Ухвала від 13.06.2024 по справі 910/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/1102/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчук І.Д., за участю секретаря судового засідання Панасюк Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву (вх. №0710/5461/24 від 30.05.2024) відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №910/1102/24 за позовом Державного підприємства "УДВП Ізотоп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення грошових коштів, за участю представників стягувача Савік З.Д. та боржника Левченко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 задоволено позов ДП «УДВП Ізотоп» до АТ «НАЕК «Енергоатом» та стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ДП "УДВП ІЗОТОП" суму основного боргу в розмірі 356 400.00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 346.00 грн.

08.05.2024 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

30.05.2024 відповідачем до суду подано заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/1102/24 до 12.04.2025.

В обґрунтування вимог заяви відповідач наголошує на складному фінансовому становищі, у якому відповідач опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися на енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей в ході військової агресії. Звертає увагу, що відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач зобов`язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Також зауважує, що відповідач виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів. Внаслідок цього у відповідача виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов`язання по сплаті платежів, у тому числі по сплаті таких першочергових платежів як податки, збори та інші платежі до державного бюджету, постачання ядерного палива тощо. Вказує, що на тепер відповідачем втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, відповідач продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Враховуючи наведене, відповідач не мав можливості здійснити оплату в строки, визначені умовами договору, внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов`язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Наведені обставини, які продовжують існувати і на даний час, свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю або частково позовних вимог позивача, а примусове стягнення такої заборгованості загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності. З огляду на викладене, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 12.04.2025.

Ухвалою суду від 03.06.2024 прийнято заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду до розгляду та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 13.06.2024.

У судове засідання 13.06.2024 з`явився представник заявника (відповідача), який вимоги заяви підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2024 заперечив проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення мотивуючи свою позицію тривалим невиконанням відповідачем свого обов`язку з оплати товару за договором. Позивач як міг відтерміновував виконання договору відповідачем, не нараховував додаткових штрафних санкцій з метою збереження ділової репутації обох сторін. Однак, враховуючи статус ДП «Ізотоп» як стратегічного підприємства, представник позивача звернув увагу суду на постанову КМУ №138, яка врегульовує нарахування до державного бюджету чистого прибутку. Так, АТ «НАЕК «Енергоатом» здійснює відрахування - 30 відсотків, в той час як ДП «Ізотоп» 80 відсотків, тобто, значно більше і мова йде про більше фінансове навантаження на позивача. У зв`язку із статусом комерційного підприємства ДП «Ізотоп» повинне діяти в межах не тільки закону, а і не створювати проблеми населенню у зв`язку із неможливістю поставки специфічного виду товару - радіоактивної продукції. ДП «Ізотоп» здійснювало 4 поставки продукції, попередньо відповідач оплачував, проте 5 поставка була не оплачена. У позивача також є свої зобов`язання перед контрагентами, і на виконання Договору за яким стягувався борг поставляється продукція із-за кордону, і, відповідно, до класу та організаційно правової форми підприємства, і які послуги надає позивач, закупку здійснює позивач за власний кошт і також враховує ризики. Несплата відповідачем боргу створює додаткове навантаження для позивача. 14.05.2024 позивач подав заяву про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме до 12.04.2025 та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (у строк після 12.04.2025) виконати рішення у цій справі.

Також суд зауважує, що борг відповідача перед позивачем виник у січні 2022 року (тобто, до введення воєнного стану). Спірна поставка на суму боргу 356 400, 00 грн відбулась 16.12.2021, а за умовами укладеного між сторонами Договору оплата поставленої продукції мала відбутись протягом 30-ти календарних днів (п. 3.1. Договору). Тобто, орієнтовно в 15 числах січня 2022 року.

А відтермінування ще до 12.04.2025 обов`язку відповідача сплатити борг порушуватиме інтереси позивача, оскільки надаватиме перевагу боржнику у порівнянні зі стягувачем, який протягом більше трьох років (у разі задоволення заяви про відстрочку рішення суду підлягатиме виконанню орієнтовно в квітні-травні 2025 року,) не може домогтися оплати поставленого у грудні 2021 року. Крім того, станом на момент розгляду заяви відповідач не надав жодних доказів, які свідчать про намагання відповідача погасити борг перед позивачем.

Воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб`єктом підприємницької діяльності та має статут стратегічного об`єкта для економіки та безпеки держави. Продукція та послуги, які надає і постачає підприємство позивача, мають важливе соціально-економічне значення для забезпечення потреб українських підприємств і організацій, що використовують у своїй діяльності радіоізотопну продукцію. Зокрема, мова йде про медичні та наукові заклади, енергетичні та промислові підприємства.

Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/1102/24.

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви (вх. №0710/5461/24 від 30.05.2024) Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/1102/24 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 13.06.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.06.2024.

Суддя Ігор Курдельчук