Рішення

від 03.06.2024 по справі 916/2714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2714/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вул. Дмитрівська, 63, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600) в інтересах держави в особі: 1) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) 2) Державного агентства меліорації та рибного господарства України (вул. Січових Стрільців, 45-А, м. Київ, 04053) 3) Ізмаїльського управління водного господарства (вул. Єдності, 87А, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (вул. Мала Арнаутська, 88, м. Одеса, 65007)

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Кривельова Т.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про визнання недійсними додаткових угод від 14.09.2021 № 1, від 04.11.2021 № 2, від 05.11.2021 № 3, від 08.11.2021 № 4, від 09.11.2021 № 5, від 22.11.2021 № 6, від 23.11.2021 № 7, від 24.11.2021 № 8 до договору від 02.06.2021 № 22-5077/1 Z ПВЦ, укладених між позивачем-3 та відповідачем, та про стягнення з відповідача на користь позивача-3 безпідставно сплачених коштів в сумі 71910,09 грн.

Позиції учасників справи

Підставою позову прокурор визначив обставину ініціювання та укладання відповідачем з позивачем-3 спірних додаткових угод до договору з порушенням інтересів держави та ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки внаслідок цього були протиправно змінені істотні умови договору від 02.06.2021 № 22-5077/1 Z ПВЦ в частині збільшення ціни одиниці товару та зменшення кількості споживання електричної енергії.

Позивач-1 у поданих до суду поясненнях зазначив, що станом на час звернення прокурора з цим позовом заходи державного фінансового контролю позивачем-1 не проводились, а питання спірних угод не перевірялось. Також позивач-1 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову прокурора заперечив, мотивуючи наступним: прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів; позивач-3 не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах; позивач-3 мав бути залучений прокурором до участі у справі як відповідач; прокурором не доведено, що спірні додаткові угоди вчинені з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», сторони угод можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%, а укладення спірних угод обумовлене коливанням цін на ринку електроенергії; усі спірні угоди укладені за згодою сторін, а факт наявності коливання цін товару на ринку підтверджується інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку»; повернення коштів згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України має відбуватись лише після отримання відповідачем вимоги від позивача-3; прокурором не доведено факт передачі відповідачем електричної енергії в меншому обсязі, аніж це визначено умовами договору.

24.07.2023 відповідач подав до суду клопотання про застосування висновків ВС та ЄСПЛ.

У відповіді на відзив прокурор підтримав власний позов та пояснив, що прокурор має підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а джерелом фінансування даної закупівлі є кошти бюджету. Також прокурор зазначив, що жодними документами відповідача не було обґрунтовано для позивача-3 пропозицію про підвищення ціни, не було наведено жодних причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а також не доведено, що підвищення ціни було непрогнозованим. Прокурор повідомив, що у своєму позові він не намагається довести відсутність коливання ціни за одиницю товару на ринку, а обґрунтовує той факт, що відповідач не надав належного підтвердження такого коливання при укладенні спірних додаткових угод. У всіх спірних додаткових угодах є посилання на вебсайт Оператору ринку, однак така інформація в угодах не підтверджує коливання ціни, оскільки не містить підтвердження ринкової вартості електричної енергії на момент укладення договору, що позбавляє можливості порівняти рівень цін і дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін відповідною додатковою угодою. Крім цього, ціна за одиницю товару є істотною умовою договору та спірних додаткових угод, а отже вказані угоди можуть бути визнані недійсними лише в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосив на вірності доводів, зазначених ним у відзиві на позов, зокрема, щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, укладенні спірних додаткових угод за згодою сторін та у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі». Також відповідач зазначив, що чинним законодавством України не визначено виключного переліку підтверджуючих документів щодо коливання ціни товару на ринку і відповідач не обмежений у виборі органів, установ та організацій та виду документу для встановлення та підтвердження факту коливання ціни.

06.09.2023 відповідач подав до суду клопотання про застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України при розподілі судових витрат по справі. Також, 06.09.2023 відповідач подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду на один рік, мотивовану воєнним станом, низькою платіжною дисципліною споживачів, виконанням функції постачальника «останньої надії» та наявністю станом на 01.08.2023 значного розміру дебіторської заборгованості учасників ринку електричної енергії перед відповідачем, а також відсутністю вини відповідача у виникненні даного спору.

11.09.2023 прокурор подав до суду клопотання про застосування висновків ВС. Також, 11.09.2023 прокурор подав до суду клопотання про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, мотивоване тим, що відповідач свідомо, користуючись безвихідною ситуацією позивача-3 та необґрунтовано посилаючись на коливання ціни на ринку, підвищив ціну за одиницю товару, а також не подав суду жодного доказу свого фінансового стану.

02.10.2023 прокурор подав до суду заперечення на клопотання відповідача про застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України, в якому зазначив, що виникнення спору є наслідком дій відповідача.

23.10.2023 прокурор подав до суду пояснення щодо окремого питання, в якому додатково роз`яснив порядок розрахунку спірної суми.

04.04.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що висновки, викладені ВП ВС у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи, оскільки вони не є подібними.

23.04.2024 відповідач подав до суду пояснення, в яких додатково наголосив на відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави та вказав на наявність подібної справи № 916/774/23, в якій позов прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського УВГ було залишено без розгляду.

23.04.2024 прокурор подав до суду пояснення щодо окремого питання, в якому пояснив, що позивач-3 є державною неприбутковою бюджетною організацією, а не підприємством, та у межах своїх повноважень забезпечує на території Ізмаїльського району вирішення питань щодо гідротехнічної меліорації земель.

24.05.2024 прокурор подав до суду пояснення щодо окремого питання, в якому прокурор навів додаткові обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.07.2023 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.07.2023.

Протокольними ухвалами суду підготовчі засідання відкладались 24.07.2023 на 11.09.2023, 11.09.2023 на 21.09.2023.

Протокольною ухвалою суду від 21.09.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2023.

Протокольною ухвалою від 12.10.2023 судом оголошувалась перерва до 02.11.2023.

Ухвалою суду від 02.11.2023 провадження у справі було зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 922/2321/22 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 11.03.2024 провадження у справі було поновлено з призначенням засідання суду на 04.04.2024. Протокольними ухвалами суду в засіданнях по суті оголошувались перерви до 23.04.2024, до 28.05.2024, до 03.06.2024.

У судовому засідання 03.06.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Відповідно до п. 1 розд. 1 Положення про позивача-3 останній є державною бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління позивача-2.

Згідно з п. 3, 4 розд. 1 цього Положення позивач-3 у межах своїх повноважень забезпечує на території Ізмаїльського району (Ренійська, Саф`янська та Суворовська територіальні громади) Одеської області вирішення питань щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем, здійснює від імені позивача-2 виробничі та експлуатаційні функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об`єктами, що перебувають у державній власності. Позивач-3 є юридичною особою, має баланс, рахунки у відділенні Державної казначейської служби України та банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відповідно до 1 розд. 2 вказаного Положення основними завданнями позивача-3 є: участь у реалізації державної політики щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем на території Ізмаїльського району (Ренійська, Саф`янська та Суворовська територіальні громади) Одеської області; організація експлуатації гідротехнічних споруд та меліоративних систем, виконання поточних і капітальних ремонтів меліоративних систем та водогосподарських об`єктів комплексного призначення, що є об`єктами державної власності, а також ліквідація наслідків аварій на цих спорудах; організація виконання заходів загальнодержавних і регіональних програм щодо розвитку гідротехнічної меліорації земель і поліпшення екологічного стану меліорованих угідь, експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення; раціональне використання бюджетних коштів на експлуатацію, поточний ремонт та капітальні вкладення, шо спрямовуються на гідротехнічну меліорацію земель, експлуатацію державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, меліоративних систем; проведення на регіональному рівні оцінки, прогнозу щодо поліпшення меліоративного стану осушувальних, зрошуваних і прилеглих до них земель, розвитку гідротехнічної меліорації земель та надання з цих питань рекомендацій.

Згідно з розд. 4 даного Положення майно позивача-3 є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Утримання позивача-3 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-03-31-003598-с з джерелом фінансування закупівлі: Державний бюджет України, 02.06.2021 між позивачем-3 (споживач) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 22-5077/1 Z ПВЦ (далі договір), згідно з п. 2.1, 2.3., 2.4. якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію, за кодом СРV за ДК 021:2015- 09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1300460 кВт*год відповідно до додатку 3 до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)». Строк постачання електричної енергії: з дати укладання договору до 31.12.2021. Місце постачання електричної енергії: об`єкти позивача-3 (насосні станції) згідно з додатком до заяви-приєднання.

Відповідно до п. 5.1.-5.4. договору ціна цього договору на 2021 рік становить 3109743,18 грн з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані у рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з п. 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Якщо договір укладається в письмовій формі - то він набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.

Відповідно до п. 13.2. договору згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або піни пропозиції учасника, у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку» (htpp://www.oree.com.ua) (згідно з ч. 6, 9 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії, з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії») для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення регульованих цін; 8)зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 13.4. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування, з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.8. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, або через особистий кабінет споживача. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Повідомлення можуть бути надіслані через особистий кабінет споживача з використанням ЕЦП так і без.

Додатком №1 до договору є заява приєднання позивача-3 до умов договору, підписана 02.06.2021, яка містить персоніфіковані дані останнього та відомості щодо початку постачання електричної енергії з 15.01.2021. Додаток до цієї заяви-приєднання до договору містить адреси об`єктів споживача та ЕІС-код точки комерційного обліку.

Додатком № 2 до договору є комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція, відповідно до якої ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає - 1,99272 грн. за 1 кВт*год без ПДВ. У складі ціни врахований тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений регулятором (НКРЕКП), що на дату проведення аукціону складає 0,29393 гри за 1 кВт*год без ПДВ. Тариф може бути змінено відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в разі затвердження постановою НКРЕКП, що оформлено укладанням додаткової угоди до договору. Датою зміни ціни за спожиту електричну енергію вважається дата введення постановою НКРЕКП в дію нового тарифу. Ціна закупівлі електричної енергії в розрахункових періодах змінюється відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни за спожиту електричну енергію внаслідок збільшення ціни закупівлі електричної енергії узгоджується сторонами шляхом укладання додаткової угоди до договору і застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулась така зміна. Постачальник та споживач дійшли згоди, що у разі зміни складових ціни на електричну енергію внаслідок внесення змін до законодавства або прийняття нового законодавства, що впливає на порядок формування або розмір ціни, зміни (у т.ч. збільшення) державних регульованих цін, що включені в ціну на електроенергію, інфляції або будь-які інші зміни складових ціни, що не залежать від постачальника, в періоді, наступному за розрахунковим, проводиться перерахунок вартості електричної енергії без додатковою узгодження з клієнтом і застосовуються з моменту введення їх в дію згідно з чинним законодавством. Постачальник повідомляє, що споживач при будь-якому збільшенні ціни (збільшені ціни у комерційній пропозиції в новій редакції), має право після її оприлюднення або отримання повідомлення про це від постачальника, припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Додатком № 3 до договору є обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачем, згідно з яким річний обсяг постачання дорівнює 1300,46 тис. кВт*год.

Додатком 4 до договору є порядок розрахунків.

Протягом 2021 року позивач-3 та відповідач внесли зміни до договору шляхом підписання таких спірних додаткових угод:

1) додатковою угодою від 14.09.2021 № 1 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 2,6303904 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1201979 кВт*год за ціною з 01.08.2021 2,191992 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

2) додатковою угодою від 04.11.2021 № 2 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 2,89316 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1177869 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,41097 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

3) додатковою угодою від 05.11.2021 № 3 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,1822 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1155947 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,65183 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

4) додатковою угодою від 08.11.2021 № 4 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,5001 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1136018 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,91675 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

5) додатковою угодою від 09.11.2021 № 5 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,6751 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1126518 кВт*год за ціною з 01.10.2021 3,06258 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

6) додатковою угодою від 22.11.2021 № 6 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,0422 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 3,3685 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5544, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 6 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: «30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766», якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку», відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед». Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку «на добу наперед» у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за вересень 2021 р. (з 01.09.2021р. до 30.09.2021р.) та жовтень 2021р. (з 01.10.2021р. по 31.10.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 25,22%. В свою чергу, ціна на ринку «на добу наперед» є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.». Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 6 до договору у двох примірниках;

7) додатковою угодою від 23.11.2021 № 7 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,44606 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 3,70505 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5543, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 7 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: « 30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766», якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку», відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед». Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку «на добу наперед» у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за першу декаду жовтня 2021 р. (з 01.10.2021р. до 10.10.2021р.) та першу декаду листопада 2021р. (з 01.11.2021р. по 10.11.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 31,42%. В свою чергу, ціна на ринку «на добу наперед» є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.». Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 7 до договору у двох примірниках;

8) додатковою угодою від 24.11.2021 № 8 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку». Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,89023 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 4,07519 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5542, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 8 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: « 30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766», якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку», відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед». Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку «на добу наперед» у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за жовтень 2021 р. (з 01.10.2021р. до 31.10.2021р.) та першу декаду листопада 2021р. (з 01.11.2021р. по 10.11.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 20,82%. В свою чергу, ціна на ринку «на добу наперед» є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.». Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 8 до договору у двох примірниках.

Таким чином, станом на дату укладення договору ціна на електричну енергію складала 2,391264 грн за 1 кВт*год та з кожною додатковою угодою збільшувалась і в редакції додаткової угоди № 8 складала вже - 4,890228 грн за 1 кВт*год, тобто була збільшена за ініціативою відповідача на 104%.

На підтвердження обставини коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» відповідач долучив до відзиву на позов інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку по кожній додатковій угоді № 1-8, а також роз`яснення Мінекономіки України, Мінекономрозвитку України, які стосуються зміни істотних умов договору про закупівлю та носять рекомендаційний характер.

У червні, липні, вересні та жовтні 2021 року відповідач, на виконання умов договору (з урахуванням спірних додаткових угод), продав позивачу-3 електроенергію в обсязі 1270388 кВт*год за вартістю 3109743,18 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання продукції, поясненнями прокурора та не спростовується відповідачем. В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем-3 відповідачу цієї суми вартості електричної енергії. Між цим, якщо рахувати цей обсяг електричної енергії 1270388 кВт*год за вартістю в первісній редакції договору, то її вартість дорівнює 3037833,09 грн, тобто менше на 71910,09 грн, які і складають предмет спору у даній справі.

На підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів-1, 2, 3 прокурор надав суду докази з`ясування ним у позивачів обставин щодо вжиття останніми самостійно заходів для захисту інтересів держави та усунення виявлених прокурором порушень в судовому порядку, а саме: листи прокурора від 12.08.2022 № 59-3548ВИХ-22, від 03.03.2023 № 59-1290ВИХ-23, від 12.08.2022 № 59-3550ВИХ-22, від 26.10.2022 № 59-5013ВИХ-22, від 14.03.2023 № 59-1452ВИХ-23, листи позивача-1 від 17.08.2022 № 151531-17/2196-2022, від 31.03.2023 № 151531-17/1652-2023, лист позивача-2 від 24.04.2023 № 2-5.1-9/2315-23, листи позивача-3 від 17.08.2022 № 319/12, від 01.11.2022 № 435/12, а також направлені прокурором позивачам-1, 2, 3 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення від 13.06.2023 № 59-3275ВИХ-23, 59-3273ВИХ-23, 59-3274ВИХ-23 з доказами направлення.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачами-1, 2, 3 заходів з метою захисту інтересів держави самостійно, в тому числі заходів державного фінансового контролю.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно з ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету;

Згідно з ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до п. 6, 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228, д ля здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів (далі - розпорядники). За обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня. Головний розпорядник за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника, може бути відповідальним виконавцем бюджетних програм (далі - відповідальний виконавець). Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 202, ч. 2 ст. 208 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 651, 652, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про закупівлю» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлю», в редакції станом на 02.06.2021 (дата укладення договору), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлю», в чинній з 26.06.2021 редакції, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про закупівлю», в редакції станом на 14.09.2021 (дата укладення додаткової угоди № 1), договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

1) Щодо позову прокурора в інтересах держави в особі позивачів-1, 2.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься у постанові ОП ВС від 18.06.2021 № 927/491/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача (прокурора). Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах ВП Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Верховний Судом неодноразово робив висновок щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину (постанови ВС від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц, від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22).

Як встановлено судом позивачі-1, 2 не є сторонами спірних правочинів, а отже належними відповідачами за позовом прокурора в інтересах держави в особі цих позивачів мають бути обидві сторони правочину. Натомість, прокурор у цій справі відповідачем визначив лише одну сторону правочину, що є підставою для відмови прокурору в позові в частині захисту інтересів держави в особі позивачів-1, 2.

При цьому пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність у суду надавати оцінку іншим аргументам учасників справи, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (постанови ВС від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22).

2) Щодо позову прокурора в інтересах держави в особі позивача-3.

Господарський суд вважає, що прокурор дотримався вимог Закону щодо представництва інтересів держави в особі позивача-3 з таких підстав:

- позивач-3 є державною бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України;

- позивач-3 приймає участь у реалізації державної політики щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем на території Ізмаїльського району, тобто здійснює управління об`єктами державної власності;

- завданням позивача-3 є раціональне використання бюджетних коштів на експлуатацію, поточний ремонт та капітальні вкладення, що спрямовуються на гідротехнічну меліорацію земель, експлуатацію державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, меліоративних систем, а використання коштів державного бюджету України на цілі становить суспільний резонанс і стосується прав та інтересів громадян України;

- позивач-3 є стороною договору та спірних додаткових угод;

- судом встановлено, що прокурором дотриманий порядок, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем-3 заходів з метою захисту інтересів держави самостійно.

До речі, у подібному випадку ВП ВС у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 виснувала, що НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою). Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ). Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2022 року в справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року в справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року в справі № 914/4127/21, та зазначити, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

При цьому рішення судів у справі № 916/774/23, на які посилався відповідач, були скасовані постановою ВС від 14.05.2024 у цій справі, а отже не можуть бути взяті до уваги судом.

Господарський суд вважає, що спірні додаткові угоди № 1-8 до договору укладені з порушенням вимог Закону та положень самого договору з таких підстав.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 при укладенні спірних додаткових угод № 1-5 до договору з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору.

В цей же час, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи листи відповідача з пропозицією укласти додаткові угоди № 6-8 до договору також не містили обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору. У цих листах відповідачем наведена лише констатація коливання цін на ринку «на добу вперед» без додання до листів відповідних доказів (довідок) або інформації з вебсайту ДП «Оператор ринку» (htpp://www.oree.com.ua), як це передбачено п. 5.3., 13.2, 13.4., 13.8. договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування. При цьому суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

З цього приводу, у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 ОП ВС зазначила, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. Верховний Суд звертає увагу на невірне тлумачення скаржником висновків суду апеляційної інстанції. Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

За викладених обставин, суд вважає, що спірні додаткові угоди були ініційовані відповідачем та укладені з позивачем-3 з порушенням порядку зміни договору, який передбачений ст. 188 ГК України, 652 ЦК України та умовами договору.

Далі, із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIIIв редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Даний висновок, який враховує і поділяє господарський суд, наведений у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Як встановлено судом станом на дату укладення договору ціна на електричну енергію складала 2,391264 грн за 1 кВт*год та з кожною додатковою угодою збільшувалась і в редакції додаткової угоди № 8 складала вже - 4,890228 грн за 1 кВт*год, тобто була збільшена за ініціативою відповідача на 104%.

Дане збільшення ціни за одиницю товару у спірних правовідносинах відбулось шляхом укладання додаткових угод до договору, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлю» та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону.

За сукупності вищевикладених обставин, суд вважає, що прокурором доведено підставність позову та порушення інтересів держави відповідачем у спірних правовідносинах, а тому позов прокурора в інтересах держави в особі позивача-3 щодо визнання недійсними додаткових угод № 1-8 до договору слід задовольнити.

Як встановлено судом у червні, липні, вересні та жовтні 2021 року відповідач, на виконання умов договору (з урахуванням спірних додаткових угод), продав позивачу-3 електроенергію в обсязі 1270388 кВт*год за вартістю 3109743,18 грн, а позивач-3 сплатив відповідачу цю суму. Між цим, якщо рахувати цей обсяг електричної енергії 1270388 кВт*год за вартістю в редакції договору (без додаткових угод № 1-8), то її вартість дорівнює 3037833,09 грн, тобто менше на 71910,09 грн.

За цих обставин, враховуючи, що товар позивачем-3 спожитий, а спірні додаткові угоди № 1-8 до договору підлягають визнанню судом недійсними, а отже є такими, що не породжують жодних правових наслідків, суд, керуючись ст. 216, 1212 ЦК України та враховуючи висновок ВП ВС у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі позивача-3 про стягнення з відповідача 71910,09 грн також підлягає задоволенню судом.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу N 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, а отже вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Як зазначалось судом, відповідач мотивує необхідність розстрочення рішення у цій справі воєнним станом, низькою платіжною дисципліною споживачів, виконанням функції постачальника «останньої надії» та наявністю станом на 01.08.2023 значного розміру дебіторської заборгованості учасників ринку електричної енергії перед відповідачем, а також відсутністю вини у відповідача у виникненні даного спору.

На підтвердження цих обставин відповідач надав суду власну довідку від 16.08.2023 за станом на 01.08.2023, розпорядження Одеської ОДА від 09.02.2021 № 109/од-2021 «Проо забезпечення стабільної діяльності бюджетоутворюючих підприємств області», витяг з наказу Міненерго від 09.03.2023 № 84.

Отже, оцінивши викладені відповідачем у заяві підстави, якими він обґрунтовує необхідність розстрочення рішення суду у цій справі, а також докази, подані на підтвердження доводів відповідача, суд відзначає, що складне фінансове становище відповідача, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, не може бути безумовною та єдиною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Дані обставини мають бути виключними та об`єктивно свідчити про неможливість повного виконання відповідачем на даний час рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів заяви відповідача, останнім не надано суду жодних доказів його фінансового (матеріального) стану, зокрема, останню звітність, довідку по рахункам відповідача у банках щодо залишку коштів, по майну, на яке можливо звернути стягнення, тощо, а надана відповідачем власна довідка взагалі визначає заборгованість перед відповідачем станом на 01.08.2023 та не зазначає про прибутковість чи збитковість діяльності відповідача.

Між цим, визначаючи, чи не призведе розстрочення виконання рішення до негативних наслідків для позивача, як кредитора, суд повинен також переконатись, що відповідач має реальну можливість виконати рішення суду в ті строки, які ним зазначені, натомість, належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість виконання рішення суду саме у строк, що визначений відповідачем, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, виходячи із збалансованості інтересів обох сторін та враховуючи незначний розмір стягуваної суми, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів щодо фактичного фінансового стану відповідача та доказів спроможності виконання відповідачем рішення суду у разі його розстрочення судом, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що суд задовольняє позов прокурора в інтересах держави в особі позивача-3, на відповідача підлягає покладенню судовий збір в розмірі 24156,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України при розподілі судових витрат по справі, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачає саме право суду покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Далі, як встановлено судом спір у даній справі виник внаслідок укладення між сторонами та виконання спірних додаткових угод, які порушують інтереси держави. При цьому судом встановлено, що ініціатором та вигодонабувачем укладення додаткових угод є відповідач, а Ізмаїльське УВГ є іншою стороною цих додаткових угод і позивачем у даній справі. Також суд зауважує, що при розгляді даної справи відповідач проти позову прокурора заперечував, заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, яка є підставою для розгляду судом питання щодо повернення частини судового збору з бюджету в порядку ст. 130 ГПК України, не подав.

За цих підстав, суд вважає, що судовий збір в сумі 24156,00 грн має бути покладений на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства меліорації та рибного господарства України відмовити.

2. Позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства задовольнити.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 14.09.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 09.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 22.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

9. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

10. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.11.2021 до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (вул. Мала Арнаутська, 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410) на користь Ізмаїльського управління водного господарства (вул. Єдності, 87А, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 01034202) грошові кошти в сумі 71910 грн 09 коп.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (вул. Мала Арнаутська, 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, рахунок UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 24156 грн 00 коп.

13. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія про покладення на Ізмаїльське управління водного господарства частини судового збору.

14. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія про розстрочення виконання рішення суду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 13 червня 2024 року.

Суддя Д.О. Бездоля