.03.2014.

Відповідно за умовами спірних договорів у випадку їх укладення відповідач мав протягом 10 календарних днів після набрання чинності договорами передати позивачу Земельну ділянку та необхідну документацію для виконання робіт.

Натомість із позовом, предметом якого є визнання спірних Договорів укладеними (у редакції викладеній в прохальній частині позову) позивач звернувся у січні 2020 року, що підтверджує факт пропущення позивачем строків позовної давності, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Позивач у поданій апеляційній скарзі посилається на незастосування судом норми частини першої ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності через вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позивач, стверджуючи про переривання строку позовної давності, зазначає про те, що відповідач своїми діями не ухилявся від виконання свого зобов`язання по укладенню відповідних договорів, а навпаки всіляко намагався вирішити цю проблему, що свідчить про визнання ним свого обов`язку в розумінні частини першої ст. 264 ЦК України.

Однак, судом першої інстанції вмотивовано було відхилено твердження позивача про те, що початок перебігу строку на пред`явлення вимоги автоматично відкладається, оскільки підставою для подання позову стала бездіяльність відповідача, що виразилась у невизнанні договорів укладеними та ухиленні від їх виконання, а отже є триваючим правопорушенням, позаяк, як вже зазначено вище, позивач як переможець конкурсу знав, що спірні договори мали бути укладені протягом місяця після оголошення результатів конкурсу, а отже початком перебігу строків є дата, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, у даному випадку шляхом не укладення спірних договорів та невиконання їх умов відповідачем.

Оскільки предметом позову є визнання спірних Договорів укладеними, які мали бути укладені за результатами проведеного 05.02.2014 конкурсу після спливу місячного строку після оголошення результатів конкурсу, і позивач як переможець конкурсу знав, що спірні договори мали бути укладені протягом місяця після оголошення результатів конкурсу, натомість як звернення з позовом відбулось у січні 2020 року, то в даному випадку відсутні підстави стверджувати про переривання перебігу позовної давності.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строків на пред`явлення позову.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (стаття 181 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 264 ЦК України).

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи позивача щодо незастосування судом норми частини першої ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності колегія суддів сприймає критично та відхиляє з огляду на те, що предметом позову є визнання спірних Договорів укладеними, які мали бути укладені за результатами проведеного 05.02.2014 конкурсу після спливу місячного строку після оголошення результатів конкурсу, і позивач як переможець конкурсу знав, що спірні договори мали бути укладені протягом місяця після оголошення результатів конкурсу, натомість як звернення з позовом відбулось у січні 2020 року, відтак у даному випадку відсутні підстави стверджувати про переривання перебігу позовної давності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/577/20 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі № 910/577/20 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/577/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/577/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/577/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко