Ухвала

від 14.06.2024 по справі 910/7288/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.06.2024Справа № 910/7288/24Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б. розглянувши заяву Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову у межах справи №910/7288/24

за позовом Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра"

про стягнення 42 446 359,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" (далі - відповідач-2) про стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 42446359,56 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 08.06.2018 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" та товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113181591182 за проєктом "Коригування проекту будівництва індивідуальної котеджної забудови та головного селекційнотехнологічного центру по конярству та кінному спорту по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд, урочище Оболонь у Оболонському районі м. Києва".

За результатами будівництва і прийняття в експлуатацію 14 житлових будинків по вул. Богатирська на північ від затоки Верблюд, буд. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 присвоєно відповідні поштові адреси: вул. Редьчинська, 3, 5, вул. Дубищанська, 1, 1-Б, 3 , 5 , 7 , 9 , 10 , 8 , 6 , 4 , 2, вул. Редьчинська, 7 в Оболонському районі м. Києва. При цьому встановлено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури ПрАТ "ХК "Київміськбуд" та ТОВ "Дніпровська Рив`єра" як замовниками будівництва вказаних об`єктів всупереч вимог законодавства не сплачені.

Разом з позовною заявою прокуратурою було подано заяву про забезпечення позову у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Дніпровська Рив`єра»: котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 3, (реєстраційний номер 1223515280000), загальною площею 389,2 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський 10 проїзд, будинок 5, (реєстраційний номер 1223479480000), загальною площею 389,4 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 6, (реєстраційний номер 1223395780000), загальною площею 522,2 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 7, (реєстраційний номер 1223437480000), загальною площею 415,9 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 8, (реєстраційний номер 1223356880000), загальною площею 477,0 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 10, (реєстраційний номер 1223312280000), загальною площею 553,5 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Луківський проїзд, будинок 12, (реєстраційний номер 1223126080000), загальною площею 555,3 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Редьчинська, будинок 54, (реєстраційний номер 1222784380000), загальною площею 375,4 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Редьчинська, будинок 56, (реєстраційний номер 1222871880000), загальною площею 612,3 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Редьчинська, будинок 58, (реєстраційний номер 1222928880000), загальною площею 415,9 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Редьчинська, будинок 60, (реєстраційний номер 1223010680000), загальною площею 389,4 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Редьчинський проїзд, будинок 2, (реєстраційний номер 1223692780000), загальною площею 553,5 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Редьчинський проїзд, будинок 4, (реєстраційний номер 1223669980000), загальною площею 415,9 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Редьчинський проїзд, будинок 6, (реєстраційний номер 1223640680000), загальною площею 420,8 кв.м; котеджний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Редьчинський проїзд, будинок 8, (реєстраційний номер 1223607680000), загальною площею 390,2 кв.м.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову прокуратура зазначає наступне.

ПРАТ «ХК «Київміськбуд» та ТОВ «Дніпровська Рив`єра», ввівши об`єкти в експлуатацію у 2021 році, будучи обізнаними про необхідність сплати коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, всупереч вимог законодавства упродовж тривалого часу (понад 2 роки) свідомо ухиляються від виконання вказаного обов`язку.

У даному випадку позовні вимоги спрямовані на захист порушених економічних інтересів територіальної громади міста щодо раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, оскільки неправомірні дії відповідачів, що виразились у збереженні відповідачами майна (доходу) без достатньої правової підстави, призвели до ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 42446359,56 грн, що в свою чергу підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, її стягнення безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення. Крім того, порушення відповідачем вимог законодавства призводить до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання укладають договори пайової участі та сплачують пайові внески, а інші, ухиляючись від їх укладення, не несуть будь-якої матеріальної або юридичної відповідальності, чим порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території міста Києва. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів та дотриманні конституційного принципу рівності усіх перед Законом, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Прокуратура вказує, що метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідачів, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

На думку, прокуратури обраний нею захід забезпечення позову є спів мірною із заявленим предметом спору не призведе до невиправданого обмеження майнових прав підприємства, оскільки об`єкти нерухомості залишаються у його володінні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

При цьому, прокуратура посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, що можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Розглянувши заяву прокуратури про забезпечення позову, суд не вбачає підстав у її задоволенні враховуючи наступне.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями частини 1 статті 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, прокуратурою на підтверджено жодними доказами свої припущення, що відповідач-2 має намір відчужити належне йому майно.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що накладення арешту на майно, перелік якого наведено у заяві про забезпечення, не є співмірним засобом забезпечення позову із заявленою позовною вимогою, оскільки вартість такого майна в рази перевищує ціну позову.

Суд звертає увагу прокуратури, що у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 на яку він посилається, судом було накладено арешт на грошові кошти в межах суми предмету спору, з посиланням на співмірність засобу забезпечення позову до предмету спору, а в накладені арешту на майно було відмовлено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову у межах справи №910/7288/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 14.06.2024.

Суддя Р.Б. Сташків