Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/1300/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1300/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024

у справі №910/1300/24 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24»

про стягнення 160 000,00 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» (далі, відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн внаслідок завдання пошкоджень транспортному засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (страховик відповідача) виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в заявленому до стягнення розмірі. Позивач зазначив, що винна у ДТП, що сталася 05.07.2023, особа - ОСОБА_2 (водій автомобіля Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом Wieltom N394, д.н.з. НОМЕР_3 ), який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24», самовільно залишив місце події, а тому, враховуючи положення статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» статей 1187 та 1191 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі в розмірі 160 000,00 грн, а відповідач, як юридична особа, працівником якої було завдано шкоди під час виконання своїх трудових зобов`язань, повинен, враховуючи положення статей 1172, 1187, 1191, статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування.

Також суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що витрати позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, становлять 6 000,00 грн. Однак, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, беручи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн, які й присудив до стягнення з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.06.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24 скасувати в повному обсязі та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» судові витрати, які складаються із витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом безпідставно не взято до уваги тієї обставини, що в позовній заяві невірно вказані транспортні засоби, які є учасниками ДТП, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Так, із відповіді від НПУ (додана позивачем до позовної заяви) встановлено, що у першого учасника ДТП - вантажного транспортного засобу марки Renault, моделі Premium 450 DXI, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 - механічні пошкодження відсутні. Пошкодження задньої правої частини, задньої центральної частини має другий учасник ДТП - напівпричіп марки Wielton NS34, д.н.з. НОМЕР_3 , моделі NS34, червоного кольору. Отже, зіткнення автомобіля постраждалої сторони Toyota Land Cruser 200 д.н.з. НОМЕР_1 відбулося не з автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а з напівпричіпом Wieltom NS34 д.н.з. НОМЕР_3 . Однак, позивачем здійснено страхову виплату постраждалій стороні на підставі полісу № ЕР214105484 від 13.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №4211 від 18.08.2023, за яким забезпеченим транспортним засобом

виступав Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а не напівпричіп марки Wielton, д.н.з. НОМЕР_3 , який був застрахований згідно полісу ЕР № 210219174.

Також у прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить стягнути з позивача 6 000,00 грн витрат на правову допомогу (до скарги долучені копія Договору №26022024-01 про надання правової допомоги від 26.02.2024, копія ордеру про надання правничої допомоги від 27.06.2024 адвокатом Тарапатовим Д.С., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4398).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1300/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.07.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 160 000,00 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 25.07.2024 до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.07.2023 у м. Черкаси на пров. А. Пашкевича, за участю автомобіля Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у зчепленні з напівпричепом Wieltom NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , сталася ДТП, внаслідок якої останній з вказаних транспортних засобів зазнав пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортних засобів Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричепу Wieltom NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ТОВ «КУБ Д24» була застрахована у позивача згідно полісів ЕР №214105484 від 13.04.2023 та ЕР №210219174 від 25.07.2022 відповідно.

Страхувальником за вказаними полісами є відповідач у даній справі, строк дії полісу ЕР №214105484 від 13.04.2023 з 13.04.2023 по 12.04.2024. Страхова сума за шкоду, завдану майну, погоджена в розмірі 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Строк дії полісу ЕР №210219174 від 25.07.2022 з 26.07.2022 по 25.07.2023. Страхова сума за шкоду, завдану майну, погоджена в розмірі 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

06.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та повідомив, що внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Toyota Land Cruser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності.

Відповідно до висновку експерта №107/1 від 19.07.2023 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику Toyota Land Cruser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП 05.07.2023 в м. Черкаси, вартість матеріального збитку, складає 349 622,91 грн.

10.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Вказана ДТП була визнана позивачем страховим випадком згідно зі страховим актом №164603 та на підставі заяви ОСОБА_1 потерпілому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4211 від 18.08.2023.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справі №577/4459/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП. У постанові суд встановив, що ОСОБА_2 , 05.07.2023 о 13 год. 27 хв. в м. Черкаси по провул. А. Пашкевича, 2, керуючи вантажним автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ТОВ «КУБ Д24»), спільно з напівпричепом Wieltom NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду, після чого місце пригоди, до якої був причетним, залишив, чим порушив п.2.10 «а» ПДР України.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справі №577/4460/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП. У постанові суд встановив, що ОСОБА_2 згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №040265 від 05.07.2023, 05.07.2023 о 13 год. 27 хв. в м. Черкаси по провул. А. Пашкевича, 2, керуючи автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ТОВ «КУБ Д24»), спільно з напівпричепом Wieltom NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не був уважним, не врахував габаритів напівпричепа та не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Land Cruser 200, д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_1 ) - водій ОСОБА_1 ,чим порушив п.2.3. «б.», 13.3. ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

20.09.2023 позивач звернувся до відповідача як роботодавця винної у ДТП особи з регресною вимогою вих.№04-2286 суму здійсненого страхового відшкодування 160 000,00 грн.

Листом №16/10-23 від 16.10.2023 відповідач у відповідь на вказану регресну вимогу повідомив позивача про те, що не має можливості розглянути по суті його регресну вимогу через відсутність доказів, які б підтверджували факт залишення місця ДТП водієм ТОВ «КУБ Д24», а також через те, що автомобіль Toyota Land Cruser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , було пошкоджено напівпричепом Wieltom NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що зазначено у повідомленні, що має ознаки страхового випадку від 10.07.2023, а також у відповіді НПУ, однак страхове відшкодування здійснено за полісом ЕР №214105484 від 13.04.2023, за яким застрахованим транспортним засобом є автомобіль Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а не напівпричеп.

Враховуючи, що регресна вимога позивача була залишена без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позов, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені останнім як страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, оскільки працівник відповідача як страхувальника після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі вказує, що страхове відшкодування потерпілій стороні внаслідок ДТП повинно було б здійснюватися на підставі полісу ЕР №210219174, а не полісу №ЕР214105484, оскільки шкоду транспортному засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдано не автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а напівпричепом Wielton, NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який власне застрахований за полісом ЕР № 210219174.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.7. статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац другий частина 1 статті 1192 Цивільного кодексу України).

Як визначено частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, водія якого постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справі №577/4460/23 визнано винним у спричиненні ДТП ( ОСОБА_2 ), перебував станом на 05.07.2023 у трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується.

При цьому, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2023 у справі №577/4459/23 та відповіддю Національної поліції України (том 1, а.с. 11-15) підтверджено, що ОСОБА_2 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, залишив місце пригоди.

Розмір шкоди (збитків), заподіяних власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , яка підлягала відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду (позивачем) доведено наявними у матеріалах справи доказами.

Позивач, як страховик особи, яка завдала шкоди власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , здійснив страхове відшкодування останньому згідно зі страховим актом №164603 на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ ЕР №214105484 від 13.04.2023, страхувальником за яким є відповідач, у розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4211 від 18.08.2023.

Враховуючи викладені обставини та положення законодавства України, наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для виплати відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 160 000,00 грн, оскільки ОСОБА_2 на момент здійснення ДТП перебував із ТОВ «КУБ Д24» у трудових відносинах та самостійно залишив місце пригоди, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок матеріальної відповідальності за завдану цим водієм шкоду.

Доводи скаржника стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні позову з тієї підстави, що страхове відшкодування здійснено позивачем за умовами полісу ЕР №214105484 від 13.04.2023, а не полісу ЕР №210219174 від 25.07.2022, адже пошкоджень було завдано саме напівпричепом Wielton, NS34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а не автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оцінюються судом критично, оскільки вказаний напівпричіп під час ДТП 05.07.2023 рухався у з`єднанні з автомобілем Renault Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхувальником за обома полісами є відповідач у даній справі, водій якого є винним у причиненій ДТП, обома полісами страхова сума за шкоду, завдану майну, погоджена в розмірі 160 000,00 грн з нульовою франшизою та обидва поліси були чинні станом на 05.07.2023.

Отже, саме лише зазначення позивачем у страховому акті полісу ЕР №214105484 від 13.04.2023, а не полісу ЕР №210219174 від 25.07.2022 не може свідчити про відсутність у відповідача, як особи, у трудових відносинах з якою перебував винуватець ДТП та яка є власником автомобіля та напівпричепа, застрахованих у позивача, обов`язку здійснити відшкодування позивачу розміру виплаченого страхового відшкодування в порядку (регресу). Протилежний висновок суду був би проявом надмірного формалізму при вирішенні даного спору.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача 160 000,00 грн витрат по сплаті страхового відшкодування є правильними.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідач під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду в даній справі також було присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Мотивів незгоди з рішенням суду в частині стягнення з ТОВ «КУБ Д24» 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить. Скаржником в апеляційній скарзі не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що розмір присуджених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення в частині заявлених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення правничої допомоги з відповідача також підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги та витрати відповідача на правничу допомогу, про стягнення яких заявлено в апеляційній скарзі, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №910/1300/24 залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір та витрати відповідача на правничу допомогу) за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «КУБ Д24».

Матеріали справи №910/1300/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко