Рішення

від 14.06.2024 по справі 910/1300/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2024Справа № 910/1300/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ Д24"

про стягнення 160 000,00 грн

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ Д24" про стягнення 160 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (страховик відповідача) виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в заявленому до стягнення розмірі. Позивач зазначив, що винна у ДТП особа перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "КУБ Д24", у зв`язку з чим повинна відшкодувати шкоду на підставі ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.02.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

13.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1300/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Копія вказаної ухвали суду доставлена позивачу та його представнику в електронні кабінети 20.02.2024.

Відповідачем копія ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримана 27.02.2024, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0600251058986.

04.03.2024 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

06.03.2024 через підсистему «Електронний суд», а 07.03.2024 поштовим відправленням надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач відхилив позовні вимоги з посиланням на те, що шкоду в ДТП завдано не автомобілем Renault, моделі Premium 450 DXI, застрахованим позивачем на підставі полісу ЕР 214105484, а напівпричепом Wieltom N394 д.н.з. НОМЕР_1 , застрахованим на підставі полісу ЕР № 210219174. За таких обставин, страхове відшкодування потерпілій стороні внаслідок ДТП, на переконання відповідача, повинно було б здійснюватися на підставі полісу ЕР № 210219174, а не полісу № ЕР214105484, згідно з яким було здійснено страхове відшкодування потерпілій стороні, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач правом на поданні відповіді на відзив на позов не скористався.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.07.2023 у м. Черкаси на пров. А. Пашкевича, за участю автомобіля Renault Magnum, НОМЕР_2 (забезпечений транспортний засіб), який перебував у зчепленні з напівпричепом Wielton реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , сталася ДТП, внаслідок якої останній з вказаних транспортних засобів зазнав пошкоджень.

Вказана ДТП була визнана позивачем страховим випадком згідно зі страховим актом № 164603 та на підставі заяви ОСОБА_2 потерпілому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4211 від 18.08.2023.

У позовній заяві позивач, як на доведеність вини ОСОБА_1 , посилається на наявність постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 (справа № 577/4459/23) та постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 (справа № 577/4460/23).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені останнім як страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, оскільки працівник відповідача як страхувальника після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самоівльно залишив місце пригоди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказав, що страхове відшкодування потерпілій стороні внаслідок ДТП повинно було б здійснюватися на підставі полісу ЕР № 210219174, а не полісу № ЕР214105484, оскільки шкоду транспортному засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , завдано не автомобілем Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а напівпричепом Wielton , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який власне застрахований за полісом ЕР № 210219174.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 13.04.2023 ПрАТ «ПРОСТО страхування» (назва якого на даний момент ПрАТ «ПРОСТО») та ТОВ «КУБ Д24» уклали поліс № ЕР214105484 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі строком дії з 13.04.2023 по 12.04.2024, франшища 0,00 грн.

Крім того, як вбачається з доданого до відзиву полісу серії ЕР № 210219174 ПрАТ «ПРОСТО страхування» (назва якого на даний момент ПрАТ «ПРОСТО») та ТОВ «КУБ Д24» 25.07.2022 уклали поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу напівпричепом Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі, НОМЕР_5 , зі строком дії з 26.07.2022 по 25.07.2023, франшиза 0,00 грн.

З відповіді Національної поліції України вбачається, що у 1-ого учасника ДТП - вантажний транспортний засіб марки Renault, моделі Premium 450 DXI, білого кольору, номер шасі, кузова НОМЕР_6 , ДНЗ ТЗ учасника ДТП НОМЕР_2 - механічні пошкодження відсутні. Пошкодження задньої правої частини, задньої центральної частини має 2-й учасник ДТП - напівпричіп марки Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_1 , моделі NS34, червоного кольору, номер шасі, кузова ТЗ учасника ДТП НОМЕР_5 , а також пошкодження має 3-й учасник, ДТП Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зокрема, пошкодження передньої центральної частини, передньої правої частини, бокової правої частини, передньої лівої частини. Винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 .

У постановах Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справах № 577/4459/23 та № 577/4460/23 встанволено, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «КУБ Д24». Крім того, ОСОБА_1 не був уважним, не врахував габаритів напівпричепа та не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після чого місце пригоди, до якої був причетний, залишив.

