Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/1851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2024Справа № 910/1851/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури

(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9;

ідентифікаційний код: 02910019)

в інтересах держави в особі Київської міської ради

(01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36;

ідентифікаційний код: 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД"

(02081, м. Київ, вул. Клеманська, буд. 1;

ідентифікаційний код: 22883141)

про стягнення 3 639 827, 95 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 3 639 827,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" є фактичним користувачем земельної ділянки площею 3,0077 га на вул. Клеманській, буд. 1 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Київської міської ради, зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

У позові, посилаючись на ст. 1212, 1214 ЦК України, ст. 14, 284 Податкового кодексу України, ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", прокурор просить стягнути з ТОВ "Маріроксбуд" безпідставно збережені кошти з орендної плати в сумі 3 639 827,95 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/1851/24 від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/1851/24 від 06.03.2024 підготовче судове засідання було відкладено на 03.04.2024.

15.03.2024 від представника відповідача до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача та Київської міської прокуратури наступні документи:

1) належним чином засвідчений документ, що підтверджує реєстрацію права власності за позивачем на земельну ділянку площею 3, 0077 га на вул. Клеманській, буд. 1 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) належним чином засвідчену копію Акта комісії по визначенню розмірів збитків безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею. 3, 0077 га на вул. Клеманській, буд. 1 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, складену відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 №284.

29.03.2024 від прокурора Київської міської прокуратури надійшла відповідь на відзив.

03.04.2024 представники учасників судового процесу у судове засідання з`явились, прокурор Київської міської прокуратури та представник позивача просили суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про витребування документів по справі, представник відповідача просив задовольнити його клопотання та витребувати у прокурора та позивача документи, зазначені у відзиві на позовну заяву від 15.03.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/1851/24 від 03.04.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" про витребування доказів та зобов`язано Київську міську раду та Київську міську прокуратуру надати суду у строк до 15.04.2024 документи.

Протокольною ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2024.

15.05.2024 судом відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 12.06.2024.

Під час розгляду справи по суті прокурор та представник позивача (Київради) заявлені вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечував.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ "Маріроксбуд", на підставі договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 21.05.2001, укладеного з ЗАТ "ФПК "Інтерпроменерго", з 19.04.2017 є власником нерухомого майна загальною площею 2 031,9 кв.м. по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва, а саме - майнового комплексу, що складається з адміністративного будинку (літ. "А") площею 973,3 кв.м; бази механізації (літ. "Б") площею 698,8 кв.м; центрального складу (літ. "В") площею 359,8 кв.м; гаража (І); прохідної (II); гаража (III); туалета (IV); піднавіса (V); залізничної колії (№ 1) протяжністю 957,5 м.п.

Також судом встановлено, що зазначене нерухоме майно (майновий комплекс) знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005 площею 3,0077 га по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва.

Рішенням Київради № 3991/4032 від 09.12.2021, у зв`язку з набуттям ТОВ "Маріроксбуд" права власності на майновий комплекс площею 2 031,9 кв.м. по вул. Клеманській, 1, вказану земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005) було вирішено передати відповідачу в оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових комплексів з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об`єктами громадського призначення та соціальної інфраструктури (п. 2). Цим же рішенням ТОВ "Маріроксбуд" зобов`язано у місячний строк надати Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради документи, визначені законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права ТОВ «МАРІРОКСБУД» на зазначену земельну ділянку по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва не зареєстровані.

Крім того, згідно інформації Головного управління ДПС у місті Києві від 01.02.2024 ТОВ «МАРІРОКСБУД» (податковий номер 31360767) не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005 за 2023 рік.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що ТОВ "Маріроксбуд", як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0077 га (кадастровий номер 8000000000:90:143:0005) по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва, не уклавши відповідного договору оренди з Київрадою, не здійснивши державної реєстрації такого права користування (оренди) та не сплачуючи орендної плати, фактично використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об`єкту нерухомості без достатньої правової підстави, що, в свою чергу, має наслідком стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у сумі 3 639 827,95 грн за ст. 1212 ЦК України.

Отже предметом спірних відносин у даній справі є стягнення з ТОВ "Маріроксбуд", як власника нерухомого майна загальною площею 2 031,9 кв.м. по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва, безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане майно, без належних на те правових підстав.

При цьому слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, що пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом наведених приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Водночас судом встановлено, що на момент укладення відповідачем договору купівлі-продажу нерухомого майна із ЗАТ "ФПК "Інтерпроменерго" (продавець), а також реєстрації права власності на це майно у Державному реєстрі речових прав, право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:143:0005) до ТОВ "Маріроксбуд" не переходило, оскільки доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ЗАТ "ФПК "Інтерпроменерго" або ТОВ "Маріроксбуд" шляхом укладення ними відповідних договорів оренди з Київрадою та державної реєстрації такого права у матеріалах справи немає. Тобто ТОВ "Маріроксбуд" користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Поряд з цим відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Так, згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, ТОВ "Маріроксбуд" не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 3,0077 га (кадастровий номер 8000000000:90:143:0005) по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва як об`єкт цивільних прав сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 17.06.2021, то стягненню з ТОВ "Маріроксбуд" підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 17.06.2021.

Окрім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/15016/23 задоволено позов першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «МАРІРОКСБУД» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,0077 га з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005 по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва у розмірі 3 928 096,33 грн. за період з 17.06.2021 по 31.12.2022. Вказане рішення суду ТОВ «МАРІРОКСБУД» не оскаржувалось та набрало законної сили. окрім того, як вказує позивач, рішення у справі№ 910/15016/23 на даний час виконане Товариством у повному обсязі.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, наданого прокурором, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2024 вартість земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005) склала 72 796 558,96 грн.

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ "Маріроксбуд" вказаною земельною ділянкою прокурором здійснено в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням рішення Київради № 5828/5869 від 08.12.2022 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік".

Перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 за користування відповідачем земельною ділянкою площею 3,0077 га (кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005) по вул. Клеманській, 1, суд вважає його арифметично правильним.

Щодо правових підстав для стягнення вказаної орендної плати з ТОВ "Маріроксбуд" прокурор визначив положення ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Отже за змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ "Маріроксбуд", як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

За таких обставин суд вважає, що з ТОВ "Маріроксбуд" підлягають стягненню безпідставно збережені кошти орендної плати в сумі 3 639 827,95 грн. на користь Київської міської ради.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував бездіяльністю Київради, у комунальній власності якої перебуває земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005 по вул. Клеманській, 1 у Дарницькому районі міста Києва, якою ТОВ "Маріроксбуд", як власник розташованого на ній нерухомого майна, безоплатно користується без належних на те підстав. За таких обставин місцевим бюджетом недоотримано орендну плату в сумі 3 639 827,95 грн.

Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

У випадку, що розглядається, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів порушує інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, яка у даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва. Так, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Київрада, як уповноважений власник земель територіально громади, повинна та могла бути обізнаною про безоплатне використання ТОВ "Маріроксбуд" земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:90:143:0005, оскільки правочину із відповідачем щодо цієї ділянки, Київрадою не укладено.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що Київська міська прокуратура звернулась до Київради з листом від 17.01.2024, в якому повідомила про порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності. Однак Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради у відповідь на вказаний лист прокуратури зазначив (лист від 22.01.2024), що заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листах Київської міської прокуратури питань Київрадою не вживались.

Тобто Київрада, усвідомлюючи порушення земельного законодавства, що полягає у безоплатному користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності суб`єктом господарювання без правовстановлюючих документів на неї, після отримання повідомлення прокуратури протягом розумного строку не вжила заходів для стягнення з ТОВ "Маріроксбуд" недоотриманої орендної плати до місцевого бюджету.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову усі витрати, пов`язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріроксбуд" (02081, м. Київ, вул. Клеманська, 1, ідентифікаційний код 31360767) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) грошові кошти в сумі 3 639 827,95 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріроксбуд" (02081, м. Київ, вул. Клеманська, 1, ідентифікаційний код 31360767) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору в сумі 54 597,42 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 14.06.2024

Суддя М.О. Лиськов