Постанова

від 09.10.2024 по справі 916/2714/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2714/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор Кривельова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 (складено та підписано 13.06.2024, суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/2714/23

за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби

2) Державного агентства меліорації та рибного господарства України

3) Ізмаїльського управління водного господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про визнання недійсними додаткових угод від 14.09.2021 № 1, від 04.11.2021 № 2, від 05.11.2021 № 3, від 08.11.2021 № 4, від 09.11.2021 № 5, від 22.11.2021 № 6, від 23.11.2021 № 7, від 24.11.2021 № 8 до договору від 02.06.2021 № 22-5077/1 Z ПВЦ, укладених між Ізмаїльським управлінням водного господарства та відповідачем, та про стягнення з відповідача на користь Ізмаїльського управління водного господарства безпідставно сплачених коштів в сумі 71910,09 грн.

Підставою позову прокурор визначив обставину ініціювання та укладання відповідачем з Ізмаїльським управлінням водного господарства спірних додаткових угод до договору з порушенням інтересів держави та ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки внаслідок цього були протиправно змінені істотні умови договору в частині збільшення ціни одиниці товару та зменшення кількості споживання електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 по цій справі позов задоволено, визнано недійсними додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія та Ізмаїльським управлінням водного господарства, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на користь Ізмаїльського управління водного господарства грошові кошти в сумі 71910 грн 09 коп.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачі-1, 2 не є сторонами спірних правочинів, а отже належними відповідачами за позовом прокурора в інтересах держави в особі цих позивачів мають бути обидві сторони правочину. Натомість, прокурор у цій справі відповідачем визначив лише одну сторону правочину, що є підставою для відмови прокурору в позові в частині захисту інтересів держави в особі позивачів-1, 2.

Щодо позову прокурора в інтересах держави в особі позивача-3, місцевий господарський суд виснував, що прокурором у відповідності до вимог чинного законодавства подано позов в інтересах особи, яка є стороною за оспорюваними правочинами, однак не вживає заходів з метою захисту інтересів держави самостійно.

З приводу оспорюваних угод, місцевий господарський суд зазначив, що такі угоди укладені без обґрунтування зміни ціни у порівнянні з моменту укладення договору, з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним.

Також, на переконання місцевого господарського суду, у порушення вимог Закону України Про закупівлю сторонами під час укладення оспорюваних додаткових угоди було перевищено граничне допустиме значення збільшення ціни за одиницю товару, зокрема при законодавчо визначеному збільшенні на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю, сторонами внаслідок укладення спірних додаткових угод така ціна була збільшена на 104%.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а у випадку, якщо апеляційний суд дійде висновку щодо відсутності підстав для залишення позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області без розгляду, прийняти нове, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю висновків, встановленим обставинам справи з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вимог Закону України «Про публічні закупки», Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Так за твердженням апелянта місцевим господарським судом не було враховано наступне:

- у прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Ізмаїльського УВГ, а тому суд першої інстанції мав залишити позов прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльського УВГ без розгляду;

- в укладеному між сторонами договорів було визначено саме очікувані обсяги споживання (постачання) електричної енергії, а не фактичні, а тому твердження прокуратури про те, що ТОВ «ООЕК» зобов`язалося поставити обсяг електричної енергії в обсязі та за ціною вказаними у договорів не є вірним;

- комерційною пропозицією передбачено, що всі компоненти ціни, є такими, що не залежать від постачальника та можуть бути змінені без додаткового повідомлення клієнта. Наведене спростовує висновки суду першої інстанції відносно того, що відповідач мав повідомити Ізмаїльське УВГ про намір зміни ціни за одиницю товару за 20 днів;

- зміни до договору були внесені за взаємною згодою сторін. Укладення додаткових угод здійснювалось у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та було обумовлене коливанням цін на ринку електроенергії;

- попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, Законом України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни. Тобто сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%. Збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку. При цьому, сукупність таких змін (додаткових угод) може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначену сторонами на момент укладення договору про закупівлю;

- у спірних правовідносинах суд повинен трактувати зміст ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» на користь відповідача, який є невладним суб`єктом;

- у спірних правовідносинах держава не лише не забезпечила якість норми закону, але і протягом тривалого періоду надавала роз`яснення (через Міністерство) відносно можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару, сума яких може перевищувати 10%, а тому оспорювання прокурором (який також діє в інтересах держави) укладених додаткових угод саме з підстав сумарного перевищення 10%-го порогу, свідчить про свавілля з боку держави по відношенню до відповідача, що в свою чергу призвело до порушення його прав та втручання у його право власності на кошти, отриманні на виконання договору;

- задоволення позову призвело до непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном у вигляді грошових коштів (отриманих на виконання оспорюваних додаткових угод);

- додаткові угоди до договору оскаржуються прокурором лише в частині умов щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, вказані додаткові угоди містять і інші умови Договору, щодо зміни яких сторони дійшли згоди, та які не є предметом оскарження в межах даної справи. Проте, суд першої інстанції визнав недійсними додаткові угоди у повному обсязі, а не лише в частині збільшення ціни за одиницю товару, що свідчить про порушення судом ст. 217 ЦК України;

- прокурор не має повноважень на пред`явлення вимог щодо стягнення з ТОВ «ООЕК» грошових коштів до моменту пред`явлення Ізмаїльським УВГ такої вимоги до відповідача, оскільки, з огляду на зміст ч. 1 ст. 670 ЦК України, у продавця виникає обов`язок щодо повернення таких коштів лише після отримання такої вимоги від покупця.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 09.10.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень прокурор зазначає, що саме Ізмаїльське УВГ має здійснювати захист законних інтересів держави у даній справі з метою уникнення незаконного витрачання коштів державного бюджету в результаті укладення оспорюваних додаткових угод в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Наголошує прокурор й на тому, що висновки суду першої інстанції щодо тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

У даній справі, на думку прокурора відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням набуття такого майна внаслідок недобросовісності поведінки відповідача, у зв`язку з чим судом першої інстанції при винесенні рішення дотримано вимоги 321 ЦК України та ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Прокурор також зазначає, що оскільки ціна за одиницю товару є істотною умовою Договору та додаткових угод до нього, вказані додаткові угоди можуть бути визнані недійсними лише у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2714/23 у зв`язку з перебуванням судді Колоколова С.І. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 08.10.2024 справа №916/2714/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 розподілена на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 08.10.2024 справу №916/2714/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 прийнято до провадження у визначеному складі.

Під час судового засідання від 09.10.2024 прокурор надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 16.09.2024 було надано можливість представнику ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія адвокату Оляш К.І. взяти участь у судовому засіданні 09.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, під час судового засіданні, яке відбулось 09.10.2024 встановити відеоконференцзв`язок з представником ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія не виявилось за можливе через перебування останнього не в мережі.

З огляду на таке, а також враховуючи не визнання судом явки учасників справи до суду обов`язковою, судом апеляційної інстанції вирішено розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до п. 1 розд. 1 Положення про позивача-3 останній є державною бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління позивача-2.

Згідно з п. 3, 4 розд. 1 цього Положення позивач-3 у межах своїх повноважень забезпечує на території Ізмаїльського району (Ренійська, Саф`янська та Суворовська територіальні громади) Одеської області вирішення питань щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем, здійснює від імені позивача-2 виробничі та експлуатаційні функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об`єктами, що перебувають у державній власності. Позивач-3 є юридичною особою, має баланс, рахунки у відділенні Державної казначейської служби України та банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відповідно до 1 розд. 2 вказаного Положення основними завданнями позивача-3 є: участь у реалізації державної політики щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем на території Ізмаїльського району (Ренійська, Саф`янська та Суворовська територіальні громади) Одеської області; організація експлуатації гідротехнічних споруд та меліоративних систем, виконання поточних і капітальних ремонтів меліоративних систем та водогосподарських об`єктів комплексного призначення, що є об`єктами державної власності, а також ліквідація наслідків аварій на цих спорудах; організація виконання заходів загальнодержавних і регіональних програм щодо розвитку гідротехнічної меліорації земель і поліпшення екологічного стану меліорованих угідь, експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення; раціональне використання бюджетних коштів на експлуатацію, поточний ремонт та капітальні вкладення, шо спрямовуються на гідротехнічну меліорацію земель, експлуатацію державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, меліоративних систем; проведення на регіональному рівні оцінки, прогнозу щодо поліпшення меліоративного стану осушувальних, зрошуваних і прилеглих до них земель, розвитку гідротехнічної меліорації земель та надання з цих питань рекомендацій.

Згідно з розд. 4 даного Положення майно позивача-3 є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Утримання позивача-3 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-03-31-003598-с з джерелом фінансування закупівлі: Державний бюджет України, 02.06.2021 між позивачем-3 (споживач) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 22-5077/1 Z ПВЦ (далі договір), згідно з п. 2.1, 2.3., 2.4. якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію, за кодом СРV за ДК 021:2015- 09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач, в свою чергу, зобов`язався оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1300460 кВт*год відповідно до додатку 3 до договору Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем). Строк постачання електричної енергії: з дати укладання договору до 31.12.2021. Місце постачання електричної енергії: об`єкти позивача-3 (насосні станції) згідно з додатком до заяви-приєднання.

Відповідно до п. 5.1.-5.4. договору ціна цього договору на 2021 рік становить 3109743,18 грн з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані у рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з п. 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Якщо договір укладається в письмовій формі - то він набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.

Відповідно до п. 13.2. договору згідно з вимогами Закону України Про публічні закупівлі умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або піни пропозиції учасника, у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з вебсайту ДП Оператор ринку (htpp://www.oree.com.ua) (згідно з ч. 6, 9 ст.67 Закону України Про ринок електричної енергії, з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення регульованих цін; 8)зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно з п. 13.4. договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування, з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.8. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, або через особистий кабінет споживача. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Повідомлення можуть бути надіслані через особистий кабінет споживача з використанням ЕЦП так і без.

Додатком №1 до договору є заява приєднання позивача-3 до умов договору, підписана 02.06.2021, яка містить персоніфіковані дані останнього та відомості щодо початку постачання електричної енергії з 15.01.2021. Додаток до цієї заяви-приєднання до договору містить адреси об`єктів споживача та ЕІС-код точки комерційного обліку.

Додатком № 2 до договору є комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція, відповідно до якої ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає - 1,99272 грн. за 1 кВт*год без ПДВ. У складі ціни врахований тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений регулятором (НКРЕКП), що на дату проведення аукціону складає 0,29393 гри за 1 кВт*год без ПДВ. Тариф може бути змінено відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі в разі затвердження постановою НКРЕКП, що оформлено укладанням додаткової угоди до договору. Датою зміни ціни за спожиту електричну енергію вважається дата введення постановою НКРЕКП в дію нового тарифу. Ціна закупівлі електричної енергії в розрахункових періодах змінюється відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Зміна ціни за спожиту електричну енергію внаслідок збільшення ціни закупівлі електричної енергії узгоджується сторонами шляхом укладання додаткової угоди до договору і застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулась така зміна. Постачальник та споживач дійшли згоди, що у разі зміни складових ціни на електричну енергію внаслідок внесення змін до законодавства або прийняття нового законодавства, що впливає на порядок формування або розмір ціни, зміни (у т.ч. збільшення) державних регульованих цін, що включені в ціну на електроенергію, інфляції або будь-які інші зміни складових ціни, що не залежать від постачальника, в періоді, наступному за розрахунковим, проводиться перерахунок вартості електричної енергії без додатковою узгодження з клієнтом і застосовуються з моменту введення їх в дію згідно з чинним законодавством. Постачальник повідомляє, що споживач при будь-якому збільшенні ціни (збільшені ціни у комерційній пропозиції в новій редакції), має право після її оприлюднення або отримання повідомлення про це від постачальника, припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Додатком № 3 до договору є обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачем, згідно з яким річний обсяг постачання дорівнює 1300,46 тис. кВт*год.

Додатком 4 до договору є порядок розрахунків.

Протягом 2021 року позивач-3 та відповідач внесли зміни до договору шляхом підписання таких спірних додаткових угод:

1) додатковою угодою від 14.09.2021 № 1 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 2,6303904 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1201979 кВт*год за ціною з 01.08.2021 2,191992 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

2) додатковою угодою від 04.11.2021 № 2 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 2,89316 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1177869 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,41097 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

3) додатковою угодою від 05.11.2021 № 3 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,1822 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1155947 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,65183 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

4) додатковою угодою від 08.11.2021 № 4 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,5001 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1136018 кВт*год за ціною з 01.10.2021 2,91675 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

5) додатковою угодою від 09.11.2021 № 5 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 3,6751 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою були змінені редакція абз. 2 п. 2.1., додатків 2, 3 договору та визначена кількість електричної енергії на 2021 рік в обсязі 1126518 кВт*год за ціною з 01.10.2021 3,06258 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які листи відповідача до позивача-3 з обґрунтуваннями такої зміни ціни у порівнянні з 02.06.2021 (дата укладення договору), з вказанням обставин неможливості виконання відповідачем договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні та з наведенням причин, через які виконання договору за існуючою ціною є для відповідача вочевидь невигідним, а саме підвищення ціни було непрогнозованим для відповідача станом на час укладення договору;

6) додатковою угодою від 22.11.2021 № 6 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,0422 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 3,3685 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5544, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 6 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: 30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766, якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП Оператор ринку, відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку на добу наперед. Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку на добу наперед у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за вересень 2021 р. (з 01.09.2021р. до 30.09.2021р.) та жовтень 2021р. (з 01.10.2021р. по 31.10.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 25,22%. В свою чергу, ціна на ринку на добу наперед є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.. Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 6 до договору у двох примірниках;

7) додатковою угодою від 23.11.2021 № 7 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,44606 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 3,70505 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5543, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 7 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: 30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766, якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП Оператор ринку, відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку на добу наперед. Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку на добу наперед у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за першу декаду жовтня 2021 р. (з 01.10.2021р. до 10.10.2021р.) та першу декаду листопада 2021р. (з 01.11.2021р. по 10.11.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 31,42%. В свою чергу, ціна на ринку на добу наперед є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.. Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 7 до договору у двох примірниках;

8) додатковою угодою від 24.11.2021 № 8 контрагенти домовилися змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год, у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору з посиланням на інформацію з вебсайту ДП Оператор ринку. Сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год становить 4,89023 грн з ПДВ. На підставі цього цією додатковою угодою була змінена редакція додатку 2 договору та визначена ціна з 01.11.2021 4,07519 грн без ПДВ за 1 кВт*год. При цьому в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2021 № 13/03-5542, в якому відповідач пропонував позивачу-3 збільшити ціну за одиницю електричної енергії на 9,99% та підписати додаткову угоду № 8 до договору. Підставою для збільшення ціни відповідач вказав позивачу-3 такі обставини: 30.07.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 1227 Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N766, якою змінено цінові обмеження на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим, як вбачається з інформації офіційного сайту ДП Оператор ринку, відбулось значне коливання ціни електричної енергії на ринку на добу наперед. Так, в порівнянні середньозважених цін на ринку на добу наперед у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за жовтень 2021 р. (з 01.10.2021р. до 31.10.2021р.) та першу декаду листопада 2021р. (з 01.11.2021р. по 10.11.2021р.) відсоток коливання (зміни) ціни склав + 20,82%. В свою чергу, ціна на ринку на добу наперед є складовою ціни на електричну енергію згідно умов договору, а саме комерційної пропозиції.. Додатком до цього листа відповідача вказана лише додаткова угода № 8 до договору у двох примірниках.

Таким чином, станом на дату укладення договору ціна на електричну енергію складала 2,391264 грн за 1 кВт*год та з кожною додатковою угодою збільшувалась і в редакції додаткової угоди № 8 складала вже - 4,890228 грн за 1 кВт*год, тобто була збільшена за ініціативою відповідача на 104%.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції прокурор зазначив, що сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, що спричинило безпідставне витрачання коштів, нераціональне та неефективне їх використання. На переконання прокурора, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод була збільшена ціна на електричну енергію, що призвело до закупівлі останньої у менших обсягах, ніж передбачалось за договором, що є порушенням бюджетного законодавства, принципів добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії ціновому демпінгу коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати ціновий демпінг з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Так судова колегія зазначає, що предметом укладеного між сторонами договору є закупівля електричної енергії у постачальника загальним обсягом 1300460 кВт*год за ціною 2,391264 грн за 1 кВт*год, загальною вартістю 3 109 743,18 грн з ПДВ.

Такий правочин укладеного за наслідкам розгляду тендерних пропозицій, переможцем яких визначено ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія з остаточною ціновою пропозицією 3 109 743,18 грн з ПДВ.

Відповідно, з огляду на наведені законодавчі приписи при укладанні додаткових угод, сторони договору мали враховувати, що загальна вартість договору не може перевищувати 3 109 743,18 грн з ПДВ, а вартість за одиницю Товару (1 кВт*год) не може перевищувати 2,63039904 грн, відповідно до розрахунку: 2,391264 грн х 110% = 2,63039904 грн.

Втім, як свідчать наявні матеріли справи сторонами під час укладення оспорюваних додаткових угод не дотримано законодавчо визначених обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Зокрема, Зокрема, Додатковою угодою № 1 від 14.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,63039904 грн за 1 кВт*год., що не відповідає наведеним вимогам;

Додатковою угодою № 2 від 04.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,89316 грн за 1 кВт*год., не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2021 збільшено ціну за електричну енергію на 1 кВт*год. до 3,1822 грн, що не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 4 від 08.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,5001 грн. за 1 кВт*год., що не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 5 від 09.11.2021, збільшено ціну за електричну енергію на 1 кВт*год. до 3,6751 грн., що не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 6 від 22.11.2021 збільшено ціну за електричну енергію на 1 кВт*год. до 4,0422 грн., що не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 7 від 23.11.2021 збільшено ціну за електричну енергію на 1 кВт*год. до 4,44606 грн., що не відповідає наведеним вимогам.

Додатковою угодою № 6 від 24.11.2021 збільшено ціну за електричну енергію на 1 кВт*год. до 4,89023 грн., що не відповідає наведеним вимогам.

Отже, у даному випадку оспорювані Додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10 відсотків, встановленого нормами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за результатами укладення оспорюваних угод ціну за одиницю товару загалом збільшено на 104 %.

Водночас, як вже було вказано вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що додаткові угоди 1-8 до до договору № 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди №№ 1-8 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Ізмаїльським управлінням водного господарства та ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, відповідно зобов`язання сторін регулюються умовами Комерційної пропозиції (яке є Додатком № 2 до Договору), підписаною сторонами при укладенні зазначеного Договору, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії складає 2,391264 грн за 1 кВт/год.

За Договором ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія поставлено Ізмаїльському управлінню водного господарства 1 270 388 кВт*год електричної енергії, за цінами погодженими у Додаткових угодах №№ 1-8, які визнані судом недійсними.

Отже, вартість поставленої ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія електричної енергії становить 3 037 833,09 грн, втім Ізмаїльським управлінням водного господарства за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплачено 3 109 743,18 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 71 910,09 грн (враховуючи те, що суд не має права виходи за межі заявлених позовних вимог) є такими, що були безпідставно одержані ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Раді, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та можливості їх задоволення.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що у прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Ізмаїльського УВГ, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Ізмаїльське управління водного господарства.

Відповідно до п.1 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затвердженого постановою КМУ №895 від 30.09.2015 (далі - Положення про Держрибагентство) Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного1 призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Пунктом 7 Положення про Держрибагентство встановлено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

Згідно п.1 Положення про Ізмаїльське управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 30 грудня 2022 р. № 464, останнє є державною бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління - Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі Держрибагентство). У своїй діяльності Управління керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, наказами Держрибагентства, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Розділом IV Положення про Управління встановлено, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Відчуження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за Управлінням, здійснюється з дозволу Держрибагентства, у порядку, встановленому законодавством України.

Утримання Управління здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що замовник відноситься до категорії юридичних осіб, які забезпечують потреби держави або територіальної громади. Джерелом фінансування даної закупівлі є кошти державного бюджету.

Суд зазначає, що згідно з п.11 ч.1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття; юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50%.

Отож, в даному випадку Ізмаїльське управління водного господарства є стороною спірного договору, виконує функцію розпорядника бюджетних коштів шляхом проведення закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету України, з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади та зобов`язане ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

За час дії договору відповідачем поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації Управлінням покладених на нього завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

За таких обставин керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області правомірно визначив Ізмаїльське управління водного господарства позивачем у цій справі.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Ізмаїльською окружною прокуратурою, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Ізмаїльського управління водного господарства відповідний лист, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Однак, відповідно до отриманої відповіді від 435/12 від 01.11.2022, Управління повідомило, що не вбачає порушень вимог чинного законодавства під час укладення додаткових угод, та відповідно не має наміру звернення до суду щодо їх оскарження.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган як сторона договору надані йому повноваження на захист порушеного права не використовує.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020).

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що в укладеному між сторонами договорів було визначено саме очікувані обсяги споживання (постачання) електричної енергії, а не фактичні, з огляду на таке.

Так наявні матеріли справи свідчать про те, що відповідний договір за яким ТОВ «ООЕК» взяло на себе зобов`язання з постачання електричної енергії позивачеві було укладено за результатами проведення відкритих торгів, де було чітко визначено обсяг та кількість товару (електричної енергії) та його вартість.

Також, вартість та обсяги електричної енергії чітко визначені сторонами, як у договорів, так й у комерційній пропозиції, що є додатком до такого договору.

Судова колегія зазначає, що дійсно, як вже було вказано вище, сторони не позбавлені можливості змінити ціни товару, однак така зміна має відповідні обмеження, а саме не більше 10% за одиницю товару, чого не було дотримано сторонами.

До того ж, слід відзначити, що ТОВ «ООЕК» взагалі не обґрунтовано для замовника пропозицію про підвищення ціни, визначеної у договорі, тобто чому таке підвищення цін на ринку зумовило неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, а також не наведено будь-яких причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. ТОВ «ООЕК» також не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Щодо твердження скаржника про непропорційне втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном у вигляді грошових коштів (отриманих на виконання оспорюваних додаткових угод), колегія суддів зазначає таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, згідно з положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Оскільки відповідачем допущено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», втручання у право власності відповідача на грошові кошти відповідає вимогам національного законодавства та спрямоване на відновлення права територіальної громади. А отже, є пропорційним меті втручання.

Вищевказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №916/3015/23 під час розгляду спору щодо аналогічних правовідносин.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що суд першої інстанції визнав недійсними додаткові угоди у повному обсязі, у той час як прокурором останній оскаржувались лише в частині збільшення ціни за одиницю товару, що свідчить про порушення судом ст. 217 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до висновків наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 при застосуванні положень статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16).

Так, договір про закупівлю електричної енергії 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівліпродажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Таким чином, вбачається, що ціна за одиницю товару є істотною умовою Договору 22-5077/1 Z ПВЦ від 02.06.2021 та додаткових угод №№ 1-8, укладених до такого Договору, а отже вказані додаткові угоди можуть бути визнані недійсними лише у повному обсязі.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що укладаючи спірні додаткові угоди до договору сторони керувалися виключно об`єктивними обставинами, що впливають на зміну ціни за одиницю товару, та вимогами чинного законодавства, оскільки як вже було вказано вище та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Однак, у даному випадку сторонами у порушення наведених законодавчих приписів, шляхом укладення додаткових угод, перевищено гранично визначений процент збільшення ціни за одиницю товару від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судова колегія також наголошує на тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

До того ж, згідно з статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З огляду на таке, колегія суддів наголошує, що відповідач не був позбавлений можливості ініціювати розірвання укладеного між сторонами договору, у тому разі якщо вважав, що змінились істотні обставин, якими сторони керувались, умови стали невигідними для відповідача тощо.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи, своїм правом передбаченим чинним законодавством України відповідач не скористався.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 по справі №916/2714/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.