Вказаними постановами ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафів.

Відповідно до висновку експертизи № 107/1 від 19.07.2023 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 349 622,91 грн.

Позивачем виплачено постраждалій особі, власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , - 160 000,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 4211 від 18.08.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, як було вказано вище, посилається на те, що виплата позивачем суми страхового відшкодування здійснена позивачем за полісом ЕР № ЕР214105484 від 13.04.2024, за яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у той час, як шкоду потерпілій особі завдано транспортним засобом напівпричепом Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі, НОМЕР_5 , на підставі полісу серії ЕР № 210219174, укладеного між позивачем та відповідачем.

Оцінивши подані учасниками справи докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як визначено ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. в) пп. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (норми якого є спеціальними) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Дослідивши наданий відповідачем поліс серії ЕР № 210219174, судом встановлено, що за умовами останнього страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи відповідальність якої застраховано.

При цьому страхувальником за таким полісом (ЕР № 210219174) є відповідач у даній справі, строк дії полісу з 26.07.2022 по 25.07.2023. Страхова сума за шкоду, завдану майну, погоджена в розмірі 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 05.07.2023, а також факт залишення місця пригоди підтверджується, зокрема, відповіддю Національної поліції України та постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справі № 577/4459/23. Вказаною постановою також підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 05.07.2023 є працівником ТОВ «КУБ Д24».

Відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано той факт, що ОСОБА_1 є його працівником та 05.07.2023 виконував трудові (службові) обов`язки.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні позову з тієї підстави, що страхове відшкодування здійснено позивачем за умовами полісу ЕР № ЕР214105484 від 13.04.2024, а не полісу ЕР № 210219174, оскільки обома полісами страхова сума за шкоду, завдану майну, погоджена в розмірі 160 000,00 грн та обидва поліси були чинні станом на 05.07.2023.

Крім того, суд зазначає, що незважаючи на те, що полісом ЕР № 210219174 застраховано відповідальність, пов`язану з експлуатацією напівпричепа Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі, НОМЕР_5 , такий напівпричіп під час ДТП рухався у з`єднанні з автомобілем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача 160 000,00 грн витрат по сплаті страхового відшкодування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України ПрАТ "Просто" було наведено розрахунок витрат, відповідно до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За змістом ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії наступних документів:

- договір про надання правової допомоги № 1 від 03.01.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Синюк та партнери", в особі керуючого бюро - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича;

- реєстри справ (додаток № 1 від 18.01.2024 до договору), за якими Адвокатське бюро "Синюк та партнери" надало ПрАТ "ПРОСТО" правову допомогу за січень 2023 року згідно з переліком справ (загальна кількість справ 12) на загальну суму 74 000,00 грн, у тому числі, по страховій справі № 164603 (страхувальник ТОВ «КУБ Д24») на суму 6 000,00 грн;

- акт виконаних робіт на загальну суму 74 000,00 грн, у тому числі, по страховій справі № 164603 (страхувальник ТОВ «КУБ Д24») на суму 6 000,00 грн;

- платіжне доручення № 6012 від 18.01.2024 на загальну суму 74 000,00 грн;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 31.01.2024.

Так, згідно з зазначеним детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом було надано правову допомогу по страховій справі № 164603 (страхувальник ТОВ «КУБ Д24».; учасник ДТП - ОСОБА_3.), обумовлену Договором, у наступному обсязі:

- консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача - 1 година на суму 1 200,00 грн;

- підготовчі дії (з`ясування, чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики) - 2 години на суму 2 400, 00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви до суду (визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд) - 2 години на суму 2 400, 00 грн.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Синюк С.Л. на підставі ордеру серія АІ № 1116322 від 18.01.2024.

На підтвердження наявності у Синюка С.Л. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10 від 15.02.2018.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката/адвокатського об`єднання з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката/адвокатського об`єднання та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі № 908/2685/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, проаналізувавши доводи сторін, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування страхової виплати.

Суд також вказує на те, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, становлять 6 000,00 грн. Однак, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, беручи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ Д24" (04209, м. Київ, вул. Кемеровська, 1, код 40439072) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова