Рішення

від 05.06.2024 по справі 922/2478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024м. ХарківСправа № 922/2478/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан", м.Харків до UAB "BALTIC AIR GROUP", Вільнюс, Литовська Республіка про стягнення коштів 28 930,00 євро за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежною відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до UAB "BALTIC AIR GROUP" ( Вільнюс, Литовська Республіка) про стягнення 28 930,00 євро.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Контрактом №26/01-2021 від 26.01.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2023, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків шляхом подачі до суду належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

20.06.2023 на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які послугували підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2023 відкрито провадження у справі №922/2478/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 грудня 2023 року о 10:00. Для виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання провадження у справі №922/2478/23 зупинено до 13 грудня 2023 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.06.2024 червня о 09:45. Для виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу або повідомлення про неможливість такого виконання провадження у справі №922/2478/23 зупинено до 05.06.2024.

31.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№14197), в якій просить суд долучити банківську виписку по рахунку за період з 01.06.2023 по 22.05.2024 , що підтверджує часткове погашення відповідачем під час розгляду справи у суді заборгованості за Контрактом №26/01-2021 від 26.01.2021 на загальну суму 14900 євро. Вказані докази після їх дослідження були долучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 05.06.2024 представник позивача не з`явився, надав до суду заяву (вх.№ 14553), в якій просить проводити судове засідання 05.06.2024 без його участі та задовольнити позов в частині залишку заборгованості. Також, з посиланням на п.3 ст.130 ГПК України просить витрати по сплаті судового збору у повному обсязі покласти на відповідача.

Відповідач свого представника у судове засідання не направав, відзиву на позов не надав. Був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, зокрема 16.01.2024 за вх.№1326 та 05.04.2024 за вх.№9060 до суду від Міністерства юстиції Литовської Республіки надійшло підтвердження про вручення документів відповідачу на території Литовської Республіки.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

Щодо підсудності справи Господарському суду Харківської області.

Відповідач по справі є юридичною особою, створеною за законодавством Литвоської Республіки, тобто є іноземною юридичною особою.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Ст. 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Частиною 1 ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст.47 вказаного Закону).

Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Зігдно ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами завнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним кормерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору,якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

П. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У пункті 8.2 Контракту визначено, що до правовідносин, що витікають із даного Контракту застосовуються норми діючого законодавства України.

Аналіз наведених вище норм права, з урахуванням правовідносин між позивачем і відповідачем, свідчить про наявність у позивача права на звернення з позовом до відповідача до Господарського суду Харківської області, а у відповідача - наявність права бути відповідачем по справі з усіма наданими законодавством України правами і обов`язками як сторони і учасника справи. Судом не встановлено законодавчих чи міжнароднодоговірних обмежень та/або заборон щодо розгляду цієї справи в Господарському суді Харківської області відповідно до норм чинного законодавства України.

Розглянувши поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан" (надалі-Позивач, Продавець) та UAB "BALTIC AIR GROUP" (надалі- Відповідач, Покупець) було укладено Контракт №26/01-2021, згідно з умовами якого Продавець зобов`язується виговити та поставити, а Покупець сплатити та прийняти профілегибочне обладання (надалі-обладнання, продукція) у кількості , номенклатурі та за цінами, вказаними у Специфікації.

Згідно до п.3.6 Контракту його сума складає 223 850,00 євро.

Додатковою угодою №1 від 05.12.2022 до Контракт №26/01-2021 від 26.01.2021 сторони виклали п.3.6 у новій редакції, зазначивши суму Контракту у розмірі 187 930,00 євро.

Пунктом 9.6. Контракту передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.04.2022р. або до виконання Сторонами своїх зобов`язань.

За Специфікацією №1 від 05.01.2022 встановлено вартість обладнання, що має бути поставлено за Контрактом - 41 300,00 євро.

За Специфікацією №1 від 21.07.2022 встановлено вартість обладнання, що має бути поставлено за Контрактом - 68 900,00 євро.

За Специфікацією №1 від 13.12.2022 встановлено вартість обладнання, що має бути поставлено за Контрактом - 77 730,00 євро.

На виконання умов контракту Продавцем відповідно інвойсу №1 від 05.01.2022 відвантажено товар на загальну суму 41 300,00 євро, що підтверджується копією міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0158166 від 05.01.2022 та копією митної декларації (форма МД-2) від 05.01.2022. Відповідно до інвойсу №1 від 21.07.2022 відвантажено товар на загальну суму 68 900,00 євро, що підтверджується копією міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0130162 від 21.07.2022 та копією митної декларації (форма МД-2) від 21.07.2022. Відповідно до інвойсу №1 від 13.12.2022 відвантажено товар на загальну суму 77 730,00 євро, що підтверджується копією міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №400226 від 14.12.2022 та копією митної декларації (форма МД-2) від 14.12.2022.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2021-20.12.2022, підписаного між Покупцем та Продавцем, за Контрактом №26/01-2021 від 26.01.2021 заборгованість Покупця перед Продавцем становить 32 930,00 грн.

Як зазначає Позивач у позовній заяві,на виконання взятих на себе зобов`язань, Покупцем 08.05.2023 сплачено було лише частину вартості поставленого обладнання на суму 4000,00 євро.

Таким чином, станом на дату подачі позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлене обладнання у розмірі 28 930,00 євро.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що за своє правовою природою на правовідносини, що виникли на підставі вказаного договору, розповсюджуються норми щодо договору поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки обладнання позивачем відповідачу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0158166 від 05.01.2022, №0130162 від 21.07.2022, №400226 від 14.12.2022 та митними деклараціями (форма МД-2) від 05.01.2022, 21.07.2022, 14.12.2022 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи , відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (12.06.2023) було сплачена частково заборгованість за Контрактом №26/01-2021 від26.01.2021 на загальну суму 14900,00 євро, що вбачається з банківської виписки по рахунку ТОВ МЗ "Електромашстан" за період з 01.06.2023 по 22.05.2024. Так 13.06.2023 відповідачем було сплачено 3 990,00 євро, 17.01.2024 сплачено 5 990,00 євро, 25.01.2024 сплачено 4 920,00 євро.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14 900,00 євро.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення в повному обсязі розрахунку за поставлене обладання, суд дійшов висновку, що підлягає стагненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14 030,00 євро.

При цьому, суд зазначає, що Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Суд, враховуючи характер грошового зобов`язання, яке виникло між сторонами (тобто грошову одиницю, в якій обчислена сума зобов`язання), ухвалює рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, без визначення в гривневу еквіваленті, та наголошує, що дана сума основного боргу повинна бути перерахована позивачу відповідачем саме в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, позов Товариство з обмежною відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан" є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ст.130 ГПК України, у разі, якщо позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З урахування п.3 ст.130 ГПК України, враховуючи клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача, господарський суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 17 004,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 185, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з UAB "BALTIC AIR GROUP" (вулиця Рамібес. 4-70, LT-02103 Вільнюс, Литовська Республіка (Ramybes g.4-7,LT-02103 Vilnius); код підприємства 303170377, код ПДВ (PVM) :LT100008127015) на користь Товариства з обмежною відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан" (вул. Гагаріна, 122/4, місто Південне,Харківський р-н, Харківська обл., 62461, код ЄДРПОУ 35857537) заборгованість у розмірі 14 030,00 євро.

Стягнути з UAB "BALTIC AIR GROUP" (вулиця Рамібес. 4-70, LT-02103 Вільнюс, Литовська Республіка (Ramybes g.4-7,LT-02103 Vilnius); код підприємства 303170377, код ПДВ (PVM) :LT100008127015) на користь Товариства з обмежною відповідальністю "Машинобудівний завод "Електромашстан" (вул. Гагаріна, 122/4, місто Південне,Харківський р-н, Харківська обл., 62461, код ЄДРПОУ 35857537) витрати по сплаті судового збору 17 004,39 грн.

Закрити провадження у справі №922/2478/23 в частині стягнення заборгованості у розмірі 14900,00 євро.

Рішення набирає законної сили відповідно дост. 241 ГПК Українита може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне